Ухвала суду № 140364213, 06.10.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1504/26

Провадження № 1-кп/577/289/26

У Х В А Л А

"06" жовтня 2026 р. м.Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотоп, в режимі відео конференції, клопотання прокурора Конотопської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.4 ст.185 КК України, в об`єднаному кримінальному провадженні за обвинувальними актами № 12026200450000066 від 20.01.2026р. та № 12026200450000563 від 20.06.2026р., -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинувальними актами № 12026200450000066 від 20.01.2026р. та № 12026200450000563 від 20.06.2026р., по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.4 ст.185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду від 11.08.2026р. ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09.10.2026 включно, з раніше визначеними умовами та розміром застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з раніше визначеними умовами та розміром застави, враховуючи, що строк тримання обвинуваченого під вартою завершується 09.10.2026 року включно.

В обгрунтування клопотання зазначає, що ризики, які мали місце на час обрання та продовження запобіжного заходу, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшились, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою. Про існування вказаних ризиків свідчить те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Останній може незаконно вплинути на потерпілих та свідків з метою зміни їх свідчень. Також ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий. Зазначає, що на даний скеровано до суду обвинувальний акт №12026200450000066 від 20.01.2026р. відносно ОСОБА_5 за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 162 КК України.

В судовому засіданні сторона обвинувачення клопотання підтримала.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечив. Просив зменшити раніше визначений розмір застави, як такий що є для нього непосильним. Посилався на наявність міцних соціальних зв`язків, оскільки він одружений, має на утриманні дитину, бажає перебувати разом із сім`єю та матеріально допомагати сім`ї. Також запевнив, що у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу від суду переховуватися не буде, належним чином виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки та прибуватиме до суду за кожним викликом. Впливати на потерпілих не має наміру.

Захисник ОСОБА_6 підтримала позицію обвинуваченого та заперечила проти подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою. Просила врахувати його сімейний стан, наявність дружини та неповнолітньої дитини, міцні соціальні зв`язки.

Суд, заслухавши учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування ОСОБА_5 від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, неодноразово відбував реальне покарання у виді позбавлення волі, а попередні засудження не стали для нього достатнім стримуючим фактором від подальшої протиправної поведінки. Зазначені обставини свідчать про схильність ОСОБА_5 до вчинення нових злочинів, та можливість їх вчинення.

Суд враховує і те, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень 19.01.2026, 10.02.2026, за яким обвинувальний акт було складено 17.03.2026 та направлено до суду, після чого він був мобілізований до лав Збройних Сил України, однак, перебуваючи на військовій службі, 20.06.2026, за версією сторони обвинувачення, знову вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України. Така послідовність подій, у сукупності з численними попередніми судимостями обвинуваченого, свідчить, що ані здійснення щодо нього кримінального переслідування за попереднім епізодом, ані проходження військової служби та пов`язані з нею підвищені вимоги до дисципліни і правомірної поведінки не стали достатніми стримуючими чинниками, що дає суду обґрунтовані підстави вважати ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення реальним та таким, що продовжує існувати.

Також наявний ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на потерпілих та свідків, оскільки судовий розгляд кримінального провадження перебуває на початковій стадії, потерпілі та свідки судом безпосередньо ще не допитані. За таких обставин можливість контакту обвинуваченого з потерпілими чи свідками до їх допиту судом об`єктивно створює можливість здійснення на них незаконного впливу з метою зміни або коригування показань.

Суд враховує наведені стороною захисту відомості про те, що ОСОБА_5 одружений та має неповнолітню дитину, а також його бажання матеріально підтримувати сім`ю. Наявність сім`ї та дитини свідчить про певну міцність соціальних зв`язків обвинуваченого та є обставиною, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про подальше застосування запобіжного заходу.

Разом із тим сама по собі наявність сімейних та соціальних зв`язків не є безумовною підставою для висновку про припинення або істотне зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та повинна оцінюватися у сукупності з іншими встановленими судом обставинами.

У цьому кримінальному провадженні судом встановлено, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Стосовно доводів обвинуваченого про те, що він не має наміру впливати на потерпілих і особисто їх не знає, суд зазначає, що відповідний ризик оцінюється не лише з огляду на наявність або відсутність попередніх особистих відносин між обвинуваченим та потерпілими чи свідками.

Судовий розгляд кримінального провадження перебуває на стадії, коли потерпілі та свідки судом безпосередньо ще не допитані. За правилами кримінального процесу саме безпосереднє дослідження судом показань під час судового розгляду має визначальне значення для їх подальшої оцінки. Тому до моменту допиту відповідних осіб судом необхідність забезпечення їх вільного від стороннього впливу волевиявлення зберігає своє значення.

Саме по собі запевнення обвинуваченого про те, що він не здійснюватиме такого впливу, враховується судом, однак не усуває встановленого ризику та не є достатньою гарантією його нейтралізації.

Щодо клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України її розмір визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків і не повинен бути завідомо непомірним.

Водночас застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб перебуває в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину. З урахуванням установлених ризиків, попередніх судимостей обвинуваченого та обставин інкримінованих йому правопорушень суд вважає, що зменшення розміру застави істотно послабить її стримувальне значення, а тому підстав для зміни раніше визначеного розміру застави не вбачається.

Вирішуючи питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку, що на даний час саме цей запобіжний захід є таким, що забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого та є пропорційним тим обставинам, що прийняті судом до уваги.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Отже, враховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 спливає 09.10.2026 р., підстав для зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який на даний час не має і учасниками процесу докази на підтвердження цих підстав суду надані не були, продовжують існувати ризики зазначені в ухвалі судді та на підставі яких був обраний цей запобіжний захід.

Зважаючи на викладене, а також на те, що судовий розгляд об`єднаного кримінального провадження до закінчення чинного строку тримання під вартою завершити неможливо, тому суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 необхідно продовжити на строк до двох місяців, з раніше визначеними умовами та розміром застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178,183,201, 331 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Конотопської окружної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 04 грудня 2026 року включно , з раніше визначеними умовами та розміром застави.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення через Конотопський міськрайонний суд Сумської області, а обвинуваченому з моменту отримання її копії.

СуддяОСОБА_1