Рішення № 140353236, 06.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20622/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» (далі позивач, ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК»), в інтересах якого діє адвокат Чорний Олексій Віталійович, звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач 1, ГУ ДПС в Одеській області), Державної податкової служби України (далі відповідач 2, ДПС України), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12754910/40982986 від 15.04.2025 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 23 від 19.12.2024, поданої ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК»;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну, подану ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК», № 23 від 19.12.2024 датою її направлення для реєстрації;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12754911/40982986 від 15.04.2025 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 31 від 19.12.2024, поданої ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК»;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну, подану ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК», № 31 від 19.12.2024 датою її направлення для реєстрації;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12754912/40982986 від 15.04.2025 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 83 від 22.12.2024, поданої ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК»;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну, подану ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК», № 83 від 22.12.2024 датою її направлення для реєстрації;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12754913/40982986 від 15.04.2025 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 84 від 23.12.2024, поданої ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК»;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну, подану ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК», № 84 від 23.12.2024 датою її направлення для реєстрації;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12754914/40982986 від 15.04.2025 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 85 від 23.12.2024, поданої ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК»;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну, подану ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК», № 85 від 23.12.2024 датою її направлення для реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, основним видом діяльності якого є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29), на виконання договору транспортного експедирування № 15/07-22 від 15.07.2022, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТ ЕКСПРЕС-2021», надав замовнику транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів, що підтверджується актами надання послуг, на підставі яких склав та направив на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 23 від 19.12.2024, № 31 від 19.12.2024, № 83 від 22.12.2024, № 84 від 23.12.2024 та № 85 від 23.12.2024. Реєстрацію вказаних податкових накладних було зупинено з посиланням на відповідність операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. На виконання запропонованого у квитанціях позивач 13.04.2025 направив до контролюючого органу повідомлення № 11 з письмовими поясненнями та копіями документів щодо господарських операцій, зокрема договором транспортного експедирування, експедиційно-транспортними заявками, актами надання послуг, заявками та договорами з перевізниками, рахунками та актами перевізників, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), документами щодо розрахунків із замовником і перевізниками. Незважаючи на це, комісією регіонального рівня прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

На думку позивача, оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки не містять вказівки на жоден конкретний документ, який, на думку контролюючого органу, складений з порушенням законодавства, і не розкривають змісту такого порушення, обмежуючись відтворенням загального переліку видів первинних документів. Позивач наголошує, що надав контролюючому органу всі документи, які підтверджують інформацію, зазначену в податкових накладних, з урахуванням специфіки транспортно-експедиторських послуг, а відповідачем 1 не надано жодної оцінки поясненням та поданим документам.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 01.07.2025 провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідачів надати до суду належним чином завірені копії документів, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення.

14.07.2025 представником відповідачів подано відзив на позовну заяву, в якому відповідачі просять відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі проти задоволення позову заперечують, посилаючись на те, що реєстрацію податкових накладних позивача зупинено правомірно у зв`язку з відповідністю операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, оскільки станом на момент зупинення реєстрації у позивача була відсутня врахована таблиця даних платника податку на додану вартість з кодом 52.29 як такою, що на постійній основі постачається. Відповідачі зазначають, що в наданих позивачем до повідомлення про подання пояснень документах відсутні первинні документи, а саме товаросупровідні документи та розрахункові документи за транспортне перевезення/перевалку, позивачем не надано повідомлення за формою № 20-ОПП, документів щодо наявних потужностей підприємства, а також бухгалтерських документів (оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків тощо), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення господарських операцій, у зв`язку з чим документи, подані на розгляд комісії, є сумнівними та ймовірно складені із порушенням чинного законодавства. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо реальності господарських операцій та формування податкового кредиту, відповідачі вважають, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом не доведений в повному обсязі, а оскаржувані рішення є обґрунтованими. Крім того, відповідачі просять зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 40982986) зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.02.2017, основним видом діяльності товариства є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29).

15.07.2022 між ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» (Експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТ ЕКСПРЕС-2021» (код ЄДРПОУ 43991396) (Замовник) укладено договір транспортного експедирування № 15/07-22, відповідно до пункту 1.1 якого Експедитор зобов`язується за винагороду (плату) і за рахунок Замовника надати Замовнику за його дорученням, а при необхідності організувати надання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, зокрема здійснити пошук перевізника за заявкою Замовника, укласти договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні, здійснити розрахунки з транспортними організаціями за перевезення, забезпечити оформлення, відправку і/або отримання товарно-транспортних та інших документів, необхідних для перевезення вантажів.

