Ухвала суду № 140375080, 06.10.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.10.2026Справа № 554/18521/25Провадження № 1-кс/554/171/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання старшого слідчого криміналіста першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025170010001474 від 02.07.2025 щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби по мобілізації на особливий період, проходив службу на посаді навідника 6 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 7 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», не судимого, має на утриманні неповнолітню дитину,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в :

До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010001474 від 02.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2025 року № 21, солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду навідника 6 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 7 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_5 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою.

Однак, навідник 6 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 7 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 07.06.2025 в 20 год. 00 хв., в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , а саме пункт дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_2 та проводить час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь.

Так, солдат ОСОБА_5 з 20 год. 00 хв. 07.06.2025 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав та займається особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

17.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Постановою слідчого від 22.12.2025 ОСОБА_5 оголошено в розшук.

Слідчий вказує, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину є обґрунтованою та підтверджується сукупністю зібраних по матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема повідомленням в/ч НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення та доданими до нього матеріалами, протоколами допиту свідків військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Зважаючи на це, оскільки існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий просить застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та наполягав на його задоволенні з підстав, наведених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив надати можливість без тримання під вартою обрати військову частину для військової служби. Зазначив, що має певні грошові заощадження та матиме можливість внести мінімальну заставу.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 , заперечувала щодо задоволення клопотання слідчого та просила не застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, щоб ОСОБА_5 мав можливість обрати іншу військову частину для служби. У разі обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 просила застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі.

Слідчий суддя, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, дослідивши клопотання й додані до нього матеріали, приходить до такого висновку.

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025170010001474 від 02.07.2025 відповідає вимогам статті 184 КПК України.

В судовому засіданні було підтверджено надання стороні захисту підозрюваного ОСОБА_5 копії клопотання та доданих до нього матеріалів, що, в свою чергу, слідує із змісту поданого до суду клопотання.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв?язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що ТУ ДБР у м. Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010001474 від 02.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за фактом самовільного залишення військової частини - пункту дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_2 солдатом ОСОБА_5 , тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, про що свідчить зміст відповідного витягу з ЄРДР.

17.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Постановами слідчого від 22.12.2025 ОСОБА_5 оголошено в розшук та зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010001474 від 02.07.2025 на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

Постановою слідчого від 06.10.2026 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025170010001474 від 02.07.2025, у зв`язку із встановленням знаходження підозрюваного ОСОБА_5 відновлено.

Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя вважає, що в матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин, висунута підозра є обґрунтованою. Констатуючи це, суд виходить з того, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об?єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Така позиція узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», в яких наголошено на тому, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об?єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Так, надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджено зібраними досудовим розслідуванням матеріалами: акт службового розслідування правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призначення на посаду солдата ОСОБА_5 , протокол допиту свідка ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , рапорт працівника Першого оперативного відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, про неможливість вручити ОСОБА_5 повістку про виклик та встановити місцезнаходження останнього, повідомлення про підозру від 17.12.2025, супровідний лист про направлення повідомлення про підозру ОСОБА_5 командиру військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_9 за місцем проживання, постанова про оголошення в розшук підозрюваного від 22.12.2025, постанова про зупинення досудового розслідування від 22.12.2025, постанова про відновлення досудового розслідування від 06.10.2026.

Таким чином, встановлені в ході досудового розслідування факти та обставини могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Вищезазначене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «…обґрунтованість усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Тобто, при вирішенні питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею перевіряється лише наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, слідчий суддя приходить до висновку, що з матеріалів клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, вбачається наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Підставою для застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, які слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено нормами КПК України на слідчого, прокурора.

Виходячи із зазначеного стандарту доказування (переконання), слідчий суддя вважає, що в ході розгляду клопотання знайшли своє об`єктивне підтвердження наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилаються слідчий та прокурор.

Зокрема, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинене.

Слідчий суддя погоджується й з доводами сторони обвинувачення про наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику, що підозрюваний, перебуваючи на волі, як особисто, так і через третіх осіб з числа діючих військовослужбовців, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, внаслідок чого вони змінити свої показання або відмовитись від давання показань.

Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_5 порушив вимоги ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, наявні достатні підстави вважати, що останній може перешкодити кримінальному провадженні іншим чином, зокрема шляхом неявки до органу досудового розслідування та суду, а також шляхом невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, вік та стан його здоров`я, наявність в підозрюваного на утриманні неповнолітньої дитини, міцність його соціальних зв`язків в місці проживання, репутацію, майновий стан, а також те, що останній раніше не судимий.

Беручи до уваги сукупність наведених вище фактів, слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним відповідних процесуальних обов`язків і не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

Водночас слідчий суддя враховує, що частиною 8 статті 176 КПК України імперативно визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 24.06.2026 № 4-р(ІІ)/2026 частина восьма статті 176 КПК України визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 24.06.2026. Вказане виключає застосування безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

При цьому слідчий суддя враховує, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч.3 ст.183 КПК України).

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях стверджує, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого безальтернативного ув`язнення підозрюваного.

На підставі викладеного, враховуючи характеристику особи підозрюваного, його сімейний, соціальний, майновий стан, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, його специфіку та роль підозрюваного у його скоєнні, слідчий суддя вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі двадцяти п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3328 грн), вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, та в той же час відповідає вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України і не є завідомо непомірним для останнього.

При цьому в разі внесення застави слід покласти на підозрюваного такі обов?язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; не відлучатись з міста Полтава, без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 182, 194, 196, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и л а:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 58 днів, який обчислювати з 16 год 00 хв 06 жовтня 2026 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 02 грудня 2026 року, 16 год 00 хв.

Визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 83200 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA398201720355289002000015950, призначення платежу - застава, прізвище, ім?я, по-батькові особи, за кого вноситься застава, сума застави, дата внесення застави, № ухвали суду та назва суду.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов?язки: не відлучатися з міста Полтава без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз?яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув?язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув?язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов?язаний виконувати покладені на нього обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1