Ухвала суду № 140359823, 06.10.2026, Сахновщинський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 634/738/26

Провадження № 2/634/497/26

"06" жовтня 2026 р.

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Єрьоміної О.В.,

при секретарі: Івченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області у режимі відеоконференцзв`язку зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання кредитного договору неукладеним та визнання умов договору несправедливими (нікчемними) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 року до суду надійшла позовна зяава Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 30.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

28.07.2026 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання кредитного договору неукладеним та визнання умов договору несправедливими (нікчемними).

У судове засідання відповідач не з`явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти прийняття до спільного розгляду зустрічної позовної заяви у цивільній справі № 634/738/26, посилаючись на те, що відповідачем було несплачено судовий збір за подання до суду зустрічної позовної заяви, а подана ОСОБА_1 зустрічна позовна заява не містить самостійного предмета спору, який би вимагав окремого судового захисту шляхом ухвалення рішення за зустрічним позовом, а спільний розгляд таких вимог є недоцільним, оскільки вони повністю охоплюються предметом доказування за первісним позовом

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши подану зустрічну позовну заяву, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для прийняття даного зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом та необхідність його повернення заявнику з огляду на таке.

Порядок пред`явлення та прийняття зустрічного позову імперативно встановлений положеннями статей 193, 194 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зазначена стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред`явленого до нього позову.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. При постановленні ухвали про об`єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов`язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів.

Вирішуючи питання про доцільність спільного розгляду, суд зобов`язаний оцінити правову природу заявлених вимог, обрані способи захисту та вплив зустрічного позову на своєчасність розгляду первісного спору.

Щодо зустрічної вимоги про визнання кредитного договору неукладеним суд враховує положення статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, які визначають право кожної особи на захист свого порушеного права та перелік способів такого захисту.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8287/18, вимога про визнання договору неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що договір, який не відбувся як юридичний факт, не створює для сторін жодних прав та обов`язків, у зв`язку з чим суд не може визнати неукладеним те, чого не існує. Неукладеність договору є не самостійним предметом позову, а обставиною, яка підлягає встановленню судом під час розгляду спору про виконання такого договору або про стягнення заборгованості за ним.

Верховий Суд у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі №468/1692/18-ц також зазначив, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) дійшла висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Розглядаючи справу № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У випадку оспорення самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, у даній справі аргументи відповідача щодо неукладення кредитного договору через відсутність належної ідентифікації по суті є запереченнями проти позову про стягнення боргу. Встановлення судом факту неукладення договору під час розгляду первісного позову є самостійною підставою для відмови у його задоволенні. Пред`явлення відповідача заявлених аргументів у формі зустрічного позову з обранням неналежного способу захисту виключає доцільність його спільного розгляду із первісними вимогами.

Оцінюючи вимогу про визнання умов договору несправедливими (нікчемними), то суд зазначає, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Таким чином, суд дійшов висновку що зустрічні позовні вимоги за своєю суттю є процесуальною формою заперечень відповідача проти первісного позову, а подання такого зустрічного позову суд розцінює як процесуальне зловживання з боку відповідача, спрямоване на затягування розгляду справи про стягнення боргу. Доводи (заперечення) сторони у справі про неукладеність спірного кредитного договору можуть бути предметом дослідження у справі про стягнення з боржника кредитної заборгованості і у випадку встановлення таких обставин суд підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним. Оскільки зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог ч.2 ст.193 ЦПК України, вона підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 178, 193, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у прийнятті до спільного розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання кредитного договору неукладеним та визнання умов договору несправедливими (нікчемними) у цивільній справі за Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зустрічну позовну заяву повернути відповідачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:/підпис/

З оригіналом згідно. Суддя-