Рішення № 140366804, 06.10.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/714/26

Провадження № 2/604/552/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Сіянка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиськ у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 604/714/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3500523 від 14.01.2021 у загальному розмірі 16 400,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 400,00 грн - заборгованість за процентами. Також позивач просив стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач у судові засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином за адресою реєстрації, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглядати справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

За таких обставин суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 14 січня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3500523 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов цього Договору відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 30 днів. Дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів - 13.02.2021. Стандартна процентна ставка становить 1,90 % за кожен день користування кредитом; знижена процентна ставка - 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується за визначених Договором умов. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою - 693,50 % річних, за зниженою - 3,65 % річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою - 7 850,00 грн, за зниженою - 5 015,00 грн.

Кредит надавався без забезпечення у вигляді застави. Кошти кредиту надавалися Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем.

Договір укладено в електронній формі за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства. З боку відповідача Договір підписано електронним підписом, створеним шляхом використання одноразового ідентифікатора - С261504, який було направлено на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , зазначений відповідачем. Час підписання - 14.01.2021 16:49:32.

На виконання умов Договору ТОВ «Авентус Україна» перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 . Згідно з листом-повідомленням ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 18.07.2025, яке діяло як платіжний провайдер на підставі договору з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08.07.2020, 14.01.2021 о 16:50 успішно проведено транзакцію № 901326068 на суму 5 000,00 грн, номер картки - НОМЕР_1 , статус - успіх.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Судом встановлено, що пунктом 4.3.1 Договору № 3500523 від 14.01.2021 сторони погодили порядок автопролонгації строку кредиту. Відповідно до цього пункту, у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача.

Пунктом 4.3.2 Договору передбачено, що Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, визначених у п. 4.3.1. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача.

Сторонами також погоджено, що за користування кредитом в період автопролонгації нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,90 % на день, що відповідає вимогам п. 1.5 Договору.

Разом з тим, суд зауважує, що спірний кредит за своїм розміром - 5 000,00 грн - станом на 01 січня 2021 року був меншим за одну мінімальну заробітну плату (6 000,00 грн), а отже, є мікрокредитом у розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, суд враховує, що Договір укладено 14 січня 2021 року. На час його укладення законодавство не містило прямої заборони на автоматичне продовження строку кредитування. Відповідні обмеження були запроваджені Законом № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, заборона автопролонгації, запроваджена у 2023 році, не поширюється на правовідносини, що виникли з Договору, укладеного 14 січня 2021 року. Крім того, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і не може за власною ініціативою визнавати оспорювану умову договору недійсною, якщо вона не була нікчемною ipso jure на момент укладення. Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву не подав, зустрічного позову про визнання договору чи його окремих умов недійсними не заявляв. За таких обставин суд не вбачає підстав для самостійного визнання недійсною умови про автопролонгацію строку кредиту.

Разом з тим, суд враховує, що пунктом 4.3.1 Договору чітко встановлено граничний строк автопролонгації - не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. Отже, загальний строк кредитування, протягом якого можуть нараховуватися проценти за погодженими сторонами ставками, становить 30 днів початкового строку кредиту + 90 днів автопролонгації = 120 календарних днів.

Нарахування процентів за межами цього 120-денного строку є безпідставним, оскільки виходить за межі погодженого сторонами строку кредитування.

Судом досліджено наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким за користування кредитом застосовано такі ставки:

-0,01 % на день - за перші 19 днів користування кредитом (з 14.01.2021 по 01.02.2021 включно);

-1,90 % на день - за наступні дні, починаючи з 20-го дня (з 02.02.2021).

Суд приймає цей розрахунок у межах 120 календарних днів, тобто за період з 14.01.2021 по 13.05.2021 включно.

Арифметичний розрахунок процентів:

-5 000,00 грн ? 0,01 % ? 19 днів = 9,50 грн;

-5 000,00 грн ? 1,90 % ? 101 день = 9 595,00 грн;

-Усього процентів: 9 604,50 грн.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 14 604,50 грн, з яких:

-5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;

-9 604,50 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 1 795,50 грн (11 400,00 - 9 604,50) суд відмовляє, оскільки такі вимоги виходять за межі 120-денного строку кредитування.

Відповідач у встановлений Договором строк кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з наданою позивачем Карткою обліку Договору (розрахунку заборгованості) № 3500523 від 14.01.2021, заборгованість відповідача станом на дату відступлення права вимоги становила 16 400,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 400,00 грн - заборгованість за процентами.

Суд, перевіряючи правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, керується правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, відповідно до якої господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що в частині стягнення тіла кредиту він є арифметично правильним, ґрунтується на умовах Договору та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. У частині стягнення процентів суд приймає розрахунок позивача в межах 120-денного строку кредитування, а в частині, що стосується нарахування процентів після 13.05.2021, розрахунок позивача не відповідає умовам Договору щодо граничного строку автопролонгації, а тому суд самостійно визначає розмір процентів, які підлягають стягненню.

Відповідачем розрахунок позивача не спростовано, контррозрахунку суду не надано. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять.

21 вересня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21092021, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, у тому числі за Договором № 3500523 від 14.01.2021, укладеним із ОСОБА_1 .

Згідно з Реєстром боржників та Актом приймання-передачі Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-21092021 від 21.09.2021, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3500523 від 14.01.2021 у загальному розмірі 16 400,00 грн.

Після відступлення права вимоги відповідач жодних платежів на користь нового кредитора не здійснив, заборгованість не погасив.

Позивачем на адресу відповідача направлялася досудова вимога від 08 червня 2026 року про погашення кредитної заборгованості, однак вона залишена без виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі. При цьому приписами статей 11, 12 цього Закону визначено, що підписання електронного правочину за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора за правовими наслідками прирівнюється до власноручного підпису.

Зазначена правова позиція щодо чинності електронного кредитного договору та рівнозначності електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом) власноручному підпису є сталою в судовій практиці та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19) та від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, а сам договір підписано з боку відповідача електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, це зазначено у ст. 629 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що спірний кредитний договір у встановленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним, доказів протилежного суду не надано. Доказів того, що відповідач не підписував цей договір або що одноразовий ідентифікатор було направлено на номер телефону, який не належить відповідачу, матеріали справи не містять. В силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Суд зауважує, що за правилами ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як кожному доказу окремо, так і взаємозв`язку доказів у їх сукупності.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В порядку ст. 141 ЦПК України під час ухвалення рішення суд проводить розподіл судових витрат між сторонами. Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Розмір задоволених вимог становить 14 604,50 грн із заявлених 16 400,00 грн, тобто 89,0518 %.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 370,92 грн (2 662,40 грн ? 89,0518 %).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а саме: складності справи та виконаних адвокатом робіт; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих послуг та виконаних робіт; ціни позову, а також значення справи для сторони.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, відповідно до якої визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт є виключною прерогативою учасника справи, який подає такий опис.

На підтвердження витрат Позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; акт наданих послуг № 3162 від 08.06.2026; детальний опис наданих послуг. Згідно з детальним описом, адвокатом виконано такі роботи: усна консультація клієнта (0 год. 30 хв.); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год. 00 хв.); погодження правової позиції клієнта у справі (0 год. 30 хв.); складення позовної заяви (3 год. 30 хв.); подання заяви до суду від імені клієнта (1 шт.). Загальний час виконання робіт становить 6 год. 30 хв. Вартість послуг за договором становить 8 000,00 грн (фіксована сума).

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не надано доказів їх неспівмірності. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 7 124,15 грн (8 000,00 грн ? 89,0518 %).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 604,50 грн заборгованості за кредитним договором, 7 124,15 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 370,92 грн судового збору, а всього - 24 099,57 грн.

На підставі наведених обставин та досліджених доказів, керуючись статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 204, 205, 207, 212, 512, 514, 516, 526, 530, 599, 629, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, статтями 8, 12, 21 Закону України «Про споживче кредитування», суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 35234236, банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором № 3500523 від 14.01.2021 року в загальному розмірі 14 604,50 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот чотири гривні 50 копійок), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок); заборгованості за нарахованими процентами у сумі 9 604,50 грн. (дев`ять тисяч шістсот чотири гривні 50 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 124,15 грн. (сім тисяч сто двадцять чотири гривні 15 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 370,92 грн. (дві тисячі триста сімдесят гривень 92 копійки), а всього 24 099,57 грн. (двадцять чотири тисячі дев`яносто дев`ять гривень 57 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Підволочиський районний суд Тернопільської області до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Сіянко В.М.