Рішення № 140350345, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/24007/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

10 серпня 2026 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , яким просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 140000 грн 00 коп. під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.04.2022 № 91, солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що прибув та був зарахований в розпорядженні командира солдатом резервної роти.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.07.2022 № 190, відповідач відповідно до пункту 116 підпункту 14, 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 10 липня 2022 року увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2022 № 264, Позивач у зв`язку із хворобою, вважається таким, що 20 вересня 2022 року був направлений на лікування до військового медичного клінічного центру м. Дніпро.

Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 20.09.2022 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_3 . Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_3 , відповідач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 04.10.2022 по 24.10.2022 та 25.10.2022 зобов`язаний був повернутись до військової частини НОМЕР_1 . Про те, що сталося з військовослужбовцем та про причини неповернення до розташування військової частини, а також про місце свого дійсного перебування відповідач командування військової частини НОМЕР_1 не повідомляв.

20 липня 2026 року до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 про те, що виявлено факти надмірно виплаченої додаткової винагороди відповідачу за листопад 2022 року.

28 липня 2026 року командиром військової частини НОМЕР_1 виданий наказ №898 (з основної діяльності) Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 .

Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання Відповідачем обов`язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати додаткової винагороди відповідачу за листопад 2022 року.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до видання наказів в адміністративно-господарській діяльності та будь яких інших наказів не мав. Ним не здійснювалося жодного нарахування виплат і їх проведення. Відповідно, жодних дій, які б спричинили шкоду державі в особі ВЧ НОМЕР_1 або призвели до незаконного нарахування і використання коштів державного бюджету Відповідачем не вчинялося. Більше того, документи, додані до позову, доводять, що всі виплати Відповідач отримав згідно наказів командира ВЧ НОМЕР_1 .

За нормами п. п. 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Виходячи з наведених приписів Порядку №260, підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира військової частини, який, у свою чергу, видається на підставі рапорту (донесення) командира підрозділу, бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.

Статтею 127 Кодексу законів про працю України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати. Так, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (ст. 136). Отже, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов`язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов: не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми; працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів. Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.

З матеріалів справи не вбачається, що виплата надмірно нарахованої грошової допомоги виникла через недобросовісні дії Відповідача. Втім, ця помилка допущена через дії інших посадових осіб, які готували рапорти, проекти наказів, підписували накази про виплату військовослужбовцям, у тому числі позивача, грошової допомоги, передбаченої Постановою №168, із зазначенням розміру такої допомоги. Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що з метою досудового урегулювання питання повернення 140 000 гривень, які з тверджень представника Позивача отримані без належних правових підстав Відповідачу було направлено претензію з пропозицією добровільно сплатити суму заборгованості. Звертаю увагу суд, що при наявності витягу із наказу №264 від 20.09.2022 згідно якого командування військової частини обізнано про те, що солдат ОСОБА_1 був направлений на лікування до військового медичного клінічного центру м. Дніпро. Командир військової частини НОМЕР_1 до Наказу від 03.12.2022 №1624 включив ОСОБА_1 до списку військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 для виплати додаткової винагороди на період воєнного стану із розрахунку 100 000 гривень пропорційно дням участі за листопад 2022. Що підтверджується доданими документами представником Позивача, а саме Додаток 2 до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.12.2022 №1624, де зазначено, що періодами безпосередньої участі солдата ОСОБА_1 є період з 01.11.2022 по 30.11.2022. Водночас, незнання відповідними посадовими особами, в тому числі особами кадрового і бухгалтерського забезпечення військової частини, вимог чинного законодавства в частині підстав та порядку нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168, та регламентованої у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, не свідчить про недобросовісність Відповідача чи його вину.

При цьому суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність Відповідача, як і його обов`язку повідомляти про наявність чи відсутність у нього права на отримання тих чи інших виплат. Посадові особи, які відповідальні за правильність нарахування та оформлення кадрових та фінансових документів, враховуючи їх посадові інструкції і матеріальну відповідальність, зобов`язані бути обізнаними та повідомити командира про порядок та умови нарахування й виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168.

На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.08.2026 адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.08.2026 після усунення недоліків провадження у вказаній справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 20.08.2026 заяву адвоката Гейко Катерини Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - повернуто заявникові.

Ухвалою суду від 27.08.2026 у задоволенні клопотання адвоката Гейко Катерини Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 про залишення без руху позовної заяви у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовлено.

Ухвалою суду від 04.09.2026 повторно витребувано у військової частини НОМЕР_3 :

- відомості про проходження військовослужбовцем солдатом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікування в період з 20.09.2022 по 01.12.2022.

Ухвалою суду від 14.09.2026 стягнуто з Військової частини НОМЕР_3 до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3328,00 грн.

Ухвалою суду від 29.09.2026 клопотання Військової частини НОМЕР_3 про скасування ухвали суду про стягнення штрафу - задоволено. Скасовано ухвалу від 14.09.2026 у справі №160/24007/26, якою постановлено стягнути з Військової частини НОМЕР_3 до Державного бюджету України штраф у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3328,00 грн

Ухвалою суду від 29.09.2026 витребувано у військової частини НОМЕР_1 :

- докази виплати на банківський рахунок ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 140 000,00 грн. за листопад 2022 року;

- пояснення щодо нормативно-правового обґрунтування включення до суми грошових коштів, заявленої позивачем до стягнення у позові додатково сум ПДФО у розмірі 18000,00 грн. та сум ЄСВ у розмірі 22000,00 грн.

Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.04.2022 № 91, солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що прибув та був зарахований в розпорядженні командира солдатом резервної роти.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2022 № 114, солдат ОСОБА_1 , солдат резерву резервної роти, призначений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2022 року № 77- РС на посаду водія 3 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що з 25 квітня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.07.2022 № 190, солдат ОСОБА_1 , водій 3 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти, відповідно до пункту 116 підпункту 14, 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 10 липня 2022 року увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2022 № 264, солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із хворобою, вважається таким, що 20 вересня 2022 року був направлений на лікування до військового медичного клінічного центру м. Дніпро.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2022 № 360, солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , який з 20 вересня 2022 року вибув на лікування до військового медичного клінічного центру м. Дніпро, вважається таким, що станом на 25 грудня 2022 року не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи надані не були, місцезнаходження невідомо.

Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 20.09.2022 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_3 . Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 04.10.2022 по 24.10.2022 та 25.10.2022 був зобов`язаний повернутись до військової частини НОМЕР_1 . Про те, що сталося з військовослужбовцем та про причини неповернення до розташування військової частини, а також про місце свого дійсного перебування солдат ОСОБА_1 командування військової частини НОМЕР_1 не повідомляв. Вищевказаними діями солдат ОСОБА_1 ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 щодо свого місця перебування, внаслідок чого йому здійснювались надлишкові нарахування та виплати грошового забезпечення протягом часу поки не було встановлено факт його ухилення від виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 № 1290, солдат ОСОБА_1 , ухиляється від проходження військової служби в умовах в воєнного стану у період з 20.09.2022 по 03.10.2022 та з 25.10.2022 по теперішній час. Пунктом 2 зазначеного наказу за самовільне залишення військової частини (неприбутті вчасно у медичний заклад) у період з 20.09.2022 по 03.10.2022 та за неприбуття з медичного закладу на службу без поважних причин в умовах воєнного стану у період з 25.10.2022 по теперішній час, притягнути до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 , накласти дисциплінарне стягнення оголосити сувору догану. Зобов`язано начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити перевірку нарахованого та виплаченого солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення.

20 липня 2026 року за вх. № 10456/р до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов від начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про те, що згідно вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 № 1290 Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу, нею було проведено перевірку нарахованого та виплаченої додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 (колишньому водію 3 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно десантної роти військової частини НОМЕР_1 ), який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 , в результаті якої було виявлено факти надмірно виплаченої додаткової винагороди за листопад 2022 року.

На підставі вказаного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 20.07.2026 виданий наказ № 468 Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату додаткової винагороди за листопад солдату ОСОБА_1 .

За результатами службового розслідування складено акт від 28.07.2026 в якому, зокрема, встановлено, що згідно з пунктом 179 витягу з розрахунково-платіжної відомості від 16.12.2022 № 510, солдату ОСОБА_1 за листопад 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень 00 копійок (разом з податками - 140000 гривень 00 копійки). Згідно з довідкою про розмір переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 від 16.07.2026 №666. виданою фінансово- економічною службою військової частини НОМЕР_1 , сума переплати становить 100000 гривень 00 копійок (разом з податками - 140000 гривні 97 копійок). Неправомірні дії солдата ОСОБА_1 полягають у тому, що він несвоєчасно прибув прибув до медичного закладу та не повернувся з медичного закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 , ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 , повідомивши неправдиву інформацію щодо свого дійсного місцезнаходження. Вказані вище неправомірні дії солдата ОСОБА_1 призвели до надлишкових виплат грошових коштів останньому у загальному розмірі 140000 гривень 00 копійок (з урахуванням зайво перерахованих податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску). Вчинення викладеного вище правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені у розділі 3 Акту службового розслідування.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 № 1290 Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу за порушення обов`язків військової служби, а саме статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у частині зобов`язання кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині обов`язку усіх військовослужбовців свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, статті 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині відповідальності солдата у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині зобов`язання солдата зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, а саме: за самовільне залишення військової частини (неприбутті вчасно у медичний заклад) у період з 20.09.2022 по 03.10.2022 та за неприбуття з медичного закладу на службу без поважних причин в умовах воєнного стану у період з 25.10.2022 по теперішній час, притягнуто до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_3 , накласти дисциплінарне стягнення - оголосити сувору догану.

13 грудня 2023 року та повторно 28.04.2025 відповідно до вимог Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.11.2018 № 604, командиром військової частини НОМЕР_1 було повідомлено органи досудового розслідування про набуття ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, в діях солдата ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2026 №899 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату додаткової винагороди за листопад 2022 року солдату ОСОБА_1 » встановлено, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 20.07.2026 № 468 Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову додаткової винагороди за листопад 2022 року солдату ОСОБА_1 ", начальником групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_4 проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли неналежному виконанню службових обов`язків військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (колишнім водієм З відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роги військової частини НОМЕР_1 ), який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_1 , що призвело до надлишкової виплати додаткової винагороди за листопад 2022 року солдату ОСОБА_1 , а також встановлення розміру завданої шкоди, ступеня вини солдата ОСОБА_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Фактичною підставою для проведення службового розслідування став рапорт начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 20.07.2026 вх. № 10456/р. Проведеним службовим розслідуванням що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 20.09.2022 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_3 . Відповідно до військової частини НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 04.10.2022 по 24.10.2022 та 25.10.2022 був зобов`язаний повернутись до військової частини НОМЕР_1 . Про те, що сталося з військовослужбовцем та про причини неповернення до розташування військової частини, а також про місце свого дійсного перебування солдат ОСОБА_1 командування військової частини НОМЕР_1 не повідомляв. Вищевказаними діями солдат ОСОБА_1 ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 щодо свого місця перебування, внаслідок чого йому здійснювались надлишкові нарахування та виплати грошового забезпечення протягом часу поки не було встановлено факт його ухилення від виконання обов`язків військової служби. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі прямого умислу, адже солдат ОСОБА_1 . діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи негативні правові наслідки, несвоєчасно прибув до медичного закладу та не повернувся з медичного закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 , ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 , повідомивши неправдиву інформацію щодо свого дійсного місцезнаходження. Вказані вище неправомірні дії солдата ОСОБА_1 призвели до надлишкових виплат грошових коштів останньому у загальному розмірі 140000 гривень 00 копійок (з урахуванням зайво перерахованих податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску). Вчинення викладеного вище правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування. На момент закінчення проведення даного службового розслідування солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що не повернувся з медичного закладу.

За результатами службового розслідування наказано службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.07.2026 № 468 Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату додаткової винагороди за листопад 2022 року солдату ОСОБА_1 , вважати завершеним. Факт неналежного виконання обов`язків військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (колишнім водієм 3 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 ), який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_1 , що призвело до надлишкової виплати додаткової винагороди за листопад 2022 року солдату ОСОБА_1 в сумі 140000 гривень 00 копійок, вважати встановленим. Помічнику командира з правової роботи - начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_1 вжити заходів з метою стягнення з солдата ОСОБА_1 надлишково отриманих ним виплат додаткової винагороди за листопад 2022 року.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про розмір переплати № 666 від 16.07.2026, переплата грошового забезпечення за листопад 2022 року становить 140 000,00 грн.

Відповідно до довідки про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів, ОСОБА_1 20.12.2022 перераховано на банківський рахунок 98 500,00 грн.

Також, військовою частиною НОМЕР_1 було подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 12.05.2025, відносно солдата ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів оскарження в судовому порядку вищевказаних наказів, службового розслідування, а також відсутні докази сплати у добровільному порядку коштів у розмірі140 000,00 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до п. 2 розділу 1 Порядку №260, до складу грошового забезпечення військовослужбовців відносяться щомісячні основні, додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія, додаткові винагороди, тощо.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядок № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.12 Порядку №260, військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, у період перебування військовослужбовця на лікуванні за ним зберігається виплата грошового забезпечення.

Водночас, згідно з п.15 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до пункту 3 розділу XVІ Порядку № 260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 5 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу XVІ Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячна премія не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168) передбачено, що на період дії воєнного стану особам, які несуть службу в районах ведення бойових дій встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень, а особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, передбачена додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі осіб у таких діях та заходах.

Пунктом 2-1 Постанови №168 визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою №168 визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На період подій питання виплати додаткової винагороди регулювалось окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, в якому зазначено, що виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини, накази на виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Окрім цього, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира.

Враховуючи, що відповідач у період з 25.10.2022 для проходження військової служби не з`явився, та з 25.10.2022 відсутній на службі у в/ч НОМЕР_1 , суд вважає, що на підставі п.15 Порядку №260 відповідач не мав права на виплату додаткової винагороди за час його відсутності на службі без поважних причин.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).

Згідно з ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Отже, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

У спірних правовідносинах, висновком службового розслідування встановлений факт самовільного залишення місця служби відповідачем під час дії воєнного стану з 25.10.2022, у зв`язку з чим до ЄРДР внесені відповідні відомості відносно відповідача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував додаткову винагороду за листопад 2022 року.

Суд зазначає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

За таких обставин, вина відповідача в завданні матеріальної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, є доведеними, оскільки підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набутих відповідачем коштів під час фактичного невиконання обов`язків військової служби.

Разом із тим суд не погоджується з визначеним позивачем розміром шкоди в частині включення до нього коштів, які відповідач фактично не отримував.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про розмір переплати № 666 від 16.07.2026, переплата грошового забезпечення за листопад 2022 року становить 140 000,00 грн, а саме: 100 000,00 додаткова винагорода, ПДФО 18 000,00 грн, ЄСВ 22000,00 грн.

Відповідно до довідки про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів, ОСОБА_1 20.12.2022 перераховано 98 500,00 грн.

Відповідно до витягу з розрахунково-платіжної відомості від 16.12.2022 № 510, солдату ОСОБА_1 за листопад 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000, 00 грн, утримано податок з доходів фізичних осіб 18 000,00 грн, військовий збір 1500,00 грн, грошова компенсація податку з доходів фізичних осіб 18 000,00 грн, перераховано на карткові рахунки 98 500,00 грн.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачу було нараховано 100000,00 грн винагороди.

Так, із нарахованої відповідачу суми 100 000 грн було утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 000 грн та військовий збір у розмірі 1 500 грн. Після здійснення зазначених утримань відповідачу сума складає 80 500 грн.

Водночас судом встановлено, що сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18000 грн була компенсована (повернута) відповідачу та фактично надійшла у його розпорядження.

Таким чином, з урахуванням зазначеної компенсації загальна сума коштів, яка фактично надійшла у розпорядження відповідача, становить 98 500 грн (80 500 грн + 18 000 грн).

При цьому з нарахованої суми було утримано військовий збір у розмірі 1 500 грн та перераховано його до бюджету.

Таким чином, сума у розмірі 1 500 грн фактично відповідачу не виплачувалася та в його розпорядження не надходила.

Після проведення зазначеного обов`язкового утримання фактично виплачена відповідачу сума грошового забезпечення становила 98 500 грн.

Суд виходить із того, що матеріальна відповідальність військовослужбовця за Законом № 160-IX має наслідком відшкодування саме прямої дійсної шкоди, фактично заподіяної державі.

За таких обставин при визначенні розміру шкоди необхідно враховувати фактичний рух коштів та встановити, яка саме сума вибула з розпорядження військової частини та була фактично отримана відповідачем.

Включення до суми, що підлягає стягненню з відповідача, військового збору, який був утриманий із його доходу та перерахований до бюджету, призвело б до стягнення коштів, які відповідач фактично не отримував та якими не розпоряджався.

Отже, сума військового збору у розмірі 1 500 грн не може бути включена до розміру коштів, що підлягають стягненню безпосередньо з відповідача.

Аналогічного висновку суд доходить і щодо стягнення з відповідача єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 22000 грн.

Суд наголошує, що єдиний внесок нараховується та сплачується страхувальником у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Законодавством передбачено окремий механізм повернення платнику надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску.

ЄСВ не є частиною грошових коштів, фактично отриманих відповідачем, оскільки відповідна сума не виплачувалася йому та не надходила у його розпорядження, а сплачувалася позивачем як страхувальником.

Тому сума ЄСВ, нарахована та сплачена позивачем на відповідні виплати, не може бути включена до суми матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.

При цьому суд зазначає, що виключення відповідних сум із розміру стягнення не означає відсутності у позивача передбачених законом способів врегулювання питання щодо таких платежів.

Питання коригування відповідних сум ЄСВ та їх зарахування або повернення вирішується платником у встановленому законодавством порядку. Чинний Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23 липня 2021 року № 417, визначає порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів або повернення надміру та/або помилково сплачених сум ЄСВ.

Таким чином, при визначенні розміру матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідачем, суд виходить із суми грошового забезпечення, яка була фактично виплачена та отримана відповідачем.

За встановлених обставин саме сума 98 500 грн є тією сумою коштів, яка фактично була отримана відповідачем та яка, за встановлених у справі обставин, становить розмір надлишково виплаченого йому грошового забезпечення, що підлягає відшкодуванню.

Суд при цьому враховує, що обов`язок доведення розміру заподіяної шкоди та обґрунтованості заявленого до стягнення розміру покладається на позивача. Надані ним документи підтверджують факт нарахування відповідачу відповідних сум, однак не свідчать про фактичне отримання ним сум військового збору та ЄСВ, які були перераховані до бюджету.

Відтак суд вважає доведеним право позивача на відшкодування відповідачем надлишково виплаченого грошового забезпечення в межах фактично отриманої відповідачем суми.

Оскільки доказів добровільного повернення вказаної суми відповідачем матеріали справи не містять, суд висновує, що у відповідача виник обов`язок у поверненні безпідставно набутої додаткової винагороди у розмірі 98 500,00 грн.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позивач довів суду частково правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у справі відсутні, будь-які судові витрати у справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 98 500,00 (дев`яносто вісім тисяч п`ятсот гривень) під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова