Рішення № 140350349, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/5742/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Калугіної Н.Є.,

при секретарі судового засідання - Байрак П.І.,

за участю:

представника позивача - Гокової Т.В.,

представника відповідача - Лаврінець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження справу №160/5742/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, та з урахуванням зміни підстав позову, які прийняті судом протокольною ухвалою від 11.06.2026, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві № 193 від 09.02.2026 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві № 1666 від 22.09.2025 року про призначення старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 (з обслуговування мікрорайону «Сирець») Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києва;

- зобов`язати ГУНП у м. Києві внести зміни до наказу по особовому складу № 247 від 20.02.2026 року про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 в частині підстав звільнення з п.6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) на п.7 (за власним бажанням) ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» та посади з якої було звільнено ОСОБА_1 ;

- здійснити розрахунок грошової компенсації в зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.09.2025 звернувся до свого прямого керівника з рапортом про звільнення з органів поліції, його рапорт не був розглянутий. Згодом позивач дізнався про те, що наказом від ГУНП у м. Києві № 1666 від 22.09.2025 його було призначено на посаду інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення. Проте, на думку позивача такий наказ є незаконним, оскільки прийнятий керівництвом під час перебування позивача на лікарняному, без його відома та згоди, після подачі ним рапорту про звільнення за власним бажанням, звільнення з посади яку він на той час не займав (позивач посилається на помилки у наказі від 22.09.2025 в зазначенні посади), призначення без згоди поліцейського на нерівнозначну посаду. До того ж, рапортами від 22.09.2025, від 20.11.2025, від 18.12.2025 позивач цікавився про розгляд його рапорту від 11.09.2025 про звільнення. Вважає, що ним в повному обсязі дотримано вимоги Закону стосовно попередження відповідача про своє бажання звільнитися зі служби за три місяці. За результатами проведеного службового розслідування, встановлений факт відсутності позивача на службі з 29.12.2025 по 02.02.2026, та наказом від 09.02.2026 позивача звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Ці дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують його конституційне право на законне звільнення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.03.2026 залишив позов без руху та надав позивачу 10 днів для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом в частині оскарження наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві № 193 від 09.02.2026 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 , із наведенням причин в обґрунтування пропуску такого строку із наданням відповідних доказів, які підтверджують неможливість вчинення позивачем дій щодо звернення до суду з даним позовом у 15-денний строк.

Позивач у встановлений судом строк подав заяву про поновлення строку звернення до суду.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 26.03.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнив, поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду в адміністративній справі №160/5742/26, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначив підготовче засідання на 28.04.2026, встановив учасникам справи строк на подання заяв по суті справи.

Згідно із відзивом на позовну заяву відповідач вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що поліцейський може бути звільнений зі служби в поліції за власним бажанням раніше, ніж за три місяці після подачі ним відповідного рапорту про звільнення, за умовами наявності домовленості між ним та керівництвом. Така домовленість полягає з одного боку в зазначенні поліцейським у рапорті конкретної дати, з якої він має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, а з іншого - у згоді уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Позивач 11.09.2025 звернувся до відділу кадрового забезпечення з рапортом про звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» із зазначенням бажаної дати звільнення 01.10.2025 та без зазначення поважних причин звільнення. Листом ГУНП у м. Києві від 02.10.2025 № 208157-2025 позивачу обґрунтовано відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення зі служби в поліції з 01.10.2025, із посиланням на нормативно-правові акти, які, на думку відповідача, порушені позивачем. Факт отримання позивачем вищевказаної відповіді не заперечується, а навпаки підтверджується інформацією, викладеною у позовній заяві. До того ж, відповідач вказав, що згоди між ОСОБА_1 та ГУНП у м. Києві щодо дати звільнення досягнуто не було, в поданому рапорті позивач хоч і вказав бажану дату звільнення, однак всупереч нормам вищенаведеного законодавства не вказав причини, що перешкоджають виконанню службових обов`язків та/або поважні причини визначені КМУ, які б унеможливлювали його подальше проходження служби в поліції. Відтак, звільнення позивача за рапортом про звільнення за власним бажанням без зазначення причин, що перешкоджають подальшому виконанню службових обов`язків та без узгодження дати звільнення до закінчення тримісячного строку є порушенням вищенаведених норм Положення № 114.

Згідно із наданою позивачем відповіддю на відзив, позивач не погоджується з доводами відповідача, зазначає, що право позивача ставити питання про звільнення з скороченням терміну попередження чи по закінченню встановленого законом терміну є непорушним і твердження про те, що законодавством не передбачене доповнення до рапорту про звільнення є абсурдним, особа сама вирішує яким чином зафіксувати своє волевиявлення. Заборони на таку форму волевиявлення не існує. Відповідачем було проігноровано звернення позивача від 20.11.2025. Відповідач не повідомив позивача про свої вимоги до форми і змісту рапорту до сплину 3-х місячного терміну, відповідь не направив, тож невихід ОСОБА_1 на службу після 11.12.2025 року, коли сплинув встановлений законом термін попередження, є правомірним.

20.05.2026 відповідач звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у м. Києві від 22.09.2025 № 1666 о/с Про особовий склад.

05.06.2026 позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, де по суті змінив підстави позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у м. Києві від 22.09.2025 № 1666 о/с Про особовий склад, а також з заявою про поновлення строку звернення до суду з позовом в цій частині.

