Ухвала суду № 140381488, 06.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14656/26

Провадження №: 2/755/11646/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"06" жовтня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровського району м. Києва, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду міста Києва 11.09.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровського району м. Києва, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, яка 14.09.2026 була передана в провадження судді Катющенко В.П. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

У порядку частини 6 статті 187 ЦПК України судом витребувана інформація щодо реєстрації місця проживання відповідачки, яка отримана головуючим суддею - 02.10.2026.

Відповідно до заявлених вимог позивач просить суд:

- розірвати шлюб, укладений 25.03.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, складено актовий запис № 408;

- визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відповідачкою.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, доходжу наступного.

У відповідності до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Відповідно до частини 1 статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У відповідності до пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За нормою частини 5 статті 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частиною 2 статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 25.03.2017 зареєстрував шлюб із відповідачкою. Від шлюбу у них є неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початком військових дій, відповідачка виїхала разом з дитиною до Словацької Республіки, де і перебуває по цей час, у зв`язку з чим сім`я фактично припинила своє існування. Починаючи з 2022 року і дотепер вони не проживають однією сім`єю, не ведуть спільного господарства та не мають єдиного сімейного бюджету, так, відповідачка не бере участі у спільних витратах, не надає коштів на утримання сім`ї, будь-яка фінансова та побутова взаємодія між ними повністю відсутня. Крім того, відповідачка свідомо ухиляється навіть від елементарного спілкування із позивачем, оскільки не відповідає на телефонні дзвінки та повідомлення, не виходить на зв`язок самостійно, не цікавиться станом справ у сім`ї.

Згідно із статтею 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За нормами статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Так, частиною 4 статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 5 статті 19 СК України).

В той же час, заявляючи позовну вимогу про визначення місця проживання дитини разом із відповідачкою - ОСОБА_2 , позивач не наводить жодних обґрунтувань та не надає доказів на підтвердження заявлених вимог, в тому числі висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, атку обстеження житлових умов проживання дитини та інших документів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Позивачем визначено за даним позовом у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Дніпровського району м. Києва. Однак, в порушення п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, жодних відомостей про цей орган не вказано.

З огляду на викладене, позивачу слід подати уточнену позовну заяву з урахуванням вимог даної ухвали та із дотриманням вимог статей 175, 177 ЦПК України.

Окрім того, відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору в сумі 1 331,20 грн.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду: позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За нормою частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено у 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб: 3 328 гривень.

За змістом позову убачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги, які мають немайновий характер, тому останній мав сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн ((3 328*0,4)*2 вимоги).

Таким чином, позивачу слід доплатити судовий збір в сумі 1 331,20 грн (2 662,40 грн - 1 331,20 грн) та надати відповідні докази сплати до суду.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - №UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Убачається, вказані вимоги процесуального закону позивачем не були виконані, оскільки до позовної заяви не долучено її копії з додатками для третьої особи, а також не долучено копії додатків для відповідачки, що підлягає усуненню.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

За таких обставин, суддя дійшла висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 84, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровського району м. Києва, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - залишити без руху.

Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж п`ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Суддя: