Рішення № 140374320, 06.10.2026, Новгородківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 393/473/26

пров. 2/393/451/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року с-ще Кам`янець

Новгородківський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Подліпенця Є.О.,

за участі секретаря судових засідань Гладир К.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС»,

відповідачка ОСОБА_1 ,

представники учасників справи:

представник позивача адвокат Усенко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кам`янець за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №14580201 від 24.04.2025 року у загальному розмірі 12 848,48 грн. Свої вимоги обґрунтував тим, що 24.04.2025 року між ОСОБА_1 (далі відповідач) та ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі позивач, ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС») був укладений договір про споживчий кредит №14580201 (далі кредитний договір), згідно з умовами якого відповідачка отримала 2986,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у передбаченому кредитним договором розмірі, проте, відповідачка не виконала умови кредитного договору, кредитні кошти не повернула та відсотки за їх користування не сплатила. У зв`язку з чим у відповідачки утворилася кредитна заборгованість на загальну суму 12848,48 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 2986,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 9862,48 грн. Також позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідачем та виконання кредитних зобов`язань, а саме - відповідачці було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, проте, заборгованість не була сплачена, а тому позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07.07.2026 року у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

30.07.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила у задоволенні позову відмовити. У разі якщо суд дійде висновку про наявність заборгованості, просила визначити до стягнення лише суму основного боргу 2986,00 грн та проценти у розмірі 1493 грн, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу АО «АПОЛОГЕТ» до 500,00 грн як співмірний, розумний та обґрунтований. Свої заперечення обґрунтувала тим, що з позовної заяви вбачається, що представник позивача адвокат Усенко М.І. вказує, що на виконання вимог п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України заходи досудового регулювання спору проводились, але спір не було вирішено. Однак, позивачем не було вчинено реальних заходів досудового врегулювання спору. Претензія від 22.05.2026 була направлена одночасно з уже підготовленим позовом, що свідчить про відсутність наміру врегулювати спір у позасудовому порядку. У позові позивач зазначає, що направив 22.05.2026 претензію, що суперечить дійсності та небажанню фінансової установи досудового врегулювати спір. Натомість, вона 09.07.2026, у визначені законом строки, направила відповідь на претензію позивача, в якій вказала про врегулювання спору шляхом зменшення розміру відсотків до суми основного боргу по кредитному договору №14580201 від 24.04.2025, які вона зможе оплатити та вказала, що оплатить борг протягом тижня. Наміру ухилятися від виконання зобов`язань вона не мала і не має. Того ж дня, вона отримала відповідь, що запит прийнято до розгляду, і що вона повинна очікувати повідомлення від менеджера. Однак станом на момент подання відзиву відповідь щодо погодження такого врегулювання нею не отримана. При цьому, згідно п.8 кредитного договору №14580201 спори, які виникають між позичальником та кредитодавцем вирішуються в позасудовому порядку, після чого в судовому. Але ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» позбавило її можливості досудового врегулювати даний спір та всупереч положенням кредитного договору відразу подало позовну заяву до суду, що свідчить про порушення умов кредитного договору та про незаконне збагачення фінансовою установою за її рахунок, оскільки в позові вказано правничу допомогу та судові витрати. Так, з позовної заяви вбачається, що 24.04.2025 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір №14580201, згідно якого кредитор надав грошові кошти в сумі 2986 гривень на строк 360 днів. Згідно п. 1.4 кредитного договору строк дії договору закінчився 19.04.2026. Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору стандартна процента ставка становить 0,97% вдень (фіксована) на протязі усього строку дії договору Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вважає, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Сума нарахованих відсотків у розмірі 9862,48 гривень перевищує суму тіла кредиту майже в три рази, що є значною та непропорційно великою до тіла кредиту та є несправедливим у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на її шкоду як споживача послуг. Такий розмір процентів є очевидно неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання та порушує баланс інтересів сторін. В зв`язку з чим, з урахуванням сплати нею заборгованості, вважає, що відсотки повинні бути зменшені до п`ятдесяти відсотків від тіла кредиту, а саме до 1493 гривень. Крім того зазначила, що справедливим і співмірним буде розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи 500 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. До суду надіслала клопотання в якому просила розгляд справи проводити без її участі. Під час ухвалення рішення у справі врахувати її доводи, заперечення та обґрунтування, які викладені у раніше поданому відзиві.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у відсутність учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено, та не заперечується сторонами, що 24.04.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» був укладений договір про споживчий кредит №14580201.

