Рішення № 140352688, 05.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25083/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

05 жовтня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області,

виконавчого комітету Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області,

за участю третьої особи фізичної особи- підприємця ОСОБА_4

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області задовольнити частково. Визнано противоправною бездіяльність виконавчого комітету Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області відносно невжиття заходів по припиненню противоправних дій фізичної особи підприємця ОСОБА_4 , вчинених в селі Корсунці Одеського району Одеської області на земельній ділянці, орендованій за договором від 24.04.2024, а саме виїмки (розорювання) землі з прибережної захисної смуги водойми "Корсунський ставок №1" створенням сходів до містків і пірсів, облаштуванням фундаменту з бетонних паль під альтанками, будівництвом широкого дерев`яного помосту в зоні загального водокористування водойми "Корсунський ставок №1", обмеженням доступу до водойми " ІНФОРМАЦІЯ_1 " і водопою для великої рогатої худоби ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 шляхом влаштування не законних огорож. Зобов`язано виконавчий комітет Красносільської сільської ради вжити заходи щодо припинення противоправних дій фізичної особи підприємця ОСОБА_4 , вчинених в селі Корсунці Одеського району Одеської області на земельній ділянці, орендованій за договором від 24.04.2024, а саме дій по виїмці (розорювання) землі з прибрежної захисної смуги водойми "Корсунський ставок №1" створенням сходів до містків і пірсів, облаштування фундаменту з бетонних паль під альтанками, будівництва широкого дерев`яного помосту в зоні загального водокористування водойми "Корсунський ставок №1", обмеження доступу до водойми "Корсунський ставок №1" і водопою для великої рогатої худоби ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 шляхом влаштування не законних огорож. Визнано противоправною бездіяльність виконавчого комітету Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 26.06.2025 року про встановлення маршруту прогону ВРХ по вул.Набережній до пасовища розташованого на земельній ділянці кад.№5122782600:01:001:0973. Зобов`язано виконавчий комітет Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 26.06.2025 року про встановлення маршруту прогону ВРХ по вул.Набережній до пасовища, розташованого на земельній ділянці кад. №5122782600:01:001:0973. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору 484 грн. 48 коп., на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору 484 грн. 48 коп., на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору 484 грн. 48 коп.

На адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення витрат зі сплати професійної правничої допомоги на користь ОСОБА_1 в сумі 13500грн, на користь ОСОБА_2 в сумі 13500грн, на користь ОСОБА_3 в сумі 13500грн.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат щодо ОСОБА_1 , представник позивача додав договір про надання правової допомоги № 3 від 06.05.2025; акт виконаних робіт від 22.01.2026; акт виконаних робіт від 27.02.2026; акт виконаних робіт від 30.07.2026; додаткова угода до договору про надання правової допомоги № 3 від 06.05.2025 від 06.05.2026; докази направлення заяви відповідачу.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат щодо ОСОБА_3 , представник позивача додав договір про надання правової допомоги № 4 від 06.05.2025; акт виконаних робіт від 22.01.2026; акт виконаних робіт від 27.02.2026; акт виконаних робіт від 30.07.2026; додаткова угода до договору про надання правової допомоги № 4 від 06.05.2025 від 06.05.2026; докази направлення заяви відповідачу.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат щодо ОСОБА_2 , представник позивача додав договір про надання правової допомоги № 5 від 06.05.2025; акт виконаних робіт від 22.01.2026; акт виконаних робіт від 27.02.2026; акт виконаних робіт від 30.07.2026; додаткова угода до договору про надання правової допомоги № 5 від 06.05.2025 від 06.05.2026; докази направлення заяви відповідачу.

Ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено що розмір витрат, яка сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат щодо ОСОБА_1 , представник позивача додав договір про надання правової допомоги № 3 від 06.05.2025; акт виконаних робіт від 22.01.2026; акт виконаних робіт від 27.02.2026; акт виконаних робіт від 30.07.2026; додаткова угода до договору про надання правової допомоги № 3 від 06.05.2025 від 06.05.2026; докази направлення заяви відповідачу.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат щодо ОСОБА_3 , представник позивача додав договір про надання правової допомоги № 4 від 06.05.2025; акт виконаних робіт від 22.01.2026; акт виконаних робіт від 27.02.2026; акт виконаних робіт від 30.07.2026; додаткова угода до договору про надання правової допомоги № 4 від 06.05.2025 від 06.05.2026; докази направлення заяви відповідачу.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат щодо Козій Ірини Василівни, представник позивача додав договір про надання правової допомоги № 5 від 06.05.2025; акт виконаних робіт від 22.01.2026; акт виконаних робіт від 27.02.2026; акт виконаних робіт від 30.07.2026; додаткова угода до договору про надання правової допомоги № 5 від 06.05.2025 від 06.05.2026; докази направлення заяви відповідачу.

Згідно актів акт виконаних робіт від 22.01.2026, від 27.02.2026, від 30.07.2026, виконавець в інтересах ОСОБА_1 виконав такі зобов`язання: вивчення правової позиції, написання і подання клопотань, додаткових пояснень, адвокатських запитів, виїзд на ставок, участь в судових засіданнях. Вартість послуг за даними актами становить 13500,00 грн.

Згідно актів акт виконаних робіт від 22.01.2026, від 27.02.2026, від 30.07.2026, виконавець в інтересах ОСОБА_3 виконав такі зобов`язання: вивчення правової позиції, написання і подання клопотань, додаткових пояснень, адвокатських запитів, виїзд на ставок, участь в судових засіданнях. Вартість послуг за даними актами становить 13500,00 грн.

Згідно актів акт виконаних робіт від 22.01.2026, від 27.02.2026, від 30.07.2026, виконавець в інтересах ОСОБА_2 виконав такі зобов`язання: вивчення правової позиції, написання і подання клопотань, додаткових пояснень, адвокатських запитів, виїзд на ставок, участь в судових засіданнях. Вартість послуг за даними актами становить 13500,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування 13500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу на кожного позивача є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, до 6000 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Включення до детального опису робіт таких дій, як написання і подання клопотань, додаткових пояснень, адвокатських запитів є безпідставним. Такі дії є суто технічними, організаційними та не несуть самостійного юридичного навантаження, оскільки є невід`ємною складовою загального процесу ведення справи представником. Зазначені технічні процедури не можуть оцінюватися як окремі види професійної правничої допомоги. Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Відтак, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, суд, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000,00 грн. на кожного позивача.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243-246, 252, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, виконавчого комітету Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, за участю третьої особи фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379657) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379657) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.,

Стягнути з Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379657) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА