Рішення № 140354323, 06.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 жовтня 2026 року № 520/31425/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, за участі третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області від 24.10.2025 № 204950027656;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 з моменту припинення її виплати з березня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 24.10.2025 №204950027656 про відмову у поновленні виплати пенсії по інвалідності, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи з 05.10.2004 та раніше отримувала пенсію по інвалідності. Позивач також зазначає, що невиплата пенсії з березня 2014 року зумовлена тимчасовою окупацією АР Крим та не залежала від її волі, а тому відповідач безпідставно вимагав підтвердження страхового стажу та повторного встановлення інвалідності. У зв`язку з цим просить скасувати оскаржуване рішення та поновити виплату пенсії з березня 2014 року.

Ухвалою суду від 10.12.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Копію ухвали та позовної заяви з додатками судом направлено відповідачу у його електронний кабінет "Електронного суду", про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з 05.10.2004, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 та довідкою до акта огляду МСЕК №024786 від 02.10.2012, виданою безстроково. Пенсію по інвалідності позивачка отримувала з 05.10.2004, проживаючи на території АР Крим, однак з березня 2014 року її виплата була припинена у зв`язку з тимчасовою окупацією території АР Крим.

16.10.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про поновлення виплати пенсії по інвалідності. За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляд ГУ ПФУ в Рівненській області, яке рішенням від 24.10.2025 №204950027656 відмовило у поновленні виплати пенсії, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу (11 років) та акту МСЕК.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка звернулася до суду, вважаючи, що відповідач не врахував факт попереднього призначення їй пенсії по інвалідності та безпідставно вимагав підтвердження страхового стажу й обставин призначення пенсії. Позивачка також посилалася на те, що припинення отримання пенсії з березня 2014 року було зумовлено окупацією АР Крим та обставинами, які не залежали від її волі.

У зв`язку з цим позивачка просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 24.10.2025 №204950027656 та зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії по інвалідності з березня 2014 року.

Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

При цьому, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 1 статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю I групи: до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років; для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Отже, особи, яким встановлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності, та за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю ІІІ групи - від 46 років до досягнення особою 48 років включно страховий стаж для призначення пенсії становить 11 років.

Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), передбачено, що пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються при наявності такого стажу роботи на час настання інвалідності: від 46 років до досягнення 51 року 11 років страхового стажу.

Разом із цим, згідно зі статтею 30 Закону № 1788-XII, інвалідам внаслідок загального захворювання, які не мають достатнього для призначення повної пенсії стажу роботи (стаття 25), призначається пенсія по інвалідності при неповному стажі роботи в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної групи інвалідності (стаття 94).

Отже, з наведеного слідує, що інвалідам внаслідок загального захворювання, які не мають достатнього для призначення повної пенсії стажу роботи, пенсія призначається в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше встановленої для відповідної групи інвалідності соціальної пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 02.10.2012 року №024786 виданої безстроково (а.с. 16-17). Також, судовим розглядом встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 виданого Управлінням пенсійного фонду України м. Керч АРК Крим позивачці первинно було призначено пенсію по інвалідності з 05.10.2004 року та з 02.10.2012 безстроково (а.с.13-15).

Отже, суд зазначає про наявність в ОСОБА_1 підтвердженого права на отримання пенсії по інвалідності.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області від 24.10.2025 № 204950027656, територіальним пенсійним органом було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю висновку з акту огляду МСЕК та необхідного страхового стажу.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.2 розділу ІІ Порядку №22-1 визначено, що до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.

Відповідно до підпунктів 1-4 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення);

4) відомості про місце проживання особи.

При цьому, абзац другий пункту 2.2 розділу ІІ Порядку №22-1 визначає, що орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що до заяви про призначення пенсії по інвалідності особа додає документи згідно переліку, визначеному у підпунктах 1-4 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, який є вичерпним.

При цьому, саме орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

Водночас, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що він звертався за отриманням виписку з акта огляду МСЕК до відповідних органів.

Також суд зазначає, що Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі по тексту Закон № 1669-VII).

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі по тексту - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно із абзацом 6 пунктом 6 Порядку № 509 довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12Закону та абзацом восьмим цього пункту

Встановлення гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб здійснює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі по тексту Закон № 1706-VII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

В силу частини 1 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12цього Закону.

Згідно із частиною 1, 3 статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1207-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 7 цього Закону для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення … здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234. У п. 1 зазначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі - особи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою від 25.04.2024 року №6326-5003257688.

Суд звертає увагу, що на час звернення до пенсійного органу (квітня 2024 року) позивачка не проживає на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (проживає у м. Харкові), а тому до неї не застосовується ч.1, 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII та прийнятий на її виконання Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234.

Відповідно, не застосовується і пункт 4 Порядку № 234, яким визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації; виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Зазначена норма застосовується до усіх внутрішньо переміщених осіб, зокрема й тих, які відмовилися від довідки.

Таким чином, призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.10.2025 №204950027656 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач, розглядаючи заяву позивачки про поновлення виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності, фактично вирішував питання про наявність у неї права на первинне призначення пенсії, не врахувавши наявні у матеріалах справи документи, які підтверджують факт її призначення з 05.10.2004 та встановлення ІІ групи інвалідності безстроково з 02.10.2012. При цьому відповідачем не доведено, що ним вчинялися необхідні дії для отримання відомостей МСЕК, які відповідно до Порядку №22-1 додаються до заяви органом Пенсійного фонду.

Разом з тим, вимога позивачки про поновлення виплати пенсії саме з березня 2014 року є недоведеною, оскільки матеріали справи не містять відомостей про конкретну дату та підстави припинення пенсійної виплати, відповідне рішення пенсійного органу, а також обставини, з якими закон пов`язує можливість поновлення виплати за минулий період. Сам факт попереднього призначення пенсії та посилання позивачки на тимчасову окупацію АР Крим не дають суду можливості встановити, що право на отримання пенсії безперервно зберігалося за позивачкою з березня 2014 року та що саме з цієї дати виник обов`язок відповідача поновити її виплату.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним і скасування рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області від 24.10.2025 № 204950027656; та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.09.2025 року.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/424/23, а також у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі № 520/4270/25; та від 31.03.2025 480/7410/24.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028 ЄДРПОУ 21084076), за участі третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області від 24.10.2025 № 204950027656.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.09.2025 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.