Ухвала суду № 140364466, 05.10.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4624/21

Провадження № 2/496/90/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю секретаря Сурженко В.С.,

представника відповідача Черненко М.О.. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка заяву-клопотання позивача про відвід судді Портної О.П. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеського району Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Біляївського районного суду Одеської області Портної О.П. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеського району Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди.

25.08.2025 року позивач під час засідання суду надав заяву-клопотання про відвід судді Портної О.П., але не встиг її оголосити у зв`язку з технічними причинами позивач не оголосив вказану заяву-клопотання.

Позивач вказану заяву-клопотання обґрунтовує тим, що, на його думку, суддею Портною О.П. під час розгляду справи № 496/4624/21 порушуються принципи об`єктивності та неупередженості, а також норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що ухвалою суду від 21.06.2023 йому було відмовлено у задоволенні попереднього клопотання про відвід судді, при цьому, на його переконання, наведені ним доводи належним чином не досліджено та не спростовано.

Посилається на те, що судом не забезпечено повного та всебічного з`ясування обставин справи, не досліджено та не витребувано докази, які, на думку позивача, мають істотне значення для вирішення спору, а також не враховано обставини, пов`язані з правовим режимом спірного майна, його вибуттям із володіння позивача та членів його сім`ї, обставини щодо діяльності Біляївського міського споживчого товариства та відомості про кримінальне провадження, розпочате у зв`язку із заволодінням майном.

Крім того, позивач стверджує про порушення його прав та прав його брата як осіб з інвалідністю, вважає дії суду проявом дискримінації за ознакою інвалідності та посилається у зв`язку із цим на положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Також заявник зазначає про порушення, на його думку, права на справедливий судовий розгляд, ефективний доступ до правосуддя, принципів рівності сторін та змагальності, посилаючись, зокрема, на статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Вважає, що попередні процесуальні рішення суду та відмова у задоволенні заявлених ним клопотань свідчать про упереджене ставлення судді до нього та неналежне врахування наведених ним обставин і доказів.

Окремо позивач посилається на те, що спір стосується майна, яке, за його твердженням, належало йому, його брату та батькам, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до його подальшого відчуження та ускладнити виконання можливого рішення суду. Зазначає, що справа має значний суспільний резонанс, а наведені ним обставини в сукупності, на його переконання, викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Портної О.П., у зв`язку з чим просить відвести її від розгляду справи.

05.10.2026 року позивач у судове засідання не з`явився але був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи і про поважність причин не явки суд не повідомив.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Судом було поставлено на обговорення заява-клопотання позивача про відвід судді Портної О.П.

Представник відповідача у судовому засідання вважав заяву позивача про відвід судді не обґрунтованою.

Згідно матеріалів справи, заява-клопотання про відвід судді Портної О.П. надійшла 25.08.2025 року, тобто в день судового засідання але з технічних причин не була розглянута.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Отже заява позивача про відвід судді Портної О.П. підлягає вирішенню судом, що розглядає справу.

Заслухавши думку представника відповідача щодо заяви та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Підстави для відводу суду передбачені зокрема ч. 1 ст. 36 ЦПК України відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, підчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близького родича цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справу з правовою допомогою в цьому справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно зацікавлений у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення суду для розгляду справи; 5) є інші умови, які викликають сумніви в непередбаченості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями суду, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне: суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне; слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року (п.п. 49, 54); «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, (п. 66); «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, (п. 136); «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, (п.п. 103, 107)).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення. Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року (п.п. 49, 54); «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, (п. 66); «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року (п. 136); «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (п.п. 103, 107)).

Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, «Булут проти Австрії» (Bulut v. Avstria), рішення від 22.02.1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та «Томан проти Швейцарії» (Thomann v. Switzerland), рішення від 10.06.1996 року, Reports 1996-III, с. 825, п. 30). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02).

Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей ч. 1 ст. 6 Конвенції (995 004) повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24.02.1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996 року, п. 38) (п. 28 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 року по справі «Газета «Україна-центр» проти України (заява № 16695/04).

З огляду на вищевикладене, об`єктивний критерій вимагає щоб особа, яка подала заяву про відвід судді, довела на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, тобто відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Суд окремо звертає увагу на посилання ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 21.06.2023 року та обставини, пов`язані з її постановленням. Разом з тим, на час постановлення зазначеної ухвали цивільна справа № 496/4624/21 у провадженні судді Портної О.П. не перебувала, суддя Портна О.П. участі у розгляді цієї справи не брала та будь-яких процесуальних рішень у ній не постановляла. Розгляд справи на той час здійснювався іншим складом суду. Відтак обставини, пов`язані з процесуальними рішеннями, постановленими у справі іншим складом суду до передачі справи судді Портній О.П., об`єктивно не можуть свідчити про її особисту упередженість чи необ`єктивність.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом також перевірено доводи заявника про упереджене ставлення до нього у зв`язку з інвалідністю та порушення у зв`язку із цим положень Конституції України і Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Разом з тим заява про відвід не містить конкретних обставин, які б свідчили, що певні процесуальні рішення чи дії судді були обумовлені саме інвалідністю заявника або іншим чином засвідчували дискримінаційне чи упереджене ставлення до нього з цієї підстави. Саме по собі посилання на наявність інвалідності та незгода з прийнятими під час розгляду справи процесуальними рішеннями не підтверджують існування обставин, передбачених ст. 36 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді вищевказаної цивільної справи.

Відповідно до п. 2 Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя (1983 рік) судді, як особи, є вільними та зобов`язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонукань, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин. Прийняття суддею відповідних процесуальних документів та вчинення інших процесуальних дій під час розгляду справи не є підставою для відводу судді та не можуть оціночно визначатись як сумніви у його об`єктивності та упередженості при розгляді цивільної справи, а можуть бути вирішенні у визначеному процесуальним законодавством порядку шляхом оскарження винесених судом процесуальних документів.

Аналізуючи заяву про відвід, суд вбачає, що підставами для відводу судді, є те, що заявник не погоджується з процесуальними діями судді.

Інших обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності або неупередженості судді, або ж слугували підставою для відводу судді з інших підстав, не виявлено, та заявник належних та переконливих доказів не наведено.

Разом з тим суд звертає увагу, що наведені у заяві позивача обставини стосуються виключно його суб`єктивного сприйняття процесуальних дій суду під час розгляду справи, однак не підтверджені жодними об`єктивними даними про наявність упередженості судді чи особистої зацікавленості у результатах розгляду спору.

Заявник фактично ототожнює незгоду з процесуальними рішеннями суду із наявністю підстав для відводу, що суперечить приписам частини четвертої статті 36 ЦПК України.

Суд також бере до уваги, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.03.2021 року у справі № 752/22755/17-ц та від 22.12.2021 року у справі № 161/11584/20, сам по собі факт незгоди сторони з процесуальними рішеннями суду або їх наслідками не є і не може бути доказом упередженості судді, а підстави для відводу мають бути підтверджені конкретними обставинами, які об`єктивно викликають сумнів у безсторонності суду.

Жодних таких доказів чи обставин позивачем не наведено, а тому його доводи суд визнає припущеннями, які згідно з ст. 81 ЦПК України не можуть бути покладені в основу процесуального рішення.

Посилання заявника на невитребування та недослідження окремих доказів, невжиття заходів забезпечення позову, обставини вибуття спірного майна, наявність кримінального провадження, а також на необхідність повного та всебічного з`ясування обставин справи стосуються порядку здійснення судом процесуальних дій, оцінки доказів та вирішення відповідних процесуальних питань у межах розгляду справи. Такі доводи самі по собі не свідчать про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи чи наявність інших обставин, які об`єктивно можуть викликати сумнів у її неупередженості або безсторонності. Незгода учасника справи з процесуальними рішеннями та діями суду відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу судді.

З урахуванням викладеного, оцінюючи зміст заяви-клопотання про відвід судді та відображені у ній доводи для відводу судді, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 36, 38, 39, 40 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви-клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Портної Ольги Пилипівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеського району Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвалу направити позивачу для відома.

Повний текст ухвали складено 06.10.2026 року.

Суддя О.П. Портна