Ухвала суду № 140355069, 24.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/11118/26

провадження №1-кс/175/2198/26

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

розглянувши матеріали скарги ОСОБА_3 , на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження,

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2026 року до суду надійшла скарга ОСОБА_3 , на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження.

В скарзі скаржник просить суд скасувати постанову дізнавача сектору дізнання Відділення поліції №2 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 21.08.2026 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42026042150000123 від 01.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Скарга обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 вважає, що постанова сектору дізнання Відділення поліції №2 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області від 21.08.2026 про закриття кримінального провадження №42026042150000123 від 01.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України не відповідає вимогам КПК України і підлягає скасуванню.

У судове засідання скаржник та слідчий не з`явились.

З огляду на це, вважаю за доцільне здійснити розгляд справи без участі сторін, за наявними матеріалами та приходжу до наступного висновку.

Згідно ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

Згідно ч. 1. ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як вбачається з матеріалів постанови про закриття кримінального провадження, то судом встановлено, що у провадженні сектору дізнання відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області перебували матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42026042150000123 від 01.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось Слобожанською окружною прокуратурою Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 постановлено внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 щодо підроблення протоколу №3 засідання правління Асоціації «ОСББ «Олімпік-2» від 22.10.2011. Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.07.2026 за №42026042150000123 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження дізнавачем СД відділення поліції №2 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області було прийняте процесуальне рішення про перекваліфікацію складу кримінального проступку зі складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, на склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Під час досудового розслідування проведені, всі можливі слідчі розшукові дії направлені на встановлення обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, встановлення особи, яка могла виготовити або використати підроблений документ, а також перевірки самого документа на предмет наявності ознак підроблення. Разом із тим, у ході досудового розслідування встановлено, що оригінал документа, а саме протоколу №3 засідання правління Асоціації ОСББ «Олімпік-2» від 22.10.2011 відсутній та до органу досудового розслідування не наданий. Відсутність оригіналу документу унеможливлює його безпосереднє дослідження та проведення відповідної судово-технічної експертизи з метою встановлення способу його виготовлення, внесення змін до його реквізитів, відповідності встановленому зразку та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Наявні в матеріалах кримінального провадження копії протоколу №3 засідання правління Асоціації ОСББ «Олімпік-2» від 22.01.2011 не дають можливості достовірно встановити факт його підроблення, оскільки сам об`єкт дослідження - оригінал документа відсутній.

Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що особа, яка могла бути пов`язана з виготовленням або оформленням вказаного документу та яка б могла володіти відомостями щодо обставин його походження виїхала за межі України та перебуває за кордоном на постійному місці проживання.

Відповідно до ст.ст. 84,85 КПК України доказами в кримінальному провадженні (процесуальними джерелами) є показання, речові докази та документи, які мають бути належними, тобто підтверджувати під час судового розслідування існування чи відсутність певних обставин скоєння правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого ст. 358 КК України характеризується прямим умислом. Обов`язковою суб`єктивною ознакою підроблення документа, виготовлення підробленого штампа, печатки або бланку є мета використання зазначених предметів як підроблювачем, так і іншою особою. Мета використання підробленого документа означає прагнення винного отримати певні права або звільнитись від обов`язків і має конкретний характер. Так, використання підробленого документа є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі та збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією і відсутність факту вчинення, при цьому використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред`явлено або подано особою незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.

Відповідно до змісту примітки до ст. 358 КК України офіційними документами є документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами у разі, якщо їм законом надано право у зв`язку з їхньою професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів з дотриманням форм та реквізитів, визначених законом.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до цієї ж норми Основного Закону, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст.9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Вказана позиція викладена також і у п. 146 справи «Барбера, Мессегує и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, де Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, що виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. Трактування поняття презумпції невинуватості міститься зокрема в Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Грабчук проти України», «Презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону (п. 42).

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі № 4291498 «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року, тягар доказування винуватості лежить на стороні обвинувачення.

В контексті проголошених ст.ст. 3,8 Конституції України принципів гуманізму та верховенства права за наявності будь-яких сумнівів щодо тлумачення та застосування норм права, ці сумніви мають вирішуватися на користь людини.

Під час досудового слідства про підозру у вчиненні кримінального правопорушення нікому не повідомлялось.

На підставі ст. 283 КПК України досудове розслідування визнається закінченим, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) або негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, при проведенні перевірки достатніх даних, що вказують на наявність складу кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - не встановлено, у зв`язку з чим дане кримінальне провадження №42026042150000123 від 01.07.2026 підлягає закриттю. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Посилання скаржника на те, що під час досудового розслідування не було здійснено достатньої кількості слідчих дій, слідчий суддя вважає такими, що не вплинули на повноту досудового розслідування та законність і обґрунтованість прийнятого рішення.

Процесуальне рішення дізнавача відповідає положенням ст.ст. 94, 110 КПК України, оскільки в оскаржуваній постанові міститься аналіз норм та підстав, на підставі яких слідчий зробив обґрунтований висновок про відсутність достатніх та об`єктивних даних, які б свідчили про умисне скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

За вказаних обставин слідчий суддя вважає, що під час досудового розслідування було проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, дізнавачем було прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Згідно ч.3 ст.306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Стаття 294 КПК України зазначає, що Кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення або встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що вищевказане, щодо умов прийнятності скарги, законності мети обмеження та пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями не обмежує таким чином та у такій мірі право доступу до суду.

Вказане свідчить про те, що скаргу необхідно залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості.

Керуючись ст.ст. 294, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

Ухвалив:

Скаргу ОСОБА_3 , на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження залишити без задоволення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її отримання до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1