Ухвала суду № 140352370, 30.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9845/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

30 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої - судді Потабенко В.А.,

за участі секретаря судового засідання Согор А.Н.,

представника позивача Шейхета М.Г., згідно з наказом,

представника відповідачів Семенко О.С., згідно з наказом,

представника третьої особи Дарморос К.О., згідно з договором,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за адміністративним позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Уманської міської ради, виконавчого комітету Уманської міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міжнародного Благодійного Фонду імені Рабі Нахмана з Бреславу, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (далі також позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Уманської міської ради (далі відповідач 1), виконавчого комітету Уманської міської ради (далі відповідач 2), з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міжнародного Благодійного Фонду імені Рабі Нахмана з Бреславу (далі третя особа 1), Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (далі третя особа 2), в якій згідно з заявою про зміну позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність Уманської міської ради щодо не надання виконавчому комітету повноважень відповідальності за охорону культурної спадщини/ визначення виконавчим органом з охорони культурної спадщини виду функціонального призначення території історико-культурного призначення - єврейського кладовища в м.Умань між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха) та зобов`язати Уманську міську раду через створення виконавчого органу з охорони культурної спадщини визначити назву, код (номер) територіальної зони та назву, код (номер) виду функціональної зони території об`єкту історико-культурної спадщини єврейського кладовища між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха) із внесенням відповідних містобудівних змін у містобудівній документації на місцевому рівні, що є вихідними даними для розробників, Генеральному плані міста Умань;

- зобов`язати виконавчий комітет Уманської міської ради в особі уповноваженого виконавчого органу з охорони культурної спадщини подати відповідні вихідні дані розробнику Генерального плану для внесення змін до Генерального плану м.Умань щодо встановлення функціонального призначення історико-культурного земельної ділянки території єврейського кладовища між вулицями Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха);

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Уманської міської ради щодо незабезпечення розроблення та внесення до містобудівної документації на місцевому рівні (Генерального плану м. Умань) відомостей про функціональне призначення території об`єкта історико-культурної спадщини єврейського кладовища в м. Умань між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха) і зобов`язати Виконавчий комітет Уманської міської ради в особі виконавчого органу з охорони культурної спадщини забезпечити заходи щодо визначення виду функціонального призначення зазначеної території відповідно до Додатка 60 до Порядку ведення ДЗК;

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Уманської міської ради щодо неприведення містобудівної документації на місцевому рівні (Генерального плану м. Умань) у відповідність до вимог закону та невнесенням змін з метою скасування статусу території багатоповерхової/ малоповерхової (Додаток 3,4) забудови на території об`єкта історико культурної спадщини єврейського кладовища і зобов`язати виконком Уманської ради скасувати вихідні дані в частині невідповідності функціональному призначенню до Генерального плану м. Умань, затвердженого 2002 року та замовлення внесення змін замовленням розроблення та затвердження у встановленому законом порядку проєкту змін, а саме: виключити територію єврейського кладовища між вул. Пушкіна, Григорія Косинки (Белінського), Володимира Мономаха (Перовської) з категорії земель/територій забудови та встановити щодо цієї території функціональне призначення територія історико-культурного призначення (код підгрупи 10900 відповідно до Класифікатора видів функціонального призначення територій, затвердженого Постановою КМУ №1051);

- зобов`язати виконавчий комітет Уманської міської ради в особі уповноваженого виконавчого органу з охорони культурної спадщини):

- надати розробнику Генерального плану м. Умань вихідні дані для замовлення розроблення проєкту змін до Генерального плану м. Умань в частині функціонального призначення земельної ділянки території єврейського кладовища в м. Умань між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха);

- внести в Генеральний план м. Умань зміну функціонального призначення земельної ділянки території єврейського кладовища в м. Умань між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха);

- заборонити приймати рішення та вчиняти дії щодо всіх видів будівельних робіт та інших видів діяльності, що суперечать функціональному призначенню земельної ділянки території єврейського кладовища в м. Умань між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха).

29.09.2026 від позивача за вх. №87141 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію Генерального плану м. Умань та плану зонування м. Умань; заборонити Уманській міській раді та виконавчому комітету Уманської міської ради вчиняти будь які дії на спірній території, на якій розташовані «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вулиці Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха).

В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що за даними Генерального плану міста Умань, іншої містобудівної документації, функціональне призначення території, на якій розташовано об`єкт «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст., визначено як житлова та громадська забудова. Спірна територія, як за генеральним планом, так і планом зонування визначена, як землі багатоповерхової житлової забудови та не визначена як територія об`єкта культурної спадщини. Навпаки, згідно з детальним планом територій на ній передбачається будівництво багатоповерхової житлової забудови. Пунктом 4 розпорядження КМ України №604-р без зазначення часових обмежень зобов`язано Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань та на території закритих кладовищ. Органи місцевого самоврядування м. Умань незаконно у Генеральному плані м. Умань визначили для забудови територію об`єкту «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст. Позивач зазначає, що визначення у генеральному плані міста для забудови територію об`єкту «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст. є очевидними ознаками протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів Єврейської громади. Крім цього, представник позивача покликається на рішення у справі № 2-а/7780/11, яким визнано протиправною бездіяльність Уманської міської ради Черкаської області та її виконавчого комітету щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.98 №604-р, в частині п. п. 2, 3, 4, щодо місць давніх поховань "Давні поховання Єврейського цвинтаря", XIX ст., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської; визнано протиправною бездіяльність Уманської міської ради Черкаської області щодо не замовлення розробки проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - об`єкта "Давні поховання Єврейського цвинтаря", XIX ст., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської в порядку, визначеному для земель історико-культурного призначення; зобов`язано Уманську міську раду Черкаської області та її виконавчий комітет виконати вимоги п. п. 2, 3, 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.98 №604-р, щодо місць давніх поховань "Давні поховання Єврейського цвинтаря", XIX ст., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської; зобов`язано Уманську міську раду Черкаської області замовити розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення об`єкта "Давні поховання Єврейського цвинтаря", XIX ст., що знаходиться за адресою: Черкаська область. Однак, на даний момент рішення у справі №2-а/7780/11 не виконане. Невиконання Уманською міською радою та її виконавчим комітетом рішення суду у справі №2-а/7780/11 є протиправним та незаконним. Вказаний факт засвідчує непередбачуваність у діях органів місцевого самоврядування м. Умань, що в подальшому можуть унеможливити виконання рішення суду у даній справі. Аналізуючи вище вказане, існує ризик забудови спірної території. В подальшому існує ризик ускладнення або неможливості виконання рішення суду та незаконного позбавлення представників Єврейської громади можливості паломництва та вчинення поминальних обрядових звичаїв на цій території давніх Єврейських поховань. Просить суд заяву задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача Шейхет М.Г. заяву про забезпечення позову підтримав. Просив суд вжити заходи забезпечення позову.

Представник відповідачів Семенко О.С. проти забезпечення позову заперечила. Просила суд відмовити у забезпечення позову.

Представник третьої особи Дарморос К.О. задоволення заяви про забезпечення позову заперечила з підстав необґрунтованості. Просила суд відмовити у задоволенні заяви.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з такого.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Так, положення ст. 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначив, що за даними Генерального плану міста Умань, іншої містобудівної документації, функціональне призначення території, на якій розташовано об`єкт «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст., визначено як житлова та громадська забудова. Спірна територія, як за Генеральним планом, так і планом зонування визначена, як землі багатоповерхової житлової забудови та не визначена як територія об`єкта культурної спадщини. Навпаки, згідно з детальним планом територій на ній передбачається будівництво багатоповерхової житлової забудови.

Втім, суд критично оцінює наведені вище посилання представника позивача, адже вони ґрунтуються виключно на власних припущеннях та не підтверджені жодними доказами.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Суд зазначає, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19 та інших.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення.

У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачами) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Таким чином аналіз змісту вказаних норм та правових висновків свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання протиправною бездіяльності Уманської міської ради щодо не надання виконавчому комітету повноважень відповідальності за охорону культурної спадщини/ визначення виконавчим органом з охорони культурної спадщини виду функціонального призначення території історико-культурного призначення - єврейського кладовища в м. Умань між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха) та зобов`язати Уманську міську раду через створення виконавчого органу з охорони культурної спадщини визначити назву, код (номер) територіальної зони та назву, код (номер) виду функціональної зони території об`єкту історико-культурної спадщини єврейського кладовища між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха) із внесенням відповідних містобудівних змін у містобудівній документації на місцевому рівні, що є вихідними даними для розробників, Генеральному плані міста Умань; зобов`язання виконавчого комітету Уманської міської ради в особі уповноваженого виконавчого органу з охорони культурної спадщини подати відповідні вихідні дані розробнику Генерального плану для внесення змін до Генерального плану м.Умань щодо встановлення функціонального призначення історико-культурного земельної ділянки території єврейського кладовища між вулицями Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха); визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Уманської міської ради щодо незабезпечення розроблення та внесення до містобудівної документації на місцевому рівні (Генерального плану м. Умань) відомостей про функціональне призначення території об`єкта історико-культурної спадщини єврейського кладовища в м. Умань між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха) і зобов`язати Виконавчий комітет Уманської міської ради в особі виконавчого органу з охорони культурної спадщини забезпечити заходи щодо визначення виду функціонального призначення зазначеної території відповідно до Додатка 60 до Порядку ведення ДЗК; визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Уманської міської ради щодо неприведення містобудівної документації на місцевому рівні (Генерального плану м. Умань) у відповідність до вимог закону та невнесенням змін з метою скасування статусу території багатоповерхової/ малоповерхової (Додаток 3,4) забудови на території об`єкта історико культурної спадщини єврейського кладовища і зобов`язання виконком Уманської ради скасувати вихідні дані в частині невідповідності функціональному призначенню до Генерального плану м. Умань, затвердженого 2002 року та замовлення внесення змін замовленням розроблення та затвердження у встановленому законом порядку проєкту змін, а саме: виключити територію єврейського кладовища між вул. Пушкіна, Григорія Косинки (Белінського), Володимира Мономаха (Перовської) з категорії земель/територій забудови та встановити щодо цієї території функціональне призначення територія історико-культурного призначення (код підгрупи 10900 відповідно до Класифікатора видів функціонального призначення територій, затвердженого Постановою КМУ №1051); зобов`язання виконавчого комітету Уманської міської ради в особі уповноваженого виконавчого органу з охорони культурної спадщини) надати розробнику Генерального плану м. Умань вихідні дані для замовлення розроблення проєкту змін до Генерального плану м. Умань в частині функціонального призначення земельної ділянки території єврейського кладовища в м. Умань між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха); внести в Генеральний план м. Умань зміну функціонального призначення земельної ділянки території єврейського кладовища в м. Умань між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха); заборонити приймати рішення та вчиняти дії щодо всіх видів будівельних робіт та інших видів діяльності, що суперечать функціональному призначенню земельної ділянки території єврейського кладовища в м. Умань між вул. Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха).

Статтею 4 КАС України визначено поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Відповідно до ч. 5 ст. 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

За змістом наведених норм вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії нормативно-правового акту допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Інші, передбачені ч. 2 ст. 151 КАС України, підстави забезпечення позову не можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії нормативно-правового акту.

Отже, у справах про оскарження нормативно-правового акта, забезпечення позову шляхом зупинення такого нормативного документу допускається лише за умови встановлення очевидних ознак його протиправності та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 18.07.2022 у справі №380/9646/21.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України від 17.02.2011 року №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі Закон №3038-VI).

Згідно з п. п. 2, 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 4, 5 ст. 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

У розумінні ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, та є першим етапом легалізації початку проектування та будівництва об`єктів.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №260/9623/23.

Відтак, генеральний план є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту та не дає автоматично право на забудову певної території, оскільки таке виникає лиш з моменту проходження інших процедур, що передбачені Законом №3038-VI.

Отже, положення Генерального плану населеного пункту є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудівної діяльності на відповідній території, оскільки затверджується рішенням відповідної міської ради, яке набуває чисельного характеру нормативного документа.

Верховний Суд України неодноразово підтверджував, що Генеральний план населеного пункту є нормативно-правовим актом, що впливає на особливості його судового оскарження.

З огляду на норму до ч. 5 ст. 151 КАС України, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких вони поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

При цьому, підстави вважати, що Уманська міська рада та виконавчий комітет Уманської міської ради станом на момент розгляду клопотання про забезпечення позову вчиняють будь-які дії на території, на якій розташовані «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вулиці Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха), відсутні.

Позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчити про вчинення відповідачами будь-яких дій на території «Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХ ст., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вулиці Пушкіна, Белінського (Григорія Косинки), Перовської (Володимира Мономаха).

Водночас, наявність чи відсутність протиправної бездіяльності відповідачів підлягає з`ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.

Ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, про яке він стверджує, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Так само в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Варто зазначити, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існування передбачених ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Такий висновок узгоджується із нормою ч. 1 ст. 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими ст. ст. 150-151 КАС України.

Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні підстави для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви позивача належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за адміністративним позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Уманської міської ради, виконавчого комітету Уманської міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міжнародного Благодійного Фонду імені Рабі Нахмана з Бреславу, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Потабенко В.А.