Ухвала суду № 140380297, 05.10.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9559/26

Провадження №: 2/336/6129/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши заяву заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Фененко Анастасії Вячеславівни, яка діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Фененко Анастасії Вячеславівни в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності,-

встановив:

Заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Фененко Анастасія Вячеславівна, яка діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності.

Разом з позовом, від позивача подано заяву про забезпечення позову у якій автор просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна будівлю, будівельно-електричну лабораторію літ. А' інв. №195, загальною площею 219,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 751351523101), право власності на який належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у межах суми ціни позову за вимогою до ОСОБА_1 в розмірі 264 924,28 грн.

Заява мотивована тим, що 02.06.2021 за заявою ОСОБА_1 було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072, площею 0,1248 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про набуття та збереження на теперішній час нею правового статусу об`єкта цивільних прав відповідно до ст.ст. 79, 79-1. Земельного кодексу України.

Вказана земельна ділянка розташована в межах міста Запоріжжя та не перебуває в приватній або державній власності. Таким чином, відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, вона є комунальною власністю Запорізької міської територіальної громади, від імені та в інтересах якої права власника здійснює Запорізька міська рада.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 30.08.2024 №НВ-2300118762024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 097 910,40 грн.

Також встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 розташовано об`єкт нерухомого майна, що з 05.10.2015 до теперішнього часу перебуває у приватній власності ОСОБА_1 - будівля, будівельно-електрична лабораторія літ. А' інв. №195, загальною площею 219,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 751351523101.

Вказана обставина підтверджується доданим до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки від 18.05.2021 проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленим за замовленням та погодженим ОСОБА_1 , та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.09.2026 № 492291694.

Разом з цим, в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про речові права (чинні або раніше діючі) ОСОБА_1 , в тому числі, право користування (оренди), на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072.

Попередньо, в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа №336/4833/25 за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення з нього безпідставно набутих (збережених) коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 протягом періоду часу з 02.06.2021 по 31.12.2021, з по 30.06.2024 в розмірі 175 478,97 грн.: за 2021 рік з 02.06.2021 по 31.12.2021 - 40 582,78 грн.; за 2023 рік з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 88 427,51 грн.; за 2024 рік з 01.01.2024 по 30.06.2024 - 46 468,68 грн.

Вимога про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих (збережених) коштів за 2022 рік не пред`являлась.

Відповідно до платіжної інструкції від 30.05.2025 №0.0.4390609799.1, ОСОБА_1 сплатив на користь Запорізької міської ради грошові кошти в розмірі 175 478,97 грн., у зв`язку з чим, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2025 провадження у справі № 336/4833/25 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Разом з цим, відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області від № 7559/5/08-01-24-05-12, ОСОБА_1 продовжує не звітувати та не сплачувати плату за землю за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 за період з 2022 року по теперішній час.

За змістом листа виконавчого комітету Запорізької міської ради від № 17925/03.3-20/03, крім перерахування ОСОБА_1 30.05.2025 до бюджету Запорізької міської територіальної громади коштів в сумі 175 478,97 грн., інші виплати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 ним не здійснювались.

Вказані обставини свідчать про те, що протягом періоду часу з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.07.2024 по 30.04.2026 ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 без достатньої правової підстави та, не зважаючи на наявність в нього відповідних платіжних реквізитів Запорізької міської ради, не сплачував плату за користування вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Запорізької міської ради від 15.04.2026 № 83/48 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення нової земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,05 га, проте на теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 зберігає свій статус цілісного об`єкта цивільних прав відповідно до ст.ст.79, 79-1 Земельного кодексу України, а ОСОБА_1 не завершено процедуру формування нової земельної ділянки та оформлення прав на неї.

На підставі зазначених відомостей, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (зі змінами) та від 19.11.2025 № 48 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (зі змінами), з урахуванням листа Держгеокадастру від 12.01.2026 №6-28-0.221-353/2-26, Запорізькою міською радою було здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період часу з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.07.2024 по 30.04.2026, відповідно до якого, загальний розмір безпідставно набутих (збережених) коштів склав 264 924,28 грн.

Встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 є Запорізька міська територіальна громада, від імені та в інтересах якої права власника здійснює Запорізька міська рада.

На теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 зберігає свій статус цілісного об`єкта цивільних прав відповідно до ст.ст. 79, 79-1 ЗК України.

Разом з цим, вказана земельна ділянка була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі, включно з відомостями про її площу та цільове призначення, саме за заявою ОСОБА_1 , що свідчить про те, що відповідачу протягом усього часу користування вказаною земельною ділянкою було відомо про її формування, реєстрацію та характеристики.

Таким чином, з моменту набуття 05.10.2015 ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072, у відповідача виник й обов`язок з оформлення права користування вказаною земельною ділянкою.

Обставина користування ОСОБА_1 вказаною земельною ділянкою протягом періоду часу з 05.10.2015 до теперішнього часу підтверджується доданим до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки від 18.05.2021 проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленим за замовленням та погодженим ОСОБА_1 , та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від № 492291694.

Натомість, в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про речові права (чинні або раніше діючі) ОСОБА_1 , в тому числі, право користування (оренди), на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072.

При цьому, розташування належного відповідачу об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072, яка в своїх межах та площі є цілісним об`єктом цивільних прав, в силу положень ч. 11 ст. 120 ЗК України, позбавляє Запорізьку міську раду можливості передати її в користування іншим особам.

Рішенням Запорізької міської ради від 15.04.2026 № 83/48 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення нової земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,05 га, проте на теперішній час відповідачем не завершено процедуру формування нової земельної ділянки та оформлення прав на неї.

Разом з цим, є усталеним підхід Верховного Суду, за якого рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою визнається лише однією зі стадій процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.

Відповідно до постанови від 01.07.2026 у справі № 911/1138/25, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 17.10.2018 № 380/624/16-ц, про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Таким чином, прийняття Запорізькою міською радою рішення від № 83/48 не звільняє Відповідача від обов`язку здійснити плату за землю за користування протягом періоду часу з 01.01.2022 по 31.12.2022, з по 30.04.2026 земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072, яка на теперішній час зберігає свій статус цілісного об`єкта цивільних прав.

З огляду на викладене, з часу державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу, у останнього виник й обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди земельної ділянки, на якій цей об`єкт нерухомого майна розташований.

Натомість, в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про речові права (чинні або раніше діючі) ОСОБА_1 , в тому числі, право користування (оренди), на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072.

Таким чином, відповідачем (набувачем), не сплачуючи орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності протягом періоду часу з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.07.2024 по 30.04.2026 укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ОСОБА_1 за рахунок Запорізької міської ради.

Водночас, відсутні підстави щодо застосування пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України до вказаних відносин, згідно з якими, за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб.

З подібних підстав, на спірні правовідносини також не поширюється дія рішення Запорізької міської ради від 17.12.2025 № 87 «Про внесення змін до рішення міської ради від 19.11.2025 № 48 «Про встановлення розміру орендної плати за землю»», яким встановлено розмір орендної плати за користування земельними ділянками на рівні 0 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, адже вказана норма застосовується при умовах укладання додаткових угод про внесення змін до діючих договорів оренди землі/і натомість між Відповідачем та Позивачем взагалі не укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072.

У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності Запорізької міської територіальної громади.

З огляду на викладене, враховуючи, що під час розгляду Шевченківським районним судом м. Запоріжжя цивільної справи №336/4833/25 до відповідача не було пред`явлено вимогу про стягнення з нього безпідставно набутих (збережених) коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 протягом періоду часу з 01.01.2022 по 31.12.2022, вказана вимога може бути пред`явлена шляхом подання цього позову.

З урахуванням раніше сплаченої ОСОБА_1 плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 протягом періоду часу з 02.06.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2023 по 30.06.2024 в розмірі 175 478,97 грн., на підставі отриманих від контролюючого органу відомостей про те, що Відповідач продовжує не звітувати та не сплачувати плату за землю за вказану земельну ділянку, витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 30.08.2024 № НВ-2300118762024, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (зі змінами) та від 19.11.2025 №48 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (зі змінами), з урахуванням листа Держгеокадастру від 12.01.2026 №6-28-0.221-53/2-26, Запорізькою міською радою було здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період часу з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.07.2024 по 30.04.2026, відповідно до якого, загальний розмір безпідставно набутих (збережених) коштів склав 264 924,28 грн.

