Ухвала суду № 140375565, 06.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3038/26

номер провадження 1-кп/570/299/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

участю прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

його захисника адвоката ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10/ та у режимі відеоконференції з Державною установою "Рівненський слідчий ізолятор" у кримінальному провадженні №62026240030002403 від 25.02.2026 щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, клопотання прокурора

про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

у с т а н о в и в :

Оскільки 10 жовтня 2026 року закінчується запобіжний захід відносно обвинуваченого і справа перебуває на стадії судового розгляду, однак передбачені ч.1 ст.177 КПК України ризики на даний час не зменшилися, прокурор у поданому 06 жовтня 2026 року клопотанні просить продовжити раніше обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання повністю і по аналогічних мотивах.

Обвинувачений заперечує проти задоволення клопотання, просить визначити щодо нього заставу.

Його захисник підтримує позицію свого підзахисного, просить визначити розмір застави як альтернативу запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши їх думку, з`ясувавши обставини та вивчивши надані матеріали кримінального провадження, вважаючи їх достатніми для винесення рішення, суд прийшов до таких висновків.

Згідно зі змісту ст.177 КПК України основною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

ЄСПЛ зазначав, що національні судові органи повинні зважити на всі обставини, що свідчать за і проти наявності справжнього суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, і врахувати це в рішеннях. Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв?язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти.

Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув?язнення як винятковий запобіжний захід протягом певного часу. Тривале тримання під вартою обвинуваченого може бути виправданим, оскільки наявні специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи. Тримання під вартою не передбачає покарання лише у вигляді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи в скоєнні злочину, є обов`язковою, неодмінною умовою законності і відповідає реальним вимогам громадського інтересу.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст: вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дає можливість достатньою мірою спрогнозувати її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Обвинувачення в зв?язку з вчиненням тяжкого злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення разом з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Щодо ризиків, то суд вважає, що той чи інший ризик буде вважатися наявним за умови встановлення ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Процесуальний закон не вимагає наведення доказів того, що обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, проте суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, може дійти обгрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності цього. При цьому суд з однаковою ретельністю дослідив обставини надані як стороною обвинувачення, так і захистом, пам`ятаючи, що перелік обставин, визначений у цій нормі, не є вичерпним і, безумовно, обставини підлягають оцінці в контексті досліджених під час судового засідання доказів.

Вивченням особи обвинуваченого суд встановив, що він офіційно не працевлаштований, утриманців не має, усвідомлюючи реальність покарання за вчинений тяжкий злочин та неможливість застосування положень ст.75 та 69 КК України при призначенні покарання, може переховуватись від суду.

Крім цього, обинувачений продовжував вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, до моменту його затримання працівниками правоохоронних органів, оскільки до військової частини не повернувся, до виконання обов`язків військової служби не приступив, а тому може продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що є додатковим ризиком.

Сторона обвинувачення під час розгляду даного клопотання довела наявність обставин, які свідчать про те, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики, які слугували підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу і наявні обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту на їх користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

При оцінці пропорційності застосування запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, суд враховує досліджені під час судового засідання матеріали та індивідуальні особливості кримінального провадження, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, та внаслідок цього має визначити такий запобіжний захід, який є достатнім для запобігання його неналежної процесуальної поведінки та забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Зазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу у продовженні раніше обраних запобіжних заходів. Досягнення мети застосування запобіжного заходу неможливе при обранні іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Суд вважає, що з урахуванням обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 здатен запобігти заявленим ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Таким чином, клопотання подане у передбачений законом термін, відповідає вимогам КПК України і тому підлягає до задоволення.

Таке рішення забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і відповідатиме Конституції України, вимогам КПК України, нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.

Разом з тим, суд також бере до уваги практику, викладену в рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року (№ 3-111/2023(207/23, 315/23), відповідно до якого суд не позбавлений можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави при вирішенні питання про запобіжний захід по даній категорії кримінальних правопорушень. Так, згідно з даним рішенням законодавцем закріплено дискрецію суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч.6 ст.176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст.177, 178 Кодексу.

Крім цього, 30 вересня 2026 року Рівненський міський суд Рівненської області у підготовчому судовому засіданні звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження № 62025240030006353 від 06.06.2025 за обвинуваченням його за ч.5 ст.407 КК України закрив. Крім того, ОСОБА_6 зобов`язаний невідкладно, але не пізніше 72 годин, прибути до в/ч НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.

Таким чином, на теперішній час існує судове рішення, відповідно до якого ОСОБА_6 не підлягає подальшому кримінальному переслідуванню за ч.5 ст.407 КК України, а навпаки на нього покладений конкретний обов`язок прибути до військової частини та продовжити проходження військової служби.

Враховуючи викладене, на переконання суду, на даному етапі кримінального провадження є доцільним визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

При визначенні розміру застави, суд зважає не лише на обсяг інкримінованого обвинувачення, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу обвинуваченого, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

На підставі викладеного, ОСОБА_3 необхідно визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн. 00 коп., що гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і не суперечитиме положенням ст.182 КПК України.

Керуючись ч.3 ст.331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

задоволити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Кургани Березнівського району Рівненської області, українцю, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовцю Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, у військовому званні "солдат", запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05 грудня 2026 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу в розмірі 266 240 грн. 00 коп.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, банк одержувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, IBAN: UA048201720355229002000010559.

Підтвердженням внесення коштів на депозитний рахунок суду є платіжний документ з відміткою банку про виконання, який надається суду, який здійснює кримінальне провадження.

У випадку внесення вказаного розміру застави обвинувачений звільняється з-під варти у визначеному ч.4 ст.202 КПК України порядку.

У випадку внесення застави з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинуваченого вважати таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

У випадку звільнення з-під варти на обвинуваченого ОСОБА_3 покладаються обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 05 грудня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться на виклик до без поважних причин, чи не повідомить про причини неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до нього запобіжного заходу у виді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту отриманні її копії.

Суддя ОСОБА_1