Рішення № 140350644, 06.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 160/28204/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09.09.2026 надійшла позовна заява адвоката Бідюк Яни Володимирівни (далі - представник позивача), подана в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, боржник), до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни (далі - відповідач, приватний виконавець) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 02.09.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 72883477;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 72883477 та зобов`язати відповідача прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 72883477.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача на виконанні перебуває виконавче провадження № 72883477 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2023) з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Т.В., зареєстрованого в реєстрі від 21.09.2023 № 1127, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у національній валюті України у сумі, еквівалентній сумі 29700,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день повернення, що виникла на підставі договору позики, посвідченого 30.05.2022 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Т.В. за реєстровим № 581, та у сумі 18000,00 грн.

Приватним виконавцем Русецькою О.О. 28.09.2023 винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 72883477.

Згідно з Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за позивачем зареєстроване нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Відповідачем 06.06.2025 проведено опис та арешт вищевказаної квартири, про що складено відповідну постанову.

Приватним виконавцем Русецькою О.О. 19.08.2026 у виконавчому провадженні винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій. Цією постановою приватний виконавець, посилаючись на статтю 32 Закону України «Про виконавче провадження», постановила відкласти проведення виконавчих дій до 02.09.2026.

Представником позивача 20.08.2026 направлено приватному виконавцю засобами електронної пошти клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій. В додатках до клопотання знаходились, зокрема, копія довідки Форми 5 від 13.07.2026 № 2-1-д-3820, копія витягу із наказу командира від 09.06.2026 № 163, згідно з якими ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .

У відповідь на клопотання засобами електронної пошти 04.09.2026 отримано відповідь приватного виконавця Русецької О.О. від 03.09.2026 за вих. № 01.29/110311, якою повідомлено, що боржник ОСОБА_1 належить до захищеної категорії боржників, визначеної пунктом 10-13 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим приватним виконавцем винесено постанову про зупинення примусової реалізації майна боржника, копію якої направлено до Державного підприємства «СЕТАМ» для виконання.

Представником позивача також установлено, що приватним виконавцем винесено: постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи позивача від 02.09.2026, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , які він отримує у військовій частині НОМЕР_2 , у розмірі 20 % доходу; постанову про зупинення примусової реалізації майна боржника від 04.09.2026, якою постановлено зупинити примусову реалізацію належної позивачу квартири.

Позивач не погоджується із винесеною відповідачем постановою від 02.09.2026 про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи позивача, оскільки вважає, що її прийнято всупереч положень пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими, зважаючи, що позивач (боржник) проходить військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджено наданими доказами, приватний виконавець зобов`язана була зупинити вчинення виконавчих дій. Натомість приватний виконавець застосувала зовсім інший механізм та зупинила виключно примусову реалізацію окремого майна боржника.

Позивач вважає, що винесення постанови про зупинення примусової реалізації майна боржника від 04.09.2026 не може розцінюватись як належне виконання обов`язку передбаченого статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження». Застосування відповідачем спеціального механізму зупинення реалізації майна не зняло обов`язків належним чином вирішити питання щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, що передбачене пунктом 1 частини першої статті 34 цього Закону.

Бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті передбаченого законом рішення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні за наявності передбачених законом документів.

Бездіяльність відповідача безпосередньо впливає на майнові права та законні інтереси позивача, оскільки, незважаючи на наявність заявлених та документально підтверджених підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, відповідач прийняла відповідні постанови та продовжила примусове виконання, чим позбавила позивача можливості скористатися передбаченими законом гарантіями.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 11.09.2026 адміністративний позов залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом десяти календарних днів усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в розмірі 2129,92 грн.

На виконання вимог ухвали від 11.09.2026 від представника позивача до суду 16.09.2026 надійшла заява про усунення недоліків, разом з якою надана квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою від 21.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання позивача та залучено ОСОБА_2 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 06.10.2026, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву; витребувано від відповідача матеріали виконавчого провадження № 72883477 (в межах предмету спору); запропоновано третій особі подати письмові пояснення щодо позову.