Не накладення арешту на нерухоме майно відповідача у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України.

Нерухоме майно, на яке прокурор просить накласти арешт, безпосередньо пов`язане з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:004:0072, за користування якою з ОСОБА_1 стягуються безпідставно набуті (збережені) ним кошти в розмірі 264 924,28 грн., тому що розташоване на ній.

Відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.12.2012, на момент купівлі-продажу нерухомого майна його ринкова вартість складала 219 410,00 грн.

Таким чином, накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно не порушить принцип співмірності заходу забезпечення позову про стягнення з нього коштів, тому що безпосередньо стосуватиметься нерухомого майна, з набуттям якого у відповідача з`явився обов`язок оформити права на землю комунальної власності, на якій він розташований, та сплати орендної плати за користування нею, який він на теперішній час не виконує.

Вказаний захід забезпечення позову не стосуватиметься іншого нерухомого майна, права власності на яке зареєстроване за позивачем та не стосується обставин цієї справи.

Слід звернути увагу суду на те, що на теперішній час право відповідача відчужити вказаний об`єкт нерухомого майна також не обмежується іншими обтяженнями (іпотекою, арештами в рамках кримінальних або виконавчих проваджень тощо), адже арешт вказаного об`єкта нерухомого майна, запис про який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 01.09.2026 №492291694), у зв`язку з добровільною сплатою після відкриття провадження у справі №336/4833/25 ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 175 478,97 грн., було скасовано ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2025.

З урахуванням вищевикладеного, матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог.

Разом з цим, слід врахувати те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача на час розгляду справи, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Відповідно до ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали, надані на її обґрунтування, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

У статті 150 ЦК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Предметом спору у даній справі є вимога заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Фененко Анастасії Вячеславівни, яка діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до відповідача про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності у розмірі 264 924,28 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу належить на праві власності, об`єкт нерухомого майна будівлю, будівельно-електричну лабораторію літ. А' інв. №195, загальною площею 219,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 751351523101), право власності на який належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що до постановлення рішення у справі відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Дослідивши доводи позивача, врахувавши наявність зв`язку між заявленим ним заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, суд доходить висновку, що у даному випадку наявні підстави для забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах суми позову.

Оскільки предметом спору є стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності у розмірі 264 924,28 грн., накладення арешту на грошові кошти відповідача у такому розмірі здатне суттєво погіршити його майновий стан, водночас накладення арешту на вказане у заяві нерухоме майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Заходи забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна, належного на праві власності відповідачу в межах ціни позову, будуть мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не зумовлять фактичного вирішення спору по суті. Разом з тим, зазначені заходи не порушують будь-яких прав третіх осіб, та рівно й відповідача.

Судом також враховано, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Також обраний вид забезпечення позову не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Таким чином, заявлений заявником захід забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача.

У зв`язку з викладеним, суд доходить до висновку, що ефективним заходом забезпечення позову заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Фененко Анастасії Вячеславівни, яка діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради при існуванні спірних правовідносин є накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах заявленої до стягнення суми.

Разом з цим, суд встановив співмірність вимог про застосування заходів забезпечення позову з позовними вимогами та вважає, що у разі незастосування заходів забезпечення позову може бути нанесена шкода інтересам держави.

В свою чергу, забезпечення позову жодним чином не нанесе відповідачу збитків, оскільки такі не можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-150, 151, 153,157, 260 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна будівлю, будівельно-електричну лабораторію літ. А' інв. №195, загальною площею 219,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 751351523101), право власності на який належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у межах суми ціни позову за вимогою до ОСОБА_1 в розмірі 264 924,28 грн.

Копію ухвали для виконання направити до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення до виконання ухвали про забезпечення позову три роки.

Суддя: Наталія Звєздова