Ухвала суду № 140355933, 06.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1593/26

УХВАЛА

іменем України

06 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Печений Є.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), у якому просить: визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП №74975716 щодо закінчення виконавчого провадження ВП №44429911; визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 25.06.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №44429911 та відновити виконавче провадження відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 03.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та доказів на їх підтвердження.

17.02.2026 ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У заяві позивач зазначив, що виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа Славутського міськрайонного суду від 20.12.2012 у справі №2214/3441/2012, було закінчено постановою державного виконавця від 25.06.2015, однак, на його думку, рішення суду фактично не було виконано в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав для визнання наведених позивачем причин його пропуску поважними.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.03.2026 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі визнання наведених позивачем причин пропуску строку неповажними суд першої інстанції повинен був надати позивачу можливість зазначити інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду відповідно до статті 123 КАС України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2026 визнано неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, наведені у заяві від 17.02.2026, та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших, ніж наведені раніше, об`єктивних та підтверджених належними доказами поважних причин пропуску такого строку.

Позивач зазначає, що копію ухвали від 08.09.2026 отримав засобами поштового зв`язку 15.09.2026.

25.09.2026 позивач склав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яке зареєстроване судом 28.09.2026.

У клопотанні позивач зазначає, що в позовній заяві та попередньому клопотанні вже були наведені конкретні та об`єктивні причини пропуску строку, які, на його думку, суд не взяв до уваги.

Також позивач посилається на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026, практику Європейського суду з прав людини щодо доступу до суду, складність законодавчого регулювання питання «права на пенсію в повному розмірі» та правову позицію Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №344/9747/17.

Позивач вказує, що на момент закінчення виконавчого провадження не розумів змісту поняття «право на пенсію в повному обсязі» відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, у зв`язку з чим звертався до різних органів для тлумачення цієї норми.

Також позивач зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №344/9747/17 відступив від попереднього висновку щодо застосування пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ.

Оцінюючи клопотання позивача від 25.09.2026, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина третя статті 122 КАС України передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Так, предметом позову у цій справі є, зокрема, правомірність постанови державного виконавця від 25.06.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №44429911.

До суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 30.01.2026, тобто зі значним пропуском спеціального десятиденного строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частина друга статті 123 КАС України передбачає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі №640/5645/19 дійшов висновку, що передумовою настання відповідних процесуальних наслідків для позивача є надання йому можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропуску строку, ніж ті, які були зазначені у первинній заяві та визнані судом неповажними.

Такий підхід застосовується як на стадії відкриття провадження у справі, так і після відкриття провадження у справі.

Подібний правовий висновок Верховний Суд сформулював у постанові від 30.01.2023 у справі №640/10031/20, зазначивши, що системний аналіз статті 123 КАС України вимагає надати особі можливість вказати інші причини поважності пропуску строку, ніж ті, що були зазначені у первинній заяві і визнані неповажними.

У справі № 560/1593/26 суд виконав зазначений процесуальний обов`язок: ухвалою від 08.09.2026 позивачу було надано можливість зазначити інші, ніж наведені раніше, об`єктивні та підтверджені належними доказами підстави для поновлення строку.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2024 у справі №560/14349/23 зазначив, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру, підтверджених доказами, які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

У цій постанові Верховний Суд також вказав, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; така обставина виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У постанові від 31.01.2023 у справі №420/7598/22 Верховний Суд у спорі щодо постанови державного виконавця зазначив, що початок перебігу десятиденного строку за частиною другою статті 287 КАС України пов`язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а не виключно з днем вручення такій особі рішення органу державної виконавчої служби.

У постанові від 19.05.2026 у справі №420/21066/23 Верховний Суд підтвердив, що у справах щодо рішень, дій або бездіяльності виконавця застосовується спеціальний порядок, визначений статтею 287 КАС України, зокрема десятиденний строк звернення до суду, передбачений пунктом 1 частини другої цієї статті.

З огляду на викладене вище, суд оцінює клопотання від 25.09.2026 саме на предмет того, чи наведено у ньому інші поважні причини пропуску строку, ніж ті, які вже оцінені судом в ухвалі від 08.09.2026.

Так, посилання позивача на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 не є самостійною поважною причиною пропуску строку.

Зазначеною постановою апеляційний суд не визнав причини пропуску строку поважними, а встановив порушення судом першої інстанції процедури, передбаченої статтею 123 КАС України, оскільки позивачу не було надано можливості зазначити інші підстави для поновлення строку.

У той же час, посилання позивача на складність законодавства та неоднозначність судової практики щодо тлумачення пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ не доводить наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до адміністративного суду.

Такі доводи стосуються питання правильності пенсійного нарахування та повноти виконання судового рішення, однак не пояснюють, чому позивач був об`єктивно позбавлений можливості оскаржити постанову державного виконавця від 25.06.2015 у визначений законом строк.

Правова позиція Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №344/9747/17, на яку посилається позивач, стосується матеріально-правового питання відповідності розміру основної пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №796-ХІІ, величині прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, мають право на пенсію в повному розмірі, тобто у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Однак, суд вказує на те, що зазначена правова позиція Верховного Суду не змінює процесуального строку на оскарження рішення, дії або бездіяльності органу державної виконавчої служби, встановленого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України.

Крім того, постанова Верховного Суду у справі №344/9747/17 ухвалена 25.02.2020, тоді як цей позов подано 30.01.2026.

Позивач не навів обставин, які б об`єктивно унеможливлювали звернення до суду у розумний строк після формування зазначеної правової позиції.

Доводи про те, що позивач звертався до різних органів для тлумачення законодавства, також не є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Такі звернення свідчать про намір позивача захистити свої права, проте не є обставинами, які об`єктивно унеможливлювали звернення до суду з позовом про оскарження постанови державного виконавця.

Також суд враховує посилання позивача на право доступу до суду.

Водночас, право на доступ до суду не виключає застосування процесуальних строків, установлених законом, якщо особі надано реальну можливість звернутися до суду та скористатися процесуальними засобами захисту.

У цій справі позивачу було надано можливість подати заяву про поновлення строку, а після постанови апеляційного суду - також можливість зазначити інші підстави для його поновлення.

Оцінивши клопотання ОСОБА_1 від 25.09.2026, зареєстроване судом 28.09.2026, суд дійшов висновку, що позивач не навів інших об`єктивно непереборних і підтверджених належними доказами причин, які унеможливлювали своєчасне звернення до адміністративного суду.

За таких обставин, наведені позивачем у клопотанні від 25.09.2026 причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, підстави для відкриття провадження у справі відсутні, оскільки відповідно до змісту частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження.

Керуючись статтями 121, 122, 123, 161, 169, 171, 248, 256, 287, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, наведені у клопотанні від 25.09.2026, зареєстрованому судом 28.09.2026.

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддяЄ.В. Печений