Згідно з пунктами 4.2, 4.3 договору загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) за договором прирівнюється до суми всіх актів прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг), підписаних уповноваженими представниками сторін; платежі Експедитору за надані послуги включають у себе винагороду (плату) Експедитора і вартість перевезення.

На виконання вказаного договору позивачем складено та підписано із замовником акти надання послуг № 1528 від 19.12.2024 на суму 135 779,07 грн, № 1536 від 19.12.2024 на суму 135 483,02 грн, № 1588 від 22.12.2024 на суму 136 134,33 грн, № 1589 від 23.12.2024 на суму 136 134,33 грн та № 1590 від 23.12.2024 на суму 136 134,33 грн, у тому числі ПДВ у сумі 150,00 грн за кожним актом.

За фактом здійснення вказаних операцій позивачем складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 23 від 19.12.2024 на загальну суму 135 779,07 грн, № 31 від 19.12.2024 на загальну суму 135 483,02 грн, № 83 від 22.12.2024 на загальну суму 136 134,33 грн, № 84 від 23.12.2024 на загальну суму 136 134,33 грн та № 85 від 23.12.2024 на загальну суму 136 134,33 грн, у тому числі ПДВ у сумі 150,00 грн за кожною податковою накладною.

Згідно з квитанціями від 25.12.2024 податкові накладні прийнято, однак їх реєстрацію зупинено та зазначено: «Обсяг постачання товару/послуги 52.29, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку)». Далі у квитанціях запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, із відтворенням загального переліку документів, наведеного у пункті 5 Порядку № 520 (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування).

13.04.2025 позивач засобами електронного зв`язку подав до ГУ ДПС в Одеській області повідомлення № 11 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних № 23 від 19.12.2024, № 31 від 19.12.2024, № 83 від 22.12.2024, № 84 від 23.12.2024 та № 85 від 23.12.2024, реєстрацію яких зупинено, до якого долучено 11 додатків. Отримання контролюючим органом вказаного повідомлення підтверджується квитанцією № 2 від 13.04.2025.

У письмових поясненнях вих. № 11 від 10.04.2025 позивач зазначив, що має статус транспортно-експедиторського підприємства, основним напрямком його діяльності є надання послуг з організації перевезення вантажів наземним транспортом, господарську діяльність він провадить в орендованому приміщенні за договором оренди № 26 від 10.12.2024, а податкові накладні складено за операціями з надання ТОВ «ОПТ ЕКСПРЕС-2021» послуг за договором № 15/07-22 від 15.07.2022. Позивач пояснив, що на виконання замовлень ТОВ «ОПТ ЕКСПРЕС-2021» він замовив перевезення вантажів у перевізників фізичних осіб підприємців, з якими укладено відповідні договори, а всі розрахунки за замовленнями ТОВ «ОПТ ЕКСПРЕС-2021» проведені.

До пояснень позивачем долучено, зокрема: договір транспортного експедирування № 15/07-22 від 15.07.2022; первинні документи до кожної з податкових накладних, а саме експедиційно-транспортні заявки замовника, акти надання послуг, заявки перевізникам на перевезення вантажу, рахунки та акти виконаних робіт перевізників, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR); договори з перевізниками; договір оренди № 26 від 10.12.2024; реєстр надходжень коштів від ТОВ «ОПТ ЕКСПРЕС-2021» за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 з призначенням платежу «сплата за послуги перевезення згідно договору № 15/07-22 від 15/07/2022»; реєстр оплат перевізникам за період з 01.08.2024 по 31.12.2024.

Рішеннями комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.04.2025 № 12754910/40982986, № 12754911/40982986, № 12754912/40982986, № 12754913/40982986 та № 12754914/40982986 відмовлено у реєстрації податкових накладних № 23 від 19.12.2024, № 31 від 19.12.2024, № 83 від 22.12.2024, № 84 від 23.12.2024 та № 85 від 23.12.2024 відповідно у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. У графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» кожного з рішень зазначено: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні».

Вважаючи рішення про відмову в реєстрації податкових накладних протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України (далі ПК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України установлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі Порядок № 1165; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктом 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку № 1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.

Пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку № 1165, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2023 № 574, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено такий критерій: обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі Порядок № 520; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 платник податку, який склав податкову накладну/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації таких податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

У разі, коли у квитанції до податкової накладної/розрахунку коригування зазначено код товару/послуги згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності/умовним кодом товару/Державним класифікатором продукції та послуг, операція за яким стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів виключно до такої операції.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів: або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 520 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 520 рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Формою рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток 1 до Порядку № 520) передбачено графу «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV транспортно-експедиторська послуга робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно з частиною першою статті 9 цього Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Отже, з метою вирішення питання про наявність/відсутність підстав для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних нормативно встановлено такий алгоритм взаємодії платника податків та контролюючого органу.

За наслідками отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної пункт 4 Порядку № 520 надає право платнику податків подати на розгляд комісії регіонального рівня письмові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у такій податковій накладній. Загальний перелік таких документів визначений пунктом 5 Порядку № 520.

Якщо платник податків скористався правом подання письмових пояснень та копій документів, то за результатами розгляду останніх комісія регіонального рівня приймає одне з трьох рішень: 1) рішення про реєстрацію податкової накладної якщо надані платником податків документи та письмові пояснення підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній; 2) про направлення Повідомлення якщо наданих платником податків документів та письмових пояснень недостатньо для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, при цьому зміст форми указаного Повідомлення (додаток 2 до Порядку № 520) свідчить, що у ньому мають бути вказані конкретні документи, які пропонується надати платнику податків; 3) рішення про відмову в реєстрації податкової накладної якщо платник податків надав письмові пояснення та документи, але вони складені/оформлені із порушенням законодавства, внаслідок чого не можуть вважатися такими, що підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній.

Таким чином, якщо комісія регіонального рівня дійде висновку, що поданих платником пояснень і документів недостатньо для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, вона направляє платнику податків Повідомлення із зазначенням конкретного переліку документів, які слід надати. Якщо ж комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації з підстав надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, то в рішенні, з огляду на його форму, мають бути зазначені конкретні документи, які, на думку комісії, складені/оформлені з порушенням законодавства, та, відповідно, у чому саме полягає таке порушення.

Суд зазначає, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є актом індивідуальної дії. Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18.

Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20 вказав, що, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 460/8040/20 висловлено позицію про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Підставою для зупинення реєстрації податкових накладних позивача слугувала відповідність операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, а саме перевищення обсягу постачання послуги за кодом 52.29 над величиною залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такої послуги та обсягу її постачання.

Отже, сумнів контролюючого органу, який став підставою для зупинення реєстрації, стосувався наявності у позивача ресурсу для постачання послуги за кодом 52.29, тобто походження послуг, наданих ТОВ «ОПТ ЕКСПРЕС-2021». З урахуванням того, що позивач є експедитором, який не є безпосереднім перевізником і організовує перевезення вантажів замовника шляхом залучення третіх осіб перевізників, такий сумнів міг бути спростований саме документами, які підтверджують надання послуг замовнику та залучення для цього перевізників і розрахунки з ними.

При цьому надіслані позивачу квитанції містили лише пропозицію надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, із відтворенням загального переліку документів, наведеного у пункті 5 Порядку № 520, без зазначення конкретних документів, необхідних та достатніх, на думку контролюючого органу, для спростування сумнівів щодо походження послуг.

Судом встановлено, що позивач, скориставшись правом, передбаченим пунктом 4 Порядку № 520, подав до контролюючого органу письмові пояснення та 11 додатків, серед яких наявні як документи, що підтверджують надання транспортно-експедиторських послуг замовнику (договір транспортного експедирування, експедиційно-транспортні заявки замовника, акти надання послуг, реєстр надходжень коштів від замовника), так і документи, які стосуються обставин, що стали підставою для зупинення реєстрації, а саме: договори з перевізниками, заявки перевізникам на перевезення вантажу, рахунки та акти виконаних робіт перевізників, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) та реєстр оплат перевізникам.

Наведені документи з урахуванням специфіки конкретних господарських операцій надання послуг з організації перевезення вантажів дозволяли контролюючому органу встановити обставини отримання позивачем замовлень, залучення перевізників, фактичного перевезення вантажів, надання послуг замовнику та розрахунків за ними і на їх підставі зробити висновок, чи підтверджено позивачем інформацію, зазначену у податкових накладних, та чи усунуто сумнів щодо наявності у позивача ресурсу для постачання послуги.

Однак зі змісту оскаржуваних рішень від 15.04.2025 № 12754910/40982986, № 12754911/40982986, № 12754912/40982986, № 12754913/40982986 та № 12754914/40982986 вбачається, що підставою для їх прийняття слугувало «надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства».

Разом з тим, які саме з поданих позивачем документів складені/оформлені з порушенням законодавства та в чому полягають такі порушення, у рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних не зазначено.

Всупереч формі рішення, яка у графі «Додаткова інформація» вимагає зазначення конкретних документів, комісія регіонального рівня обмежилася відтворенням абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 520, тобто загальним переліком видів первинних документів («первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) … накладні»), не вказавши жодного реквізиту жодного документа (назви, номера, дати, контрагента), який, на думку комісії, містить порушення.

Більше того, відтворений комісією перелік містить, зокрема, складські документи, інвентаризаційні описи, документи щодо зберігання, навантаження та розвантаження продукції, які стосуються операцій з постачання товару як об`єкта купівлі-продажу та не є релевантними до операцій з надання транспортно-експедиторських послуг, які відображено у спірних податкових накладних. Пояснення того, яке значення такі документи мають для підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних позивача, оскаржувані рішення не містять.

Крім того, повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 520 позивачу не направлялося, а отже, у разі наявності у комісії регіонального рівня сумнівів щодо достатності поданих позивачем документів, конкретний перелік документів, яких, на її думку, бракувало, у позивача не витребовувався.

Щодо доводів відзиву про відсутність у позивача врахованої таблиці даних платника податку на додану вартість з кодом 52.29, суд зазначає, що вказана обставина стала підставою для зупинення реєстрації податкових накладних за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, однак не є підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, вичерпний перелік яких визначено пунктом 10 Порядку № 520. Подання таблиці даних платника податку є правом, а не обов`язком платника податку, і відсутність такої таблиці не позбавляє платника права підтвердити інформацію, зазначену у податковій накладній, шляхом подання пояснень та копій документів.

Щодо доводів відзиву про ненадання позивачем товаросупровідних документів та розрахункових документів за перевезення, повідомлення за формою № 20-ОПП, документів щодо наявних потужностей підприємства, оборотно-сальдових відомостей та інших регістрів бухгалтерського обліку, суд зазначає таке.

По-перше, вказані обставини не були зазначені в оскаржуваних рішеннях як підстави для відмови в реєстрації податкових накладних та вперше наведені відповідачами у відзиві на позовну заяву. Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом на час його прийняття та з огляду на ті підстави і мотиви, які в ньому наведені. Доповнення суб`єктом владних повноважень підстав прийняття рішення вже під час судового розгляду не може усунути його невмотивованості, оскільки саме рішення повинно містити підстави, з яких платник податку міг би зрозуміти, які документи і в якій частині, на думку контролюючого органу, складені з порушенням законодавства, та, відповідно, мав би можливість усунути такі недоліки.

По-друге, ненадання документів не могло бути підставою для відмови з огляду на обрану самою комісією підставу надання документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, а не ненадання документів (у рішеннях від 15.04.2025 відповідна графа щодо ненадання/часткового надання документів не позначена). Такі документи у позивача не витребовувалися ні у квитанціях про зупинення реєстрації, ні шляхом направлення Повідомлення за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 520. Крім того, повідомлення за формою № 20-ОПП, оборотно-сальдові відомості та картки рахунків бухгалтерського обліку не є первинними документами щодо господарських операцій, відображених у податкових накладних, і сам відповідач визнає, що такі документи не зазначені у переліку, наведеному у пункті 5 Порядку № 520.

По-третє, доводи відповідачів про відсутність товаросупровідних документів та документів щодо розрахунків за перевезення спростовуються матеріалами справи, оскільки до пояснень позивачем було долучено міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), рахунки та акти виконаних робіт перевізників, а також реєстр оплат перевізникам.

Що стосується посилань відповідачів на те, що документи, подані на розгляд комісії, «є сумнівними та ймовірно складені із порушенням чинного законодавства», а факт здійснення господарських операцій «не доведений в повному обсязі», то вони ґрунтуються на припущеннях. Висновки суб`єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватися на ймовірності порушення законодавства, а відповідачами не зазначено жодного конкретного порушення, допущеного при складанні жодного конкретного документа, поданого позивачем.

Щодо посилань відповідачів на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.05.2019 у справі № 825/3990/14, від 06.03.2018 у справі № 804/5444/16, від 21.10.2019 у справі № 640/4480/19, які стосуються дослідження реальності господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту, суд зазначає, що такі висновки сформовано у спорах щодо податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами податкових перевірок, тобто у правовідносинах, які не є подібними до спірних.

При цьому суд зауважує, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями, а тому суд за результатами розгляду справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкових накладних.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу. Такі висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18, від 18.02.2020 у справі № 360/1776/19, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а.

Суд враховує, що у постанові від 04 червня 2026 року у справі № 420/20638/24, предметом якої було рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної, складеної експедитором за операцією з надання транспортно-експедиторських послуг, реєстрацію якої було зупинено на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій у зв`язку з перевищенням обсягу постачання послуги за кодом 52.29, Верховний Суд зазначив, що перелік документів, які може подати платник податку, визначений пунктом 5 Порядку № 520, не є універсальним і не означає обов`язку платника в кожному випадку подавати весь передбачений цією нормою масив документів безвідносно до змісту господарської операції, виду діяльності платника, предмета постачання, умов договору та тієї обставини, яка стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної. Вимога надати, зокрема, документи щодо зберігання продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, документи щодо підтвердження відповідності продукції без пояснення їх релевантності до операції з надання транспортно-експедиторських послуг не може бути визнана достатньо конкретною.

У вказаній постанові Верховний Суд також наголосив, що правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється насамперед з огляду на ті мотиви, які були покладені в основу його прийняття та відображені у самому акті, а суб`єкт владних повноважень не може в судовому процесі істотно змінювати або доповнювати підстави прийнятого ним рішення новими аргументами, які не були повідомлені платнику на стадії адміністративної процедури. Посилання контролюючого органу на висновки Верховного Суду щодо необхідності дослідження реальності господарських операцій, фактичного руху активів та належності первинних документів у спорах про формування податкової вигоди Верховний Суд визнав непереконливими, оскільки предметом розгляду у таких справах є не правомірність формування податкового кредиту за результатами податкової перевірки, а законність рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної, прийнятого у межах процедури автоматизованого моніторингу, яка не є формою податкової перевірки та не може підміняти собою повноцінний податковий контроль.

Крім того, у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 420/35189/23, предметом якої були рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області про відмову в реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, з тієї самої підстави надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, з відтворенням у графі «Додаткова інформація» загального переліку первинних документів, Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, погодившись з тим, що зазначення в оскаржуваних рішеннях загальною фразою видів первинних документів без конкретизації, які з поданих платником документів складені/оформлені із порушенням законодавства та у чому полягають ці порушення, не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийнято негативне для платника податку рішення. Посилання відповідачів у відзиві на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у цій же справі № 420/35189/23 є безпідставним, оскільки зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції Верховним Судом скасовано.

Аналогічних висновків щодо необґрунтованості рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, складених експедиторами за операціями з надання транспортно-експедиторських послуг, з підстав надання копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, без конкретизації таких документів та порушень, дійшов і П`ятий апеляційний адміністративний суд у постановах від 16 березня 2026 року у справі № 420/15798/25 та від 23 березня 2026 року у справі № 420/7033/25.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, зважаючи на те, що контролюючим органом в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме з поданих позивачем документів складені/оформлені з порушенням законодавства та в чому ці порушення полягають, не надано жодної оцінки поясненням позивача та поданим ним документам з урахуванням специфіки транспортно-експедиторських послуг, у тому числі документам щодо залучення перевізників та розрахунків з ними, комісія регіонального рівня не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних № 23 від 19.12.2024, № 31 від 19.12.2024, № 83 від 22.12.2024, № 84 від 23.12.2024 та № 85 від 23.12.2024 з тих підстав, які вказані в оскаржуваних рішеннях.

Отже, рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.04.2025 № 12754910/40982986, № 12754911/40982986, № 12754912/40982986, № 12754913/40982986 та № 12754914/40982986 не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема прийняті необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної (у разі надходження до ДПС відповідного рішення), а датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Згідно з вказаними нормами податковий орган реєструє податкову накладну, у тому числі, на підставі рішення суду датою набрання ним законної сили або іншою датою, вказаною у рішенні. Функції щодо ведення Єдиного реєстру податкових накладних та внесення до нього відомостей покладено на ДПС України, яка і є належним відповідачем за цими позовними вимогами.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено і відповідачами не доведено.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 04 червня 2026 року у справі № 420/20638/24 Верховний Суд зазначив, що встановивши протиправність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, суди дійшли правильного висновку, що належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати відповідну податкову накладну, і таке зобов`язання не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки після скасування протиправного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної і за відсутності встановлених судами правових підстав для повторної відмови суб`єкт владних повноважень не має декількох рівнозначних правомірних варіантів поведінки.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для реєстрації зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» (заява № 28924/04) зазначив, що ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

У даному випадку задоволення позовних вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні позивача датою їх направлення для реєстрації є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та відповідає вимогам ефективного способу захисту порушеного права.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 23 від 19.12.2024, № 31 від 19.12.2024, № 83 від 22.12.2024, № 84 від 23.12.2024 та № 85 від 23.12.2024 датою їх направлення для реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі належними та допустимими доказами не довели правомірність оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (пункт 58). З урахуванням наведеного інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 15 140,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 13285 від 18.06.2025.

Оскільки протиправними визнано рішення, прийняті комісією Головного управління ДПС в Одеській області, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюро «Олексія Чорного» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 1704/25 від 17.04.2025, відповідно до пункту 1.1 якого правова (правнича) допомога надається в межах представництва інтересів клієнта в суді за позовом клієнта до ГУ ДПС в Одеській області, ДПС України з питання оскарження рішень комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації та зобов`язання зареєструвати заблоковані податкові накладні.

У позовній заяві позивач зазначив, що гонорар за надання правової (правничої) допомоги у цій справі є фіксованим та складає 10 000,00 грн. На підтвердження понесення витрат позивачем надано платіжну інструкцію № 12820 від 18.04.2025 про сплату адвокатському бюро «Олексія Чорного» 10 000,00 грн з призначенням платежу «за надання правової (правничої) допомоги згідно рахунку № 33 від 18/04/2025р.».

Разом з тим, пунктом 6.1 договору № 1704/25 від 17.04.2025 гонорар за надання правової (правничої) допомоги визначено у фіксованому розмірі 100 000,00 грн, а пунктом 6.3 договору передбачено, що за результатами надання правової (правничої) допомоги складається звіт, у якому вказується надана правова (правнича) допомога і її вартість. Ні рахунку № 33 від 18.04.2025, ні звіту про надання правової (правничої) допомоги, ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у цій справі, позивачем до суду не подано.

Відповідачами у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на те, що на розгляді Одеського окружного адміністративного суду перебуває значна кількість справ з аналогічним предметом спору, справа не потребувала затрат значного часу та великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Також стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 420/4892/25).

Оцінюючи співмірність розміру заявлених витрат, суд враховує, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, не є складною, належить до категорії справ, у яких сформовано сталу судову практику, а предметом позову є рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, прийняті з однієї підстави та з однаковим обґрунтуванням. Позивачем не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а співвідношення сплаченої суми з визначеним договором фіксованим розміром гонорару та її зв`язок саме з цією справою документально не розкрито.

З огляду на викладене, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу необґрунтованим та завищеним, а, відтак, таким, що підлягає зменшенню. Розумно обґрунтованими, на думку суду, є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області, оскільки дана сума є співмірною зі складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12754910/40982986 від 15.04.2025, № 12754911/40982986 від 15.04.2025, № 12754912/40982986 від 15.04.2025, № 12754913/40982986 від 15.04.2025 та № 12754914/40982986 від 15.04.2025 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних № 23 від 19.12.2024, № 31 від 19.12.2024, № 83 від 22.12.2024, № 84 від 23.12.2024 та № 85 від 23.12.2024 відповідно.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 23 від 19.12.2024, № 31 від 19.12.2024, № 83 від 22.12.2024, № 84 від 23.12.2024 та № 85 від 23.12.2024, складені товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» (65010, м. Одеса, Адміральський проспект, буд. 33а, офіс 502, код ЄДРПОУ 40982986), датою їх направлення для реєстрації.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» (65010, м. Одеса, Адміральський проспект, буд. 33а, офіс 502, код ЄДРПОУ 40982986) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» (65010, м. Одеса, Адміральський проспект, буд. 33а, офіс 502, код ЄДРПОУ 40982986) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний