Ухвала суду № 140373971, 06.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5595/26

Провадження №4-с/369/104/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Худинець Д.С.

за участі

скаржника ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2

представника заінтересованої особи Шаламова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 (боржник) про зобов`язання провести перерахунок

заінтересовані особи: Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 (стягувач)

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою. Свої вимоги мотивував тим, що за рішенням суду з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх його доходів, починаючи з 14 грудня 2022 року. Примусове виконання здійснюється Вишневим відділом Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з 07 листопада 2025 року, ВП79540539.

Відповідно до постанови виконавця від 17 листопада 2025 року звернено стягнення на його заробітну плату та визначено суму заборгованості 182 530,58 грн. Але у своїй заяві стягувачка вказувала про борг в розмірі 165 882,22 грн. Тому він звернувся до виконавця із заявою про перерахунок заборгованості за період з 14 грудня 2022 року по 06 листопада 2025 року включно, оскільки в даний період ним спллачувались кошти на утримання дитини в добровільному порядку та 15000 грн. з яких визнано і стягувачем. Але у виконавчому провадженні відсутня інформації про проведений перерахунок.

Крім того, починаючи з жовтня 2023 року ним перераховувались кошти на адресу ОСОБА_2 із різним призначенням, але це кошти були на утримання як неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2013 року народження, так і повнолітнього сина ОСОБА_4 на загальну суму 159 500 грн. Тому кошти в розмірі 79 750 грн. та 15000 грн. мають зарахуватись в рахунок заборгованості. Але виконавець допустив бездіяльність та не провів перерахунку, чим порушив його право.

Також вказав, що спочатку він звернувся до суду з скаргою щодо перерахунку заборгованості 11 лютого 2026 року, але ухвалою суду від 18 лютого 2026 року її було повернуто. Для усунення недоліків скарги, визначених ухвалою, для уточнення вимог, можливість добровільного вирішення питання зі стягувачем, йому необхідний час. Крім того, внаслідок ворожих атак, відбувалось довготривалі відключення світла, тривалі повітряні тривоги. Тому строки оскарження ним пропущені з поважних причин і мають бути поновлені в судовому порядку.

Просив суд:

зобов`язати старшого державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дрижко Тетяну Миколаївну у виконавчому провадженні № 79540539 здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням сплачених добровільно платежів у рахунок аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_5 на загальну суму 94750,00 грн за період з 14.12.2022року по 06.11.2025 року, та надіслати новий перерахунок з урахування добровільно сплачених платежів по аліментах.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2026 року відкрито провадження за скаргою; витребувано з Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №79540539.

05 травня 2026 року на виконання ухвали суду Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав копію матеріалів ВП 79540539.

06 квітня 2026 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_2 . Не погоджуючись з доводами скарги вказала, що ОСОБА_1 недобросовісно користується своїми процесуальними правами, маючи значну заборгованість по аліментам. Він неодноразово звертався до суду із скаргами (справи 369/1428/26, 369/3011/26, 369/3013/26, 369/3014/26), тому строки оскарження пропущені без поважних причин.

У поданих ним копії квитанцій боржник умисно зазначає неправильне призначення платежів, чим надає суду неправомірну інформацію. Платіж за 30 березня 2024 року повернення її особистих коштів за заправку автомобіля для особистих потреб. Нею дійсно подавалась заява про визнання суми боргу по сплаті аліментів, тому борг зменшений з 182 530 грн. на суму 165 882 грн. Подані інші квитанції без чіткого зазначення платежів як аліменти не можуть враховуватись як аліменти, навіть якщо між ними відсутні інші зобов`язальні відносини. Вона ніколи не визнавала переховані кошти як аліментні платежі. Тому підстави для проведення перерахунку виконавцем відсутні. Просила відмовити у задоволенні скарги.

21 травня 2026 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 . Додатково скаржник вказав, що дійсно ними направлено декілька скарг. Так, перша скарга, подана у строки, повернуто за відсутності доказів направлення іншим учасникам. Потім через постійні відключення світла, відбувались збої в електронному суді та помилково надсилались скарги. Він не є фахівцем у цих галузях, тому виявляв згодом, що скарги ним помилково надсилались суду і саме тому ним подавались заяви про повернення таких скарг. Просив нерозцінювати його необізнаність як навмисні дії.

Вважає, що стягувачка у своїх запереченнях підтвердила факт перерахунку ним коштів і не надала при цьому власного контррозрахуку. Просив задоволити скаргу.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав подану скаргу та просив задовольнити вимоги у повному обсязі.

У судовому засідання стягувач ОСОБА_2 та її представник проти доводів скарги заперечували. Просили відмовити у задоволенні скарги.

У судове засідання представник Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Причини неявки суду не повідомлено. Будь-яких заяв, пояснень, заперечень суду не надавав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, які надійшли до суду, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі №1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільних двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2025 року у справі №369/16268/24:

шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 27 грудня 2011 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблений відповідний актовий запис № 470 - розірвано;

стягнено з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дня 14.12.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення набрало законної сили 30 жовтня 2025 року.

На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист від 30.10.2025 за яким 07 листопада 2025 старшим державним виконавцем Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дрижко Т.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79540539.

Постановою від 11 листопада 2025 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у Комунальній організації виконавчого органу Київської міської ради Муніципальна охорона, а саме: у розмірі 25% всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (50% утримувати до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 182530,58 грн.

24 листопада 2025 року до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про визнання сплачених коштів за період з 16 грудня 2024 року по 01 листопада 2025 року на загальну суму 15 000 грн. у якості аліментів на утримання сина ОСОБА_3 по виконавчому листу 369/16268/24.

З метою підтвердження факту добровільної сплати аліментів та зменшення заборгованості, 14 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив долучити квитанції про сплату коштів на користь стягувача за період з 14 грудня 2022 року по 06 листопада 2025 року на загальну суму 174500 грн, провести перерахунок заборгованості з урахуванням суми сплачених аліментів на сина ОСОБА_3 в розмірі 94750 грн. та надати актуальний розрахунок заборгованості.

16 січня 2026 року ОСОБА_1 надано лист щодо розгляду звернення, надання розрахунку заборгованості. Одночасно надано роз`яснення щодо неможливості врахування поданих квитанцій про перерахунок коштів через порушення боржником порядку їх заповнення. Також надано розрахунок заборгованості.

Тобто за рішенням суду аліменти стягують з ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина з 14 грудня 2022 року (справа 369/16268/24), виконавче провадження відкрито 07 листопада 2025 року та відповідно заборгованість нарахована з 14 грудня 2022 року.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2026 року, який наданий виконавцем разом з копією матеріалів ВП, борг складає 127 034,92 грн. При цьому вищевказані квитанції виконавцем не враховувались, в тому числі й ті, що ОСОБА_2 визнавала як оплата аліментів.

З поданих суду доказів та пояснень наданих в судовому засіданні ОСОБА_2 визнає факт сплати ОСОБА_1 на виконання судового рішення аліментів в розмірі 15 000 грн. із загальної суми 30 000 грн. А саме:

16 грудня 2024 року - призначення: кошти на утримання дітей 2000 грн.;

15 квітня 2025 року призначення: на утримання дітей 2000 грн.;

01 серпня 2025 року - призначення: аліменти на дітей 5000 грн.;

15 серпня 2025 року - призначення: аліменти на дітей 2000 грн.;

01 вересня 2025 року - призначення: аліменти на дітей 5000 грн.;

12 вересня 2025 року - призначення: аліменти на дітей 2000 грн.;

01 жовтня 2025 року - призначення: аліменти на дітей 5000 грн.;

15 жовтня 2025 року - призначення: аліменти на дітей 2000 грн.;

01 листопада 2025 року призначення: аліменти на дітей 5000 грн.;

Дана сума коштів є безспірною і мала бути врахована виконавцем при визначенні загальної суми заборгованості. Тому вимоги скарги в цій частині є обгрунтованими.

Також на підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 подав квитанції про перерахунок коштів за період з травня 2023 року по серпень 2025 року на загальну суму 165 000 грн., з яких квитанції на 30 000 грн. визнаються стягувачем як аліменти. Тобто додатково боржник надав квитанції про перерахунок коштів на суму 135 000 грн.

Так ОСОБА_1 надав наступні квитанції, а саме:

квитанції за 2023 рік:

29.05.2023р з призначенням платежу « на змагання ОСОБА_3 » на суму 1500,00 грн.;

30.08.2023р з призначенням платежу « за навчання та підручники ОСОБА_3 » на суму 10000,00 грн.;

15.10.2023р з призначенням платежу « за навчання дітей» на суму 6000,0 грн.;

06.11.2023р з призначенням платежу « ОСОБА_3 на теквондо» на суму 2500,00 грн.;

23.11.2023р з призначенням платежу « дітям на навчання листопад 2023» на суму 12000грн.

квитанції за 2024 рік:

27.02.2024р з призначенням платежу « кошти для дітей» на суму 6000,00грн.;

15.03.2024р з призначенням платежу « кошти на дітей» на суму 5000,00грн.;

30.03.2024р з призначенням платежу « краще дітям щось купи» на суму 2000,00 грн.;

12.04.2024р з призначенням платежу « дітям на навчання» на суму 8000,00 грн.;

03.05.2024р з призначенням платежу « Олексію на самокат» на суму 1000,00 грн.;

01.07.2024р з призначенням платежу « дітям на канікули» на суму 5000,00грн.;

01.08.2024р з призначенням переказу « дітям на одяг» на суму 10000,00 грн.;

30.08.2024р з призначенням платежу « дітям на навчання» на суму 5000,00 грн.;

14.09.2024р з призначенням платежу « дітям на навчання» на суму 2000,00 грн.;

02.10.2024р з призначенням платежу « кошти на дітей» на суму 5000,00 грн.;

01.11.2024р з призначенням платежу « дітям на навчання» на суму 5000,00грн.;

18.11.2024р з призначенням платежу « дітям на потреби» на суму 2000,00 грн.

квитанції за 2025 рік:

01.01.2025р з призначенням платежу « на дітей» на суму 5000,00 грн.;

15.01.2025р з призначенням платежу « на дітей» на суму 2000,00 грн.;

01.02.2025р з призначенням платежу «на дітей» на суму 5000,00 грн.;

15.02.2025р з призначенням платежу « на дітей» на суму 2000,00грн.;

01.03.2025р з призначенням платежу « на дітей» на суму 5000,00грн.;

15.03.2025р з призначенням платежу «на дітей» на суму 2000,00 грн.;

01.04.2025р з призначенням платежу «на дітей « на суму 5000,00грн.;

03.05.2025р з призначенням платежу «на дітей» на суму 5000,00 грн.;

01.06.2025р з призначенням платежу «на дітей» на суму 5000,00 грн.;

15.06.2025р з призначенням платежу « дітям на канікули на суму 5000,00 грн.;

01.07.2025р з призначенням платежу « на дітей» на суму 7000,00 грн.;

15.07.2025р з призначенням платежу «на дітей» на суму 2000,00 грн.

З поданих заперечень та пояснень сторони стягувача у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 не заперечувала щодо надходження коштів у заявленому розмірі, заперечення стосувались призначення цих коштів. За її твердженням ці кошти не були та не могли бути аліментами, їх призначення не стосувались аліментних зобов`язань, а мали інше призначення, зокрема повернення її коштів, оплати навчання, відпочинок.

Суд не погоджується в повній мірі з такими твердженнями.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у ст.180 СК України.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджені аліменти на дитину, зобов`язаний брати участь в додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Ці положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 201/15248/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 165/2594/17 (провадження № 61-44526св18).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 травня 2018 року у справі № 61-15690св18.

При зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів ОСОБА_2 вказувала, що «шлюбні відносини між сторонами фактично припинені з листопада 2022 року внаслідок несумісності характерів, різних поглядів на життєві проблеми та шляхи їх вирішення».

З поданої суду переписки встановлено, що після припинення спільного проживання, діти залишились проживати разом з ОСОБА_2 , яка зверталась до ОСОБА_1 з проханням оплати певних витрат на дітей (переписка з 2024 року). Зокрема, у повідомленні за 30 серпня 2024 року ОСОБА_2 вказує: «Дякую за гроші. Але у ОСОБА_3 з 1го вересня значно здорожчали англійська і тхейквондо. Давай з тобто домовимось, до остаточного розлучення і призначення аліментів, кожного місяця 1го числа перекидуй будь ласка 7000 (на 2х це не так багато). Не хочу зайвий раз тебе відволікати, тому будь ласка без нагадування. Буду вдячна за розуміння».

З аналізу поданих квитанцій вбачається, що з серпня 2023 року ОСОБА_1 почав здійснювати перекази коштів на рахунок ОСОБА_2 із різними призначеннями, різними сумами та не регулярно. Але після серпня 2024 року та у 2025 році ОСОБА_1 почав сплачувати по 7000 грн. на місяць (два платежі на місяць).

ОСОБА_2 при розгляді скарги стверджувала, що ці кошти не є аліментами, а різними додатковими витратами на дітей. Але належних та допустимих доказів таким обставинам суду не надала. При аналізі поданих доказів, суд приходить до висновку, що оплата навчання дітей, різноманітних гуртків, перекази на дітей є по своїй суті аліментами на дітей. Матеріали справи не містять доказів того, що між батьками існували інші договірні/позадоговірні відносини, та наслідком якого є регулярне перерахування коштів.

Разом з тим, суд не приймає до уваги як доказ сплати аліментів на дітей квитанції на загальну суму 9500 грн.: від 29 травня 2023 року (за змагання ОСОБА_3 ) на суму 1500 грн., від 30 березня 2024 року (краще дітям щось купи) на суму 2000 грн. від 03 травня 2024 року (Леше на самокат) на суму 1000 грн., від 01 липня 2024 року (дітям на канікули) на суму 5000 грн. Дані витрати є по суті додатковим та не регулярними).

Загальна сума аліментів, сплачених ОСОБА_1 на утримання двох дітей з 14 грудня 2022 року по 01 листопада 2025 року, що знайшли підтвердження у наданих до суду доказів склала 125 500 грн. (165000 грн. 30 000 грн. 9500 грн.). Таким чином сума сплачених коштів на сина ОСОБА_3 становить 62750 грн.

Державним виконавцем вищевказана заява була проігнорована, долучені документи не досліджувались, перерахунок заборгованості виконавець по поданим квитанціям не здійснив та не врахував здійснені оплати.

Відповідно до ст. 4471 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. Отже, чинне законодавство не обмежує боржника у праві на самостійне (добровільне) виконання судового рішення.

Порядок обчислення заборгованості у виконавчому провадженні про стягнення аліментів регламентований статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» та Розділом XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція).

Згідно з п. 3 Розділу XVI Інструкції, у разі якщо боржник сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Не вчинивши зазначених дій у передбачений законом строк державним виконавцем допустила протиправну бездіяльність.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі №642/6906/16-ц суд дійшов висновку, що відсутність інших, окрім аліментних, грошових зобов`язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість самостійно вказувати призначення платежу у таких грошових переказах може свідчити про добровільне виконання боржником свої обов`язків.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на судовий захист є ілюзорним, якщо фінальне рішення суду залишається невиконаним або виконується неналежним чином (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Проте примусове виконання має здійснюватися виключно на засадах законності та справедливості, без безпідставного покладення на боржника надмірного тягаря у вигляді подвійної стягуваності вже сплачених сум.

За таких обставин, оскільки факт бездіяльності органу ДВС щодо невчинення дій щодо перерахунку заборгованості знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що права скаржника є порушеними, а скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині здійснення перерахунку з урахуванням загальної суми в розмірі 62 750 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.12,81,141,200,206,263-265,447-453 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Скаргу ОСОБА_1 (боржник) про зобов`язання провести перерахунок, заінтересовані особи: Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 (стягувач) - задовольнити.

Зобов`язати державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 79540539 здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням сплачених добровільно платежів у рахунок аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_5 на загальну суму 62 750 грн. (шістдесят дві тисячі сімсот пятдесят грн.) за період з 14.12.2022 року по 06.11.2025 року, та надати сторонам виконавчого провадження новий перерахунок з урахування добровільно сплачених платежів по аліментах.

Інформація про стягувача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повнии? текст ухвали складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