Від представника відповідача до суду 30.09.2026 надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником, зокрема військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Враховуючи, що погашення боргу відбуватиметься із заробітної плати боржника на підставі постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.09.2026, а вчинення таких виконавчих дій не потребує безпосередньої участі та присутності або систематичної явки боржника, тому такі дії не можуть перешкоджати проходженню боржником військової служби, а отже не порушують його права.

Відповідач стверджує, що проходження військової служби боржником не є автоматичною чи безумовною підставою для зупинення виконавчих дій, оскільки необхідно довести, що умови служби унеможливлюють їхнє проведення.

Боржник не надав жодних доказів, що відповідно до умов проходження ним військової служби він абсолютно не має можливості вчиняти виконавчі дії у виконавчому провадженні № 72883477.

Проходження боржником військової служби не є перешкодою для стягнення заборгованості за виконавчим листом про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки у цій справі боржник хоча і є військовослужбовцем, втім спосіб виконання ним судового рішення не потребує його безпосередньої участі та не створює перешкод для проходження ним військової служби.

У зв`язку з цим відсутня обов`язкова умова для зупинення виконавчого провадження, передбачена пунктом 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неможливості проведення виконавчих дій згідно з умовами служби боржника, тому підстави для зупинення виконавчого провадження у приватного виконавця відсутні.

Щодо скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, премію, стипендію та інші доходи боржника, то відповідач вважає, що виключно у разі винесення постанови про закінчення/повернення виконавчого провадження (із підстав визначених статтями 37 або 39 Закону), у приватного виконавця виникнуть правові підстави щодо скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах виконавчого провадження № 72883477.

Також відповідач вважає вимогу щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн необґрунтованою, явно завищеною, неспівмірною із складністю цієї справи, яка відноситься до категорії справ незначної складності, судова практика у подібних правовідносинах щодо оскарження постанов приватного виконавця є сталою та сформованою. Текст позовної заяви є трафаретним, містить виключно цитування норм чинного законодавства та не потребував значного часу для підготовки.

Від представника третьої особи до суду 01.10.2026 надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що системний аналіз пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що сам по собі факт проходження боржником військової служби не означає автоматичного припинення будь-яких виконавчих дій. Зокрема, норма пов`язує можливість зупинення виконавчих дій із встановленням того, що згідно з умовами військової служби проведення виконавчих дій є неможливим.

Саме такий підхід відображений у судовій практиці, на яку обґрунтовано посилається приватний виконавець у своєму відзиві.

У цій справі позивач надав документи, які підтверджують факт проходження ним військової служби та виконання відповідних службових обов`язків. Проте самі по собі ці документи не підтверджують неможливості здійснення конкретних виконавчих дій, які здійснюються у межах ВП № 72883477. Зокрема, позивачем не доведено, що саме виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи перешкоджає проходженню ним військової служби або потребує його особистої участі.

Навпаки, звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи здійснюється шляхом направлення постанови до відповідної установи для виконання та проведення передбачених законом відрахувань. Тобто зазначений захід примусового виконання не передбачає необхідності особистої явки боржника до приватного виконавця, участі боржника у проведенні виконавчих дій або відриву його від виконання військових обов`язків.

Позивач фактично ототожнює дві різні обставини, такі як факт проходження військової служби із неможливістю здійснення конкретних виконавчих дій через умови такої служби. Однак друга обставина позивачем належними та допустимими доказами не підтверджена.

Звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи є передбаченим Законом України «Про виконавче провадження» способом виконання виконавчого документа. При цьому законом не встановлено загальної заборони на звернення стягнення на доходи особи виключно через те, що така особа проходить військову службу. Більше того, якщо особа має офіційний дохід, можливість звернення стягнення на такий дохід є одним із передбачених законом механізмів фактичного виконання рішення.

