Рішення № 140367575, 05.10.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/3687/26

Номер провадження 2/676/3691/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Райтаровського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК» Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.11.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №37205, на умовах якого відповідачці надано кредит у розмірі 11667 грн., який надано в наступному порядку: у розмірі 7000,20 грн. на номер рахунку позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті, що відкрито в ПАТ «Альфа-Банк» (електронне платіжне доручення №crd_143304 від 28.11.2019 17:44) та у розмір 4 666,80 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТДВ «Страхова Компанія «Проксіма» з метою оплати Позичальником страхових платежів (страхових сум) встановлених Договором добровільного страхування №PR-143304 від 28.11.2019 року. В свою чергу, відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених вказаним вище договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 28 травня 2020 року. Умовами договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитними коштами становить 325 % річних, тип процентної ставки - фіксований. Загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів, становить (загальні витрати за споживчим кредитом) 23900,24 грн., орієнтована загальна вартість кредиту (в грошову виразі) становить 23900,24 грн.

Однак, відповідачка свої зобов`язання за споживчим кредитом не виконала, тому у неї станом на 07 травня 2026 року утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 29158,32 грн., з яких: 11667 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 12233,24 грн. - сума заборгованості за відсотками; заборгованість за пенею -2685 грн; 3 % річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України 1250,15 (період нарахування 28.05.2020 року по 23.02.2022 року); інфляційне збільшення 4007,93 грн. (період нарахування з 28.05.2020 року по 23.02.2022 року).

15.06.2020 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір відступлення права вимоги №20200615/2, за яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» у тому числі і до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 246. Позивачем на поштову адресу відповідачки, були направлені листи і повідомлення про зміну кредитора. Однак, ОСОБА_1 в добровільному порядку свої зобов`язання не виконала, тому позивач просить суд ухвалити рішення, яким відновити його порушені права та стягнути заборгованість на його користь.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 заборгованість за договором про споживчий кредит №37205 від 28.11.2019 року в розмірі 29 158,32 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження.

21.08.2026 року від представника відповідача адвоката Петрієвського Д.П. через систему електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого в березні 2026 року ОСОБА_1 стало відомо, що накладено арешт на належній їй банківські рахунки. Із додатку «ДІЯ» вона дізналася, що у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень міститься виконавче провадження відкрите 20.05.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Терлеєвим І.М. Отримавши від приватного нотаріуса виконавчий напис, що видавався на підставі Кредитного договору в рамках стягнення коштів нібито за безспірною заборгованістю та звернувшись до приватного виконавця про відкриття на підставі нього виконавчого провадження від 20 травня 2021 року №65520172, позивач реалізував своє право грошової вимоги за вказаним Кредитним договором. З огляду на те, що вказаний Кредитний договір не укладався в нотаріальній формі, а за виконавчим написом здійснювалось стягнення з ОСОБА_1 окрім тіла кредиту ще й нараховані відсотки (що не є безспірною заборгованістю), то представником відповідачки подано було позовну заяву до суду про визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.04.2026 року у справі № 465/2295/26 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича від 24.03.2021 р., під реєстровим номером № 3973. Вказане рішення суду набрало законної сили лише 26 травня 2026 року, що підтверджується Довідкою № 1326/36249418 від 08.06.2026, що додана до архіву з рішенням суду, що міститься в додатках до цього відзиву. Натомість виконавче провадження від 20 травня 2021 року №65520172 (відкрите на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса) було завершене лише 16 червня 2026 року. Таким чином при зверненні до суду з позовною заявою у вказаній справі від 08 травня 2026 року представником позивача не враховано, що на момент цього звернення у позивача відсутнє було порушене право за яким він міг би звернутись до відповідачки, оскільки в травні 2021 року позивач отримавши виконавчий напис та звернувшись до приватного виконавця вже реалізував своє право. Натомість рішення суду (за яким було визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню) набрало законної сили лише 26 травня 2026 року, а постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята лише 16 червня 2026 року. Таким чином, на момент звернення до суду (08 травня 2026 року) у позивача відсутнє було порушене право за яким він міг би звернутись до відповідачки, а тому позовна заява не підлягає задоволенню. Просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з ТОВ «ФК» Артеміда -Ф» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

25.08.20206 року через систему електронний суд від представника позивача надійшов відповідь на відзив.

01.09.2026 року від представника позивача адвоката Петрієвського Д.П. через систему електронний суд надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом на підставі наданих матеріалів, встановлено, наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.11.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 у письмовій формі був укладений договір про споживчий кредит №37205.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору сторони підтверджують, що правовою основою для укладення даного договору є заява на видачу кредиту оформлена позичальником 28.11.2019 року, що є додатком № 1 до договору. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі 11667 грн., а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю.

Відповідно до п. 2.1. сума кредиту надається позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку кредитодавця у наступному порядку: у розмірі 7000,20 грн. на номер рахунку позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті, що відкрито в ПАТ «Альфа-Банк» (електронне платіжне доручення №crd_143304 від 28.11.2019 17:44) та у розмір 4 666,80 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТДВ «Страхова Компанія «Проксіма» з метою оплати Позичальником страхових платежів (страхових сум) встановлених Договором добровільного страхування №PR-143304 від 28.11.2019 року.

Відповідно до п.п 2.1.3. та 3.1 сторони домовились, що кредит повертається, а проценти сплачуються позичальником шляхом періодичних виплат 1 раз на 7 календарних днів. Графік платежів є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.3. сторонами погоджено, що загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить 23900,24 грн. Реальна річна процента ставка по кредиту становить 2368,08%.

Також з умов п.п. 1.2.2, 1.2.3 договору вбачається, що позичальник до підписанням вказаного договору підтвердив, що отримав для ознайомлення проект договору про споживчий кредит у паперовому та електронному вигляді, всі умови йому зрозумілі та погоджується їх виконувати вільно без будь-якого примусу. Позичальник підтверджує, що до укладення договору кредитодавець надав йому необхідні пояснення умов договору.

Кредитний договір був укладений у письмовій формі, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 .

Передача коштів, відповідно до умов договору підтверджується платіжною інструкцією №CRD_ 143304 від 28.11.2019р. в сумі 7000,20 грн., вказані кошти були перераховані на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_1 МФО 300346 АТ "АЛЬФА-БАНК", призначення якого: надання фінансового кредиту, згідно кредитного договору №37205 від 28.11.2019 року без ПДВ.

15.06.2020 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір відступлення права вимоги №20200615/2, за яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Згідно витягу з реєстру боржників, додатку № 1 до договору відступлення права вимоги №20200615/2 від 15 червня 2020 року вбачається, що у ОСОБА_1 згідно кредитного договору №37205 від 28.11.2019 року, сума заборгованості становить 26584,24 грн., з яких 11667 грн. - сума основного боргу за кредитом, 12233,24 грн. - сума нарахованих процентів, 2685 грн.- сума нарахованої пені.

Відповідно до розрахунку заборгованості товариство з обмеженою відповідальністю «ФК» Артеміда-Ф» станом на 07.05.2026 року за договором про споживчий кредит №37205 від 28.11.2019 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість в сумі 29158,32 грн., з яких: 11667 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 12233,24 грн. - сума заборгованості за відсотками; заборгованість за пенею -2685 грн; 3 % річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України 1250,15 (період нарахування 28.05.2020 року по 23.02.2022 року); інфляційне збільшення 4007,93 грн. (період нарахування з 28.05.2020 року по 23.02.2022 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Судом встановлено, що 28.11.2019 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №37205. Договір підписаний відповідачкою власноруч, зазначено її персональні дані та поточний рахунок позичальника. Згідно умов даного договору, кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 11667 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у договорі (п.2.1).

Сума кредиту надається позичальнику у розмірі 7000,20 грн. на номер рахунку позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті, що відкрито в ПАТ «Альфа-Банк» (електронне платіжне доручення №crd_143304 від 28.11.2019 17:44) та у розмір 4 666,80 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТДВ «Страхова Компанія «Проксіма» з метою оплати Позичальником страхових платежів (страхових сум) встановлених Договором добровільного страхування №PR-143304 від 28.11.2019 року

Згідно п. 2.1.3 договору кредит повертається, а проценти сплачуються позичальником шляхом періодичних виплат 1 раз на 7 календарних днів у національній валюті.

15.06.2020 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір відступлення права вимоги №20200615/2, за яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Отже, дослідивши вказані матеріали, суд вважає, що позивачем були надані належні та допустимі докази, якими підтверджено, що ОСОБА_1 28.10.2019 року у письмовій формі уклала з ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» договір про споживчий кредит на суму вказану в договорі 11667 грн. (п. 2.1 договору)та взяла на себе зобов`язання із виконання його умов.

Згідно платіжної інструкції №CRD_ 143304 від 28.11.2019 р. 7000,20 грн. були перераховані на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_1 МФО 300346 АТ "АЛЬФА-БАНК". Вказаний картковий рахунок № НОМЕР_1 зазначений відповідачкою у розділі реквізити та підписи сторін договору про споживчий кредит.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Відповідач жодним чином не спростувала факт перерахування кредитних коштів на її платіжний рахунок.

ОСОБА_1 була ознайомлена з такими умовами щодо розміру кредиту, погодила з кредитором загальну суму кредиту, що вказана в договорі та графіку погашення та взяла на себе зобов`язання повернути саме такий розмір кредиту, що підтверджується її підписом у договорі про споживчий кредит №37205 від 28 листопада 2019 року. Проте, у встановлений договором термін своїх зобов`язань не виконувала, при цьому із позовом щодо визнання кредитного договору недійсним не зверталася. Також вищенаведеними доказами підтверджено перехід права вимоги за споживчим кредитом від первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф».

Таким чином, позикодавець ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак, в порушення положень договору кредиту та вимог ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідачка користуючись коштами наданими їй кредитором, не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування коштами, у зв`язку із чим у неї утворилася заборгованість за вищезазначеним правочином у сумі 23900,24 грн., яка складається із 11667 грн. - сума основного боргу за кредитом, 12233,24 грн. - сума нарахованих процентів .

Отже, з урахуванням викладеного вище, позивач у цій справі довів належними та допустимими доказами своє право вимоги до відповідачки, в той час як остання своїх заперечень щодо розрахунку заборгованості чи доказів виконання зобов`язань перед позивачем не надала.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, зокрема пені, 3% річних, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України та інфляційних втрат, то вказані вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс19) зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Як зазначено в ст. 625 ЦК України «відповідальність за порушення грошового зобов`язання», дана норма передбачає таку відповідальність у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з урахуванням того, що між банком та позичальником було укладено споживчий кредит, на вказані правовідносини розповсюджуються норми п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», за яким у разі прострочення споживачем у період дії карантину своїх зобов`язань за споживчим кредитом він звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

З позовної заяви вбачається, що періодом прострочення грошового зобов`язання, визначеного кредитором є з 28.05.2020 р. по 23.02.2022 р. період дії карантину. Отже, в цій частині вимоги про стягнення пені, 3 відсотків річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню з вищенаведених мотивів.

Щодо посилання представника відповідача про те, що на момент звернення до суду у позивача було відсутнє порушене право, оскільки рішення суду про скасування виконавчого напису, ще не набрало законної сили, то суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Так, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.04.2026 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК» Артеміда-Ф» задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. від 24.03.2021 року.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому право кредитора вимагати виконання боржником основного зобов`язання виникає з відповідних договірних правовідносин та факту його невиконання, а не з моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Виконавчий напис нотаріуса є способом позасудової реалізації вже існуючого права кредитора, а не способом виникнення такого права та не породжує права стягувача на стягнення грошових сум, однак підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше, а метою його вчинення є надання стягувачу можливості реалізувати своє право на примусове виконання зобов`язання у позасудовому порядку.Отже, наявність виконавчого напису нотаріуса не позбавляє кредитора права звернутися до суду із вимогою про виконання основного зобов`язання, так само як і визнання такого напису таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не припиняє основного кредитного зобов`язання.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.04.2026 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК» Артеміда-Ф» задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. від 24.03.2021 року. Як вбачається із мотивувальної частини вказаного рішення суду, то підставою для задоволення вказаного позову є недотримання процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса, а саме: відсутність доказів отримання боржником повідомлення про наявність заборгованості та відсутність належних доказів безспірності вимог стягувача.

Зазначені обставини стосуються правомірності застосування саме позасудового способу стягнення заборгованості та можливості вчинення виконавчого напису нотаріусом і самі по собі не свідчать про припинення кредитного зобов`язання або про встановлення судом факту відсутності заборгованості за кредитним договором. Боржник може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача. При цьому, недотримання процедури повідомлення боржника є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.Таким чином, встановлене у рішенні Франківського районного суду м. Львова від 22.04.2026 року порушення порядку вчинення виконавчого напису від 24.03.2021 року не є тотожним встановленню судом відсутності у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №37205 від 28.11.2019 року.

Отже, доводи представника відповідача про те, що до набрання законної сили рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.04.2026 року право позивача на судовий захист було відсутнім, суд до уваги не приймає, оскільки право позивача на звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов`язання шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не залежить від чинності виконавчого напису як способу його позасудової реалізації.

Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернула кредитні кошти, отримані нею на підставі кредитного договору №37205 від 28.11.2019 року, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11667 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 12233,24 грн., а всього 23900,24 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство в позовній заяві просило відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами другою-четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат необхідно:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК» Артеміда-Ф» надав договір про надання правової допомоги №201010723 від 07.05.2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М., розрахунок суми судових витрат: аналіз документів, підготовка позовної заяви, збирання доказів, сума наданих послуг складає 10000 грн., акт приймання передачі наданих послуг від 07.05.2026 року, платіжна інструкція від 08 травня 2026 року №2970 про оплату ТОВ «ФК» Артеміда-Ф» надані правничі послуги у сумі 10000 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001477.

Представник відповідача Морозовської А.Г. через систему електронний су подав клопотання про зменшення правничої допомоги, оскільки зазначені витрати у сумі 10000 грн., не відповідають складності справи, не є співмірними із часом, витраченим адвокатом та надання відповідних послуг та явно неспівмірні із ціною позову.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у статтях 137, 141 ЦПК України критерії.

Предметом позову ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» є стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 в загальному розмірі 29158,32 грн, яка є незначною. Підготовка представником ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокатом Бачинським О.М. позову не вимагали аналізу великого обсягу документів та значних затрат часу.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артімеда -Ф» підлягає стягненню 8 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді.

Оскільки позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «редит - Капітал» задоволені частково, то при вирішенні питання розподілу судових витрат суд ураховує принцип пропорційності (стаття 141 ЦПК України).

Так, ТОВ «ФК» Артеміда-Ф» висувало вимогу про стягнення з ОСОБА_1 29158,32 грн. заборгованості за кредитним договором, судом задоволено 23900,24 грн. Отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» необхідно стягнути понесені ними судові витрати на правничу допомогу, що становить 6557,37 грн. (8000 грн * 23900,24 / 29158,32).

За подання позову ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» сплачено 2662,40 грн судового збору, оскільки позов ТОВ «ФК «Артеміда-Ф`задоволено частково, то із відповідача необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2182,29 грн. (2662,40 грн * 23900,24 / 29158,32).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користьТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634) заборгованість за договором про споживчий кредит №37205 від 28.11.2019 року у сумі 23900,24 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634) витрати за надання правничої допомоги в сумі 6557,37 грн., а також судовий збір у розмірі 2182,29 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», адреса: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери 87/54.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя І.О. Пилипенко