Рішення № 140359131, 05.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10579/26

н/п 2/953/5444/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кіпеть Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором №103535732 від 23.06.2025 року у розмірі 17489,52 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 23.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір №103535732 про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 360 днів.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача.

25.05.2026 року було укладено договір факторингу №25052026, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103535732.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №103535732.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №103537332 про надання споживчого кредиту заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 17489,52 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 3313,92 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 5180,00 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 1995,60 грн заборгованість за неустойкою (штраф/пеня).

Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зробити перерахунок згідно чинного законодавства, зазначаючи що строк позики згідно договору складає 30 календарних днів.

Крім того, зазначає що проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту, що вважає нічим іншим як несправедливою умовою та фактично мірою відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за кожен день прострочки.

Від предстаника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій він зазначає що відповідачем умови договору не виконувались, а тому нарахування відсотків за користування кредитними відповідно до умов договору є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наявної Анкети-заяви на кредит №103535732 від 23.06.2025 заявку подано з ІР адреси НОМЕР_1 . В зазначеній анкеті містяться персональні дані ОСОБА_1 , сума кредиту 10000,00 грн., сума до повернення 42413,40 грн.

23.06.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений договір про споживчий кредит № 103535732, який підписано одноразовим ідентифікатором 168856.

Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту відсутня.

Відповідно до п. 1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16280,00 грн., що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3.65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.( П.1.5.3.).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (1.5.4.).

Згідно п. 1.6 договору Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Відповідно до п. 2.3 Пролонгація та право Позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим Договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю (угодою) сторін..

Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору.

За п. 6.1 Договору цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).

Додатком до кредитного договору є графік розрахунків, який містить аналогічні умовам договору.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п.1.5.2 цього Договору та складає , за весь строк кредитування, 16280,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору про споживчий кредит №103535732 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок НОМЕР_2 .

Пунктом 7.1 Договору визначено, що якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправленні Товариством та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

На підтвердження надання відповідачу кредитних коштів позивачем надано копію Платіжного доручення 105634765 від 23.06.2025, платником зазначено ТОВ «Мілоан», Банк платника ПриватБанк, отримувач ОСОБА_1 , банк отримувача MASTERCARD кредит рах.№ НОМЕР_2 , сума 10000,00 грн, призначення платежу: Кошти згідно договору 103535732, що також підтверджується випискою АТ «АКЦЕНТ-БАНК» від 06.08.2026 наданої до суду 12.08.2026, про рух коштів з 23.06.2025 по 28.06.2025 картки №5169155120177660 з номером рахунку НОМЕР_3 емітованою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Згідно зі складеної ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення, за кредитним договором № 103535732 від 23.06.2025 року вбачається що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості.

25.05.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №25052026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №25052026 від 25.05.2026 р. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103535732 від 23.06.2025.

Відповідно реєстру боржників №2 до договору факторингу №25052026 від 25.05.2026 року ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги заборгованості ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №103535732 від 23.06.2025 в загальному розмірі 17489,52 грн, з них: сума заборгованості за основним зобов`язанням по кредиту - 7000,00 грн, сума заборгованості по процентам за користування кредитом 3313,92 грн., сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5180,00 грн, сума заборгованості за неустойкою 1995,60 грн.

Крім того, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення нарахування відсотків за користування кредитом здійснювались до 25.05.2026, по дату укладання Договору факторингу №25052026, строк кредитування згідно з Договору про споживчий кредит №103535732 від 23.06.2025 року, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 168856, складає 360 днів, дата повернення 18.06.2026 року, в межах строку кредитування.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Згідно з частинами 1, 2 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало суду, зокрема, копії кредитного договору № 103535732 від 23.06.2025 року, графіку платежів за договором, а також анкети-заяви на кредит №103535732 від 23.06.2025 року. У договорі зазначено, що він укладений в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 168856.

На підтвердження перерахування відповідачу коштів позивач надав копію платіжного доручення № 105634765 від 23.06.2025 в якому платником зазначено ТОВ «Мілоан», Банк платника ПриватБанк, отримувач ОСОБА_1 , банк отримувача MASTERCARD кредит рах.№ НОМЕР_2 , сума 10000,00 грн, призначення платежу: Кошти згідно договору 103535732, що також підтверджується випискою АТ «АКЦЕНТ-БАНК» від 06.08.2026 наданої до суду 12.08.2026, про рух коштів з 23.06.2025 по 28.06.2025 картки №5169155120177660 з номером рахунку НОМЕР_3 емітованою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Кредитний договір № 103535732 від 23.06.2025 року у п. 2.1 передбачає, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 103535732 від 23.06.2025 року.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки договір кредиту не містить переліку додаткових та супутніх послуг ТОВ за які встановлюється плата у вигляді комісії, встановлена у п.1.5.2 кредитного договору умова про сплату комісії, є нікчемною.

Таким чином, комісія за обслуговування кредиту в розмірі 5180,00 грн стягненню не підлягає.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач серед іншого просить стягнути неустойку, але, відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 1995,60 грн є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення Первинним кредитором відбувалось нарахування та списання комісії за обслуговування кредиту та неустойки (штрафу/пені) на суму в загальному розмірі 13624,40 грн.

Суд приходить до висновку що нарахування комісії за обслуговування кредиту та неустойки (штрафу/пені) є неправомірний, а їх списання з відповідача безпідставним, отже суму яку первісний кредитор списав на їх погашення підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за основною сумою боргу складає 7000,00 грн, відсотки за користування кредитом складає 3313,92 грн, сума яка підлягає зарахування на їх погашення становить 13624,40 грн, що перевищує заборгованість відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Питання про судові витрати, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, б.2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Бородіна