Ухвала суду № 140348707, 01.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №146/565/26

Провадження №1-кп/127/363/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

колегія в складі: судді-доповідача ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_9 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 156-1, ч. 1 ст. 301-1, ч. 4 ст. 301-1 КК України, відомості про яке внесено 16 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020050000641,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 156-1, ч. 1 ст. 301-1, ч. 4 ст. 301-1 КК України.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заявила клопотання в якому просила суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, покарання за які передбачає покарання у виді позбавлення волі на певний строк або довічне позбавлення волі. На думку прокурора, на сьогодні продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1) обвинувачений може переховуватись від суду (п. 1 ч.І ст. 177 КПК України). ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні 10 особливо тяжких та тяжких злочинах, вчинених стосовно 12 річної дівчинки, у тому числі проти статевої свободи та статевої недоторканості. У разі визнання обвинуваченого винуватим йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк або довічне позбавлення волі. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» N 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). Тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , свідчить про ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку цієї особи.

2) обвинувачений може незаконно впливати на малолітню потерпілу, її законного представника та свідка у цьому кримінальному провадженні (п. З ч. 1 ст. 177 КПК України). Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, вбачається в тому, що ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом. Допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, обвинуваченому достовірно відомо анкетні відомості та адреси проживання малолітньої потерпілої, її законного представника та свідків, а тому може вчинити тиск на вказаних осіб з метою зміни їх показань. Відповідно до протоколів допиту малолітньої ОСОБА_10 , негласних слідчих (розшукових) дій від 28.11.2025 ОСОБА_6 постійно спілкувався з малолітньої, вів з нею розмови на сексуальні теми, знає її місце проживання та навчання, оскільки неодноразово приїжджав до неї у селище Вапнярка Тульчинського району, де проживає дитина, вислав їй мобільний телефон з метою спілкування з нею, що може свідчити про можливість впливу. Крім цього, ОСОБА_6 може впливати на свідка ОСОБА_11 , який надав показання, які викривають протиправну діяльність обвинуваченого. Європейський суд з прав людини (справи ОСОБА_12 , X and Y v. the Netherlands, Z v. Bulgaria та X. and Others v. Bulgaria) послідовно наголошує, що у справах про сексуальне насильство щодо дітей держава має обов`язок забезпечити ефективний захист потерпілої дитини. Такий захист охоплює не лише ефективне розслідування та судовий розгляд, а й ужиття процесуальних заходів, як унеможливлюють незаконний вплив на потерпілу та забезпечують її безпеку. Саме тому суд при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд має врахувати не лише права обвинуваченого, а й обов`язок держави гарантувати малолітній потерпілій ефективний захист від залякування чи незаконного впливу. Можливість впливу на малолітню потерпілу ОСОБА_10 обвинуваченим ОСОБА_6 також підтвердила її законний представник під час судового засідання 07.08.2026.

3) вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» зазначає, що ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях, коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні 10 кримінальних правопорушень у формі прямого умислу, які він вчинив послідовно, не зупиняючись від менш тяжкого злочину до вчинення особливо тяжких злочинів.

Так, ризики, передбаченні п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Крім того, з моменту обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас, переконливі докази на зменшення або зникнення ризиків відсутні. Вказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому виникла необхідність у продовжені обвинуваченому ОСОБА_6 строку вказаного запобіжного заходу, ще на 60 діб.

Представник потерпілої ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та просила суд його задовольнити. При цьому, представник потерпілої додатково зазначила, що близькі родичі обвинуваченого, а саме його матір, в присутності як законного представника потерпілої так і представника потерпілої здійснювала тиск на потерпілу сторону шляхом висловлювань зауважень. Вказані обставини впливають на потерпілу сторону, а тому вона вважала за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Законний представник потерпілої ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримала клопотання прокурора ОСОБА_5 та думку представника потерпілої ОСОБА_8 .

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_7 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 жодним чином не показав, що намагається порушити ст. 177 КПК України. Те, що сьогодні висловила сторона потерпілої не підтверджено, немає жодних доказів та це лише слова. Сьогодні говоримо про запобіжний захід ОСОБА_6 . Процесуально прокурор якимось чином мала довести ті ризики, які зазначені в клопотанні. Сторона захисту кожного разу доводить ту обставину, що тяжкість інкримінованих злочинів не мають впливати на вид запобіжного заходу. ОСОБА_6 жодним чином не перешкоджав слідству. Кримінальним процесуальним кодексом на ОСОБА_6 покладені обов`язки, які останнім дотриманні та виконуються. Особа вважається невинуватою до того часу поки не будуть проведенні всі слідчі дії в суді. Захисник просив суд полегшити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід. Тому, що будь-яка особа, яка майже рік утримується у відповідній установі має шанс довести, і стороні потерпілого, і стороні обвинувачення, що жодних порушень він не вчиняв, і не збирається цього робити. У зв`язку з чим, захисник ОСОБА_7 просив суд змінити (пом`якшити) обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Оскільки, ОСОБА_6 жодним чином не зможе контактувати з будь-якою особою. Крім того, можливо покласти обов`язок щодо заборони спілкуватись з особою, обмежити інші права, але надати ОСОБА_6 можливість не повернутись в місця позбавлення волі.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно матеріалів кримінального провадження №146/565/26, вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2026 щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.08.2026, на 60 діб, тобто до 05.10.2026.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

При вирішенні клопотання прокурора ОСОБА_5 щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Із вищенаведеного слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Суд, також враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі.

Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого. Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права та свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним КПК України, конкретним підставам і меті), що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Під час вирішення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд звертає увагу на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк або довічне позбавлення волі. Термін утримання ОСОБА_6 під вартою спливає, розгляд справи лише розпочато. Прокурором лише розпочато долучення до матеріалів справи (в порядку ст. 358 КПК) письмових доказів. На даний час, у даному кримінальному провадженні не долучено та не досліджено всі письмові докази. У кримінальному провадженні не допитано потерпілу та свідка згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, що не виключає можливості тиску обвинуваченого ОСОБА_6 на неповнолітню потерпілу, свідка та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Ризики передбачені п. 1 та п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжують існувати. І хоча з часом вони зменшилися, проте досі залишаються актуальними, при цьому ризик переховування обвинуваченого від суду є достатньо високим.

Що стосується ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду справи потерпіла та свідки ще не були допитані в судовому засіданні, наразі вказаний ризик (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) є високим та продовжує існувати.

На даний час, судовий розгляд кримінального провадження лише розпочато. Письмові докази в повному обсязі судом ще досліджувались. Потерпіла та свідки у судовому засіданні, ще не допитані. А тому, доводи захисника ОСОБА_7 щодо сумнівів у фактичній обґрунтованості обвинувачення та відсутність вагомих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих правопорушень є передчасними. Оскільки, висновок про винуватість чи невинуватість особи суд може зробити лише на відповідній стадії процесу за результатами судового розгляду, оцінюючи усі надані сторонами докази та доводи у їх сукупності та взаємозв`язку.

Судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять оправданим попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. Цей фактор можна вважати виправданим та необхідним тільки, якщо існують підстави вважати, що звільнення затриманого порушить публічний порядок або, якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою. Попереднє ув`язнення не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Тобто в ситуації, коли інтереси суспільства та держави є особливо вразливими, це кримінальне провадження має значний суспільний інтерес, а особлива тяжкість інкримінованих злочинів викликає гостру негативну реакцію суспільства. Тому, в сукупності з ризиком переховування обвинуваченого від суду, ці обставини у випадку зміни обвинуваченому запобіжного заходу можуть викликати негативні соціальні наслідки, які поставлять під загрозу публічний порядок.

З огляду на тяжкість обвинувачення, вразливість суспільного інтересу у справі та об`єкту інкримінованого посягання, наявність ризиків переховування від суду та незаконного впливу на потерпілу та свідків, які можуть сприйматися обвинуваченим не такими обтяжливими, як можливі правові наслідки кримінального переслідування державою. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу на даний час є неможливим. Оскільки з урахуванням всіх вищевикладених обставин, такий захід як цілодобовий домашній арешт, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти цим ризикам, а відтак у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, слід відмовити.

Отже, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що цілком, на даний час, відповідає легітимній меті у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, а також положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави, який є альтернативним запобіжним заходом та який не зможе гарантувати реалізацію цілей кримінального судочинства з огляду на тяжкість обвинувачення, вразливість суспільного інтересу у справі та об`єкту інкримінованого посягання, наявність ризиків переховування від суду та незаконного впливу на потерпілу та свідків, які можуть сприйматися обвинуваченим не такими обтяжливими як можливі правові наслідки кримінального переслідування державою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-197, 331, 372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 діб, починаючи з 01.10.2026 до 29.11.2026 включно.

Термін дії ухвали суду, 60 діб, тобто до 29.11.2026 включно.

Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: