Рішення № 140374231, 01.10.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1379/26

Провадження № 2/385/719/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ейс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 11492,60 грн заборгованості області за кредитним договором № 00-10743976 від 17.11.2025, що укладений нею з ТОВ Макс Кредит та судові витрати в справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.11.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10743976 на суму 7000,00 грн. Кредитний договір укладено в електронній формі. Для отримання кредиту Відповідачка зареєструвалась на сайті Кредитодавця та отримала доступ до Особистого кабінету. У процесі реєстрації пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту Кредитодавця. Після цього Відповідачка ознайомилась з чинною редакцією Правил надання коштів у позику, заповнила свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов`язкові, та вказала суму коштів, яку бажає отримати. Відмова Відповідачки від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмову Кредитодавця від встановлення ділових відносин з Позичальником та від укладення з Позичальником Кредитного договору. Таким чином, під час укладення Кредитного договору Первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію Відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами Кредитного договору. Згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальниці для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту. Оскільки Відповідачка погодилась з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, Первісний кредитор сформував та надав Відповідачці оферту щодо укладення Кредитного договору. Приймаючи умови Кредитного договору, Відповідачка підтвердила, що отримала у чіткій та зрозумілій формі актуальну й достовірну інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також відомості про фінансову послугу та Кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання або відмови від отримання такої послуги; ознайомилась з Правилами, повністю їх зрозуміла, погодилась з ними та зобов`язалась неухильно їх дотримуватися. Таким чином, у Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Відповідачка приєдналась до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 4473. Після вчинення акцепту Позичальницею, Кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу. На виконання умов Кредитного договору 17.11.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку 4149-62XX-XXXX-4728. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. 13.05.2026 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 13052026-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 13.05.2026 до Договору Факторингу та Акту прийому - передачі Реєстру Боржників, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідачки. Згідно з умовами Кредитного договору Відповідачка зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, вона не виконала свого обов`язку та не повертала наданий кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості Відповідачки перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 14292,60 грн, яка складається з: 8400,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3092,60 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 2800,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), однак позивач вимогищодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 11492,60 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 правом подання відзиву не скористалась.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою від 11.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та частково задоволено, подане разом з позовною заявою, клопотання позивача про витребування доказів.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивач скористався своїм правом, згідно ч. 3ст. 211ЦПК України, зазначивши в позовній заяві про розгляд справи за його відсутності, а відповідачка, судова повістка якій скеровувалась за адресою її реєстрації, вважається 03.09.2026 належним чином повідомленою про розгляд справи в суді, відповідно до положення п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК України, тобто у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, про причини неявки не повідомила, будь яких заяв на адресу суду не подала. Відповідно суд не вбачає перешкод в проведенні розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів, що відповідає вимогамст. 223 ЦПК України.

Оскільки відповідачка, яка вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового розгляду, відзиву на позовну заяву не подала, в судове засідання не з`явилась, позивач, згідно зазначеного в позовній заяві клопотання, не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення грошового зобов`язання й застосування відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитним договором, регулюютьсяКонституцією України,Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод1950 року й протоколами до неї,Цивільним кодексом України,Законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг`та «Про електронну комерцію», іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннямист. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно дост. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей524-526,533-535 ЦК Українидає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно дост. 623 ЦК Україниборжник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2ст. 1050 Цивільного кодексу Українипередбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українирозмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію`зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦК УкраїнитаГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним уст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ч. 4 ст. 16 Закону України Про споживче кредитування у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що 17.11.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10743976(а.с. 3-14) на суму 7000 грн 00 коп. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

При цьому суд врахував, що згідно ч. 1ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Суд виходить з того, що підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає Закону України «Про електронну комерцію», в договорі викладені істотні умови такого. Також звертає увагу, що в графі реквізити сторін вказана інформація - прізвище, ім`я по батькові ОСОБА_1 , її РНОКПП НОМЕР_1 , реквізити паспорта, адреса проживання. Суд вважає, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальницею при укладенні кредитного договору.

Слід зазначити що Договір про надання фінансового кредиту № 00-10743976 підписаний сторонами, в тому числі відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 04473, містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів, строку кредитування.

Відповідно до узгоджених сторонами кредитного договору умов, Кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконувати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.1). Сума ліміту кредитної лінії 7000,00 грн (п. 1.2). Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів; Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування 12 листопада 2026 року (п. 1.3). Згідно з пунктом 1.4 розрахунковий платіжний період за цим договором становить 15 днів; Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів у періодичні дати платежів, які є останніми днями кожного розрахункового періоду, тобто 02.12.2025 та кожного п`ятнадцятого дня після цієї дати протягом строку дії кредитної лінії. Відповідно до пунктів 1.5, 1.5.1 та 1.5.2 - тип процентної ставки фіксований; стандартна процентна ставка становить 0,94 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку дії кредитної лінії, зазначеної в пункті 1.3 цього договору, за винятком строку кредитування, коли позичальник має право на користування зниженою процентною ставкою; знижена процентна ставка становить 0,38 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику як стимулювання та діє виключно за умови сплати платежу в установленому графіку платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, зазначеною в пункті 1.4 цього договору; знижена процентна ставка застосовується виключно протягом п`ятнадцяти днів користування кредитом готівкою, починаючи з першого дня користування кредитом. Відповідно до пункту 1.6, кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 1400,00 грн. За пунктом 1.7 денна процентна ставка становить 1,00 % при застосуванні стандартної процентної ставки та 0,97 % при використанні позичальником права на знижену процентну ставку. Згідно з пунктами 1.9 та 1.9.1, орієнтовна загальна вартість кредиту за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою з урахуванням комісії становить 32088,00 гривні, а за умови користування кредитом за зниженою процентною ставкою з урахуванням комісії 31500,00 гривні. Відповідно до пункту 2.10 договору Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання (видачі) кредиту 17 листопада 2025 року шляхом перерахування суми 7000,00 гривень на рахунок Позичальника за реквізитами електронної платіжної картки № НОМЕР_2 . Відповідно до пункту 4.2.6 договору: у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць кредитодавець відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії.

До цього, 17.11.2025, ОСОБА_1 ознайомилась із паспортом споживчого кредиту (а. с.1819), підписавши такий електронним підписом разом з ідентифікатором 68983, що свідчить про виконання первісним кредитором переддоговірного зобов`язання, визначеного Законом України «Про споживче кредитування».

Факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору одноразовим ідентифікатором підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.20), згідно з якою одноразовий ідентифікатор 04473 було відправлено на номер телефону НОМЕР_3 17.11.2025 о 19:35.

З підтвердження здійснення переказу грошових коштів (а.с. 21) та додатку до такого (а.с. 21 зворот - 22), що видане ТОВ «Профі Гід», вбачається, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-714 від 28.07.2023 та на підставі платіжних інструкцій відправника (ТОВ МАКС КРЕДИТ) ТОВ «Профі Гід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунки отримувача, в тому числі в сумі 7000,00 грн на картку № НОМЕР_2 17.11.2025 о 19:36. При цьому з листа АТ КБ «ПриватБанк» від 27.08.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_3 був і є фінансовим та 17.11.2025 на цей рахунок було зараховано кошти на суму 7000,00 грн. Як вбачається з долученої до цього листа виписки за договором щодо клієнта ОСОБА_1 17.11.2025 на картку відбулося зарахування 8000,00 грн.

Отже, на переконання суду, позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, виконання умов такогопервісним кредитором.

Водночас суд не бере до уваги правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Макс Кредит» (а.с. 15-17), які не містять підпису ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом таких, виходячи з того, що позивач не довів, що саме з такими ознайомилась ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору.

З розрахунку заборгованості (а.с. 43) вбачається, що ОСОБА_1 , отримавши кредит у сумі 7000,00 грн 17.11.2025, по час продажу кредиту 13.05.2026 не вносила коштів на погашення суми кредиту чи інших платежів та загальний розмір заборгованості становить 11492,60 грн, з яких7000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3092,60 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 1400,00 грн - комісія,а також 2800,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

З виписки з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с. 44), вбачається, що заборгованість за кредитним договором станом на 01.06.2026 становить 14292,60 грн, з яких 8400,00 грн - за сумою кредиту, 3092,60 грн - за процентами, 2800,00 грн - за штрафними санкціями.

Таким чином суд доходить висновку, що між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотнихумов кредитного договору № 00-10743976 від 17.11.2025, такий правочин, згідно з вимогамист. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності,у зв`язку з чим кредитний договір № 00-10743976 від 17.11.2025, згідно зіст. 629 ЦК України, є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ними, відповідно до приписівст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору, натомість ОСОБА_2 не виконувала зобов`язань за договором, допущену заборгованість у встановленому порядку та сумі не погашала.Доказів іншого суду не надано.

13.05.2026 між ТОВ Макс Кредит та позивачем укладено Договір факторингу № 13052026-МК/Ейс (а.с. 33-35), відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати та сплатити клієнту суму фінансування, аклієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з реєстром боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Згідно з пунктом 2.2 зазначеного договору перехід від клієнта до фактора права вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2.

Як вбачається з акта приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 13052026-МК/Ейсвід 13.05.2026 (а.с. 41), такий 13.05.2026підписаний представниками ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Макс Кредит».

Відповідно до платіжної інструкції від 19.05.2026 № 1163 (а.с. 42)ТОВ «ФК «Ейс» сплатило ТОВ «Макс Кредит» кошти в оплату фінансування за відступлення прав згідно з договором факторингу№ 13052026-МК/Ейсвід 13.05.2026.

Відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами до договору факторингу № 13052026-МК/Ейс від 13.05.2026(а.с. 39-40) вбачається, що за порядковим номером 594 міститься запис щодо кредитного договору з ОСОБА_1 № 00-10743976 на суму 11492,60 грн.

Отже позивач належними та допустимими доказами довів факт переходу права вимоги за кредитним договором № 00-10743976 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс».

08.06.2026 ТОВ ФК «Ейс» звернулося до ОСОБА_1 з досудовою вимогою щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-10743976 (а.с. 53). Така вимога скерована на її адресу рекомендованим листом з описом (а.с. 54) та, як вбачається з інформації на сайті АТ Укрпошта, повернута за закінченням встановленого строку зберігання.

Суд зауважує що факт вручення даного повідомлення відповідачці знаходиться за межами контролю позивача.

Отже, враховуючи розрахунок заборгованості, суд встановив порушення відповідачкою умов договору в частині сплати процентів за кредитним договором, більш як на 30 днів.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та положень Кредитного договору (п. 4.2.6) позивач отримав право розірвати договір та вимагати повернення тіла кредиту та комісії в повному обсязі, а процентів - в межах фактичного строку користування кредитом.

Таким правом позивач скористався, направивши відповідну вимогу на адресу відповідачки, що доведено ним належними та допустимими доказами.

У встановлений Законом строк (протягом 30 календарних днів) відповідачка не усунула порушення умов договору про споживчий кредит.

Доказів іншого суду не надано.

Таким чином позивач отримав право вимагати повернення споживчого кредиту в повному обсязі, а процентів - за весь строк фактичного користування.

Суд, дослідивши розрахунок заборгованості, що наданий позивачем, з таким погоджується частково.

Так, згідно розрахунку, що поданий у вигляді окремого документу (а.с. 44) та вказаний в позовній заяві, заборгованість складає 14292,60 грн, з яких: за тілом кредиту - 8400,00 грн, за процентами - 3092,60 грн, за штрафними санкціями - 2800,00 грн, при цьому позивач зазначив, що не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій, а тому заборгованість, яку він просить стягнути складає 11492,60 грн (тобто 14292,60-2800,00).

При цьому, як вбачається з кредитного договору, доказів перерахування коштів - сума кредиту 7000,00 грн.

Таким чином суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту.

Суд перевірив розрахунок заборгованості за процентами та погоджується з таким. Тому заборгованість за процентами в розмірі 3092,60 грн підлягає стягненню в повному обсязі.

Вимог щодо стягнення комісії позивачем не заявлено.

Суд не в змозі дати оцінку аргументам відповідачки, яка відзиву не подала.

Таким чином, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення позову в сумі 10092,60 грн (7000,00 + 3092,60).

розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2662,40 грн, то такі витрати підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 6)та на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідачки ОСОБА_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у сумі 2338,07 грн (10092,60 / 11492,60 * 2662,40).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Надання позивачу оплатної правничої допомоги підтверджується доказами - договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 з АБ «Тимошенко та партнери» з додатком № 1(а.с. 45-46), додатковою угодою № 25771576047 від 25.05.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 (а.с. 47), актом прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026 за договором 20/01/26-01 від 20.01.2026 на суму 7000,00 грн (а.с. 48), ордером та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 27, 49).

Слід відзначити, що за умовами договору від 20.01.2026 сума гонорару сплачується адвокату не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта, тобто такий встановлює оплату послуг адвоката після стягнення коштів за рішенням суду, що не суперечить п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК, оскільки компенсації підлягають не тільки вже понесені стороною витрати, а і витрати, які вона має здійснити у майбутньому в силу досягнутих домовленостей з адвокатом.

Відповідачка клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавала.

Таким чином суд вважає доведеним розмір витрат на правничу допомогу.

Враховуючи пропорційність стягнення витрат у зв`язку з частковим задоволенням позову, до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягає 6147,28 грн (10092,60 / 11492,60 * 7000,00)

Відповідно до ч. 3ст. 141ЦПК Українипривирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд керується постановоюВПВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, де Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

141.У частині третійстатті141 ЦПК Українивизначенокритерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

[…] 144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137ЦПК Українисудунадано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьоюстатті 141ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

На підставі ч. 3ст. 141ЦПК України, ураховуючи критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета позову адвокатських витрат суд вважає правильним присудити позивачу витрати на правничу допомогу частково - в розмірі 4000,00 грн, стягнувши такі з відповідачки.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»10092,60 грн заборгованості за кредитним договором,2338,07 грн сплаченого судового збору та 4000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 16430 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять) грн 67 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 06.10.2026.

Суддя: /підпис/ М. В. ВЕНГРИН

Згідно з оригіналом

Суддя Гайворонського

районного суду М. В. Венгрин

Дата документу 01.10.2026