Ухвала суду № 140351697, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

05 жовтня 2026 року Київ Справа№ 320/37177/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати протиправно та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 в установі КП КНП ТМР Таращанської міської лікарні від 08.08.2026 року №2026-0808-1234-3785-7 про визначення придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за станом здоров`я до військової служби;

- Визнати протиправним наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.08.2026 про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 ;

- Скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.08.2026 про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 ;

- Зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити його зі списків військовозобов`язаних, призваних та направлених до ВЧ НОМЕР_1 ;

- Зобов`язати командира ВЧ НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі списків особового складу та звільнити з військової служби з ВЧ НОМЕР_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази у справі від відповідачів.

24.09.2026 (зареєстровано канцелярією суду 02.10.2026) позивачем подана заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що звернувся до суду з позовом, предметом якого є, зокрема, правомірність висновку військово-лікарської комісії, оформленого довідкою від 08.08.2026 № 2026-0808-1234-3785-7, наказу про його призов на військову службу та пов`язаних із цим дій відповідачів.

Позивач посилається на те, що 20.07.2026 за результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією його було визнано придатним до військової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, після чого 08.08.2026 він повторно пройшов медичний огляд та був визнаний придатним до військової служби. При цьому позивач вважає, що повторне проведення медичного огляду було здійснено без належних правових підстав, а висновок ВЛК від 08.08.2026 є необґрунтованим.

Також позивач зазначає, що має низку захворювань та проходив стаціонарне лікування у спеціалізованому медичному закладі, на підтвердження чого посилається на медичну документацію, додану до заяви. Зокрема, зазначає про наявність у нього психічних розладів та посилається на рекомендації щодо подальшого стаціонарного обстеження і лікування.

На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до його переміщення з навчального центру до іншої військової частини або іншого місця проходження військової служби, що, як він вважає, ускладнить ефективний захист та поновлення його прав у разі задоволення позову.

Крім того, позивач вважає, що оскаржувані рішення та дії відповідачів мають очевидні ознаки протиправності, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного порушення його прав, свобод та інтересів.

З огляду на зазначене заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії Довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.08.2026 №2026-0808-1234-3785-7 про визначення придатності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за станом здоров`я до військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- зобов`язання військову частину НОМЕР_1 , в особі її посадових осіб, не вчиняти дії відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо переміщення (переведення, направлення) за межі навчального центру ВЧ НОМЕР_1 , розташованого в Білоцерківському районі Київської області, чи до будь-якої іншої військової частини/навчального центру, та/або до іншого місця служби до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Дослідивши подану позивачем заяву та доводи, наведені в ній, суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами частини 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин четвертої, п`ятої та шостої статті 154 КАС України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З правового аналізу наведених норм слідує, що, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

При цьому, відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Суд зазначає, що указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі також - Закон № 548-XIV).

За приписами статті 28 Закону № 548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати віддавати накази;

- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтею 30 Закону № 548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу забезпечення адміністративного позову унормовані ст.ст.150-158 КАС України.

Так, згідно із приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, у силу ч.2 ст.150 КАС України до кола підстав забезпечення позову законодавцем віднесені обставини: 1) існування ознак ризику істотного ускладнення виконання рішення суду; 2) існування ознак ризику неможливості майбутнього виконання рішення суду; 3) існування ознак ризику втрати ефективного захисту (поновлення) порушених (оспорюваних) прав та ущемлених інтересів; 4) очевидності ознак протиправності управлінського волевиявлення владного суб`єкта в одночасному поєднанні з очевидністю ознак порушення прав та інтересів заявника.

З положень наведеної норми Кодексу в кореспонденції з положеннями статей 72 77, 90, 211 КАС України слідує, що, розглядаючи питання про забезпечення позову, суду необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою на підтвердження сформульованих вимог, пересвідчитися, зокрема: у дійсності спору; у реальності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; у співвідносності вимог заяви про забезпечення позову із вимогами самого позову; у співвідносності доводів заяви про забезпечення позову із підставами самого позову; у прийнятності розумного балансу між потенційними наслідками забезпечення позову та уникненням вирішення спору наперед; врахувати специфіку правовідносин, у яких виник спір; зміст законодавчого регламентування цих відносин; співвідношення ймовірних наслідків незастосування заходів забезпечення позову із ймовірними наслідками застосування заходів забезпечення позову; критерій незворотності як наслідків незастосування заходів забезпечення позову, так і наслідків застосування заходів забезпечення позову; неприпустимість втручання у предмет доказування.

Звідси слідує, що, розв`язуючи заяву про забезпечення позову, суд не має права вирішувати наперед ті питання, котрі стосуватимуться суті заявлених у позові вимог, тобто вдаватися до оцінки обставин, котрі стануть предметом доказування у справі.

При цьому суд вважає, що вирішення заяви про забезпечення позову має здійснюватися без надання остаточної юридичної оцінки саме тим обставинам, котрі входять до предмета доказування у спорі.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Суд повторює, що за загальним правилом предмет доказування за заявою про забезпечення позову повинен відрізнятись від предмету доказування у спорі, а доводи заяви про забезпечення позову не повинні фактично підміняти собою доводи та доказування, необхідні для вирішення позову по суті.

Суд зважає на суть та правову природу інституту забезпечення позову, котра окреслена у правовому висновку постанови Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 826/12319/18 (касаційне провадження № К/9901/67074/18), де вказано, що «забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом».

Викладені вище міркування також повністю корелюються із правовими висновками постанови Верховного Суду від 13.09.2021 у справі № ЗД/460/2/20, де зазначено, що підстави для забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками заборони відповідачеві або іншій особі здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зважаючи на викладене, суд переходить до оцінки доводів заявника з урахуванням предмета заявленого позову та характеру спірних правовідносин.

