Рішення № 140373234, 06.10.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2039/26

Провадження № 2/352/1693/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог.

17.08.2024 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.03.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" укладено в електронному вигляді кредитний договір № 23134274, згідно з яким відповідач отримав 3 000 грн. ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 16 200 грн, з яких 3 000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13 200 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, без його участі, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої, відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, є 28.08.2026. Правом на подання відзиву не скористалася.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24.08.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 01.03.2024 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» уклали кредитний договір № 23134274, у відповідності до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 3 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором bvrp2110 (доказ в електронному вигляді).

Згідно п.3. договору, кредит надається/видається загальним строком на 180 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 01.03.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Згідно п. 1.4. договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 2024-08-28.

У п. 1.5.1. договору зазначено, що пільгова процентна становить: 2% в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього договору.

Згідно п.1.5.2. договору, комісія за надання кредиту становить: 0,00 (нуль) грн, яка нараховується одноразово, за ставкою 0 (нуль) %.

Відповідно до п.1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 912.5 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п.1.7. договору, пільговий період це період, який обирає позичальник у Особистому кабінеті на сайті кредитодавця. При цьому, строк пільгового періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного позичальником строку пільгового періоду. Пільговий період не може перевищувати 30 календарних днів.

Згідно п.1.8. договору, стандартний період це період, який починається з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду і діє до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено Договором.

Згідно п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника.

Згідно п.2.2.3. договору, за користуванням кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду періоду нараховується стандартна процентна ставка.

Стандартна процента ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду.

Пільговий період 25 календарних днів з 01.03.2024 по 26.03.2024, пільгова процентна ставка 2%.

Стандартний період 155 календарних днів з 27.03.2024 по 28.08.2024. Стандартна (базова) процентна 2.5% ставка.

Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною.

Згідно п.2.3. договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції кредитодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на погоджених умовах користування кредитом умовах користування кредитом на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 12 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця (надалі - Правила). Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 12 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та ставки/розмір комісії за продовження кредиту: строк продовження: до 30 календарних днів, на будь-яку кількість календарних днів на вибір позичальника. Можливість використання права на продовження строку користування/повернення кредиту: необмежена кількість раз. Ставка/розмір комісії: комісія відсутня.

У графіку платежів до кредитного договору з розрахунку застосування дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії договору, зазначено загальний розмір процентів 13125 грн та суму (тіло) кредиту в розмірі 3000 грн (доказ в електронному вигляді).

Факт підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який направлений відповідачу на мобільний телефон НОМЕР_1 , підтверджується також довідкою № 23458686/1 від 17 липня 2026 року (доказ в електронному вигляді).

Також позивачем до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту продукту «23134274», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 23134274 від 01.03.2024, позичальником за яким є ОСОБА_1 , заборгованість складає: 3 000 грн - основний борг, 12 200 грн - проценти. Проценти по кредиту нараховані за період з 01.03.2024 по 29.08.2024. Про необхідність погасити наявну за спірним договором заборгованість відповідача було повідомлено, про що свідчить направлена йому претензія від № 2895/23458686 від 06.07.2026 (доказ в електронному вигляді), яка залишилась без задоволення, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюютьсяЦивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1 ст.629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст.612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Щодо врахування положень Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 01.03.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» кредитний договір № 23134274 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» в сумі 3 000 грн строком на 180 днів, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом за 25 календарних днів з 01.03.2024 по 26.03.2024 у розмірі 2%, за наступних 155 календарних днів з 27.03.2024 по 28.08.2024 у розмірі 2.5% від суми кредиту.

Оскільки належними й узгодженими між собою доказами підтверджено укладення сторонами електронного кредитного договору, перерахування відповідачу 3 000 грн та відсутність повернення цієї суми у погоджений строк, вимога про стягнення тіла кредиту є обґрунтованою.

Щодо розміру відсотків суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсотках у сумі 13 200 грн. Наданий розрахунок передбачає нарахування 1 500 грн за ставкою 2 % на день протягом перших 25 днів та 11 625 грн за ставкою 2,5 % на день протягом наступних 156 днів.

Водночас строк кредитування за договором становив 180 днів і закінчився 27.08.2024, графіком погоджено 181 днів та 13 200 грн відсотків. Отже, 75 грн за 28.08.2024 року нараховано поза межами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Тому проценти за 28.08.2024 року стягненню не підлягають.

Крім того, відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується як співвідношення загальних витрат за споживчим кредитом до загального розміру кредиту, поділене на строк кредитування у днях та помножене на 100 відсотків. Максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Договір укладено після 24 грудня 2023 року, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню встановлене законом обмеження денної процентної ставки в розмірі 1 %. Відтак, за кредитом у сумі 3 000 грн, наданим на 180 днів, максимально допустимий розмір процентів становить 5 400 грн: 3 000 грн*1%*180 днів.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 400 грн заборгованості, з яких 3 000 грн заборгованість за кредитом та 5 400 грн проценти за користування кредитом.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 1 380,45 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, зважаючи на позиції сторін щодо цього питання, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 8 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 02.07.2025 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, ордер №1412829, акт наданих послуг № 2897 від 17 липня 2026 року та детальний опис наданих послуг (докази в електронному вигляді).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно до ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судовихвитрат:1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 8 000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" заборгованість за кредитним договором №23134274 від 01.03.2024 в розмірі 8 400 (вісім тисяч чотириста) грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту становить 3 000 (три тисячі) грн, заборгованість за сумою відсотків 5 400 (п`ять тисяч чотириста) грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 380 (одну тисячу триста вісімдесят) грн 45 коп та 3 000 (три тисячі) грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс", вул. Смаль-Стоцького, 1 корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 43561909;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складене у повному обсязі 06.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.