Ухвала суду № 140360535, 28.09.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/10184/26

Провадження №1-кс/333/3214/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Слідча суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , слідчого: ОСОБА_3 , прокурора (в режимі відеконференцзв`язку): ОСОБА_4 , підозрюваного: ОСОБА_5 , захисника підозрюваного: ОСОБА_6 (в режимі відеконференцзв`язку), розглянувши у судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , заявлене в межах кримінального провадження № 62026080100006404 від 04 серпня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до нього матеріали відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянину України, який перебував на посаді стрільця-регулювальника 1 комендантського відділення 1 комендантського взводу комендантської роти військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовця за мобілізацією, у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадження слідчої судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 надійшло вищевказане клопотання слідчого, яке обґрунтоване наступним.

Першим слідчим відділом (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026080100006404 від 04 серпня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 14.04.2026 ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для проходження військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 169 від 15.06.2026 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-регулювальника 1 комендантського відділення 1 комендантського взводу комендантської роти військової частини НОМЕР_1 . З цієї дати ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення, окрім продовольчого, справу та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою. З 16.06.2026 зарахований на продовольче забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан є особливим правовим режимом, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Проходячи військову службу за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за таких обставин.

Так, 20.06.2026 солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , розташоване в АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав, про своє місцезнаходження органи командування, органи військового та цивільного управління не повідомляв.

Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 за викладених вище обставин підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а саме у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

25 вересня 2026 року органом досудового розслідування в межах вищевказаного кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- вчиняти нове кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти інкриміноване правопорушення.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На підставі вищевикладеного, слідчий просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком на 60 днів.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання у повному обсязі та послався на обставини, які були викладені в клопотанні.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав, зазначених слідчим у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував відносно задоволення клопотання слідчого, наголошував, що залишив місце військової служби, оскільки керівництво військової частини не ставилися до військовослужбовців належним чином, він і надалі бажає продовжити військову службу.

Захисник підозрюваного заперечував відносно задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість. Вважає, що заявлені слідчим ризики зможуть бути забезпечені більш м`яким запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши пояснення слідчого, думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026080100006404 від 04 серпня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, скоєного при вищезазначених обставинах.

25 вересня 2026 р. в межах вищевказаного кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Клопотання слідчого про обрання зазначеного запобіжного заходу оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження.

Підозрюваному ОСОБА_5 завчасно вручені під розпис, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).

В іншому своєму рішенні Суд наголосив (справа "Чеботарь проти Молдови" від 13.02.2008 р.), що "для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим у відповідності до ст.5 п.1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само не обов`язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред`явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яка повинна підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання. При цьому, обґрунтована підозра є важливою гарантією від свавільного тримання під вартою або затримання особи".

Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих слідчим матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.

На підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчим надано копії: матеріалів службового розслідування, протоколів допиту свідків, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, інші матеріали кримінального провадження у своїй сукупності.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_5 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. На думку слідчого судді, слідчим надані вагомі докази на підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем (по мобілізації), підозрюється у скоєнні особливо тяжкого, військового злочину в умовах війни, за який ч. 4 ст. 408 КК України, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року (п. 36) ЄСПЛ вказав, «…Суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року)…».

Відповідно до пункту 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, «…Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів. Суд визнає, що з огляду на серйозність обвинувачень, висунутих проти заявника, органи влади мали підстави вважати, що існування такого ризику було встановлено із самого початку. Однак, Суд неодноразово наголошував, що тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення..».

Підозрюваний ОСОБА_5 вже самовільно залишав військову частину, при цьому з урахуванням його бажання продовжити військову службу був звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 408 КПК України, при цьому відповідно до викладених за версією органу досудового розслідування обставини інкримінованого правопорушення, він через два місяці після звільнення знов самовільно залишив військову частину. ОСОБА_5 стійких соціальних зв`язків, які б були стримуючим фактором для належної його процесуальної поведінки не має. Дані відомості про особу підозрюваного в сукупності з тяжким можливим покаранням за інкримінований злочин вказують на існування ризиків переховування підозрюваного від слідства та суду, вчинення нового кримінального правопорушення та незаконного впливати на свідків у кримінальному провадженні про яких він обізнаний, з метою зміни їх показів на його користь.

В матеріалах справи відсутні відомості, що наразі внаслідок стану здоров`я підозрюваний не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.

З огляду на особу підозрюваного, його схильність до порушення законодавства та недбале ставлення до покладених на нього державою обов`язків, стадію кримінального провадження, слідча суддя дійшла висновку, що наразі більш м`які запобіжні заходи, зокрема і у вигляді домашнього арешту, на якому наполягала сторона захисту, не зможуть запобігти належним чином існуючим вагомим ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Слідча суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу підозрюваного, конкретні обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дійшла висновку, що заявлений слідчим запобіжний захід зможе запобігти встановленим судом ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити. При цьому строк тримання під вартою, з урахуванням дати вручення підозри та законодавчо визначенні положення про дію запобіжного заходу лише в межах строку досудового розслідування, відносно ОСОБА_5 визначити 59 днів.

Необхідність арешту підозрюваного ОСОБА_5 , що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст. 5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом. Такі обов`язки передбачено в чинному кримінально-процесуальному законодавстві України, зокрема, в ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що не визначення розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 408 КК України, є правом, не обов`язком слідчого судді, з огляду на особу підозрюваного, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, тяжкість інкримінованого злочину, майновий стан підозрюваного, слідча суддя вважає за необхідне визначити мінімальний розмір застави, в межах ст. 182 КПК України для категорії особливо тяжких злочинів, - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням положень ЗУ «Про державний бюджет на 2026 рік» складає 266, 240,00 грн.

Також слідча суддя вважає за необхідне, у разі внесення вищевказаного розміру застави, покласти на підозрюваного наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді та суду, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження; повідомляти слідчого, суд, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196,309 КПК України слідча суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , заявлене в межах кримінального провадження № 62026080100006404 від 04 серпня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту в залі суду.

Строк тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою по цьому кримінальному провадженню рахувати з моменту оголошення даної ухвали суду, а саме з: 28 вересня 2026 року з 12 години 45 хвилин.

Термін дії ухвали суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначити до 25 листопада 2026 року 24 години 00 хвилин.

В іншій частини, заявлені вимоги, - залишити без задоволення.

Визначити ОСОБА_5 одночасно з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена у будь-який момент в строк до 25.11.2026 р., включно, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем, на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, Код отримувача: ЄДРПОУ 26316700, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA928201720355289002015001205, Призначення платежу: вид платежу (застава ); П.І.Б. особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком до 25.11.2026 р., включно, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді та суду, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження;

- повідомляти слідчого, суд, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби);

- утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній особі наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Виконання ухвали доручити Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду. Для особи яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1