За результатами розгляду заяви про поновлення строку на подання позову в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у м. Києві від 22.09.2025 № 1666 о/с Про особовий склад в судовому засіданні 11.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.06.2026 її задовольнив та поновив позивачу строк на звернення до суду з позов в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у м. Києві від 22.09.2025 № 1666 о/с Про особовий склад.

Протокольною ухвалою від 11.06.2026 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову та постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням підстав позову, що викладені в заяві від 05.06.2026.

Відповідач надав відзив на позов з урахуванням зміни підстав позову, в якому зазначив, що ОСОБА_1 не звертався з рапортом на звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, із зазначенням актуальної посади на якій він перебував, тобто посади інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києва, тому у ГУНП у м. Києві були відсутні правові підстави щодо задоволення рапорту ОСОБА_1 від 11.09.2025 на звільнення зі служби в поліції з 01.10.2025, навіть після спливу тримісячного строку, визначеного Положенням № 114, оскільки даний рапорт не відповідав посаді, яку останній займав на дату закінчення терміну 01.01.2026, тому реалізувати його не видавалось за можливе. Окрім того, зазначає, що оскарження відмови у звільненні поліцейського зі служби в поліції за власним бажанням забезпечується шляхом звернення до суду з позовною вимоги про визнання протиправною такої відмови та зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути питання про звільнення поліцейського за власним бажанням та/або видати відповідний наказ щодо особового складу про звільнення.

Протокольною ухвалою від 07.07.2026 суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 04.08.2026.

В судовому засіданні 04.08.2026 суд оголосив перерву до 11.08.2026 та протокольною ухвалою від 04.08.2026 витребував у відповідача копії наказу від 17.01.2025 №80 та листа відповіді позивачу від 27.11.2025, відповідні докази суд зобов`язав відповідача надати до 10.08.2026 року.

На вимогу суду, відповідачем надані витребувані судом докази.

За клопотанням відповідача, судове засідання, яке призначене на 11.08.2026 відкладено на 24.09.2026.

В судовому засіданні 24.09.2026 оголошено перерву на стадії ухвалення судового рішення до 05.10.2026.

В судовому засіданні 05.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши в судовому засіданні позиції учасників процесу, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно з біографічною довідкою ОСОБА_1 з серпня 2015 року проходив службу в органах Національної поліції України.

Зокрема, з жовтня 2023 по лютий 2025 позивач перебував на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києва, з лютого 2025 по вересень 2025 на посаді старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону "Сирець") Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, з вересня 2025 по лютий 2026 року на посаді - інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києва.

11.09.2025 позивач звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві з рапортом про звільнення. В своєму рапорті позивач зазначив, що просить звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням, згідно пункту 7 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», з 01.10.2025, у зв`язку із наявністю поважних причин.

На цьому рапорті проставлена резолюція «Згідно чинного законодавства 17.09.2025», а також резолюція заступника начальника Шевченківського УП ГУНП у м. Києві «не заперечую», а також начальника Шевченківського УП ГУНП у м. Києві «у зв`язку із некомплектністю клопочу по суті рапорту щодо заперечення звільнення».

У період з 22.09.2025 по 10.12.2025 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, про що свідчать листки непрацездатності №18838870-2034822269-1, №18838870-2034920752-1, №18967253-2035045956-1, №18967253-2035396991-1, №18967253-2035590124-2, №18967253-2035769473-1, №18967253-2035986649-1, №18967253-2036237923-1, №18967253-2036515111-1 (а.с. 21-30 т.1).

Згідно із наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.09.2025 №1666 о/с «Про особовий склад» відповідно до абзацу другого (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) пункту 2 частини першої та абзацу другого частини восьмої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" призначити капітана поліції ОСОБА_2 (0142365) інспектором Взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві з посадовим окладом 2500 гривень, установивши надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 40 відсотків посадового окладу, з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, звільнивши його з посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. Підстава: подання першого заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної полі у м. Києві полковника поліції Родигіна А.С. від 22 вересня 2025 року.

В листі від 22.09.2025 №199233-2025, відповідач зазначив, що стосовно позивача прийнятий наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.09.2025 №1666 о/с «Про особовий склад» та повідомлено про те, що йому необхідно невідкладно прибути до місця дислокації підрозділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого проходження служби.

На підтвердження своїх доводів щодо надсилання вказаного листа позивачу, відповідач надав опис вкладення в цінний лист про направлення цього листа та копії витягу з наказу ГУНП у м. Києві від 22.09.2025 №1666 о/с на адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 97 т. 1). Згідно поштової накладної УКРПОШТА №0100100524273, одержувачем зазначено: ОСОБА_1 , до відділення, Київ 04202.

Доказів отримання/вручення позивачу вказаного листа в матеріалах справи не має.

При цьому, як зазначає відповідач, до нього не повернулись поштове відправлення про надсилання вказаного листа позивачу, з відміткою про його вручення або з наведенням причин невручення, таких доказів відповідач до матеріалів справи не надав.

Тож, відповідачем не доведена обставина належного та вчасного повідомлення позивача про прийняття стосовно нього наказу від 22.09.2025 №1666.

