Рішення № 140379690, 05.10.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/545/24

пров. № 2/544/1341/2026

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 жовтня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої - судді Сайко О. О.,

за участю секретаря Костенко Т. В.,

у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 грудня 2020 року ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 уклали договір №6105710 про надання коштів у позику, за яким позикодавець надав позичальнику позику у сумі 51 600 грн. на умовах повернення, строковості, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зазначений у Додатку №2, який є невід`ємною частиною Договору, а позичальник зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку 28% річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього Договору.

П.4.7 Кредитного договору сторони надійшли згоди, що відповідно до ст. 625 ЦКУ позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов`язань по поверненню кредитодавцю сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, обов`язати сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Оскільки позичальник порушив умови договору кредиту, а саме не здійснює повернення отриманого кредиту зі сплатою процентів за його користування та інших платежів, передбачених договором у строки, визначені у Додатку №1 до Договору кредиту, станом на 01.02.2024 загальна сума заборгованості становить 78 102,59 грн, а саме: заборгованість за кредитом 17 705,12 грн; заборгованість по відсотках 7 896,84 грн; заборгованість по комісії 45 599,58 грн; заборгованість по рахунку інфляції 5128,04 грн; заборгованість за 3% річних 1773,01 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами/претензіями, які були відповідачем проігноровані.

На підставі вищевказаного загальний розмір заборгованості відповідача становить 78 102 грн 59 коп. З урахуванням викладеного представник позивача просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати у розмірі 3028 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду клопотання про проведення судового засідання без участі представника ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет», позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, її представник після скасування заочного рішення у справі подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що відповідачка, не заперечує щодо укладення кредитного договору, разом з тим наголошує, що нею повністю погашено заборгованість за вказаною позикою. З твердженнями позивача та вказаною заборгованістю, як і розрахунком такої відповідач не погоджується та заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Зауважує, що вимога позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.

Строк кредитування відповідно до умов договору складає 36 місяців з дня надання кредиту (з 07.12.2020 по 06.12.2023). При цьому, відсотки за користування кредитом позивачем нараховано позичальнику, виходячи зі строку кредитування з 07.12.2020 року по 31.01.2024 року. Відповідач зауважує, що не погоджувала жодного продовження визна ченого строку кредитування чи інших його умов. Відповідач не погоджувала, що за кожен день прострочення поза межами строку кредитування будуть нараховуватись відсотки, підвищені відсотки чи неустойка. У тому числі відсутні такі відомості і у матеріалах справи.

Звертає увагу, що позивачем, в розмір заборгованості, заявленої у позові, крім простроченого боргу та прострочених процентів, включена заборгованість по комісії за обслуговування кредиту в сумі 45 599,58 грн. Згідно п.2.5 Кредитного договору передбачено, що Позичальник за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту, зазначеної у п. 1.1. Договору кредиту. Звертає увагу, якщо договір або його положення суперечать законодавству, той факт. що сторони добровільно підписали такий договір не може свідчити про легалізацію такого договору або відповідного положення. Умовами укладеного між сторонами договору в п.2.5 встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі - 4,0 % від суми кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, оскільки позивачем було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 2.5 вказаного кредитного договору, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту щомісячно в розмірі 4 % від суми кредиту, є нікчемними. Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

За таких обставин, нарахована прострочена плата за обслуговування кредиту на загальну суму 45 599,58 гpн, а відтак позовні вимоги ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказану комісію є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

З огляду на неправомірність нарахування відповідної комісії та обґрунтувань викладених вище, сума 32 832,42 грн, яка була зарахована позивачем на погашення комісії не може враховуватися як належна складова заборгованості відповідача. Відповідно, зазначена сума (32 832,42 грн) підлягає врахуванню при визначенні фактичного розміру непогашеної основної суми кредиту, яку відповідач просить суд зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 01.02.2024 року, відповідачкою внесено кошти, на загальну суму - 83 894 грн., які позивач повинен був зарахувати в рахунок сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, при цьому із них 32 832,42 грн. позивачем зараховано в рахунок сплати комісії. Через спрямування позивачем сплачених відповідачем платежів в рахунок оплати обслуговування по кредитному договору, а не в рахунок тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, через такі дії позивача у відповідача виникла заборгованість у вигляді прострочення кредитної заборгованості за відсотками та простроченого основного боргу. Виходячи з розрахунку заборгованості, наданого самим позивачем, сума платежів відповідача, яка підлягає врахуванню за основною сумою кредиту та процентами, становить 51 061,58 грн, що на 25 459,62 грн перевищує заявлений позивачем залишок за основною сумою кредиту та процентами: 51 061,58 грн - 25 601,96 грн = 25 459,62 грн. При цьому заявлена позивачем сума комісії у розмірі 45 599,58 грн не може бути включена до складу заборгованості, оскільки вимога про її сплату ґрунтується на нікчемній умові кредитного договору.

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем платежів та виключення суми комісії з розрахунку заборгованості, наведений позивачем розрахунок не підтверджує наявності у відповідача заборгованості за основною сумою кредиту та процентами. Навпаки відповідно до наведеного розрахунку сума здійснених платежів перевищує визначений позивачем залишок за основною сумою кредиту та процентами на 25 459, 62 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 6105710 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на підставі якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в сумі 51600 грн для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зазначений у Додатку №2, який є невід`ємною частиною Договору, а позичальник зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку 28% річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього Договору. Дата остаточного повернення кредиту зазначена до 06.12.2023.

Крім цього, відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту за обслуговування кредитної заборгованості. Встановлена договором комісійна винагорода сплачується позивачальником щомісячно, у розмірі та в період встановленими у додатку №1 до цього договору з 01.01.2021, а у разі повного дострокового повернення кредиту - за фактичний період користування.

Згідно п.2.7 Договору, у день видачі кредиту. позичальник ще сплачує комісію у розмірі 3% від суми кредиту, встановленої у п.1.1 даного Договору (а.с.8-19).

Згідно заяви позичальника ОСОБА_1 від 07.12.2020, остання просила перерахувати належну їй суму кредиту після утримання комісії, в розмірі 50 052 грн (а.с.20).

ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» виконав грошове зобов`язання та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 50 052 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією № 404 (а.с.22).

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Водночас, наведений позивачем розрахунок не підтверджує наявності у відповідача заборгованості за основною сумою кредиту та процентами виходячи з наступного.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.6,7) станом на 01.02.2024 заборгованість відповідача за договором становить 71 201,54 грн., з яких:

- 17 705,12 грн. - заборгованість за кредитом;

- 7 896,84 грн. - заборгованість за відсотками;

- 45 599,58 грн. - заборгованість по комісії.

Строк кредитування відповідно до умов договору складає 36 місяців з дня надання кредиту (з 07.12.2020 по 06.12.2023). Згідно розрахунку позивача відсотки за користування кредитом нараховано позичальнику, виходячи зі строку кредитування з 07.12.2020 року по 31.01.2024 року, тобто поза межами строку кредитування. Таким чином, розмір заборгованості позичальника за процентами підлягає зменшенню та становить 7054,56 грн.

Щодо обґрунтованості нарахування позичальнику комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.

Згідно п.2.5 Кредитного договору передбачено, що Позичальник за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту, зазначеної у п. 1.1. Договору кредиту

Згідно розрахунку заборгованості, розмір сплаченої відповідачем комісії за кредитом становить 32832,42 грн (а.с.51).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, при цьому відповідачем у платежі за кредитом була включена плата за додаткову послугу банку, а саме «Комісія за обслуговування кредитної заборгованості».

Відповідно до частин першої-другої,п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку чи фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватись будь - якою зустрічною оплатою збоку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку (фінансової установи) за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично надання кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюються при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку (фінансової установи) не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту - позичальнику.

Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» не мало права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які фінансова установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами. Крім того, суд зазначає, що розмір встановленої позивачем комісії за весь строк кредитування суттєво перевищує суму наданої у користування відповідача суми позики.

Факт обізнаності позичальника про свій обов`язок сплачувати комісію банку в момент укладення договору не спростовує протиправність відповідних положень кредитного договору та їх невідповідності вимогам частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Умова договору про плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною та не потребує визнання недійсною.

Дані висновки повністю узгоджуються з висновками, викладеними в постанові ВП Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19.

Як убачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору №6105710, розмір сплаченої нею комісії становить 32832,42 грн.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

З огляду на встановлені у справі обставини, а також висновки щодо нікчемності пункту 2.5 кредитного договору №6105710 від 07.12.2020, суд вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зарахувати безпідставно сплачені нею в рахунок комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором кошти в рахунок заборгованості за кредитом та відсотками, що становить 24759,68 грн.

При цьому заявлена позивачем сума комісії у розмірі 45 599,58 грн не може бути включена до складу заборгованості, оскільки вимога про її сплату ґрунтується на нікчемній умові кредитного договору.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості згідно ст. 625 ЦК України по рахунку інфляції та 3% річних задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем платежів та виключення суми комісії з розрахунку заборгованості, наведений позивачем розрахунок не підтверджує наявності у відповідача заборгованості за основною сумою кредиту та процентами.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 6-13, 76-81, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення виготовлено 06.10.2026.

Суддя О.О.Сайко