Згідно з п.1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.1.2, п.1.3, п.п.1.3.1. кредитного договору, сума кредиту становить 3000 грн, у валюті: українська гривня. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 24.04.2025, строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Дата надання кредиту 24.04.2025. Згідно з п.1.4. кредитного договору, остаточний термін повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів): 19.04.2026. Відповідно до п.1.5 кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом, складає 10450 гривень в грошовому виразі та 2800,7 відсотків річних у процентному значенні. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 13450,80 грн. Згідно з п.п. 1.5.1 кредитного договору денна процентна ставка становить 0,97 %.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору, цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно п. 11.1. кредитного договору сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними.

Кредитний договір ОСОБА_1 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором TB7mW4mq.

Крім того сторонами договору підписано додаток 1 до договору про споживчий кредит, який є графіком платежів за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту продукту «14580201», інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) в якому наявна інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та ін.

Згідно інформаційної довідки наданої ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», 24.04.2025 року о 09:27 були успішно перераховані 3000 грн, на номер карти 5167803279229681, платник ТОВ «ФК`ТАЙГЕР ФІНАНС». Тобто позивач виконав умови кредитного договору №14580201 від 24.04.2025 року.

Відповідачка кредитні кошти не повернула та відсотки за їх користування не сплатила, у зв`язку з чим у останньої утворилася кредитна заборгованість на загальну суму 12848,48 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 2986,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 9862,48 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим стороною позивача.

ТОВ « «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» відповідачці 22.05.2026 за вих. №1908/24352727 було надіслано претензію про погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Вказаний кредитний договір укладений у формі електронного документа, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Частинами 1, 3 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Згідно ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За нормою ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевказане суд доходить висновку, що 24.04.2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли договірні відносини, у зв`язку з укладенням договору про споживчий кредит №14580201. Відповідачка, будучи вільною в укладенні вказаного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредиту, в тому числі з розміром нарахування відсотків за користування кредитними коштами, підписала договір, таким чином погодила умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Остання отримала кредит і у неї виникли зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в договорі про споживчий кредит.

Відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем за вказаним договором.

Крім того, суд відхиляє заперечення відповідачки щодо того, що розмір нарахованих відсотків є значним та непропорційно великим до розміру тіла кредиту, оскільки нарахована ставка та метод нарахування повністю відповідають кредитному договору та чинному законодавству України.

Як видно із змісту матеріалів справи, відповідач не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором, заборгованість, яка у неї виникла, добровільно у повній мірі на час розгляду справи нею не погашена. Заперечення відповідачки про те, що сторона позивача навмисно не врегулювала спір в досудовому порядку, суд не бере до уваги, оскільки позивачка отримавши претензію з вказаними банківськими реквізитами для оплати заборгованості, не надала до суду докази про сплату заборгованості за кредитним договором.

Аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав останнього, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідачки заборгованості за договором про споживчий кредит №14580201 від 24.04.2025 року, яка становить 12848 гривень 48 копійок, та яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 2986,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 9862,48 грн.

Інші доводи відповідачки не спростовують висновків суду.

Крім цього на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені ним при зверненні до суду судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Щодо стягнення з відповідачки витрат за надання правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідачка у відзиві вказала, що у разі якщо суд дійде висновку про наявність заборгованості, просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу АО «АПОЛОГЕТ» до 500,00 грн, як співмірний, розумний та обґрунтований.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги стороною позивача надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.07.2025 року, акту №1908 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 28.05.2026 року, що є додатком до договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.07.2025 року, згідно якого сума наданих послуг (боржник ОСОБА_1 кредитний договір №14580201 від 24.04.2025 року) становить 8000 грн, детальний опис наданих послуг до акту №1908 від 28.05.2026.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, розгляду справи за відсутності представника позивача, клопотання відповідачки про зменшення таких витрат суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повинен становити 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 634, 638, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258 268, 272 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) заборгованість за договором про споживчий кредит №14580201 від 24.04.2025 року, яка становить 12848 (дванадцять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 48 копійок, та яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 2986,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 9862,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Є.О. Подліпенець