Згідно листа начальника ГУНП у м. Києві від 02.10.2025 № 208157-2025, старшому слідчому слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону "Сирець"). Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітану поліції Дмитру КУЗЮКУ повідомлено, що згідно з підпунктом "ж" пункту 63 та підпункту "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114 ) особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановленням на військовий облік) за власним бажанням за наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Вичерпний перелік поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян зі служби осіб рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" (далі постанова № 413). У пункті 68 Положення № 114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт. Отже, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого в пункті 68 Положення № 114 строку, якщо таке прохання не міститься в рапорті про звільнення, є протиправним. У межах визначеного в указаному пункті строку сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю слід вважати зазначення в рапорті поважних причин та конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку, та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Розгляд рапортів поліцейських про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням відбувається з дотриманням вимог, установлених пунктом 68 Положення № 114, вимог Постанови № 413 та листа Національної поліції України від 31 травня 2021 року № 6684/01/12-2021 "Про розгляд рапортів поліцейських про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням". На підставі вищевикладеного, повідомляємо, що задовольнити Ваш рапорт від 11 вересня 2025 року про звільнення зі служби в поліції з 01 жовтня 2025 року не представляється можливим.

Цей лист отриманий позивачем, про що ним зазначено 20.11.2025 у доповненні до рапорту від 11.09.2025.

22.09.2025 позивач знов звернувся до відповідача з рапортом про звільнення за власним бажанням з 06.10.2025, у зв`язку із наявністю поважних причин, який супровідним листом від 23.09.2025 був направлений до ГУНП у м. Києві адвокатом позивача Олегом Картавенко.

Листом від 08.10.2025 № 389675-2025 ГУНП у м. Києві повідомило адвоката О. Картавенка про те, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.09.2025 № 1666 о/с капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до абзацу другого пункту 2 частини першої та абзацу другого частини восьмої статті 65 Закону України Про Національну поліцію" призначено на посаду інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві. На підставі вищевикладеного, задовольнити рапорт ОСОБА_1 про звільнення зі служби в поліції з 06 жовтня 2025 року з посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону "Сирець") Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві не є можливим.

20.11.2025 адвокат позивача О. Картавенко супровідним листом надіслав відповідачу доповнення до рапорту про звільнення за власним бажанням від 11.09.2025. В цих доповненнях позивач просив звільнити його, старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговуванням мікрорайону «Сирець») Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 , за власним бажанням за спливом трьох місяців з дня попередження про наміри звільнення; вважати датою попередження з якої відраховується 3-х місячний термін, дату поданого ним рапорту про звільнення за власним бажанням від 11 вересня 2025 року; видати наказ про його звільнення з органів Національної поліції України за власним бажанням з 11 грудня 2025 року; рапорт про звільнення від 22 жовтня 2025 року залишити без розгляду та задоволення.

Листом ГУНП №455679-2025від 27.11.2025 на адвокатський запит від 20.11.2025 № 20/11-25, адвокату ОСОБА_3 , надано відповідь, у який зазначено, що задовольнити рапорт ОСОБА_1 про звільнення зі служби в поліції з посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону Сирець) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві не є можливим.

Зокрема, в цьому листі вказано, що розгляд рапортів поліцейських про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням відбувається з дотриманням вимог, установлених пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу та листа Національної поліції України від 31 травня 2021 року № 6684/01/12-2021 Про розгляд рапортів поліцейських про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням.

Наказом від 09.01.2026 №66 т.в.о. начальником ГУ НП у м. Києві призначено проведення службового розслідування з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки відомостей, викладених у доповідній записці тимчасово виконуючої обов`язки командира полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві підполковника поліції КРЕТ Тетяни від 08.01.2026 за фактом відсутності на службі інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 та інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_4 .

Наказом від 23.01.2026 №231 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 09.01.2026 №o 66 «Про призначення та проведення службового розслідування», до 06.02.2026.

06.02.2026 начальником ГУ НП у м. Києві затверджений висновок службового розслідування за фактом відсутності на службі капітана поліції ОСОБА_1 та капітана поліції ОСОБА_4 .

За результатами проведеного службового розслідування, комісією встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі з 29.12.2025 по 02.02.2026 без поважних причин.

Наказом начальника ГУНП у м. Києві від 09.02.2026 №193 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 8 частини третьої статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Присяги працівника поліції, підпунктів 2, 8 пункту 3 розділу II Посадової інструкції ОСОБА_1 , до інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_2 (0142365) застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом начальника ГУНП у м. Києві від 20.02.2026 №247 о/с капітана поліції ОСОБА_2 (0142365), інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві, звільнено зі служби в поліції з 20 лютого 2026 року, відповідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Не погодившись з тим, що його звільнили зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно з вимогами статті 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-5 ст. 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно з приписами частини першої статті 65 Закону №580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Частиною другою статті 65 Закону №580-VIII (станом на час прийняття наказу від 22.09.2025№1666) передбачено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону №580-VIII, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону №580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (ч. 9 ст. 65 Закону №580-VIII).

У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження. Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної відповідальності, а також поліцейських, які мають діюче дисциплінарне стягнення (ч.ч. 10-11ст. 65 Закону №580-VIII).

З метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 №1235, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок №1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).

Відповідно до розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.

За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку №1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку №1235 у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.

Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із витягом із спірного у цій справі наказу ГУНП у м. Києві № 1666 від 22.09.2025 року, серед іншого, відповідно до абзацу другого (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) пункту 2 частини першої та абзацу другого частини статті 65 Закону України "Про Національну поліцію", капітана поліції ОСОБА_2 (0142365) призначено інспектором Взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві з посадовим окладом 2500 гривень, установивши надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 40 відсотків посадового окладу, з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, звільнивши його з посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Підстава: подання першого заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної полі у м. Києві полковника поліції Родигіна А.С. від 22 вересня 2025 року.

Позивач посилається на те, що в наказі неправильно вказана посада, з якої він звільнений «старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві», тоді як, його дійсна посада «старший слідчий слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону "Сирець"). Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві».

Разом з тим, як пояснив відповідач, при виготовленні витягу з цього наказу, кадровою службою відповідного Управління ГУНП у м. Києві було допущено помилку у зазначенні посади позивача, з якої його звільнено при призначенні на іншу посаду. Відповідачем наданий витяг з наказу від 22.09.2025 № 1666, в якому виправлено помилку та правильно вказано посаду позивача, з якої його звільнено «старший слідчий слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону "Сирець"). Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві», призначивши на іншу посаду.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу від 22.09.2025 №1666.

Згідно із поданням першого заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної полі у м. Києві полковника поліції Родигіна А.С. від 22 вересня 2025 року, останній вказав на виниклу потребу у комплектуванні вакантних посад полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві та характеризував позивача як такого, що зарекомендував себе позитивно, добросовісного, старанного працівника, вмілого виконавця. Також у поданні вказано, що позивач сумлінно ставиться до виконання службових обов`язків, проявляє принциповість та наполегливість, має добру спеціальну підготовку та досвід роботи в колективі, а також має достатні теоретичні й практичні навички, які дозволяють на достатньому рівні виконувати свої посадові обов`язки. Володіє організаторськими здібностями, почуттям особистої відповідальності за доручену справу. Швидко орієнтується та правильно діє в складних обставинах. Займає принципову позицію ставлення до дисципліни і законності, цікавиться труднощами, які виникають в підрозділі під час виконання практичних задач, намагається вирішувати проблемні питання у найкоротший термін. Нормативні документи, статути і накази, які регламентують діяльність Національної поліції знає та вірно керується ними у повсякденній практичній роботі. Вміє визначити в роботі головне і обирає найбільш раціональні шляхи виконання поставлених завдань. Не допускає порушень службової дисципліни. На критику з боку керівництва реагує правильно, робить належні висновки та усуває вказані недоліки. До проявів корупційних діянь працівників поліції та у суспільстві відноситься негативно. Має добру фізичну підготовку.

Підставою для оскарження цього наказу позивач вказав на нерівнозначність посади, на яку його переміщено.

У постановах від 23.06.2021 у справі №240/14986/20, від 30.09.2021 у справі №640/20160/18 Верховний Суд серед іншого також вирішував питання які посади є рівнозначними для цілей застосування абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII та статті 32 КЗпП України. За висновками Верховного Суду, у вказаних постановах з метою визначення чи є посада, на яку переміщено поліцейського, рівнозначною його попередній посаді, необхідно враховувати низку факторів, зокрема: граничне спеціальне звання, установлене для зайняття цієї посади, рівень посадового окладу та грошового забезпечення з урахуванням його обов`язкових складових (надбавок та премій); коло посадових обов`язків, ступінь підпорядкування.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 09.04.2026 у справі № 320/9767/21, де вирішуючи спір, що виник з аналогічних правовідносин, та скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що вказані суди не з`ясували: 1) чи були вказані посади рівнозначними в контексті критеріїв, сформованих Верховним Судом у постановах від 23.06.2021 у справі №240/14986/20, від 30.09.2021 у справі №640/20160/18; 2) чи було вказане переміщення пов`язаним із переведенням в іншу місцевість, якщо так, то чи надав позивач згоду на таке переміщення.

Суд у цій справі враховує, що вказаний висновок Верховного Суду зроблений на підставі абзацу 2 пункту 2 частини першої, а також з урахуванням частини 2 статті 65 Закону №580-VIII, у редакції до внесення змін Законом №2123 від 15.03.2022.

Разом з тим, суд зазначає, що до внесення змін до частини другої статті 65 Закону №580-VIII Законом №2113 від 15.03.2022, редакція цієї норми передбачала, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Тобто, законодавцем було передбачено один і той же підхід до розмежування посад за спеціальним званням, однак, після внесення змін до частини другої статті 65 Закону №580-VIII Законом №2113 від 15.03.2022, таке розмежування викладено більш детально.

Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин можливе застосування наведених вище позицій Верховного Суду.

Повертаючись до обставин цієї справи, позивача за ініціативою керівника для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, було переміщено з посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону «Сирець») Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві на посаду інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Згідно доводів відповідача, позивача переміщено на рівнозначну посаду, оскільки згідно Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 № 142, посада старший слідчий передбачає граничне спеціальне звання «капітан поліції». Наказом Національної поліції України від 12.09.2025 № 1071 «Про затвердження Змін до Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань» внесено зміни до розділів V та IX наказу Національної поліції України від 04.12.2015 № 142, згідно яких посада інспектора також стала передбачати граничне спеціальне звання «капітан поліції».

Досліджуючи критерії рівнозначності цих посад, суд зазначає, що Полк поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП у м. Києві відноситься до окремих підрозділів ГУ НП у м. Києві, тоді як, Слідче відділення відділу поліції № 4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві відноситься до Територіальних підрозділів ГУ НП у м. Києві.

Згідно Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України04.12.2017 № 987, залежно від специфіки функцій, посадових (функціональних) обов`язків, що покладені на поліцейських, Підрозділи в штаті мають відділення, взводи, роти (батальйони) швидкого реагування та структурні, стройові і територіальні (відокремлені) підрозділи відповідно, які призначені для безпосереднього проведення спеціальних поліцейських операцій із припинення злочинів, пов`язаних з високим ступенем суспільної небезпеки та вчиненням збройного опору, для вирішення бойових (спеціальних) завдань під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації збройного конфлікту, а також для здійснення відповідно до компетенції заходів у сфері протидії злочинності, що пов`язані з підвищеною загрозою для життя і здоров`я поліцейських та потребують від поліцейських високого рівня фізичної і професійної підготовленості, уміння впевнено діяти в екстремальних умовах (п.п. 7 пункту І).

Пунктом ІІ цього Положення визначені завдання Підрозділів, серед яких, запобігання, виявлення та припинення адміністративних і кримінальних правопорушень; забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів; забезпечення безпеки взятих під захист осіб, членів їх сімей, охорона адміністративних, державних будівель та інших об`єктів на підставах та в порядку, визначених законодавством України; участь в антитерористичних операціях, що проводяться відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», беруть участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього.

Положенням про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого Наказ Міністерства внутрішніх справ України 06.07.2017 № 570, передбачено, що на cлідчі підрозділи покладаються такі завдання:

1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;

2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;

3) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції;

4) забезпечення відшкодування фізичним і юридичним особам шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями;

5) виявлення причин і умов, які сприяють учиненню кримінальних правопорушень, і вжиття через відповідні органи заходів щодо їх усунення (п.п.1 пункту ІІ Положення).

Тобто, посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону «Сирець») Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві, входять до різних за функціональним призначенням підрозділів Національної поліції України та мають різні за своїм характером, фізичною підготовкою, навиками та здібностями, повноваженнями, вимоги до посади.

До того ж, наказом ГУНП від 17.01.2025 №80 о/с про призначення позивача на посаду старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції №2 (з обслуговування мікрорайону «Сірець») Шевченківського УП ГУНП у м. Києві посадовий оклад позивача визначений на рівні 2600 грн та надбавка за спеціальні умови проходження служби в поліції у розмірі 45 відсотків від окладу, тоді як спірним наказом від 22.09.2025 №1666 о/с позивачу визначено посадовий оклад на рівні 2500 грн та надбавка за спеціальні умови проходження служби в поліції у розмірі 40 відсотків від окладу.

Отже, ці посади відрізняються також і розміром посадового окладу та надбавки за спеціальні умови проходження служби, де, посадовий оклад та надбавка за спеціальні умови проходження служби у інспектора Взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві є нижчими, ніж у слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 (з обслуговування мікрорайону «Сірець») Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що посади старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону «Сірець») Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та інспектора Взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві, не є рівнозначними, а посада інспектора Взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві є нижчею ніж посада слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону «Сірець») Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Тому, покликання відповідача тільки на те, що ОСОБА_1 було переміщено на рівнозначну посаду, з огляду на Перелік посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 № 142, з урахуванням змін від 12.09.2025, є недостатнім для визначення рівнозначності посади.

До того ж, необхідно зазначити, що відповідач покликається на відсутність у Законі України «Про Національну поліцію» норми про необхідність отримання згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. На думку відповідача, з аналізу статті 65 Закону № 580-VIII, випливає, що переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції, у тому числі у порядку переведення за ініціативою прямих керівників або керівників інших органів поліції, які порушили питання про переміщення з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, можливе за умови, що граничне спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає граничному спеціальному званню посади, на яку він переміщується. Згода поліцейського у такому випадку не потрібна.

За приписами ч. 8 ст. 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Дійсно, серед підстав для переміщення поліцейських, яка враховує побажання поліцейського є саме переміщення за ініціативою поліцейського. Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII).

В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби .

Таким чином, переміщення поліцейського з ініціативи начальника повинно мати легітимну мету та бути пов`язаним з певними об`єктивними чинниками - інтересами служби.

Однак, у відзиві на позов, як і у поданні від 22.09.2025, та у подальших листах до позивача, відсутні будь-які обґрунтування розширеного визначення мети переведення позивача, окрім як «для більш ефективної служби», та «в інтересах служби», в чому саме полягала необхідність/доцільність його переміщення, які саме інтереси служби керівництво визначило як такі, що становили підставу для переміщення позивача, чим підтверджена потреба у комплектуванні полку особливого призначення, та які саме навики, здібності, та вміння позивача будуть більш в нагоді на посаді інспектора полку особливого призначення поліції, ніж на посаді старшого слідчого слідчого відділу. Відсутність таких відомостей та не повідомлення про них позивачу створило стан невизначеності у позивача стосовно підстав переміщення.

