Рішення № 140354255, 05.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 жовтня 2026 року справа №520/21659/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (вул.Академіка Павлова, буд.271, м.Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61054, код ЄДРПОУ: 14309534) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Григорія Сковороди, буд.46, м.Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), в якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 №0173350415.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що всі податкові накладні за січень-жовтень 2023 року були своєчасно подані на реєстрацію в ЄРПН, однак система відмовляла у їх прийнятті з причин, що не залежали від платника (недостатність показника ?Накл при наявності права на реєстрацію згідно з п.200-1.9 ПКУ, яке раніше безперешкодно застосовувалося), через що відсутня вина позивача у розумінні ст.112 ПКУ, а отже немає підстав для застосування штрафу за п.120-1.1 ст. 120-1 ПКУ. При цьому контролюючий орган не врахував надані заперечення, не мотивував своє рішення, порушив презумпцію правомірності рішень платника і принципи обґрунтованості, добросовісності та належного урядування. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій виклав заперечення на позицію зазначену у відповіді на відзив та підтримав позовні вимоги.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024, з 23.12.2024 по 15.01.2025, з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні, з 04.08.2025 по 05.08.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ПРАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", код ЄДРПОУ 14309534, зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 22.12.1995 року та видами діяльності згідно з КВЕД є, зокрема, наступні: 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування (основний); 26.51 Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації.

ГУ ДПС у Харківській області проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за результатами якої складено Акт від 01.03.2024 №7465/20-40-04-15-02/14309534.

Перевіркою встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень 2023 року на загальну суму податку на додану вартість 820 743,32 гривень.

За результатами встановлених порушень, ГУ ДПС у Харківській області застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 №0173350415 у розмірі 119 725,80 гривень.

Позивач подав на зазначений Акт заперечення, однак листом від 04.04.2024 №17060/6/20-40-04-15-11 було повідомлено про не врахування доводів, що викладались в запереченні, та залишення висновків Акту перевірки без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Скарга вих. №01/145 від 25.04.2024 року на ППР від 04.04.2024 року №0173350415 була надіслана до ГУ ДПС у Харківській області.

За результатами розгляду скарги, рішенням від 27.06.2024 року №19690/6/99-00- 06-03-01-06 ППР ГУ ДПС у Харківській області від 04.04.2024 року №0173350415 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2024 №0173350415, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно з п.187.7 ст.187 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 ПК України, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з Податковим кодексом України.

Згідно з п.120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Стосовно не врахування при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення того факту, що податкові накладі не були зареєстровані позивачем в ЄРПН через відсутність реєстраційного ліміту на рахунку в СЕА ПДВ, суд зазначає таке.

Пункт 201.10 статті 201, пунктів 200-1.4, 200-1.5 статті 200 Податкового кодексу України передбачає обов`язок платника податку зареєструвати податкові накладні та поповнити реєстраційний ліміт у разі його недостатності, відтак недостатність реєстраційного ліміту на електронному рахунку платника не змінює факт порушення строку реєстрації податкових накладних.

Суд зазначає, що реєстраційна сума у системі електронного адміністрування ПДВ залежить від дій позивача та його контрагентів, яких позивач обирає самостійно, відтак позивач, як суб`єкт підприємницької діяльності має розраховувати свої реєстраційні ліміти та діяти із урахуванням мінімізації ризиків.

Дійсно, на дату виникнення податкових зобов`язань (дату настання першої з подій, що визначені в пункті 187.1 Податкового кодексу України) платником податку має бути обов`язково складена податкова накладна.

Реєстрація податкових накладних і розрахунків коригування до них можлива за умови - якщо сума ПДВ у них не перевищує суми ПДВ, яку обчислено за формулою, що передбачена у пункті 200-1.3 Податкового кодексу України (так званий реєстраційний ліміт).

Якщо ж сума ПДВ у податкових накладних більша, ніж реєстраційний ліміт платника, відповідно до норми пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти або: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу.

Наслідки порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 120-1.1 якої порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, встановленому цим пунктом (від 10 до 40 відсотків суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, в залежності від тривалості порушення) (абзац перший).

Системний аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН у строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податків (продавців), незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов`язків таких суб`єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) такого обов`язку утворює склад податкового правопорушення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі №520/3640/19, зазначивши, що платник податку має планувати свою господарську діяльність для належного виконання свого податкового обов`язку.

Отже, реєстрація податкової накладної з урахуванням граничних строків це обов`язок платника, а у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом - платник ПДВ має сплатити штраф у відсотках від суми ПДВ.

Аналіз норм статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України дає підстави для висновку, що порушення платником ПДВ граничного строку реєстрації податкової накладної в ЄРПН є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Також норма пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України звільняє від відповідальності платників податків, яким зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу, на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Серед випадків звільнення від податкової відповідальності за статтею 120-1 Податкового кодексу України відсутні випадки нестачі реєстраційного ліміту платника податку, тому посилання позивача на зазначені обставини слід суд відхиляє з огляду на те, що такі обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

Таким чином, забезпечення необхідного ліміту для реєстрації податкових накладних на електронному рахунку є обов`язком платника, а наявність чи відсутність необхідного ліміту для реєстрації податкових накладних залежить виключно від дій або бездіяльності позивача.

У разі недостатності грошових коштів на електронному рахунку платника податків для реєстрації податкової накладної в ЄРПН платник зобов`язаний перерахувати зі свого поточного рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, достатню для реєстрації такої податкової накладної.

Отже, позивач був обізнаний про відсутність необхідного ліміту для реєстрації податкових накладних, проте ним не вчинялося жодних дій щодо поповнення електронного рахунку з метою збільшення суми ліміту та своєчасної реєстрації податкових накладних.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №0440/5579/18 зазначено, "що норми пунктів 201.1, 201.10 ПК України передбачають обов`язок платника податку (продавця товарів/послуг) зареєструвати податкову накладну у ЄРПН не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою її складання. Оскільки складені товариством на постачання товарів податкові накладні, дотримання строку реєстрації яких стосується спір, були зареєстровані несвоєчасно і товариством не вживалися будь-які дії для їх своєчасної реєстрації, в тому числі для забезпечення підтримання реєстраційного ліміту, судом визнано правомірним накладення на позивача штрафу на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України згідно з податковими повідомленнями-рішеннями. При цьому судом визнано безпідставними твердження позивача про те, що у нього не було можливості вчасно зареєструвати свої податкові накладні внаслідок зупинення реєстрації податкових накладних його постачальника (ТОВ "ТД КОНКОРД ЮГ"), що вплинуло на показник реєстраційного ліміту товариства. Суд мотивував це тим, що обставини порушення порядку реєстрації податкових накладних контрагентами платника податку не підпадають під передбачені податковим законодавством підстави звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних".

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №808/2289/17.

Крім того, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі №440/13782/24, в якій суд зауважив, що відсутність реєстраційного ліміту не є поважною причиною неможливості подання на реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, оскільки реєстраційна сума у системі електронного адміністрування ПДВ залежить від дій платника податків та його контрагентів, яких платник обирає самостійно, а тому платник податків як суб`єкт підприємницької діяльності має розраховувати свої реєстраційні ліміти та діяти із урахуванням мінімізації ризиків.

Стосовно відсутності вини суд зазначає таке.

Незаперечним є те, що наявність вини є обов`язковою умовою для притягнення особи до фінансової відповідальності у податкових правопорушеннях.

Стаття 109 Податкового кодексу України встановлює загальні положення відповідальності.

Згідно з п. 109.1, ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Однак, у спеціальній нормі, що встановлює відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних - статті 120-1 Податкового кодексу України, законодавець не зазначає про необхідність встановлення вини у діях платника податків як обов`язкового елементу складу цього податкового правопорушення. Сама по собі несвоєчасна реєстрація податкових накладних становить склад цього податкового правопорушення.

Разом з тим, згідно правових позицій Верховного Суду у подібних справах №825/824/17 (постанова від 28.02.2020), №816/390/17 (постанова від 30.01.2018), №808/2289/17 (постанова від 24.04.2018), №620/1221/19 (постанова від 18.02.2020), при розгляді яких суд дійшов до висновку, що з системного аналізу ст.ст.109, 120-1 Податкового кодексу України вбачається, що для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку реєстрації ПН необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасності реєстрації таких документів.

У даному випадку, стверджуючи про відсутність вини/умислу платника, позивач не зазначив на підтвердження вказаного жодних обґрунтованих доводів та не довів, що ним вчинено усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасності реєстрації таких документів, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від фінансової відповідальності.

Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (вул.Академіка Павлова, буд.271, м.Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61054, код ЄДРПОУ: 14309534) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Григорія Сковороди, буд.46, м.Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов