Ухвала суду № 140350537, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/3222/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є. розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в порядку ст. 383 КАС України у справі №160/3222/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідач-2) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/3222/25.

Рішенням від 29 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року, Дніпропетровський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, датованого 16.07.2024 № 921140171240 про відмову у переході на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про перехід на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

01.10.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області №912410192378 від 06.03.2026 та повторно розглянути заяву від 16.07.2024 №11570.

В обґрунтування вимог заяви позивач вказала, що 25.09.2026 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для отримання інформації щодо виконання рішення у даній справі. Так, позивач отримала рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 06.03.2026. При цьому, позивач вважає, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки посилання на те, що позивач працювала на льотній посаді за сумісництвом, що не дає право на призначення пенсії за вислугу років за ШВП-221, на думку позивача, є необгрунтованим.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.

Згідно ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

За викладених обставин, враховуючи приписи статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається за наявними матеріалами в справі в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Водночас частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №295/9823/21.

Як зазначає сам позивач у заяві, відповідач на виконання рішення суду повторно розглянув заяву позивача.

При цьому, за результатом повторного розгляду заяви прийняв рішення від 06.03.2026 № 912410192378, відповідно до якого, відділом перерахунків забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг головного пенсій №2 управління пенсійного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 160/3222/25 було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), від 16.07.2024 за №11570 щодо переходу з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до п. «є» ст.55 (спортсмени) на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 (окремі категорії працівників авіації і льотно - випробного складу) Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Одночасно з цим, у рішенні вказано, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала:

- з 19.07.1982 по 14.10.1997 на посаді машиніста баштового крану у відкритому акціонерному товаристві «Жилстроймеханізація №2»;

- з 25.10.1997 по 10.06.1998 отримувала допомогу по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»;

- з 11.06.1998 по 31.08.2010, згідно штатного розкладу, на посаді інструктора - парашутиста у Дніпропетровському авіаційно-спортивному клубі.

Згідно з роз`ясненням, наданим Міністерством праці та соціальної політики України робота за сумісництвом права на пенсію за вислугу років не дає.

Враховуючи вищезазначене підстав для зарахування вищезазначених періодів роботи до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 Закону №1788 немає.

У зв`язку з відсутністю правових підстав прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переході на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення".

Разом з цим, суд наголошує, що прийняте відповідачем рішення не стосуються предмета спору у справі №160/3222/25, оскільки таке прийняте з інших підстав.

Суд зазначає, що норми статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечити належне виконання ухваленого у конкретній адміністративній справі судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, винесеного на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у такій справі.

Питання правомірності прийнятого рішення за результатом повторного розгляду заяви може бути предметом іншого спору.

Таким чином, у задоволенні заяви належить відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в порядку ст. 383 КАС України у справі №160/3222/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 КАС України.

Суддя Н.Є. Калугіна