Так, у цій справі позивач оскаржує, зокрема, постанову військово-лікарської комісії, оформлену довідкою від 08.08.2026 №2026-0808-1234-3785-7, наказ про його призов на військову службу та пов`язані із цим дії відповідачів, а також заявляє вимоги щодо виключення його зі списків призваних та списків особового складу військової частини і звільнення з військової служби.

Водночас у порядку забезпечення позову позивач просить зупинити дію довідки військово-лікарської комісії від 08.08.2026 № 2026-0808-1234-3785-7 та вжити заходів, спрямованих на недопущення його переміщення до іншого місця проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Таким чином, заявлені заходи забезпечення позову фактично спрямовані, з одного боку, на зупинення дії оскаржуваної постанови військово-лікарської комісії, правомірність якої є безпосереднім предметом судового розгляду, а з іншого на обмеження можливості прийняття командуванням рішень щодо подальшого проходження позивачем військової служби та його переміщення.

При цьому доводи заявника щодо наявності у позивача певних захворювань, проходження лікування, стану його здоров`я, неврахування, на його думку, військово-лікарською комісією наявної медичної документації, а також порушення порядку проведення військово-лікарського огляду безпосередньо стосуються предмета доказування у цій справі та підлягають оцінці судом під час розгляду позову по суті.

Саме в межах розгляду справи по суті належить встановити обставини проведення військово-лікарського огляду позивача, дотримання встановленої законодавством процедури його проведення, повноту врахування наявної медичної документації, а також наявність чи відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови військово-лікарської комісії.

Суд не наділений спеціальними медичними знаннями, а відтак у межах вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави для надання оцінки доводам позивача щодо відповідності стану його здоров`я висновку військово-лікарської комісії та можливого спричинення подальшим проходженням військової служби негативних наслідків для його здоров`я на противагу висновкам військово-лікарської комісії.

Разом з тим саме по собі посилання заявника на можливість настання негативних наслідків для його життя та здоров`я не звільняє його від обов`язку довести наявність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову та існування безпосереднього зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і можливістю ефективного виконання майбутнього рішення суду.

Заявником не наведено належного обґрунтування того, яким саме чином невжиття заявлених заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення його прав у разі задоволення позовних вимог.

Зокрема, посилання заявника на можливість його подальшого переміщення до іншого місця проходження військової служби саме по собі не свідчить про існування реальної та безпосередньої загрози, яка зумовлювала б необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Із заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів не вбачається, що станом на момент її розгляду командуванням прийнято конкретний наказ (розпорядження) про переміщення позивача до іншого місця проходження військової служби або вчиняються конкретні дії, спрямовані на таке переміщення.

Таким чином, наведені заявником доводи в цій частині ґрунтуються на припущенні щодо можливого прийняття у майбутньому відповідного рішення командування, тоді як саме лише припущення про можливість настання певних обставин не свідчить про існування передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Також суд ураховує, що зупинення дії постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 08.08.2026 № 2026-0808-1234-3785-7, правомірність якої безпосередньо оспорюється позивачем у межах цієї справи, потребувало б оцінки обставин її прийняття та доводів позивача щодо допущених під час проведення військово-лікарського огляду порушень до вирішення справи по суті.

Водночас за загальним правилом предмет доказування за заявою про забезпечення позову повинен відрізнятися від предмета доказування у спорі, а доводи заяви про забезпечення позову не повинні фактично підміняти собою доводи та доказування, необхідні для вирішення позову по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не вправі надавати остаточну правову оцінку обставинам, які становлять предмет доказування у справі, оскільки протилежний підхід фактично призводив би до вирішення спору по суті на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Також судом не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови військово-лікарської комісії, наказу про призов та інших оскаржуваних позивачем рішень і дій у розумінні пункту 2 частини другої статті 150 КАС України, оскільки встановлення їх правомірності потребує дослідження та оцінки доказів, встановлення фактичних обставин проведення військово-лікарського огляду та призову позивача на військову службу, що належить здійснити під час розгляду справи по суті.

Отже, наведені заявником обставини підлягають оцінці судом під час вирішення спору по суті та самі по собі не свідчать про наявність установлених статтею 150 КАС України підстав для застосування заявлених заходів забезпечення позову.

Крім того, визначаючись щодо характеру спірних правовідносин, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває й на момент розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявлений позивачем захід у частині недопущення його переміщення до іншого місця проходження військової служби фактично спрямований на недопущення у майбутньому прийняття та виконання командуванням відповідного наказу (розпорядження) щодо переміщення позивача як військовослужбовця.

При цьому доказів існування на момент розгляду заяви вже прийнятого наказу або розпорядження командира про переміщення позивача до іншого місця проходження військової служби заявником суду не надано.

Отже, заявлений захід у цій частині спрямований на запобігання можливим майбутнім управлінським рішенням командування щодо порядку проходження позивачем військової служби, прийняття яких заявник лише припускає.

Водночас законодавець, установивши у пункті 10 частини третьої статті 151 КАС України пряму заборону забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, визначив спеціальні межі судового втручання у відповідні відносини на стадії забезпечення позову.

За таких обставин застосування заявленого позивачем заходу, спрямованого на попереднє обмеження можливості прийняття та виконання командуванням рішення щодо його подальшого переміщення під час проходження військової служби, за відсутності доказів існування конкретного рішення про таке переміщення та доведених обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, не відповідає меті та правовій природі інституту забезпечення адміністративного позову.

Відтак заявником не доведено існування обставин, які б свідчили про реальну та безпосередню загрозу істотного ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду або ефективного захисту чи поновлення його прав у розумінні пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

2 Копію ухвали про забезпечення позову надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Сас Є.В.