Ухвала суду № 140350372, 06.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 жовтня 2026 рокуСправа № 160/29046/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Акерман Олег Матвійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не витребування та не врахування довідок про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати та врахувати довідки про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- доказів сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.;

- доказів порушеного права, зокрема, докази відмови відповідача у витребуванні та врахуванні довідок про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії (належним чином завірена копія заяви представника позивача від 14.09.2026 року про здійснення запиту довідок про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії разом із доказами її направлення відповідачу, та відповіді за результатами розгляду такої заяви в разі наявності);

- уточненої позовної заяви з доказами направлення відповідачу, виклавши зміст позовних вимог, з урахуванням висновків суду.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 року скерована представнику позивачу через підсистему Електронний суд та доставлена в електронний кабінет 24.09.2026 року, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання Красовської А.А. про доставку електронного листа.

01.10.2026 року на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2026 року надійшла уточнена позовна заява, в якій він просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, визнати протиправними дії щодо не врахування заробітної плати для розрахунку розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виключити ОСОБА_1 з кола осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, врахувати заробітну плату для розрахунку розміру пенсії.

Дослідивши наявність підстав для прийняття до розгляду уточненої позовної заяви, суддя зазначає наступне.

Положеннями статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, суддя зазначає, що представник позивача в поданій уточненій позовній заяві змінює підставу позову, нормативно-правове обґрунтування, а також предмет позову, зокрема, фактично формує/визначає нові позовні вимоги.

З цього приводу суддя зазначає, що процесуальний закон, надавши позивачу право подати заяву про зміну позовних вимог чітко визначив зміст такої процесуальної поведінки сторони, зокрема, відповідна зміна може стосуватися лише:

- предмета або підстави позову;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Аналіз першої складової можливості подання заяви про зміну позовних вимог, визначених у частині 1 статті 47 КАС України, свідчить, що законодавець у зазначеній нормі не передбачив права позивача на зміну одночасно як предмета так і підстави позову з огляду на те, що така зміна фактично свідчить про появу нових вимог із іншим, додатковим предметом та самостійною підставою. Подання заяви із новим предметом і відповідно підставою позову, по своїй суті, не може бути заявою про зміну того предмету і підстави позову, провадження за яким вже перебуває на розгляді у суді.

Так, підстава адміністративного позову обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена.

Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими (в межах одного предмета); доповнення фактичних чи правових підстав новими (в межах одного предмета); вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав (в межах одного предмета).

Предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити своїх інтересів.

Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими (в основі яких знаходяться первинні підстави позову); доповнення позовних вимог новими (в основі яких знаходяться первинні підстави позову); вилучення із позовних вимог; пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (в основі яких знаходяться первинні підстави позову).

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі №826/19197/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У контексті другої складової можливості подання заяви про зміну позовних вимог, визначених у ч. 1 ста. 47 КАС України, слід зауважити, що "розмір" позовних вимог це характеристика таких вимог, зміст яких як правило має цифровий вираз/еквівалент, зокрема, стягнення грошових коштів у відповідній сумі/грошовому розмірі тощо. В даному випадку мова не йде про збільшення "кількості" вимог, а процесуальний закон чітко визначає - "розмір".

Так, подаючи адміністративний позов в уточненій редакції в адміністративній справі, позивач заявляє нові позовні вимоги.

Суддя зауважує, що заявляючи в уточненому адміністративному позові вищевказані вимоги, позивач фактично змінює не лише предмет позову, а й його підстави (сформувавши новий/додатковий самостійний предмет і підстави).

Враховуючи вищевикладене, поданий представником позивача адміністративний позов в уточненій редакції фактично є заявою про одночасну зміну підстав та предмету позову у справі, що згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України не допускається, оскільки свідчить про виникнення нового адміністративного позову, який має свій індивідуальний предмет та самостійні підстави, що є відмінними від предмету та підстав, визначених стороною позивача при зверненні до суду з первинним адміністративним позовом.

У даному випадку право позивача на доступ до суду в межах заявлених нових позовних вимог може бути реалізоване у спосіб подання ним нової позовної заяви, а не зміною предмету та одночасно підстав первинного позову, збільшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про відсутність процесуальних підстав для прийняття уточненої позовної заяви та про необхідність її повернення без прийняття до розгляду.

Також в уточненій позовній заяві представник позивача просить суд звільнити позивача від сплати судового збору.

Дослідивши клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору, суддя зазначає наступне.

Як доказ скрутного майнового становища позивача представник позивача подав до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по грудень 2025 року, в яких зазначено, що інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.

Так, згідно із частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суддя враховує, що Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі Княт проти Польщі (Kniat v. Poland), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі (Jedamski and Jedamska v. Poland), заява № 73547/01).

З огляду на зазначене вище, клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки ним не надано належних доказів, які б свідчили про скрутний матеріальний стан позивача, а надані ним документи не містять достатньої інформації, яка повністю відображає розмір його річного доходу за попередній календарний рік.

Слід зазначити, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору не можуть бути розцінені як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки наданий до суду витяг містить інформацію про відсутність у нього доходів на території України, проте, як видно з матеріалів справи, позивач з 1995 року проживає на території Держави Ізраїль.

З огляду на викладене, суддя дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору.

При постановленні ухвали суд враховує позицію Верховного Суду зазначену в ухвалі від 15.07.2024 року у справі №380/919/24.

Також на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2026 року представником позивача в якості доказів порушеного права до суду надано копію заяви від 14.09.2026 року, в якій він проси відповідача здійснити запит довідок про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії. При цьому, представник відповідача посилається на порушення прав позивача, з огляду на те, що відповідач не здійснив запит довідок про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії та не надав відповідь за результатами розгляду вказаної заяви.

Однак суддя звертає увагу, що вищевказана заява датована 14.09.2026 року, тоді як з даним позовом представник позивача звернувся до суду 15.09.2026 року, тобто на наступний день після подання до відповідача відповідної заяви, не дочекавшись 30-денного строку для надання відповіді в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Враховуючи вищевикладене, суддя констатує ненаданням позивачем доказів порушеного права позивача, зокрема, доказів відмови відповідача у витребуванні та врахуванні довідок про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії або бездіяльності відповідача в цій частині (не надання відповідачем відповіді після спливу 30-денного строку після подачі заяви).

Слід зазначити, що станом на 06.10.2026 року вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 21.09.2026 року, не виконані, недоліки позову позивачем не усунені, із заявою про продовження процесуальних строків для надання часу на усунення недоліків представник позивача не звертався.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, адміністративний позов слід повернути позивачеві.

Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Повернути уточнену позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Акермана Олега Матвійовича без прийняття до розгляду.

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Акермана Олега Матвійовича про звільнення позивача від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна