Рішення № 140350328, 06.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа №160/1856/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у відмові провести належний перерахунок пенсії в частині врахування 22,5 відсотка підвищення (за матеріалами пенсійної справи) згідно з частиною третьою статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» проіндексованої частини пенсії (статті 27, 42 цього Закону) по судових рішеннях у справі № 160/13146/24 відповідно до постанови Верховного Суду від 23 квітня 2025 року та додаткової постанови Верховного Суду від 03 вересня 2025 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області виконати належний перерахунок пенсії, врахувавши 22,5 відсотка підвищення пенсії відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при виконанні постанови Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 160/13146/24 при індексації основної частини із застосуванням коефіцієнтів збільшення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України щодо індексації пенсій та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у 7763,17 гривень; виплатити різницю між фактично отриманою та належною пенсією за весь період порушень;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області виконати належний перерахунок пенсії, врахувавши 22,5 відсотка підвищення пенсії відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при виконанні додаткової постанови Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 160/13146/24 при індексації основної частини пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у 7763,17 гривень; виплатити різницю між фактично отриманою та належною пенсією за весь період порушень;

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови виконувати належний перерахунок і виплату підвищення пенсії відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та матеріалів пенсійної справи у 2025 році при щорічних індексаціях пенсій відповідно до статті 42 цього Закону.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 2020 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017, 2018 і 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, а також з підвищенням розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію, передбаченим частиною третьою статті 29 цього Закону, у розмірі 22,5 відсотка. Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року та додатковою постановою Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 160/13146/24 відповідача зобов`язано здійснити індексацію пенсії позивача з 21 листопада 2023 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірах 1,11, 1,14 і 1,197 та з 01 березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796, а також у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії.

Позивач зазначає, що, виконуючи ці рішення, відповідач збільшив лише розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, тоді як підвищення, передбачене частиною третьою статті 29 цього Закону, залишив незмінним - у сумі 881,46 грн, обчисленій раніше виходячи з показника середньої заробітної плати 3764,40 грн. На переконання позивача, це підвищення за своєю конструкцією становить відсоток розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, а тому підлягало перерахунку одночасно зі зміною цього розміру; крім того, відповідач безпідставно не провів щорічної індексації пенсії з 01 березня 2025 року. На підтвердження наведених обставин позивач долучила до позовної заяви матеріали пенсійної справи, витяг з вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України, копії рішень відповідача про перерахунок пенсії та копії листів відповідача.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). Позиція відповідача щодо спірного питання викладена у наявних у матеріалах справи листах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2024 року № 22425-17737/Н-01/8-0400/24, від 22 квітня 2025 року № 18861-13074/Н-01/8-0400/25, від 24 вересня 2025 року № 46300-32087/Н-01/8-0400/25, від 09 жовтня 2025 року № 0400-010202-8/190212 та від 26 листопада 2025 року № 66963-50933/Н-01/8-0400/25 і зводиться до того, що судові рішення у справі № 160/13146/24 виконані в межах покладених ними зобов`язань, проводити перерахунок пенсії в частині підвищення, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV, суд відповідача не зобов`язував, а перерахунок (індексація) пенсії з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року за постановами Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 і від 25 лютого 2025 року № 209 є недоцільним, оскільки призведе до зменшення розміру пенсії.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, відповідно до частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12 серпня 2020 року довічно отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV; особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито 27 серпня 2020 року.

За матеріалами пенсійної справи загальний страховий стаж позивача в одинарному розмірі становить 27 років 0 місяців 17 днів (324 місяці), коефіцієнт страхового стажу - 0,27000, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 1,81496. Пенсію обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017, 2018 і 2019 роки, у розмірі 7763,17 грн, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 14089,84 грн (7763,17 грн х 1,81496).

Віку 55 років позивач досягла 11 лютого 2016 року, а пенсію за віком їй призначено з 12 серпня 2020 року, тобто через 4 роки 6 місяців, що становить дев`ять повних шестимісячних періодів більш пізнього виходу на пенсію. Відповідно розмір підвищення, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV, становить 22,5 відсотка (9 х 2,5 відсотка). Ця величина сторонами не оспорюється і послідовно зазначена в усіх рішеннях відповідача про перерахунок пенсії як «Підвищення ст. 29 ч. 3 (22,5 %)».

З витягу з вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України станом на 20 серпня 2021 року вбачається, що складовими пенсійної виплати позивача були: розмір пенсії за віком (стаття 27) (14089,84 х 0,27000) - 3804,26 грн та підвищення за частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV (22,5 %) - 855,96 грн. Тобто вже при призначенні пенсії відповідач обчислив це підвищення саме як 22,5 відсотка розміру пенсії, визначеного за статтею 27 Закону № 1058-IV (3804,26 грн х 22,5 % = 855,96 грн).

Рішенням відповідача про перерахунок пенсії № 045650007487, сформованим 26 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року розмір пенсії за віком (стаття 27) визначено у сумі 3804,26 грн, а підвищення за частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV (22,5 %) - у сумі 855,96 грн.

Рішенням відповідача про перерахунок пенсії № 045650007487, сформованим 25 лютого 2024 року, з 01 березня 2024 року розмір пенсії за віком (стаття 27) визначено у сумі 3917,60 грн (14509,64 грн х 0,27000), а підвищення за частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV (22,5 %) - у сумі 881,46 грн. Як убачається з виписки з пенсійної справи, показник середньомісячного заробітку 14509,64 грн було отримано виходячи з величини середньої заробітної плати 3764,40 грн, збільшеної на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 (7994,47 грн х 1,81496).

Листом від 12 квітня 2024 року № 22425-17737/Н-01/8-0400/24 відповідач повідомив позивача, що за результатами проведеного з 01 березня 2024 року перерахунку пенсії «збільшено основний розмір пенсії (з 3804,26 грн до 3917,60 грн) та підвищення відповідно до частини третьої статті 29 Закону № 1058 (з 855,96 грн до 881,46 грн)».

Листом від 22 квітня 2025 року № 18861-13074/Н-01/8-0400/25 відповідач повідомив, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115 (постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209), і що загальний розмір пенсійної виплати позивача з 01 березня 2025 року складає 5350,95 грн, у тому числі 4368,12 грн - основний розмір пенсії та 982,83 грн - підвищення за частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV (22,5 %).

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року та додатковою постановою Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 160/13146/24 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення індексації пенсії позивача з 21 листопада 2023 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, 1,14 і 1,197, а також з 01 березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796, і зобов`язано відповідача здійснити відповідну індексацію та у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії. Зміст цих судових рішень підтверджується як позовною заявою, так і листами самого відповідача від 24 вересня 2025 року № 46300-32087/Н-01/8-0400/25 і від 26 листопада 2025 року № 66963-50933/Н-01/8-0400/25.

Листом від 24 вересня 2025 року № 46300-32087/Н-01/8-0400/25 відповідач повідомив позивача, що на виконання постанови Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 160/13146/24 з 21 листопада 2023 року обчислення пенсії проводиться з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017, 2018 і 2019 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення (7763,17 грн х 1,11 х 1,14 х 1,197 = 11758,75 грн). Водночас у цьому листі відповідач зазначив, що проведення з 01 березня 2024 року перерахунку (індексації) пенсії із середньої заробітної плати 7994,47 грн та з 01 березня 2025 року - із середньої заробітної плати 8913,83 грн є недоцільним, оскільки призведе до зменшення розміру пенсії, а також що, оскільки розмір пенсії розраховано з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 160/13146/24, законних підстав для встановлення підвищення відповідно до статті 29 Закону № 1058-IV, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, немає.

Рішенням про перерахунок пенсії № 045650007487, сформованим 01 жовтня 2025 року (вид перерахунку - макетна обробка, підстава - коригування індексації, особливості - призначення за рішенням суду з 21 листопада 2023 року по довічно), відповідач визначив середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача у розмірі 23040,46 грн і встановив з 01 березня 2024 року довічно: розмір пенсії за віком (стаття 27) (23040,46 х 0,27000) - 6220,92 грн; підвищення за статтею 29 частиною третьою (22,5 %) - 881,46 грн; загальний розмір пенсії - 7102,38 грн. Копії рішень про перерахунок пенсії надіслано позивачу листом від 09 жовтня 2025 року № 0400-010202-8/190212.

Листом від 26 листопада 2025 року № 66963-50933/Н-01/8-0400/25 відповідач повідомив, що постанову виконано в межах встановлених судом зобов`язань, на її виконання з 01 березня 2024 року проведено перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн та коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 і 1,0796 (12694,75 грн), а «проводити перерахунок Вашої пенсії в частині підвищення що передбаченого частиною 3 статті 29 Закону № 1058 судом не зобов`язано». У цьому ж листі відповідач зазначив, що розмір підвищення складає 881,46 грн (3917,60 грн (основний розмір пенсії) х 22,5 %), а загальний розмір пенсійної виплати станом на 01 листопада 2025 року складає 7102,38 грн, у тому числі 6220,92 грн - основний розмір пенсії (23040,46 грн х 0,27000) та 881,46 грн - підвищення згідно з частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV (22,5 %).

Не погоджуючись із діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом № 1058-IV.

Згідно зі статтею 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком обчислюється за формулою: П = Зп х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону № 1058-IV жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.

Зі змісту наведеної норми прямо випливає, що підвищення, передбачене частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV, не є самостійною фіксованою грошовою величиною. Законодавець визначив його як відсоток (кратний 2,5 відсотка за кожні шість місяців) саме від розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону. Отже, це підвищення має похідний характер: воно обчислюється від змінної величини і змінюється разом з нею. Щоразу, коли розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, змінюється на законних підставах, відповідно і в силу самого закону змінюється розмір підвищення за частиною третьою статті 29 цього Закону. Жодна норма Закону № 1058-IV не передбачає «замороження» такого підвищення на рівні, обчисленому від попереднього, зміненого згодом розміру пенсії.

У цій справі розмір пенсії позивача, обчислений відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, змінено на виконання судових рішень: відповідач сам визначив його з 01 березня 2024 року у сумі 6220,92 грн (23040,46 грн х 0,27000) замість 3917,60 грн. Оскільки нова величина є розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, то підвищення за частиною третьою статті 29 цього Закону мало становити 22,5 відсотка саме від неї, тобто 1399,71 грн, а не 881,46 грн.

Суд також звертає увагу на внутрішню суперечність оскаржуваного рішення про перерахунок пенсії № 045650007487 від 01 жовтня 2025 року. У ньому одночасно зазначено рядок «Розмір пенсії за віком (ст. 27) (23040,46 х 0,27000) - 6220,92» і рядок «Підвищення ст. 29 ч. 3 (22,5 %) - 881,46». Проте співвідношення 881,46 грн до 6220,92 грн становить 14,17 відсотка, а не 22,5 відсотка. Таким чином, рішення відповідача саме себе спростовує: величина, яку в ньому позначено як 22,5 відсотка розміру пенсії за статтею 27 Закону № 1058-IV, такому відсотку не відповідає. Рішення, у якому наведений показник не узгоджується з власним розрахунком органу, не може вважатися обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, як цього вимагає пункт 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правильність запропонованого розуміння частини третьої статті 29 Закону № 1058-IV підтверджується і власною попередньою практикою відповідача. При призначенні пенсії підвищення обчислено як 3804,26 грн х 22,5 % = 855,96 грн; рішенням від 26 лютого 2023 року цю пропорцію збережено; рішенням від 25 лютого 2024 року одночасно зі збільшенням розміру пенсії за статтею 27 Закону № 1058-IV з 3804,26 грн до 3917,60 грн підвищення збільшено з 855,96 грн до 881,46 грн (3917,60 грн х 22,5 %), що відповідач прямо описав як зміст перерахунку у листі від 12 квітня 2024 року № 22425-17737/Н-01/8-0400/24; у листі від 22 квітня 2025 року № 18861-13074/Н-01/8-0400/25 відповідач так само навів підвищення у сумі 982,83 грн, що становить 22,5 відсотка від розміру пенсії 4368,12 грн. Тобто впродовж усього періоду, поки перерахунки проводилися за методикою самого відповідача, він незмінно перераховував підвищення за частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV синхронно зі зміною розміру пенсії, обчисленого за статтею 27 цього Закону.

Відмова вчинити так само під час перерахунку, проведеного на виконання судових рішень, за відсутності будь-яких змін у законодавстві не узгоджується з вимогою добросовісності та з принципом рівності перед законом, запобігання всім формам дискримінації, закріпленими відповідно пунктами 5 і 7 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Однакова норма закону в однакових умовах має застосовуватися однаково, у тому числі й самим суб`єктом владних повноважень до тієї самої особи.

Єдиним мотивом, наведеним відповідачем на обґрунтування своєї позиції у листі від 26 листопада 2025 року № 66963-50933/Н-01/8-0400/25, є твердження про те, що проводити перерахунок пенсії в частині підвищення, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV, суд його не зобов`язував. Такий мотив не є правовою підставою для незастосування норми закону. Обов`язок правильно обчислити розмір пенсії, у тому числі підвищення за частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV, покладено на орган, що призначає пенсію, самим Законом № 1058-IV і не ставиться в залежність від того, чи згадано відповідну складову пенсії в резолютивній частині судового рішення. Межі судового рішення визначають обсяг примусового виконання, але не звужують меж повноважень і обов`язків органу, встановлених законом. Ухваливши рішення про перерахунок пенсії з новим розміром за статтею 27 Закону № 1058-IV, відповідач був зобов`язаний обчислити всі похідні від нього складові пенсійної виплати відповідно до закону.

Не може бути покладений в основу відмови і довід відповідача, викладений у листі від 24 вересня 2025 року № 46300-32087/Н-01/8-0400/25, про те, що перерахунок (індексація) пенсії з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року є недоцільним, оскільки призведе до зменшення розміру пенсії. Цей довід побудований на власному розрахунковому ланцюгу відповідача, що починається з показника середньої заробітної плати 3764,40 грн і дає величини 7994,47 грн та 8913,83 грн, які справді є меншими за 11758,75 грн. Проте саме такий підхід до визначення базової величини, від якої проводиться індексація, було відхилено судовими рішеннями у справі № 160/13146/24, на виконання яких відповідач і провів перерахунок з показника 7763,17 грн. Після того, як розрахунок приведено у відповідність із цими рішеннями, порівнювати слід величини, обчислені від судового показника: 11758,75 грн з 21 листопада 2023 року, 12694,75 грн з 01 березня 2024 року та 14154,65 грн з 01 березня 2025 року (12694,75 грн х 1,115). Кожна наступна величина є більшою за попередню, тобто перерахунок призводить не до зменшення, а до збільшення розміру пенсії. До того ж абзац другий пункту 6 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124), на логіку якого спирається відповідач, не передбачає безстрокової відмови від перерахунку: за цією нормою, якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Щодо періоду з 01 березня 2025 року суд зазначає таке. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Механізм такого перерахунку визначено Порядком № 124, згідно з пунктом 4 якого перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня. Абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Цей обов`язок діє в силу закону і не потребує ані окремого звернення особи, ані окремої вказівки суду. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209) установлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115, про що відповідач сам повідомив позивача листом від 22 квітня 2025 року № 18861-13074/Н-01/8-0400/25. Отже, з 01 березня 2025 року відповідач був зобов`язаний збільшити на коефіцієнт 1,115 саме той показник, який враховувався для обчислення пенсії позивача після приведення розрахунку у відповідність із судовими рішеннями, тобто 12694,75 грн, а разом зі зміною розміру пенсії за статтею 27 Закону № 1058-IV - перерахувати і підвищення за частиною третьою статті 29 цього Закону. Невчинення цих дій є протиправною бездіяльністю.

Суд окремо перевірив, чи не перешкоджає задоволенню позову обмеження, встановлене пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) та пунктом 3 Постанови № 209, за яким розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 відповідної постанови, не може перевищувати 1500 гривень. У цій справі це обмеження не спрацьовує: за розрахунком суду загальний розмір пенсійної виплати позивача (розмір пенсії за статтею 27 Закону № 1058-IV разом з підвищенням за частиною третьою статті 29 цього Закону) зростає з 7058,76 грн до 7620,63 грн з 01 березня 2024 року, тобто на 561,87 грн, та до 8497,00 грн з 01 березня 2025 року, тобто на 876,37 грн. Обидві величини є істотно меншими за 1500 гривень.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії при виконанні постанови Верховного Суду від 23 квітня 2025 року та при виконанні додаткової постанови Верховного Суду від 03 вересня 2025 року за своїм змістом стосуються однієї й тієї самої дії - перерахунку підвищення, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV, у суміжних періодах (з 21 листопада 2023 року та з 01 березня 2024 року). Тому суд вирішує їх одним пунктом резолютивної частини, що не є частковим задоволенням позову, оскільки кожна із заявлених вимог вирішується по суті та на користь позивача. Так само не є частковим задоволенням і те, що вимогу про визнання протиправною поведінки відповідача під час щорічної індексації пенсії з 01 березня 2025 року суд вирішує як вимогу про визнання протиправною бездіяльності: непроведення передбаченого частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV перерахунку є за своєю природою саме бездіяльністю, і таке формулювання лише точно відображає зміст поставленого позивачем питання, вирішеного на її користь.

Крім того, суд враховує, що згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивач, формулюючи зобов`язальні вимоги, пов`язала перерахунок з виконанням судових рішень у справі № 160/13146/24, якими визначено коефіцієнти збільшення по 1,0796 включно. Водночас, як установлено вище, обов`язок провести щорічну індексацію з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта 1,115 випливає безпосередньо з частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а протиправність відповідної бездіяльності відповідача є предметом окремої позовної вимоги у цій справі. За таких обставин зобов`язання відповідача провести перерахунок без урахування коефіцієнта 1,115 не забезпечило б ефективного захисту порушеного права і залишило б позивача перед необхідністю нового звернення до суду з того самого питання. Тому суд вважає за необхідне включити коефіцієнт збільшення 1,115 з 01 березня 2025 року до способу відновлення порушеного права, визначеного у резолютивній частині цього рішення.

Питання строків, за які має бути проведено перерахунок і виплату, у цій справі не виникає, оскільки заявлений позивачем період обчислюється з 21 листопада 2023 року і є меншим за три роки.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій і бездіяльності, відзиву не подав і доказів правомірності оскаржуваних дій та бездіяльності суду не надав. Водночас суд зазначає, що неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову: висновки суду ґрунтуються на наведеному вище аналізі норм права та на оцінці наявних у справі доказів, зокрема рішень відповідача про перерахунок пенсії, матеріалів пенсійної справи та листів відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку підвищення, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV, під час виконання судових рішень у справі № 160/13146/24, а також його бездіяльність щодо неперерахунку цього підвищення під час щорічної індексації пенсії з 01 березня 2025 року є протиправними, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку підвищення розміру пенсії, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 22,5 відсотка розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, під час виконання постанови Верховного Суду від 23 квітня 2025 року та додаткової постанови Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 160/13146/24, вчинені при прийнятті рішення про перерахунок пенсії № 045650007487 від 01 жовтня 2025 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неперерахунку підвищення розміру пенсії, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», під час щорічної індексації пенсії з 01 березня 2025 року, що проводиться відповідно до частини другої статті 42 цього Закону.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 21 листопада 2023 року шляхом встановлення підвищення розміру пенсії, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 22,5 відсотка розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017, 2018, 2019 роки у розмірі 7763,17 гривні та коефіцієнтів збільшення цього показника у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, а з 01 березня 2024 року - 1,0796, а з 01 березня 2025 року - 1,115, та провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 1331,20 грн .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова