Рішення № 140351817, 06.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Київ №640/15118/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Консорціуму "ДОРЛІДЕР" до Антимонопольного комітету України, третя особа: Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Консорціуму «Дорлідер» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі. Цією ухвалою суду відмовлено у залученні Державної казначейської служби України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача та залучено Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 прийнято справу до провадження судді Лисенко В.І., розгляд справи розпочато спочатку, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що він не погоджується з рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.04.2021 №9245-р/пк-пз про припинення розгляду його скарги у процедурі публічної закупівлі. Позивач зазначає, що подана ним скарга відповідала вимогам статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» та містила обґрунтування порушення його прав і законних інтересів рішеннями замовника щодо відхилення його тендерної пропозиції та допуску до аукціону пропозицій інших учасників. На думку позивача, застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Указу Президента України №169/2021 не позбавляло його права на оскарження рішень замовника у встановленому статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі» порядку та не було передбачено законом як підстава для припинення розгляду скарги. Позивач вважає, що відповідач безпідставно припинив розгляд його скарги, не надавши оцінки викладеним у ній доводам щодо порушення замовником законодавства у сфері публічних закупівель. У зв`язку з припиненням розгляду скарги позивач був позбавлений можливості захистити свої права та законні інтереси у процедурі закупівлі, а сплачена ним за подання скарги плата у розмірі 170 000 грн, на його думку, фактично стала майновою шкодою. З огляду на викладене позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.04.2021 №9245-р/пк-пз, а також стягнути з Державного бюджету України 170 000 грн завданої майнової шкоди та 4 820 грн судового збору.

Відповідачем, подано відзив на позовну заяву, у якому від проти задоволення позову заперечує та зазначає, що спірне рішення прийнято відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач вказує, що відповідно до статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» Антимонопольний комітет України є органом оскарження, уповноваженим розглядати скарги учасників процедур закупівель. Позивач 06.04.2021 подав скаргу щодо порушення замовником порядку проведення процедури закупівлі. Водночас на момент подання скарги до позивача застосовувалися персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), запроваджені Указом Президента України від 21.04.2021 №169/2021. До позивача, зокрема, застосовано санкцію у вигляді заборони здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг. У зв`язку із застосуванням зазначених санкцій позивач не мав права брати участь у відповідній процедурі закупівлі. Відповідач посилається на пункт 11 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якого замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити його тендерну пропозицію, якщо до такого учасника застосовано санкцію у вигляді заборони здійснення публічних закупівель. За таких обставин відповідач вважає, що позивач не мав права на участь у процедурі закупівлі, а тому його права та законні інтереси як учасника закупівлі не могли бути порушені рішеннями замовника щодо відхилення його тендерної пропозиції та допуску до аукціону пропозицій інших учасників. Відповідач також зазначає, що відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» скарга повинна містити обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів скаржника рішенням, дією чи бездіяльністю замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель. На думку відповідача, подана позивачем скарга не відповідала цій вимозі, оскільки позивач не мав права брати участь у процедурі закупівлі у зв`язку із застосуванням до нього санкцій. Відтак відсутнє порушення його прав чи законних інтересів рішеннями замовника. З огляду на це відповідач вважає правомірним прийняття Колегією рішення від 27.04.2021 №9245-р/пк-пз про припинення розгляду скарги позивача. Щодо вимоги про стягнення 170 000 грн, відповідач зазначає, що сплачена позивачем плата за подання скарги не є збитками чи майновою шкодою. Така плата є встановленим законом обов`язковим платежем, що справляється за подання скарги до органу оскарження, та є умовою її розгляду. Відповідач посилається на статтю 18 Закону України «Про публічні закупівлі» та постанову Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №292, якими визначено порядок сплати та повернення плати за подання скарги. Плата повертається у випадках, прямо передбачених законом, зокрема у разі задоволення або часткового задоволення скарги чи залишення її без розгляду з підстав, визначених Законом. У разі відмови у задоволенні скарги така плата не повертається. Тому, на думку відповідача, сплата позивачем 170 000 грн була здійснена ним добровільно з метою реалізації права на оскарження процедури закупівлі, а не внаслідок протиправного рішення відповідача. Крім того, відповідач звертає увагу, що процедура закупівлі на момент розгляду справи вже завершена, а замовником укладено договір із переможцем процедури закупівлі ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ», що також, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято в межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, визначені законом, а підстави для його скасування та стягнення з державного бюджету 170 000 грн відсутні. Щодо вимоги про відшкодування шкоди відповідач посилається також на статтю 1173 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що для покладення на державу обов`язку з відшкодування шкоди необхідна наявність протиправного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, факту заподіяння шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. На думку відповідача, у цій справі такі обставини відсутні.

Позивач не погоджується з доводами відповідача та вважає їх необґрунтованими, у відповіді на відзив позивач зазначає, що подана ним 06.04.2021 скарга відповідала вимогам частин другої п`ятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» та містила обґрунтування порушення його прав і законних інтересів рішеннями замовника. У скарзі було зазначено, які саме рішення замовника оскаржуються, у чому полягає їх незаконність та яким чином ними порушуються права позивача. На момент подання скарги Указ Президента України №169/2021, на який посилається відповідач, ще не був прийнятий. Відтак на момент звернення до органу оскарження до позивача не застосовувалися відповідні санкції, а тому він мав право на участь у процедурі закупівлі та на оскарження рішень замовника. Позивач наголошує, що відповідно до статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» саме орган оскарження здійснює розгляд скарги та за результатами її розгляду приймає відповідне рішення. Натомість положення статті 17 Закону визначають підстави, за яких замовник відмовляє учаснику в участі у процедурі закупівлі та відхиляє його тендерну пропозицію. Отже, на думку позивача, відповідач безпідставно поширив положення статті 17 Закону на процедуру розгляду скарги та фактично перебрав на себе повноваження замовника. Позивач також зазначає, що стаття 18 Закону не передбачає застосування до скаржника такої підстави для припинення розгляду скарги, як подальше застосування до нього санкцій. Перелік підстав для залишення скарги без розгляду та припинення її розгляду визначений статтею 18 Закону і не містить обставин, на які послався відповідач. На думку позивача, наявність санкції сама по собі не свідчить про відсутність порушення його прав рішеннями замовника. Правомірність відхилення тендерної пропозиції та допуску інших учасників до аукціону повинна була бути перевірена органом оскарження під час розгляду скарги по суті. Позивач посилається також на те, що поняття «охоронюваний законом інтерес» охоплює законне прагнення особи до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Оскаржуючи рішення замовника про відхилення його тендерної пропозиції та допуск до аукціону інших учасників, позивач реалізовував своє право на участь у процедурі закупівлі та захищав свій охоронюваний законом інтерес. Таким чином, позивач вважає, що висновок відповідача про невідповідність скарги вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 18 Закону є необґрунтованим, а рішення про припинення її розгляду протиправним.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області як замовником було оголошено процедуру закупівлі за № UA-2021-02-19-004526-b щодо закупівлі робіт за предметом: «Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Т-04-29 Станція Верхньодніпровськ Верхівцеве Божедарівка на ділянках км 0+000 км 14+491, км 18+491 км 37+636, Дніпропетровська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)».

До участі у зазначеній процедурі закупівлі було подано тендерну пропозицію консорціуму «ДОРЛІДЕР», який є позивачем у цій справі.

У ході проведення процедури закупівлі замовником прийнято рішення про відхилення тендерної пропозиції консорціуму «ДОРЛІДЕР», а також рішення про допущення до аукціону тендерних пропозицій інших учасників, зокрема ТОВ «Автомагістраль-Південь» та ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ».

Не погоджуючись із такими діями та рішеннями замовника, консорціум «ДОРЛІДЕР» 06 квітня 2021 року о 19:11 через електронну систему закупівель подав до Антимонопольного комітету України як органу оскарження скаргу № UA-2021-02-19-004526-b.b1.

У поданій скарзі позивач зазначив про порушення замовником порядку проведення процедури закупівлі та просив, зокрема, зобов`язати замовника скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції консорціуму «ДОРЛІДЕР», а також рішення про допущення до аукціону тендерних пропозицій ТОВ «Автомагістраль-Південь» та ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ».

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження в електронній формі через електронну систему закупівель.

У скарзі позивач посилався на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів унаслідок прийняття замовником оскаржуваних рішень та вважав, що його тендерна пропозиція була відхилена неправомірно, а тендерні пропозиції інших учасників безпідставно допущені до аукціону.

Разом з тим, 15 квітня 2021 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введене в дію Указом Президента України від 21 квітня 2021 року №169/2021.

Згідно з додатком 2 до зазначеного рішення РНБО України до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовано санкції, було включено, зокрема, консорціум «ДОРЛІДЕР», ідентифікаційний код юридичної особи 43978883, місцезнаходження: Україна, 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, будинок 5, офіс 203.

До позивача було застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на три роки.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні органу оскарження, відповідно до листа Служби безпеки України від 22 квітня 2021 року №8/3/5-3534 щодо обмежувальних заходів (санкцій), застосованих рішенням РНБО України від 15 квітня 2021 року, до консорціуму «ДОРЛІДЕР», який раніше мав назву консорціум «За Майбутнє», застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на три роки.

У зв`язку із застосуванням до позивача зазначених санкцій орган оскарження дійшов висновку, що подана консорціумом «ДОРЛІДЕР» 06 квітня 2021 року скарга не відповідає вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатами розгляду скарги 27 квітня 2021 року Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийняла рішення №9245-р/пк-пз.

У зазначеному рішенні орган оскарження встановив, що відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» скарга повинна містити, зокрема, обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси особи.

Орган оскарження врахував факт застосування до консорціуму «ДОРЛІДЕР» санкцій та зазначив, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника у разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

На цій підставі Колегія дійшла висновку, що скарга консорціуму «ДОРЛІДЕР» від 06 квітня 2021 року не відповідає вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому Колегія послалася на частину дванадцяту статті 18 Закону, відповідно до якої орган оскарження залишає скаргу без розгляду, зокрема, у разі, якщо скарга не відповідає вимогам частин другої п`ятої та дев`ятої цієї статті. За висновком органу оскарження, зазначені обставини свідчили про наявність підстав для припинення розгляду скарги.

У зв`язку з цим рішенням від 27 квітня 2021 року №9245-р/пк-пз Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України постановила припинити розгляд скарги консорціуму «ДОРЛІДЕР» від 06 квітня 2021 року №UA-2021-02-19-004526-b.b1.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття оскаржуваного рішення процедура закупівлі вже перебувала на відповідній стадії її проведення, а згодом, як зазначав відповідач, замовником було завершено процедуру закупівлі та укладено договір із переможцем процедури закупівлі ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ».

Не погоджуючись із рішенням Антимонопольного комітету України від 27 квітня 2021 року №9245-р/пк-пз, консорціум «ДОРЛІДЕР» звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (далі - Закон № 922-VIII), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Частиною першою статті 18 Закону № 922-VIII, зокрема передбачено, що Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини другої статті 18 вказаного Закону, скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель

Згідно частини 12 статті 18 Закону № 922-VIII орган оскарження залишає скаргу без розгляду в разі якщо:

1) суб`єкт оскарження подає скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення;

2) скарга не відповідає вимогам частин другої - п`ятої та дев`ятої цієї статті;

3) замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі;

4) до дня подання скарги замовником прийнято рішення про відміну тендеру чи визнання його таким, що не відбувся, відміну переговорної процедури закупівлі, крім випадку оскарження будь-якого з цих рішень.

Частиною 13 вказаного Закону встановлено, що орган оскарження приймає рішення про припинення розгляду скарги в разі, якщо обставини, зазначені в пунктах 1-3 частини дванадцятої цієї статті, установлені органом оскарження після прийняття скарги до розгляду.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення керуючись статтею 18 Закону №922-VIII, Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель припинила розгляд скарги Консорціуму "Дорлідер" від 06 квітня 2021 року № UA- 2020-02-19-004526-b.b1.

Тобто, підставою для припинення розгляду скарги позивача є лист Служби безпеки України від 22 квітня 2021 року № 8/3/5-3534 відповідно до якого до позивача застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) на три роки.

Судом встановлено, що Указом Президента України №169/2021 від 21 квітня 2021 року № 169/2021 введеного у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", відповідно до якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до:

1) фізичних осіб згідно з додатком 1;

2) юридичних осіб згідно з додатком 2.

Відповідно до пункту 8 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року до Консорціум "Дорлідер", відомості згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України: ідентифікаційний код юридичної особи - 43978883, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 5, офіс 203, директор - Назаренко Роман Олегович, кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «М-БУД ГРУП», ТОВ «Граніт - 001», ТОВ «Миколаївбудцентр» застосовані на три роки наступні санкції:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);

11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

17) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Таким чином, з 21 квітня 2021 року діє заборона здійснення публічних закупівель у Консорціуму "Дорлідер".

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 18 Закону № 922-VIII, обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.

Отже, відповідачем правомірно припинено розгляд скарги позивача на підставі пункту 4 частини п`ятої та частини 13 статті 18 Закону № 922-VIII.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Гарантоване статтею 55 Конституції України конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Враховуючи зазначене, в межах розгляду даної адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.

При цьому, реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.

Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 27 квітня 2021 року №9246-р/пк-пз.

Разом з тим, відповідно до пункту 11 частини першої статті 17 Закону № 922-VIII, замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Отже, відповідно до вказаного Закону, замовник повинен відхили тендерну пропозицію учасника закупівель щодо якого застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Матеріали справи не місять доказів оскарження у судовому порядку рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині, що стосується позивача.

Крім того, суд наголошує, що процедура закупівлі є триваючою та складається з певних періодів, і набрання законної сили рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та Указом Президента України від 21 квітня 2021 року № 169/2021 на будь які стадії публічних закупівель позбавляє позивача, як суб`єкта закупівель брати у ній участь з огляду на введені санкції.

Щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Консорціуму "Дорлідер" завдану майнову шкоду у розмірі 170 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 922-VIII за подання скарги до органу оскарження справляється плата через електронну систему закупівель в день подання скарги, після чого скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка, яка разом зі скаргою автоматично оприлюднюється в електронній системі закупівель.

Частиною шостою статті 18 вказаного Закону, встановлено, що у разі якщо орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає рішення про задоволення або часткове задоволення такої скарги, залишає її без розгляду у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі, або приймає рішення про припинення розгляду скарги у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі, плата за подання скарги повертається суб`єкту оскарження, а в інших випадках - перераховується до Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №292, затверджено Порядок «Здійснення плати за подання скарги до органу оскарження через електронну систему закупівель та її повернення суб`єкту оскарження» (далі по тексту Порядок - № 292).

Відповідно до пункту Порядку № 292 адміністратор перераховує плату за подання скарги до державного бюджету протягом двох робочих днів з дня оприлюднення в електронній системі закупівель рішення органу оскарження щодо:

1) відмови в задоволенні скарги;

2) залишення скарги без розгляду в разі, коли:

суб`єкт оскарження подав скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення;

скарга не відповідає вимогам частин другої - п`ятої та дев`ятої статті 18 Закону;

до дня подання скарги замовником прийнято рішення про відміну тендеру чи визнання його таким, що не відбувся, відміну переговорної процедури закупівлі, крім випадку оскарження будь-якого з таких рішень;

3) припинення розгляду скарги у разі, коли суб`єкт оскарження подав скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення або скарга не відповідає вимогам частин другої - п`ятої та дев`ятої статті 18 Закону та зазначені обставини були встановлені органом оскарження після прийняття скарги до розгляду.

Пунктом 13 Порядку № 292 адміністратор перераховує плату за подання скарги суб`єкту оскарження протягом двох робочих днів з дня оприлюднення в електронній системі закупівель рішення органу оскарження щодо:

1) задоволення або часткового задоволення скарги;

2) залишення скарги без розгляду в разі, коли замовником відповідно до Закону усунуто порушення, зазначені в скарзі;

3) припинення розгляду скарги у разі, коли замовником відповідно до Закону усунуто порушення, зазначені в скарзі.

З урахуванням вищезазначеного, в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Консорціуму "Дорлідер" завдану майнову шкоду у розмірі 170 000,00 грн, має бути відмовлено, оскільки положеннями частини шостої статті 18 Закону № 922-VIII та Порядком № 292 чітко визначено перелік підстав, при настанні яких плата за подання скарги повертається суб`єкту оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022р. у справі №640/14915/21, від 20.10.2022р. у справі №640/14917/21, від 21.01.2022р. у справі № 640/14891/21.

Суд також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до ст.6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.