Ухвала суду № 140351687, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

05 жовтня 2026 року Справа № 520/20893/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України в особі Посольства України в Ліванській Республіці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства закордонних справ України в особі Посольства України в Ліванській Республіці, у якому просить суд:

- визнання протиправним та скасування рішення Посольства України в Ліванській Республіці від 29.06.2026 про відмову у видачі візи на в`їзд в Україну громадянину Ліванської Республіки Хайфа Жад.

- зобов`язання Міністерства закордонних справ України в особі Посольства України в Ліванській Республіці здійснити повторний розгляд заяви на оформлення візи на в`їзд в Україну громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 постановлено адміністративну справу передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Супровідним листом Харківського окружного адміністративного суду 03.08.2026 матеріали адміністративної справи передано до Київського окружного адміністративного суду. Отримано судом 25.08.2026, про що свідчить штамп суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 постановлено відкрити провадження у адміністративній справі.

Після прийняття до провадження, суд всебічно перевіривши матеріали позовної заяви, документи долучені до справи, дійшов висновку, що позовна заява не відповідає процесуальним вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.

Згідно з частиною десятою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частини другої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частинами шостою та сьомою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Як зазначено у частині першій статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При цьому, за приписами частини 4 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (з наступними змінами) затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (далі - Положення № 41).

Згідно п. 3 Положення № 41 в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1 до Положення № 41).

Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням (п. 4 Положення № 41).

Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення № 41 ордер має містити, зокрема, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

При цьому, досліджуючи зміст згаданої вище норми пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, на яку міститься посилання в пп. 12.4 п. 12 Положення № 41 щодо визначення поняття групи органів, суд зазначає, що передбачене цією нормою право адвоката представляти та захищати інтереси фізичних осіб зокрема в судових органах, вказує на те, що законодавець індивідуалізує суд як окремий орган судової юрисдикції, виокремлюючи його з визначеного в цій нормі переліку інших органів. Тобто під групою таких органів в цьому разі слід розуміти не "суд", як загальне абстрактне поняття, а їх ототожнення за назвою, критерієм спеціалізації чи інстанційності (наприклад окружні адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, тощо).

Таким чином системний аналіз наведених вище норм та їх оцінка судом дає підстави для висновку, що законодавець чітко визначив на обов`язок адвоката вказувати в ордері назву судового органу (судових органів) в якому/яких він надає правову допомогу.

Отже, у разі надання адвокатом правової допомоги в конкретному суді ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах №640/1622/20 від 02 листопада 2022 року, №640/3348/22 від 30 листопада 2022 року, №640/29008/21 від 09 січня 2023 року, № 480/1650/23 від 14 травня 2024 року, № 340/7406/23 від 04 червня 2024 року, №600/1928/24-а від 23 жовтня 2024 року.

Натомість судом з`ясовано, що разом із позовною заявою на підтвердження своїх повноважень як представника ОСОБА_1 - адвокатом Басаргіною Олесею Петрівною надано копію ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 2257877 від 15.07.2026, відповідно до якого правнича допомога надається у Харківському окружному адміністративному суді.

Отже, суд дійшов висновку, що ордер серії АІ № 2257877 від 15.07.2026, в якому зазначено, що правнича допомога надається у Харківському окружному адміністративному суді, не посвідчує повноваження адвоката на представництво інтересів позивача у Київському окружному адміністративному суді. Відтак такий ордер не є належним документом, що підтверджує право адвоката на підписання та подання позовної заяви до цього суду.

Суд вказує, що відсутність усіх обов`язкових реквізитів, передбачених п. 12 Положенням № 41 вказує на дефектність такого ордеру як документу, який посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво належними та достовірними доказами.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Так, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що повноваження представника позивача на підписання та подання позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду належним чином не підтверджені, що є підставою для повернення позовної заяви.

Суд вважає необхідним зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).

Разом з цим, суд не вбачає порушення у цій справі права на доступ до суду у зв`язку з поверненням позову. Таке повернення зумовлене недотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України у частині вимог до оформлення позовної заяви та не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 990/55/22.

Додатково суд звертає увагу на те, що в силу положень частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва належним чином, не є порушенням права на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.

Таким чином представник позивача вправі повторно звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах позивача, долучивши при цьому відповідні докази на підтвердження належного представництва інтересів позивача (зокрема належно оформлений ордер на надання правничої допомоги).

З огляду на викладене, оскільки подана до суду позовна заява підписана адвокатом Басаргіною Олесею Петрівною, долучений до матеріалів справи ордер на надання правничої допомоги виданий для надання правничої допомоги у Харківському окружному адміністративному суді, а не у Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що зазначений ордер не підтверджує належним чином повноваження адвоката на представництво інтересів позивача у цій справі, у тому числі на підписання та подання позовної заяви. Відтак позовна заява вважається підписаною особою, яка не підтвердила свої повноваження у встановленому законом порядку, що є підставою для її повернення позивачу.

За таких обставин, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, заява підлягає поверненню у випадку, якщо її подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, з огляду на вказане позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

З огляду на наведене та керуючись статтями 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України в особі Посольства України в Ліванській Республіці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без розгляду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Вісьтак М.Я.