Відповідно, для визнання постанови протиправною позивач повинен довести не лише факт проходження військової служби, а й те, що на момент її винесення існували конкретні передбачені законом обставини, які виключали можливість застосування цього заходу примусового виконання. Таких доказів до позовної заяви не надано.

Сам факт того, що доходом боржника є грошове забезпечення, яке він отримує у зв`язку з проходженням військової служби, не перетворює таке стягнення на втручання у процес проходження військової служби. При цьому стягувач має законне право на виконання виконавчого документа, який перебуває на примусовому виконанні вже тривалий час.

Окремої уваги заслуговує той факт, що приватним виконавцем після отримання інформації про проходження боржником військової служби були враховані передбачені законом гарантії щодо захищеної категорії боржників. Зокрема, приватним виконавцем 03.09.2026 винесено постанову про зупинення примусової реалізації майна боржника. Цим рішенням фактично припинено реалізацію квартири боржника через ДП «СЕТАМ». Отже, твердження позивача, що приватний виконавець взагалі не відреагувала на факт проходження ним військової служби, не відповідає фактичним обставинам справи. Навпаки, приватний виконавець здійснила правову оцінку отриманої інформації та застосувала передбачений законом спеціальний механізм захисту майнових прав боржника щодо примусової реалізації його житла.

Сам позивач у позовній заяві підтверджує факт винесення приватним виконавцем постанови про зупинення примусової реалізації квартири. Таким чином, предметом спору фактично залишається питання, чи повинно проходження військової служби автоматично припинити всі без винятку заходи примусового виконання, у тому числі, стягнення із заробітної плати. На думку третьої особи, Закон України «Про виконавче провадження» не містить такого загального правила.

Інші заяви по суті справи від учасників справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи у змішаній (паперовій та електронній) формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

З наданих в матеріали справи копій матеріалів з виконавчого провадження № 72883477 судом установлено такі обставини.

Постановою приватного виконавця Русецької О.О. від 26.09.2023 відкрито виконавче провадження № 72883477 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Т.В., зареєстрованого в реєстрі від 21.09.2023 № 1127, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у національній валюті України у сумі, еквівалентній сумі 29700,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день повернення, що виникла на підставі договору позики, посвідченого 30.05.2022 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Т.В. за реєстровим № 581, та у сумі 18000,00 грн.

Постановами від 28.09.2023 у ВП № 72883477 приватним виконавцем накладено арешт:

на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1251959,00 грн;

на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1251959,00 грн.

Згідно з Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Приватним виконавцем постановою від 06.06.2025 у ВП № 72883477 описано та накладено арешт на вказану квартиру, що належить боржнику.

Відповідно до інформації, наданої відділом формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано три особи : 1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після отримання інформації, що у процесі реалізації арештованого майна, божником зареєстровано в квартирі неповнолітню особу, постановою приватного виконавця від 19.08.2026 у ВП № 72883477 відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання до 02.09.2026.

Представником боржника ОСОБА_1 направлено до приватного виконавця клопотання від 20.08.2026 про зупинення виконавчих дій відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» з тих підстав, що боржник перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 13.07.2026 № 2-1-д-3820 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.06.2026 № 163.

Зі змісту довідки про проходження служби та витягу з наказу командира військової частини слідує, що старший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у військовій частині НОМЕР_2 на посаді офіцера танкового батальйону, з 09.06.2026 зарахований до особового складу, на всі види забезпечення військової частини.

Згідно зі штампом вхідної кореспонденції приватним виконавцем цей лист разом з доданими до нього доказами отримано 24.08.2026.

Приватним виконавцем 02.09.2026 у ВП № 72883477 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно з якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 ;

визначено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 1251959,00 грн, у тому числі основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій;

зобов`язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, які здійснюють відрахування із доходів боржника: здійснювати відповідні відрахування і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а у разі, якщо такий строк не встановлено до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення; щомісяця надсилати виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати; у разі припинення перерахування коштів, не пізніш як у триденний строк повідомити виконавця про причину припинення виплат та зазначити нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме;

попереджено відповідальну особу за утримання коштів з боржника про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця.

Також приватним виконавцем 03.09.2026 у ВП № 72883477 винесено постанову про зупинення примусової реалізації майна боржника, згідно з якою постановлено ДП «СЕТАМ» зупинити електронний аукціон з реалізації лот № 601858, а саме: двокімнатна квартира загальною площею 56,6 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 , який призначений на 07.07.2026.

Листом від 03.09.2026 № 01.29 приватним виконавцем повідомлено представника боржника про результати розгляду клопотання від 24.08.2026 щодо зупинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 72883477. За результатами розгляду встановлено, що боржник ОСОБА_1 належить до захищеної категорії боржників, визначеної пунктом 10-13 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим приватним виконавцем винесено постанову про зупинення примусової реалізації майна боржника, копію якої направлено до ДП «СЕТАМ» для виконання.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

У абзаці першому частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VIII визначено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

У частині другій статті 34 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

У статті 48 Закону № 1404-VIII визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема:

- звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина перша);

- стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другої);

- у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (частина п`ята);

- стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина шоста).

У частині першій статті 68 Закону № 1404-VIII визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

Згідно із частиною першою, абзацами першим, третім частини другої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

У пункті 10-13 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII визначено, що тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування під час примусового виконання виконавчих документів не здійснюється звернення стягнення на єдине житло боржників (включаючи земельну ділянку, на якій розташоване таке житло), які у передбачений цим пунктом спосіб повідомили про свою належність до захищеної категорії, крім випадків:

1) якщо таке майно є предметом застави (іпотеки) за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно;

2) відшкодування збитків та шкоди, завданих кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Для цілей цього пункту захищеними категоріями є військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Національної гвардії України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України (крім військовослужбовців, яким призупинено військову службу або які під час дії воєнного стану самовільно залишили військову частину чи місце проходження військової служби або дезертирували).

Боржник, який належить до захищеної категорії та має бажання скористатися гарантіями, передбаченими абзацом першим цього пункту, або його представник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який здійснює примусове виконання, із відповідною заявою. Заява може бути подана у паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». До заяви додаються документи, що підтверджують належність боржника до захищеної категорії.

Перелік документів, що підтверджують належність боржника до захищеної категорії, затверджує Міністерство юстиції України.

Не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідної заяви виконавець зобов`язаний зупинити звернення стягнення на таке майно, а у разі передачі такого майна на реалізацію - зупинити реалізацію такого майна. Виконавець не зупиняє звернення стягнення на таке майно у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Зі змісту позовної заяви судом установлено, що позивач заперечує правомірність винесеної приватним виконавцем постанови від 02.09.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а також стверджує про протиправну бездіяльність відповідача виключно з тих підстав, що приватним виконавцем всупереч положень пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII після отримання клопотання про зупинення виконавчих дій від 20.08.2026 разом з доказами, що боржник ОСОБА_1 проходить військову службу, не зупинено вчинення виконавчих дій, а навпаки вжито додаткових заходів примусового виконання виконавчого документа, що перебуває на виконанні у виконавчому провадженні № 72883477.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 120/875/23, від 26.11.2025 у справі № 466/10524/22 синтаксичний розбір текстуального змісту пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII дає підстави дійти висновку, що у даному випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. У свою чергу, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або» законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби.

Таким чином, конструкція норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII полягає у тому, що як до першої підстави, так і до другої застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе».

Отже, результат аналізу наведеної правової норми свідчить, що нею передбачено три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Суд вважає, що вирішальним для правильного розв`язання питання щодо наявності підстав для зупинення виконавчих дій крізь призму застосування пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII у вимірі спірних правовідносин є доведення/недоведення неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби боржника.