При цьому, суд наголошує, що переміщення поліцейського з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно переслідувати легітимну мету та бути пов`язаним з певними об`єктивними чинниками інтересами служби. У будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання, а поліцейські повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідає меті цього інституту.

Отже, відповідачем не доведено необхідність переведення позивача на іншу посаду в інтересах служби та дотримання при цьому принципу балансу інтересів підрозділу, у якому працював позивач до переведення при прийнятті спірного наказу про призначення його на посаду інспектора Взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві та урахування специфіки служби на цій посаді.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону №580, переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:

у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;

за ініціативою поліцейського;

як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону.

Враховуючи, що підстави переміщення позивача на посаду нижче ніж та, на якій перебував позивач, що наведені у п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону №580, не підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку, що переміщення позивача на посаду інспектора Взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві, відбулось з порушенням Закону №580.

Тому, і наказ відповідача від 22.09.2025 №1666 прийнятий з порушенням норм Закону України «Про Національну поліцію», а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

До того ж, слушними є доводи позивача про недоліки (помилки), які допущені відповідачем у наказі від 22.09.2025 №1666, оскільки згідно цього наказу, позивача звільнили з посади старшого слідчого слідчого відділення поліції № 4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, тоді як станом на 22.09.2025 позивач перебував на посаді старшого слідчого слідчого відділу поліції №2 (з обслуговуванням мікрорайону Сирець) Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві.

Згідно біографічної довідки позивача на посаді слідчого слідчого відділення поліції № 4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві позивач перебував до лютого 2025 року.

При цьому, витяг з цього наказу з неправильно зазначеною посадою позивача наданий відповідачем до відзиву, разом з матеріалами службового розслідування. В матеріалах справи відсутні належні докази ознайомлення позивача з цим наказом, тому, позивач ознайомившись із цим наказом із матеріалів цієї судової справи, доцільно вказав на цей недолік.

Суд зазначає, що вказані недоліки (помилки) впливають на правомірність індивідуального акту, яким є наказ від 22.09.2025 №1666, адже, він припиняє, змінює та породжує нові права та обов`язки для позивача.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу від 09.02.2026 року №193.

За змістом частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у випадках: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Отже, за змістом наведених положень, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням. Будь-яких додаткових умов для можливості звільнення за власним бажанням Закон не передбачає.

Згідно з пунктом 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів №114 від 29.07.1991 (далі Положення №114).

Згідно із підпунктом "ж" пункту 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

За нормами пункту 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

За змістом пункту 8 Положення № 114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема:

за власним бажанням при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

З аналізу пункту 68 Положення № 114 висновується, що про припинення служби в поліції за власним бажанням працівник поліції повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, подавши відповідний рапорт.

У відносинах звільнення за власним бажанням діє правило за яким, звільнення у порядку пункту 68 Положення № 114 є одностороннім волевиявленням працівника-поліцейського, який подав рапорт про звільнення за власним бажанням, він у будь-який момент до закінчення тримісячного строку з моменту подання рапорту може його відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться, а також працівник не підлягає звільненню у випадку, коли цей строк закінчився, і він не залишив місце роботи і не вимагає припинення трудових відносин.

Водночас усталеною є позиція Верховного Суду, що у межах, передбаченого пунктом 68 Положення № 114, строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, варто вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2026 у справі № 420/6675/23.

З матеріалів цієї справи встановлено, що позивач 11.09.2025 звернувся до відповідача з рапортом про звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", із зазначенням дати звільнення 01.10.2025.

Протягом тривалого часу, з 11.09.2025 по 02.10.2025, відповідач рапорт не розглянув, натомість, 22.09.2025 року прийняв наказ про призначення позивача на іншу посаду до іншого підрозділу, про який позивача належним чином та вчасно не повідомив.

І тільки в подальшому, у листі від 02.10.2025, не повідомивши позивача про наявність стосовно нього наказу від 22.09.2025, відповідач вказав про те, що позивачем у рапорті від 11.09.2025 не зазначено про причини звільнення.

До того ж, як встановлено судом, 23.09.2025 року адвокат позивача звернувся до ГУ НП у м. Києві з адвокатським запитом з питання нерозгляду рапорту позивача від 11.09.2025, та у відповідь на цей адвокатський запит листом від 06.10.2025 адвоката повідомлено про те, що рапорт від 11.09.2025 не містить причин звільнення, тому задовольнити рапорт не є можливим, при цьому, знову не повідомивши про прийняття стосовно позивача наказу від 22.09.2025.

І тільки листами від 08.10.2025 та від 27.11.2025 відповідач вказав позивачу на те, що рапорт позивача від 22.09.2025 про звільнення з 06.10.2025 та доповнення від 20.11.2025 до рапорту від 11.09.2025 не можуть бути задоволені, оскільки наказом від 22.09.2025 №1666 позивача переведено на іншу посаду.

Суд зауважує, що зазначені обставини призвели до стану правової невизначеності та необізнаності позивача щодо стану розгляду його рапорту, адже, рапорт про звільнення позивача потрапив на розгляд керівництву починаючи з 17.09.2025, про що є відповідна резолюція на рапорті, повідомлення позивача про відмову у задоволенні рапорту складено 02.10.2025, тобто через 14 днів. Протягом цього періоду відповідач не повідомивши позивача належним чином про прийняття наказу про призначення його на іншу посаду до іншого підрозділу, надіслав на його адресу лист від 02.10.2025, де посада позивача була зазначена як старший слідчий слідчого відділу поліції.

При цьому, суд зауважує, що подання поліцейським рапорту про звільнення зі служби в поліції з конкретної дати зобов`язує керівництво відповідного органу поліції розглянути його належним чином та погодити звільнення із вказаної дати або ж відмовити у звільненні із зазначенням конкретних причин, за яких таке звільнення не є можливим.

На переконання суду, не зазначення позивачем у рапорті поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків, не може бути підставою для ненадання згоди на звільнення, позаяк пункт 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII такої умови для звільнення за власним бажанням, як наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків, не містить.

До того ж, необхідно зауважити, що у пункті 8 Положення №114, серед інших, містяться дві різні підстави для дострокового звільнення: за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як неодноразово зазначалось, позивач у рапорті від 11.09.2025 вказав причину звільнення за власним бажанням, з поважних причин. При цьому, відповідач у листах від 02.10.2025, від 08.10.2025, від 27.11.2025, відмовляючи позивачу у звільненні, посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу", зазначаючи про не наведення позивачем поважної причини для звільнення за власним бажанням.

Однак, така підстава для звільнення як «за власним бажанням» не відсилає до положень постанови КМУ №413, та не вимагає наведення у рапорті про звільнення за власним бажанням сімейних або інших поважних причин, що перелічені у цій постанові.

Отже, за відсутності прямого обов`язку позивача вказувати у рапорті конкретні причини звільнення за власним бажанням, суд дійшов висновку, що відповідачем причини відмови у звільненні позивача наведені з порушенням Положення №114, зокрема щодо обов`язкового зазначення певних причин у рапорті про звільнення, а тому не можуть лягати в основу відмови у звільненні.

Беручи до уваги норми статті 43 Конституції України, як норми прямої дії, які передбачають право кожного вільно обирати працю та заборону примусу до праці, суд приходить до висновку, що відмова ГУНП у м. Києві у звільненні зі служби в поліції за рапортом позивача від 11.09.2025 є необґрунтованою та безпідставною, оскільки жодних мотивів, які б свідчили про наявність правових підстав для ненадання згоди на звільнення, відповідачем не наведено.

До того ж, як обгрунтовано зазначив позивач у позові, доповненням від 20.11.2025 до рапорту від 11.09.2025 він просив відповідача розглядати його звільнення протягом 3 місяців починаючи з 11.09.2025, тобто з 11.12.2025. Тому, протягом трьох місяців позивач мав легітимні очікування та сподівання на проведення належної процедури звільнення його за власним бажанням, а тому він мав об`єктивні підстави для невиходу на службу з 12.12.2025, у іншому випадку, його вихід на службу був би розцінений відповідачем як продовження служби та не бажання звільнення.

Разом з тим, наказ відповідача від 22.09.2025 №1666 про переведення позивача на іншу посаду, який визнаний судом протиправним, а також необгрунтована відмова у звільненні позивача за власним бажанням, що викладена у листі від 02.10.2025 та в подальшому у листах від 08.10.2025 та від 27.11.2025 стала підґрунтям для проведення процедури службового розслідування з приводу невиходу позивача на службу у період з 29.12.2025 по 08.01.2026.

За результатами проведеного службового розслідування, комісією встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі з 29.12.2025 по 02.02.2026 без поважних причин.

Наказом начальника ГУНП у м. Києві від 09.02.2026 №193 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 8 частини третьої статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Присяги працівника поліції, підпунктів 2, 8 пункту 3 розділу II Посадової інструкції ОСОБА_1 , до інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_2 (0142365) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом начальника ГУНП у м. Києві від 20.02.2026 №247 о/с капітана поліції ОСОБА_2 (0142365), інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві, звільнено зі служби в поліції з 20 лютого 2026 року, відповідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Суд зазначає, що процедура проведення службового розслідування здійснювалась у відношенні до капітана поліції ОСОБА_1 , як інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві, та звільнено позивача також з посади інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Зазначене свідчить про необгрунтованість висновків комісії стосовно порушення позивачем, як інспектором взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві, норм Закону України «Про національну поліцію», оскільки призначення позивача на посаду інспектора взводу стрілецького полку особливого призначення відбулось протиправно, а процедура службового розслідування є наслідком протиправної відмови відповідача у звільненні позивача зі служби в поліції за власним бажанням.

До того ж, суд звертає уваги на те, що відповідачем надана протилежна характеристика особі ОСОБА_1 , яка викладена у поданні від 22.09.2025 року, яке було підставою для призначення позивача на посаду інспектора полку особливого призначення та яка, викладена на аркуші 13 висновку службового розслідування. Ці характеристики мають зовсім протилежні висновки щодо особи позивача протягом несення служби, що свідчить про суперечливість та неправдивість висновків відповідача при наданні оцінки професійним, діловим та особистим якостям позивача та результатам його службової діяльності за певний період, що має бути застосовано відповідачем як джерело інформації під час з`ясування причин і умов, що сприяли вчиненню можливого проступка, а також для визначення виду дисциплінарного стягнення.

До того ж, відповідач у своїх поясненнях просить застосувати при вирішенні цієї справи правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11.12.2025 № 340/1237/22, та у постанові від 11.08.2026 у справі №320/42545/23.

Так, Касаційний адміністративний Суд у складі ВС у постанові від 11.12.2025 № 340/1237/22, розглядав спір про звільнення поліцейського у зв`язку із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. За обставинами справи, позивача було переведено на нове місце служби в іншу місцевість без його згоди, однак, не погоджуючись із цим переведенням, позивач не вийшов на нове місце служби. За фактом не виходу позивача на нове місце служби проведено службове розслідування та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що сам по собі спір щодо законності управлінського рішення (зокрема переведення на іншу посаду чи в іншу місцевість) не дає поліцейському права ігнорувати наказ. Відмова від виконання можлива лише тоді, коли протиправність наказу є очевидною, не потребує складного правового аналізу і полягає у вимозі вчинити дії, що суперечать закону, Присязі або утворюють склад злочину.

Верховний Суд також вказав, що навіть якщо наказ видано з порушенням процедури, він потенційно порушує трудові гарантії, то це не робить його автоматично явно незаконним. Такі дефекти є підставою для судового оскарження, але не для самостійної відмови від виконання.

Також Верховний Суд дійшов висновку, що наказ про переведення не мав ознак очевидної протиправності; він залишався чинним і не був скасований у встановленому законом порядку; у Позивача не було правових підстав не виконувати наказ і не виходити на службу.

У справі №320/42545/23 Верховний Суд розглядав аналогічний спір щодо звільнення поліцейського, яке відбулось у зв`язку із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, за невихід на нове місце служби після його переведення без його згоди.

У цій справі Верховний Суд також дійшов висновку, що сам по собі факт звернення позивача до суду з вимогою про оскарження наказу про переведення не припиняв його дії та не звільняв позивача від виконання покладених на нього службових обов`язків.

Тим самим відповідач у цій справі зазначив, що враховуючи відсутність у позивача поважних причин невиходу на службу, він зобов`язаний був вийти на нове місце служби.

Однак, суд зазначає, висновки Верховного Суду у постанові від 11.12.2025 № 340/1237/22, та у постанові від 11.08.2026 у справі №320/42545/23 не є релевантними до обставин цієї справи, тому не можуть бути застосовані судом під час її розгляду, адже у цій справі в межах заявлених позовних вимог судом розглядались дії відповідача в сукупності: процедура звільнення позивача за власним бажанням за результатами розгляду рапорту про звільнення, переміщення позивача на іншу рівнозначну/нерівнозначну посаду, правомірність підстав проведення службового розслідування за наслідками не невиходу позивача на нове місце служби. Судом перш за все надані оцінка діям відповідача щодо призначення позивача на іншу посаду, які вчинені під час розгляду рапорту позивача про звільнення за власним бажанням, потім судом надана оцінка відмові відповідача у звільненні позивача за власним бажанням. А також розглянуті підстави проведення службового розслідування та надана оцінка його результатам. Відповідно, згідно встановлених судом обставин, протиправна відмова відповідача у звільненні позивача призвела до вчинення відповідачем вподальшому дій щодо звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Суд звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, а також з метою дотримання основних засад адміністративного судочинства в частині визначення належного та ефективного способу захисту порушеного права і необхідності його повного захисту, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог згідно ч. 2 ст. 9 КАС України

Оскільки, встановлені у цій справі обставини свідчать про протиправність наказів відповідача від 09.02.2026 № 193 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення та від 20.02.2026 № 247 про реалізацію дисциплінарного стягнення та звільнення позивача зі служби в поліції, як такі, що прийняті внаслідок протиправно призначеного службового розслідування, за результатами якого встановлені обставини, які не підтверджені матеріалами даної справи, суд дійшов висновку про визнання таких наказів протиправними та про їх скасування.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом внесення змін до наказу від 20.02.2026 в частині підстави звільнення, суд вважає не неналежним, адже, встановлені у справі обставини свідчать про обов`язок відповідача звільнити позивача з 11.12.2025, тому з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позову та зобов`язати відповідача прийняти рішення у формі наказу про звільнення позивача з 11.12.2025 за власним бажанням з посади старшого слідчого слідчого відділу поліції №2 (з обслуговуванням мікрорайону «Сирець») Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві.

Щодо позовної вимоги про здійснення розрахунку грошової компенсації при звільненні, представником позивача під час розгляду справи по суті усно зауважено, що така вимога є по суті проханням до суду зобов`язати відповідача здійснити відповідний розрахунок при звільненні, що, на переконання суду, є безумовним обов`язком відповідача під час звільнення позивача. Враховуючи, що станом на час розгляду справи, право позивача на належний розрахунок грошового забезпечення при звільненні не порушено, суд відмовляє у її задоволенні.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі

Суд ураховує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 241-246, 255, 295, 297 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві у м. Києві № 1666 від 22.09.2025 року в частині призначення старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 (з обслуговування мікрорайону «Сирець») Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу № 1 роти № 4 полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києва.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві № 193 від 09.02.2026 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби до капітана поліції ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві № 247 від 20.02.2026 року в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві прийняти рішення у формі наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за власним бажанням з 11.12.2025 з посади старшого слідчого слідчого відділу поліції №2 (з обслуговуванням мікрорайону «Сирець») Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 05.10.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна