Рішення № 140374950, 02.10.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/581/26

Номер провадження 2/948/564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю секретаря Ткач Н.М.,

представника відповідача Устимчика М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 02.10.2026 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення,

у с т а н о в и в :

у червні 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області звернулося ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 7592,00 грн, з яких: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2592,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 1000,00 грн - послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору.

Крім того, позивач ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» просив стягнути з відповідача судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 14.05.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 282646 від 14.05.2025 року, за умовами якого відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 90 днів, відсотковою ставкою 0,72%.

ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» вказує, що первісний кредитор ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн були перераховані відповідачу на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .

У подальшому 19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти та проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 7592,00 грн (а.с.1-6).

У відзиві на позов представник відповідача - адвокат Устимчик М.В. категорично заперечує проти позовних вимог, також категорично заперечує стосовно відомостей, зазначених у позовній заяві та повною мірою не визнає позовних вимог у зв`язку з необґрунтованістю, пов`язаною з недоведеністю належними та допустимими доказами обставини, на які посилається позивач.

Відповідач констатує, що жоден з наданих позивачем доказів не обґрунтовує законність вимог позовної заяви та не є беззаперечним для задоволення позову.

Також відповідач зазначає, що сума витрат на правничу допомогу є завищеною та є неможливою з огляду на надані докази, а також сторона відповідача надає орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу

Зважаючи на вищевикладене, представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат відповідача на правничу допомогу, орієнтовний розмір якої становить 7000,00 грн (а.с.47-50).

20.07.2026 року представник позивача - адвокат Пархомчук С.В. подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відзив на позов вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з матеріалами справи, між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису відповідача, який було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначеного відповідачем під час укладення договору.

Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. У процесі укладення правочину, відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановлений законом порядку, тобто для укладання кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. Обставини укладення вказаного договору відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Отже, доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства.

Щодо підтвердження перерахування кредитних коштів, сторона позивача зазначає, що до бази даних товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації. Доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та власник картки, тобто відповідач, який може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. На виконання умов договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера ТОВ «ПРОФІТГІД», з листа якого вбачається, що 14.05.2025 о 10:00 год було проведено транзакцію на суму 4000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 .

За таких обставин первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором, представник позивача зазначає, що відповідач, укладаючи кредитний договір, погодився на умови, передбачені кредитним договором, зокрема того, що розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 4000,00 грн х0,72% =28,80 грн на день.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, заборгованість була нарахована за 90 днів: 28.80 грн х 90 днів =2 592,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на норми чинного законодавства, сторона позивача зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їхня сума обґрунтованою.

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини, пощивач вважає відсутніми правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача у заявленому розмірі 7000,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі - є необґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій, викладених в Постановах ВСУ, а отже, є такими, що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги (а.с.55-61).

Ухвалою від 30.06.2026 суд відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.38).

Представник позивача Пархомчук С.В. у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином та завчасно, шляхом направлення електронного листа до електронного кабінету (а.с.43,44,82,83), у відповідді на відзив подав клопотання про розгляд справи без його участі та просив позов задоовльнити в повному обсязі (а.с..55-62).

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, також покликаючись на те, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, які би підтверджували як видачу кредитних коштів так і наявність заборгованості, відповідач не заперечує факт підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, проте зі сторони позивача договір кваліфікованим електронним підписом не підписаний. Також уважає що з наданої відповідачем банківської виписки не вбачається зарахування кредитних коштів, оскільки в призначенні платежу за 14.05.2025 відсутнє посилання на кредитний договір, за яким заявлено позов.

Відповідач, будучи присутнім у судовому засіданні 15.09.2026, повідомив, що не пригадує, чи отримував кредитні кошти за договором, по якому заявлено вимогу.

Суд, з`ясувавши правову позицію позивача, заслухавши відповідача та його представника, та, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 14.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №282646.

Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №282646 від 14.05.2025 року ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 11.08.2025 року, строк дії договору становить 90 днів, однак у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (а.с.15-20).

Згідно з п.1.3 Договору за користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу; тип процентної ставки - фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

У п.1.5 Договору зазначено, що Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (а.с.15).

Договір про надання фінансового кредиту №282646 від 14.05.2025 укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL3326 разом з додатками до нього (а.с. 20, 20 на зв.).

Згідно з п.3.4 Договору загальні витрати клієнта за кредитом складають 3592 грн, денна процентна ставка складає 1% (а.с.16).

Додатком №1 до договору є графік платежів, який є невід`ємною частиною договору, згідно з яким визначені дати платежів, суми до сплати, реальна річна процентна ставка 4668% та загальна вартість кредиту 7592,00 грн (а.с.20).

Згідно із довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» зазначено, що ОСОБА_1 ідентифікований, як позичальник з яким укладено договір №282646 від 14.05.2025, який підписаний ним із застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL3326, направленого 14.05.2025 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.11).

Відповідно до підтвердження, наданого ТОВ «ПрофітГід», 14.05.2025 здійснено переказ у сумі 4 000,00 грн на номер платіжної картки № НОМЕР_1 за договором №282646, номер транзакції 44720-60128-29484, код авторизації 348719 (а.с.31).

На а.с.91 є виписка по картці, надана АТ КБ «ПриватБанк», яка містить інформацію про рух коштів по картці № НОМЕР_1 за період з 13.05.2025 по 16.05.2025, власник рахунку ОСОБА_1 .

Також, судом установлено, що право вимоги за кредитним договором №282646 від 14.05.2025 року перейшло від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» до позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року та витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року (а.с.21-23).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року, ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №282646 від 14.05.2025 в сумі 7 592,00 грн (а.с.10).

Платіжними інструкціями №1543 від 21.04.2026, №212 від 22.01.2026, №236 від 18.02.2026 та №183 від 19.12.2025 підтверджується факт проведення плати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025 (а.с.26-28).

За випискою з особового рахунку за кредитним договором №282646 від 14.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 7592,00 грн, з яких: 4000,00 - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2592,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 1000,00 грн - прострочена заборгованість за комісією. Станом на 20.02.2026 заборгованість не погашена (а.с.9).

ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» направило ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором заборгованості у розмірі 7592,00 грн за вказаними реквізитами (а.с.8).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надсилав позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності), який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору.

З договору про надання фінансового кредиту № 282646 від 14.05.2025 вбачається, що він підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором ЕL3326 відповідно, з зазначенням його особистих даних: адреси проживання, серії та номера паспорту, РНОКПП, номеру телефону, електронної адреси.

Отже, між відповідачем та ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Щодо перерахунку коштів, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1.5 договору про надання фінансового кредиту № 282646 від 14.05.2025 року кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

В п.9 договору про надання фінансового кредиту № 282646 від 14.05.2025 зазначено рахунок позичальника за № НОМЕР_1 .

Згідно із положеннями частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Відповідно до підтвердження, наданого ТОВ «ПрофітГід», 14.05.2025 о 10:00 год здійснено переказ у сумі 4000,00 грн на номер платіжної картки № НОМЕР_1 за договором №282646, номер транзакції 44720-60128-29484, код авторизації 348719 (а.с.31).

З банківської виписки по картці відповідача ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 вбачається надходження грошових коштів в розмірі 4000,00 грн саме 14.05.2025 о 10:00 год.(а.с.91).

Оцінюючи докази в їх сукупності суд доходить висновку про доведеність факту перерахування на рахунок відповідача коштів у розмірі 4000 грн на виконання умов договору про надання фінансового кредиту № 282646 від 14.05.2025.

Статтею 525 Цивільного кодексуУкраїни визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Навіть неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань, та не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Отже, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №282646 від 14.05.2025, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кошти, на що він розраховував при укладенні договору про відступлення прав вимоги №19122025/1 від 19.12.2025, а тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 7592,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, а тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав довіреність від 09.04.2026, договір №09/04/2026 від 09.04.2026 про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Прахомчука С.В. серії КС №8096/10 від 18.07.2019, акт про отримання правової допомоги від 03.08.2026 року, платіжна інструкція за правничу допомогу №5064 від 03.08.2026, рахунок №03 08.2026 79 від 03.08.2026 (а.с.7, 13-14,32,69,70,72).

Згідно Акту про отримання правової допомоги від 03.08.2026 року, сторонами погоджено надання адвокатським бюро правових послуг на суму 15500,00 грн (а.с.69).

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що дана справа не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, а відтак уважає, що встановлена за договором сума надання послуг у розмірі 15500,00 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, та не є співмірними зі складністю даної справи та визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №282646 від 14.05.2025 у розмірі 7 592,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул.Львівська, буд. 23, офіс 703, ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст Рішення складений 06.10.2026.

Суддя С. М. Косик