Ухвала суду № 140352354, 06.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/10403/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну праву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 25; код ЄДРПОУ 43968090) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Львівській області №34037/6/13-01-24-11 від 06.11.2024 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як платника єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024.

Ухвалою суду від 27.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

09.06.2026 за вх.№49521 від позивача надійшла заява про усунення недоліків та поновлення процесуального строку звернення до суду. Вказав, що про порушення своїх прав дізнався лише у лютому 2026 року. Після цього 27.02.2026 його представником було подано адвокатський запит до ГУ ДПС у Львівській області, а у березні 2026 року отримано копії акта камеральної перевірки та рішення №34037/6/13-01-24-11 від 06.11.2024, що, на думку позивача, дало можливість сформувати правову позицію та звернутися до суду. Позивач також зазначає, що акт перевірки та оскаржуване рішення не були належним чином вручені, оскільки контролюючим органом не дотримано вимог Податкового кодексу України щодо їх направлення, а поштове відправлення було повернуто відправнику до закінчення мінімального строку зберігання. У зв`язку із цим позивач вважає, що строк звернення до суду повинен обчислюватися з моменту, коли він фактично дізнався про порушення своїх прав, а в разі визнання його пропущеним просить поновити такий строк як пропущений з поважних причин.

Ухвалою від 12.06.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.06.2026 за вх.№54450 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.06.2026 за вх.№54463 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Головне управління ДПС у Львівській області вважає, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Вказав, що за результатами камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт від 01.10.2024 №40935/13-01-24 11/3097103453. Вказаний акт був направлений позивачу рекомендованим поштовим відправленням №0600968252531 за його податковою адресою: АДРЕСА_2 . У подальшому Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято рішення від 06.11.2024 №34037/6/13-01-24-11 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, яке також було направлено рекомендованим листом за податковою адресою позивача поштовим відправленням №7905202610615 та повернулося за закінченням терміну зберігання. Таким чином контролюючим органом виконано усі передбачені Податковим кодексом України вимоги щодо належного повідомлення платника податків про результати проведеної перевірки. Оскільки ФОП ОСОБА_1 не здійснював адміністративного оскарження рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.11.2024 №34037/6/13-01-24-11, строк звернення до суду у даному випадку становив шість місяців. Вказав, що необізнаність платника податків із відповідним рішенням внаслідок нехтування обов`язком щодо отримання кореспонденції не може створювати для нього жодних процесуальних переваг. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду та не може визнаватися поважною причиною його пропуску. Вважає, що позивач не скористався правом на своєчасне оскарження зазначеного рішення та звернувся до суду після спливу встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Просить визнати неповажними причини пропуску ФОП ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду та залишити без розгляду позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 06.11.2024 №34037/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платників єдиного податку.

30.06.2026 за вх.№56565 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

15.07.2026 за вх.№62201 від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву) про залишення позовної заяви без розгляду. У запереченнях на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду позивач зазначає, що не пропустив строк звернення до суду, оскільки про рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.11.2024 №34037/6/13-01-24-11 дізнався лише у лютому 2026 року після перевірки відомостей в Електронному кабінеті платника податків. Вказує, що поштові відправлення з актом камеральної перевірки від 01.10.2024 №40935/13-01-24-11/ НОМЕР_1 та оскаржуваним рішенням були повернуті контролюючому органу з порушенням вимог законодавства про поштовий зв`язок, у зв`язку з чим він не був належним чином повідомлений про їх прийняття. Також зазначає, що після отримання інформації про порушення своїх прав невідкладно звернувся з адвокатським запитом, а після одержання відповідних документів подав позов до суду. У зв`язку з наведеним просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

При вирішенні питання щодо строку звернення до суду, суд виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ч. 2 ст. 118 КАС України).

Згідно ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

При цьому, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

З матеріалів справи слідує, що позовні вимоги у даному спорі стосуються правомірності прийняти відповідачем рішення про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платника податку.

Відтак, суд вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду.

Суд з`ясував, що ГУ ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до підпунктів 191 1.1, 191 1.2 пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу I, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Перевірка проводилась 01.10.2024.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи №40935/13-01-24-11/ НОМЕР_2 від 01.10.2024.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 абз.5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: наявність у платника податків видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (відповідно до переліку видів господарської діяльності з реєстру платників єдиного податку), зокрема: 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв`язку; 61.90 інша діяльність у сфері електрозв`язку.

Рекомендованим листом з повідомленням про вручення, акт від 01.10.2024 № 40935/13-01-24-11/3097103453) було надіслано на податкову адресу платника, згідно даних Інформаційної системи «Податковий блок», м. Львів, вул. Машиністів, буд. 24, кв. 2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.10.2024 (поштове відправлення №0600968252531).

На підстав вказаного акту про результати камеральної перевірки, ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку №34037/6/13-01-24-11 від 06.11.2024.

Зазначене рішення було надіслано на податкову адресу платника, а саме: АДРЕСА_2 , що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.11.2024 (поштове відправлення №7905202610615), однак поштове відправлення повернулося за закінченням терміну зберігання.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача, ГУ ДПС у Львівській області листом від 05.03.2026 №8189/6/13-01-24-11 повідомило про прийняте рішення та скерування такого на адресу позивача.

З долучених до матеріалів справи доказів вручення оскаржуваного рішення судом встановлено, що рішення Головного управління ДПС у Львівській області №34037/6/13-01-24-11 від 06.11.2024 було направлено поштовим зв`язком позивачу на адресу: АДРЕСА_2 . До контролюючого органу повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7905202610615 з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (23.11.2024).

Відтак, строк на їх оскарження сплинув 23.05.2025, враховуючи шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Позивач звернувся з цим позовом до суду 21.05.2026.

Отже, позивач пропустив строк звернення до суду про оскарження рішення ГУ ДПС у Львівській області від 06.11.2024.

Оцінюючи причини пропуску строку звернення до суд, суд зазначає таке.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Посилання позивача на те, що про анулювання реєстрації платника єдиного податку йому фактично стало відомо лише у лютому 2026 року, саме по собі не свідчить про те, що саме з цього моменту слід обчислювати строк звернення до суду. Положення частини другої статті 122 КАС України пов`язують початок перебігу такого строку не лише з днем, коли особа фактично дізналася про порушення своїх прав, а й з днем, коли вона повинна була про нього дізнатися. Пасивна поведінка особи та незацікавленість протягом тривалого часу станом реалізації своїх прав не є об`єктивною перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Як встановлено судом, рішення ГУ ДПС у Львівській області №34037/6/13-01-24-11 від 06.11.2024 було направлено позивачу поштовим зв`язком за його адресою, а поштове відправлення повернулося контролюючому органу 23.11.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Водночас позивач не навів обставин та не надав доказів, які б свідчили, що протягом періоду з листопада 2024 року до лютого 2026 року існували об`єктивні, непереборні та незалежні від його волі обставини, які унеможливлювали з`ясування ним свого податкового статусу або звернення до контролюючого органу.

Доводи щодо порушення оператором поштового зв`язку строку зберігання кореспонденції також не пояснюють бездіяльності позивача протягом усього періоду пропуску процесуального строку. Навіть за умови неналежного вручення поштового відправлення позивач повинен довести не лише факт такого порушення, а й наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали йому своєчасно дізнатися про стан своїх прав та звернутися за їх захистом. Таких обставин у заяві не наведено.

Суд також не приймає посилання позивача на те, що об`єктивна можливість звернутися до суду виникла лише у березні 2026 року після отримання на адвокатський запит акта перевірки та оскаржуваного рішення. Як убачається із самої заяви, адвокатський запит з метою отримання відповідних документів було направлено лише 27.02.2026. При цьому позивач не зазначає жодних обставин, які перешкоджали йому звернутися до контролюючого органу з метою з`ясування свого податкового статусу та отримання відповідних документів раніше. Отже, отримання документів у березні 2026 року є наслідком вчинення позивачем відповідних дій лише у лютому 2026 року, а не обставиною, яка об`єктивно унеможливлювала його своєчасне звернення до суду. Саме по собі пізніше отримання копій документів унаслідок несвоєчасного вжиття особою заходів щодо їх одержання не може змінювати початок перебігу встановленого законом строку звернення до суду або свідчити про поважність причин його пропуску.

Посилання позивача на практику ЄСПЛ щодо забезпечення права на доступ до суду також не спростовує необхідності дотримання встановлених законом процесуальних строків. Установлення таких строків має на меті забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а їх поновлення можливе за наявності об`єктивних та непереборних обставин, які реально перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

При цьому, суд зауважує, що позивач, зазначаючи, що про анулювання реєстрації платника єдиного податку йому стало відомо лише у лютому 2026 року, не навів обставин, які б пояснювали, чому протягом тривалого періоду після прийняття рішення від 06.11.2024 він об`єктивно не міг дізнатися про зміну свого податкового статусу та які саме обставини перешкоджали йому раніше звернутися до контролюючого органу з метою його з`ясування.

Отже, неналежне вручення поштової кореспонденції може свідчити про неможливість пов`язувати початок перебігу строку виключно з датою повернення поштового відправлення, однак саме по собі не підтверджує поважності причин бездіяльності позивача протягом усього періоду до лютого 2026 року та не звільняє його від обов`язку обґрунтувати, коли він повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, наведені позивачем обставини переважно стосуються неналежного, на його думку, вручення рішення та моменту його фактичного ознайомлення з документами, однак не підтверджують існування об`єктивних перешкод, які унеможливлювали своєчасне з`ясування позивачем свого податкового статусу та звернення до суду.

Відтак суд не знаходить підстав для визнання наведених причин пропуску строку звернення до суду поважними.

З огляду на зазначені обставини, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відтак, суддя висновує, що зазначені представником позивача обставини, якими обґрунтовується поважність причин пропуску строку звернення до суду мають абстрактний характер та не підтверджуються жодними доказами, а тому такі слід визнати неповажними.

Отже, підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з огляду на повідомлені ним обставини немає.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, позов залишається без руху, якщо підстави, вказані нею у заяві про поновлення строку, визнані судом неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою та вказати інші підстави для поновлення строку, якщо такі існують.

Виходячи з викладеного, позовну заяву подано без додержання вимог статей 44, 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з частиною першою статті 169 вказаного Кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Беручи до уваги наведене, наявні правові підстави для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву залишити без руху.

Причини пропуску строку звернення до суду викладені в клопотанні визнати неповажними.

Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали п`ять днів з дня отримання копії ухвали у такий спосіб: скерувати до Львівського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви до якої надати:

- клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази у підтвердження викладеного у такому клопотанні з обґрунтуванням поважності причин пропуску звернення до суду (вказати підстави для поновлення строку звернення до суду, якщо такі є).

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу (представнику позивача).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Сподарик Наталія Іванівна