Рішення № 140376657, 19.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/3818/25

провадження № 2/753/10971/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Котенко Р. В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К. В., Потапенко Т. М.,

учасники справи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Іршавської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва від адвоката Данканича Василя Васильовича надійшла позовна заява в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, у якій представник позивача просив суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони у справі перебували у цивільному шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя у подружжя не склалося. На сьогоднішній день донька сторін проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її повному утриманні. На виконанні Дарницького ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавчий лист №753/3072/19 від 20.02.2019, виданий Дарницьким районним судом м. Києва, яким стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) останнього, але не більше 10 прожиткових мінімумів дя дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття. З моменту припинення спільного проживання позивачки та відповідача, батько дитини жодних заходів щодо утримання та виховання доньки не вживає, дитиною не цікавиться, не піклується, не цікавиться її успіхами, навчанням та станом здоров`я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, аліменти на її утримання не сплачує, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість. Відповідач не спілкується з донькою, що є необхідним для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєння нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей тощо. За таких обставин, з метою захисту прав та законних інтересів дитини, позивачка вимушена звертатися до суду з цим позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву розподілено для подальшого розгляду на суддю Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Крім того, вказаною ухвалою також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Орган опіки та піклування Іршавської міської ради Закарпатської області та зобов`язано службу надати висновок щодо розв`язання спору.

У підготовчі засідання, призначені на 21 травня 2025 року, 22 липня 2025 року, 02 вересня 2025 року та 17 жовтня 2025 року, учасники справи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

21 травня 2025 року та 20 серпня 2025 року від представника позивача, адвоката Данканича Василя Васильовича до суду надійшла заява, в якій останній просив суд проводити підготовчі засідання без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

20 серпня 2025 року від представника позивача, адвоката Данканича Василя Васильовича до суду надійшла заява, до якої останнім долучений висновок Органу опіки та піклування Іршавської міської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Також, 06 та 07 жовтня 2025 року від представника Служби у справах дітей Іршавської міської ради Рендзей Ольги Іванівни, яка діє від імені Органу опіки та піклування Іршавської міської ради Закарпатської області, до суду надійшли заяви, до яких долучений висновок Органу опіки та піклування Іршавської міської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, в яких остання також просила суд розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 січня 2026 року.

У судові засідання, призначені 12 січня 2026 року, 13 лютого 2026 року та 19 травня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

12 січня 2026 року, 13 лютого 2026 року та 19 травня 2026 року від представника позивача, адвоката Данканича Василя Васильовича до суду надійшла заява, в якій останній просив суд проводити судові засідання без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Також, 13 лютого 2026 року від представника Служби у справах дітей Іршавської міської ради Рендзей Ольги Іванівни, яка діє від імені Органу опіки та піклування Іршавської міської ради Закарпатської області, до суду надійшла заява, в якій остання просила суд розглядати справу без участі представника орагну опіки та піклування.

Відповідач у судові засідання не з`явився, правом на подання відзиву не скористався. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Направлені відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання судові повістки повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12 вересня 2017 року Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 2567), судом встановлено, що батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_4 .

Згідно зі свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_2 , виданого 30 вересня 2024 року Відділом реєстрації актів цивільного стану міста Бзінце-под-Яворіноу Словацької Республіки, вбачається, що 28.09.2024 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів відділу реєстрації актів цивільного стану Бзінце-под-Яворіноу в томі VI, рік 2024, на сторінці 29 під номером 6 зроблений відповідний запис. Після державної реєстрації шлюбу, прізвище дружини - ОСОБА_7 .

Дитина проживає разом з матір`ю за зареєстрованим місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї № 04.4-18/935 від 04.12.2024, виданою Іршавською міською радою Закарпатської області та довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 143 від 17.03.2020, виданою Іршавською міською радою Закарпатської області.

Крім того, у довідці № 04.4-18/938 від 05.12.2024, виданої Іршавською міською радою Закарпатської області, зазначено, що ОСОБА_1 має доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.

Дитина станом на грудень 2024 року навчалася у 2-В класі Ільницького ЗЗСО І-ІІІ ступенів Іршавської міської ради Закарпатської області, що встановлено з довідки № 01-16/394 від 04.12.204, виданої зазначеним освітнім закладом.

З характеристики, виданої Ільницьким ЗЗСО І-ІІІ ступенів Іршавської міської ради Закарпатської області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарекомендувала себе як дисциплінована, ввічлива, дружелюбна дитина, яка користується авторитетом серед учнів класу. Мати дитини бере активну участь у шкільному батьківському комітеті, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям доньки, старанно та добросовісно відноситься до своїх обов`язків. Батько дитини, ОСОБА_2 , жодного разу не відвідував навчальний заклад, у якому навчається його донька, з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори не з`являвся.

Відповідно до довідки № 059 від 02.12.2024, виданої Амбулаторією загальної практики сімейної медицини с. Ільниця Хустського р-ну Закарпатської обл., дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2017 року знаходиться під наглядом у сімейного лікаря АЗПСМ с. Ільниця, хронічних захворювань не має, здорова.

Крім того, до позовної заяви позивачем долучені письмові пояснення сусідів - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з яких вбачається, що протягом п`яти років доньку ОСОБА_10 одноособово виховує та утримує її мати ОСОБА_11 . Батька дитини сусіди ніколи не бачили, подарунків чи грошей останній не надсилав, дитина навіть про нього не згадує.

Доводи позивача про те, що відповідач матеріально не утримує свою доньку та про наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів підтверджуються розрахунком заборгованості від 04.12.2024 у виконавчому провадженні № 58709776, виданим Дарницьким ВДВС у м. Києві, з якого вбачається, що станом на 01.02.2024 заборгованість по аліментам складає 285 113,80 грн.

Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).

Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини (стаття 133 Сімейного кодексу України).

Як вже зазначалося раніше, зі свідоцтва про про народження дитини встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_12 .

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно із статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, під час вирішення спору, суд ставить на перше місце якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте першочергово мають враховуватися якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для ухвалення рішення, а також оцінку всіх доказів у справі, які підтверджують виконання чи нехтування батьком/матір`ю своїми батьківськими обов`язками. Позбавлення батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права батька/матері є пропорційним меті позбавлення батьківських прав. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що батько дитини ОСОБА_2 , взагалі не бере участі у житті дитини, не займається її вихованням та розвитком, матеріально не забезпечує, не піклується про її здоров`я, не спілкується з донькою, що є необхідним для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєння нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей тощо.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, судом встановлено, що відповідач не створив належних умов для проживання та виховання дитини. Фактично дитина не отримує від батька жодної допомоги для морального та фізичного розвитку. Батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Будь-яких доказів, які бі свідчили про чинення позивачкою першкод у спілкуванні відповідача з донькою, матеріали справи не містять.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Іршавської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 01-30/3094 від 30 липня 2025 року, органом опіки та піклування встановлено, що батько дитини з нею не проживає, участі у її вихованні не бере, її навчанням не цікавиться, батьківські збори та шкільні заходи не відвідує. Органом опіки та піклування була з`ясована думка дитини щодо порушеного птиання позбавлення її батька батьківських прав. Так, дитина повідомила, що вона рідного батька не пам`ятає, він їй не телефонує, з днем народження не вітає, тому вона не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо неї.

Вказаний висновок узгоджується з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, крім того, він містить думку дитини щодо питання позбавлення її батька батьківських прав, а тому суд бере цей висновок до уваги та покладає його в основу рішення у цій справі.

З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи вік дитини та її інтереси, суд дійшов висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому є підстави для позбавлення його батьківських прав та задоволення позову.

При вирішенні цієї вимоги враховується, що такий крайній захід спрямований на захист інтересів дитини з метою забезпечення її належного виховання, розвитку, навчання, медичного та соціального нагляду. Тому позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини повністю відповідає інтересам дитини, і є справедливим, передбачуваним та невідворотним наслідком свідомого вибору відповідача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача в на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

З урахуванням положень статті 169 СК України суд роз`яснює відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 2, 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 284, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Іршавської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Роз`яснити відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Іршавської міської ради Закарпатської області, місцезнаходження: Закарпатська обл., м. Іршава, пл. Народна, 2, код ЄДРПОУ 44079970.

Повний текст складений 17 вересня 2026 року.

Суддя Р. В. Котенко