Зі змісту описаних вище довідки військової частини НОМЕР_2 від 13.07.2026 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2026 судом установлено, що боржник ОСОБА_1 з 09.06.2026 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у військовій частині НОМЕР_2 на посаді офіцера танкового батальйону.

При цьому зміст вказаних документів, а також клопотання представника боржника про зупинення проведення виконавчих дій не містять інформації, які саме умови служби та яким чином такі умови служби унеможливлюють проведення виконавчих дій, зокрема щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника, що як раз і є визначальною підставою для зупинення їх проведення відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII.

Суд погоджується з твердженнями відповідача та третьої особи, що само по собі проходження військової служби є безумовною підставою для зупинення проведення виконавчих дій виключно на прохання стягувача, який проходить таку військову службу, а не боржника.

У свою чергу твердження представника позивача про протилежне спростовані вищенаведеними правовими позиціями Верховного Суду.

Натомість приватним виконавцем з наданих представником боржника документів установлено, що боржник як військовослужбовець віднесений до захищеної категорії осіб, на єдине житло яких примусове стягнення не здійснюється, у зв`язку з чим 03.09.2026 виніс постанову про зупинення примусової реалізації майна боржника, про що 03.09.2026 повідомив його представника та орган, що здійснює реалізацію такого майна.

Наведені обставини спростовують твердження представника позивача щодо неналежного реагування відповідачем на отримане клопотання про зупинення проведення виконавчих дій та допущену ним бездіяльність.

Та обставина, що відповідна постанова прийнята відповідачем не наступного робочого дня, як це визначено в абзаці сьомому пункту 10-13 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII - 25.08.2026, а тільки 03.09.2026 не вплинула на гарантоване боржнику право, як особі, яка захищена від примусової реалізації єдиного житла боржника, тому не впливає на висновки суду за наслідками розгляду цієї справи.

Крім того, відповідно до положень абзацу третього частини п`ятої статті 13 Закону № 1404-VIII порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Щодо посилань представника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.11.2025 у справі № 466/10524/22, щодо необхідності зупинення виконавчих дій, то суд зауважує, що у вказаній справі Верховний Суд досліджував питання щодо можливості державним виконавцем здійснювати реалізацію арештованого майна боржника - військовослужбовця та виснував, що проходження військової служби у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, як раз і перешкоджає вчиненню таких виконавчих дій.

Натомість у цій справі боржник стверджує про неможливість вчинення такої виконавчої дії як звернення стягнення на заробітну плату, тому суд вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.11.2025 у справі № 466/10524/22 за інших обставин, є нерелевантним до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що у цій справі приватний виконавець у повній мірі дотримав прав позивача, як особи, що віднесена до захищеної категорії осіб, у спосіб прийняття постанови від 03.09.2026 про зупинення примусової реалізації майна боржника.

Позовна заява, як і подане відповідачу клопотання, не містить обставин, які саме умови військової служби та яким чином перешкоджають і унеможливлюють проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні, зокрема щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника.

Суд погоджується з твердженнями відповідача та третьої особи, що звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника здійснюється шляхом направлення постанови до відповідної установи для виконання та проведення передбачених законом відрахувань, тому не вимагає явки боржника до приватного виконавця, участі боржника у проведенні виконавчих цих дій або відриву його від виконання військових обов`язків.

Навпаки, на думку суду, накладене відповідачем стягнення на заробітну плату (грошове забезпечення) боржника, сприяє дотриманню приватним виконавцем обов`язку здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а також дотриманню права стягувача на примусове виконання цього виконавчого документа.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу адвоката покладаються на позивача, та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Щодо зазначеного у відзиві на позовну заяву повідомлення про подання відповідачем до суду доказів та детального розрахунку понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у цій справі, то суд вважає за необхідне звернути увагу приватного виконавця, який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, на положення частини другої статті 134 та частин другої, третьої статті 139 КАС України, згідно з якими: за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката; при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз; а також, що суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 46, прим. 54, РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова