Рішення № 140347559, 02.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2026 р. Справа № 924/828/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Андрєєва В.І. розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Енко", м. Луцьк

про стягнення 1 389 419,04 грн. штрафних санкцій,

представники сторін:

позивача: Козлюк М.М. (в режимі ВКЗ);

відповідача: Понедільник І.І. (в режимі ВКЗ);

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 1 389 419,04 грн. штрафних санкцій. Позов мотивує недотриманням відповідачем строків поставки та заміни товару, який не відповідає умовам договору поставки від 03.10.2025.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, призначено підготовче засідання на 26.08.2026 року. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2026 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.09.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2026.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача під час судового розгляд спору та у відзиві заперечує проти позовних вимог. Зазначає, що ПрАТ «ЕНКО» на момент укладення Договору виходило з наявних можливостей щодо забезпечення ресурсами для виконання робіт на визначених у ньому умовах та мало намір добросовісно виконувати свої зобов`язання. Однак, під час виконання Договору мало місце настання обставин, які вплинули на строки та можливості виконання зобов`язань за укладеним Договором. Поставка комплектного розподільчого пристрою (КРП) в кількості - 1 шт. та двосекційної малогабаритної РУ-10кВ в кількості 2 шт., у встановлений договором строк стала неможливою з об`єктивних причин, що не залежать від волі Постачальника.

Так, з метою придбання комплектуючих до КРП між ПрАТ «ЕНКО» та ТОВ «ЕЛІЗ» (м. Запоріжжя) укладено Договір поставки №502/25 від 10.10.2025 року на поставку трансформаторів у кількості 2 одиниці. Однак, ТОВ «ЕЛІЗ» повідомило, що у зв`язку складною ситуацією в країні, постійними перебоями з електропостачанням та частими постійними тривогами, підприємство змушене перенести строки відвантаження трансформаторів.

Крім того, з жовтня 2025 року щодо виробничих потужностей ПрАТ «ЕНКО» застосовувалися графіки погодинного та аварійного відключення електричної енергії, та також систематично оголошувалися повітряні тривоги, під час яких виробничий персонал відповідно до вимог цивільного захисту був зобов`язаний припиняти роботи та перебувати в укриттях, що призводило до вимушених простоїв виробництва.

Зауважує, що про наявність зазначених обставин ПрАТ «ЕНКО» невідкладно повідомило Філію «ВП «Хмельницька АС» листом №1326 від 22.12.2025 року, згідно якого просило продовжити строк поставки за Договором.

З приводу двосекційної малогабаритної РУ-10кВ в кількості 2 шт. просить врахувати, що виробник вказаного товару повідомив про непередбачувані та невідворотні обставини, через які своєчасне виробництво товару неможливе, гострий дефіцит та затримку постачання критично важливої сировини та комплектуючих від субпідрядників. У зв`язку з цим, ПрАТ «ЕНКО» 22.12.2025 року згідно видаткової накладної №106 від 16.12.2025 року здійснено поставку наявного обладнання, яке відповідно до довідки про виявлені невідповідності №Д1-8-283-24 від 06.01.2026 не пройшло вхідного контролю у Покупця через відсутність документів, які підтверджують якість товару.

При цьому, офіційний дистриб`ютор товару ТОВ «ВОЛЬТА-А» листом №150126-3 від 15.01.2026 року повідомило, що розподільчий пристрій знаходиться в процесі виробництва на заводі Eaton. Термін виготовлення затримується орієнтовно на 2 тижні у зв`язку із завантаженням виробництва новорічними святами, про що ПрАТ «ЕНКО» невідкладно інформувало Філію «ВП «Хмельницька АС» листом №65 від 23.01.2026 року, згідно якого повторно просило продовжити термін виконання Договору.

Таким чином, відповідач виснує, що ПрАТ «ЕНКО» з об`єктивних обставин та причин не мало можливості здійснити своєчасне відвантаження обладнання в обумовлені строки. Зазначені обставини є зовнішніми, об`єктивними та такими, що не залежать від волі ПрАТ «ЕНКО».

На підтвердження вказаних обставин відповідачем отримано від Волинської Торгово-промисловою палатою Висновок про наявність обставин, що ускладнили виконання зобов`язань за №19-22/01-3/22/1 від 30.01.2026 року, яким встановлено факт, що обставини, пов`язані з затримкою виготовлення спеціалізованих комплектуючих, перебоями електропостачання, систематичними повітряними тривогами та порушенням звичайного виробничого циклу в умовах воєнного стану, істотно ускладнили виконання ПрАТ «ЕНКО» зобов`язань за Договором поставки №53-124-01-25-26910 від 03.10.2025 року.

Окрім того, ПрАТ «ЕНКО» також отримано Сертифікат № 2300-26-1220 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.06.2026 року, виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою.

З викладеного відповідач вважає, що відповідно до пункту 7.6 Договору наявні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності ПрАТ «ЕНКО» за неналежне виконання зобов`язань за Договором.

Додатково просить врахувати, що недодержання встановленого Договором строку поставки спричинене об`єктивними та непередбачуваними причинами, що не залежать від волі Постачальника, а також існування на території України надзвичайних обставин - воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. Відтак просить зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується із твердженнями відповідача. Наголошує, що умовами укладеного між сторонами договору було погоджено відповідні штрафні санкції та їх розмір за порушення строку поставки та заміни товару, що відповідає принципу свободи договору. На момент укладення Договору між сторонами не існувало будь-якого спору щодо встановлення чи не встановлення штрафних санкцій, а, приймаючи участь у публічній закупівлі, Відповідач добровільно погодився на всі умови Договору.

З приводу форс-мажорних обставин зауважує, що у п. 7.3 Договору передбачено, що сторона, що зазнала дії форс мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу Сторону про їх виникнення протягом 5 днів з моменту їх виникнення з наступним наданням, не пізніше двох місяців, відповідного підтверджуючого документу. Отже, звільнення від відповідальності за Договором у зв`язку із форс-мажором передбачає юридичний склад повідомлення про настання форс-мажорних обставин протягом 5 днів з дня їхнього виникнення та надання протягом двох місяців відповідних підтверджуючих документів, тобто, сертифікату ТТП про форс-мажорні обставини.

Проте, сертифікат Запорізької ТПП №2300-26-1220 про форс-мажорні обставини датується лише 02.06.2026. Тобто, Відповідач надав сертифікат про форс-мажорні обставини лише через півроку від дати повідомлення Позивача про неможливість виконання зобов`язань, за його словами, у зв`язку із форс-мажорними обставинами, що є порушенням встановленого п.7.3 Договору двомісячного строку.

Також позивач просить суд звернути увагу на те, що у сертифікаті про форс-мажорні обставини зазначено, що датою настання форс-мажорних обставин є 01.11.2025. Натомість Відповідач повідомив Позивача про настання таких форс-мажорних обставин лише листом від 22.12.2025 №1326, з порушенням строку, передбаченого п.7.3 Договору.

Наголошує, що листи Волинської ТПП, на які Відповідач також посилається у відзиві, не є належним доказом підтвердження факту настання форс-мажорних обставин, оскільки такі листи не є сертифікатами, висловлюють суб`єктивну думку їхніх авторів та не мають юридично зобов`язуючої сили для сторін договору.

Зазначає, що відмова чи зменшення розміру штрафних санкцій призведе до порушення балансу інтересів сторін та фактично звільнить ПрАТ «ЕНКО» від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та покладе усі негативні наслідки виключно на філію «ВП ХАЕС». Водночас товар, який Відповідач зобов`язався поставити, є важливим для нормальної експлуатації атомної електростанції та будь-які затримки у його поставці чи заміні призводять до зміни графіку виконання робіт.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вважає, що твердження Позивача про те, що Відповідач позбавлений права посилатися на обставини непереборної сили через порушення строків повідомлення про форс-мажорні обставини та подання сертифіката ТПП, є помилковим та формальним.

Зокрема, при укладенні та виконанні Договору Відповідач об`єктивно оцінив власні ресурси та безумовно розраховував на сумлінне, добросовісне та своєчасне виконання зобов`язань своїми постачальниками (зокрема ТОВ «ЕЛІЗ» та ТОВ «ВОЛЬТА-А») у строк до 22.12.2025 року. Однак, у зв`язку з різким загостренням безпекової ситуації, систематичними обстрілами об`єктів критичної та цивільної інфраструктури, перебоями в електропостачанні та тривалими повітряними тривогами, виробники та постачальники комплектуючих (зокрема ТОВ «ЕЛІЗ» та офіційний дистриб`ютор EATON ТОВ «ВОЛЬТА-А») опинилися в умовах порушення звичайного виробничого циклу.

При цьому, діючи максимально добросовісно та відкрито, ПрАТ «ЕНКО» не приховувало виникнення цих ускладнень від Покупця та у відповідності до пункт 7.3 Договору невідкладно повідомляло Покупця листами №1326 від 22.12.2025 та №65 від 23.01.2026, просивши продовжити строк виконання зобов`язань відповідно до умов Договору.

Наголошує, що ПрАТ «ЕНКО» вживало усіх залежні від нього заходи для інформування Позивача та мінімізації негативних наслідків, а формальне пропущення строку не є безумовною підставою для відмови у застосуванні звільнення від відповідальності. Відповідач діяв у повній відповідності до принципів добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України), у зв`язку з чим просить врахувати добросовісність його поведінки в цілому, а не застосовувати суто формальний підхід.

Зазначає, що представники Філії «ВП «Хмельницька АЕС» повідомили Відповідача про те, що строк поставки за Договором буде продовжено, однак для цього необхідний певний час для проходження внутрішньої процедури погодження додаткової угоди. Однак, згодом представники Філії повідомили, що внесення змін до Договору в частині продовження строку не пройшло внутрішню процедуру погодження. В свою чергу, процедура отримання Сертифіката ТПП та збору доказової бази потребувала додаткового часу та була пов`язана із витребуванням підтверджень від постачальників та іноземного виробника обладнання та збором доказової бази, а не з недбалістю Відповідача.

Акцентує увагу, що ПрАТ «ЕНКО» повністю виконало свої зобов`язання з поставки товару із незначною затримкою, зокрема: по комплектному розподільчому пристрою (КРП) прострочення строку поставки становить всього 21 календарний день; по двосекційній малогабаритної РУ-10кВ прострочення строку заміни товару неналежної комплектації становить всього 9 календарних днів. Таким чином, Позивач в найкоротший термін отримав Товар у повному обсязі та мав можливість використовувати його за призначенням.

Натомість сума заявлених Позивачем штрафних санкцій становить 1 389 419,04 грн., що за таких умов перетворює їх на засіб безпідставного збагачення Позивача та прямим чином суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, засадам справедливості, добросовісності й розумності.

Позивач у додаткових поясненнях заперечує факт погодження продовження строку поставки, наголошує на неналежності документа Волинської торгово-промислової палати №19-22/01-3/22/1 від 30.01.2026 як доказу на підтвердження наявності форс-мажорних обставин та необґрунтованості посилань на сам факт воєнного стану, обстріли, відключення електроенергії, повітряні тривоги та пов`язані з ними ускладнення діяльності постачальників відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

03.10.2025 між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енко" (Постачальник) укладено Договір поставки №53-124-08-25-26910.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю у передбачені цим Договором строки товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до Договору), та є невід`ємною частиною Договору.

Предметом поставки по даному Договору є товар: Обладнання ліній електропередач в асортименті (код 31210000-1 згідно ДК 021:2015 Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл) (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, місцем виконання цього Договору є м. Нетішин Хмельницької області.

У п. 2.1. договору погоджено, що якість, комплектність та інші вимоги до Товару, що поставляються за цим Договором повинні відповідати технічним характеристикам вказаним в технічній специфікації (додаток № 2 до договору), №ТДПЗ(т).86.01070-2025 від 13.03.2025, ТДПЗ(т).86.01171-2025 від 07.04.2025, №ТДПЗ(т).86.01123-2025 від 27.03.2025, №ТДПЗ(т).86.01124-2025 від 27.03.2025, №ТДПЗ(т).86.01098-2025 від 19.03.2025, №ТДПЗ(т).44.00910-2025 від 12.02.2025, №ТДЮ(т).44.01189-2025 від 07.04.2025, №ТДПЗ(т).86.01156-2025 від 02.04.2025, №ТДПЗ(т).86.01049-2025 від 06.03.2025 №ТДПЗ(т).86.01155-2025 від 02.04.2025, технічній документації, якою встановлені вимоги щодо його якості, умовам Договору. Якість Товару підтверджується (сертифікатом якості виробника, паспортом, формуляром та ін.), які передаються Постачальником для Покупця разом із Товаром.

У п. 3.1 Договору передбачено строк поставки товару - 22.12.2025.

За змістом п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоодержувача.

Приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" (п. 3.8. договору).

Якщо під час приймання-передачі товару на складі Вантажоодержувача буде встановлено, що товар за технічними характеристиками, технічною супровідною документацією, не відповідає умовам Договору Вантажоодержувач має право в односторонньому порядку відмовитись від подальшого приймання такого товару та повернути його Постачальнику без будь - яких фінансових наслідків для себе (п. 3.9. договору).

Відповідно до п.п. 3.10, 3.11 Договору, у разі поставки неякісного (некомплектного), дефектного товару, товару, що не відповідає умовам Договору, а також при недопоставці товару - Покупець письмово повідомляє (рекомендованим листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення) Постачальника про виявлені невідповідності товару

Постачальник зобов`язується здійснити за свій рахунок заміну неякісного (некомплектного) товару, товару, що не відповідає умовам Договору чи допоставити його в 20-ти денний строк з моменту направлення повідомлення Покупцем про виявлення невідповідностей товару, та/або про установлення факту недопоставки (недоукомплектування) товару.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Договору, ціна товару по Договору з ПДВ становить 17514999,6 грн.

Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по Договору визначається Специфікацією №1 (Додаток 1 до Договору).

У пунктах 8.2, 8.3 Договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості.

У випадку невиконання Постачальником зобов`язань, визначених п.3.11 та п.6.3.4 Договору, Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю штраф, за порушення строку заміни або допоставки (доукомплектування) Товару, в розмірі 20% від вартості Товару, який підлягає заміні або допоставці (доукомплектування).

Відповідно до п. 7.1. договору форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого відповідними органами, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі, транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів. перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства. Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу Сторону про їх виникнення протягом 5 днів з моменту їх виникнення з наступним наданням, не пізніше двох місяців, відповідного підтверджуючого документу. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором (пункти 7.2. - 7.4. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар згідно видаткових накладних №87 від 22.10.2025 на суму 107172,00 грн., №92 від 05.11.2025 на суму 5806,80 грн., №93 від 06.11.2025 на суму 15484,80 грн., №97 від 10.11.2025 на суму 188892,00 грн., №98 від 10.11.2025 на суму 16987,20 грн., №104 від 16.12.2025 на суму 597916,80 грн., №106 від 16.12.2025 на суму 6172800,00 грн.. №108 від 19.12.2025 на суму 1780380,00 грн., №109 від 22.12.2025 на суму 1013760,00 грн., №110 від 22.12.2025 на суму 241560,00 грн., №1 від 12.01.2026 на суму 7334240,00 грн. та №5 від 09.02.2026 на суму 6172800,00 грн.

Комісією у складі працівників позивача складено довідку від 06.01.2026 про виявлені невідповідності товару, поставленого ПрАТ "Енко" згідно видаткової накладної №106 від 22.12.2025, а саме, відсутні документи, які підтверджують якість товару.

Позивач звернувся до відповідача із листом від 08.01.2026, у якому повідомив про виявлені невідповідності продукції та необхідність їх врегулювання.

У відповідь відповідач у листі від 12.01.2026 зазначив про усунення недоліків в найкоротші строки.

АТ "НАЕК "Енергоатом" надіслав відповідачу претензію щодо сплати штрафних санкцій за договором від 03.10.2025 в розмірі 1389419,04 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Відповідачем надано в матеріали справи договір поставки №502/25 від 10.10.2025, укладений між ТОВ "Еліз" та ПрАТ "Енко" щодо поставки трансформатора; договір від 01.11.2023, укладений між ТОА "Вольта-А" та ПрАТ "Енко" щодо поставки розподільчого пристрою; листи відповідача, адресовані позивачу, від 22.12.2025, від 23.01.2026, щодо продовження строку поставки до 09.01.2026 та до 20.02.2026 відповідно. До листа від 23.01.2026 відповідачем додано лист Волинської ТПП, за змістом якого ТПП встановлено факт, що обставини, пов`язані з затримкою виготовлення обладнання та спеціалізованих комплектуючих, перебоями електропостачання, систематичними повітряними тривогами, та порушенням звичайного виробничого циклу в умовах воєнного стану, істотно ускладнили виконання ПрАТ «ЕНКО» зобов`язань за Договором поставки №53-124-01-25-26910 від 03.10.2025 року. Відтак ТПП рекомендує сторонам Договору розглянути можливість врегулювання питання шляхом переговорів, у тому числі щодо зміни строків виконання зобов`язань, з метою збереження договірних відносин та відновлення балансу інтересів сторін.

Запорізька Торгово-промислова палата 02.06.2026 видала сертифікат №2300-26-1220 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено настання для ПрАТ "Енко" форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо обов`язку поставити товар згідно договору від 03.10.2025 о 22.12.2025, а саме: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (оголошення повітряних тривог, застосування графіків обмеження потужностей та спеціального графіку аварійних вимкнень електроенергії, що призводили до зупинення виробничого процесу); форс-мажорні обставини у виробника продукції ЕАТОN (Турецька Республіка) - зміни в і експортних поставках через триваючу російсько-українську війну, а також проблеми у виробничому процесі, пов`язані з виходом з ладу та поломкою обладнання у виробника.

Згідно сертифіката, період дії форс-мажорних обставин: з 01.11.2025 по 09.02.2026.

Вказаний сертифікат надіслано позивачу із листом від 08.06.2026.

Позиція суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи слідує, що за умовами договору поставки від 03.10.2025 відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки позивачу товару у строк до 22.12.2025.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу товар в повному обсязі, що не заперечується учасниками справи.

Водночас, товар на суму 7 374 240,00 грн. згідно видаткової накладної від 13.01.2026 поставлено з простроченням строку, визначеного договором.

Окрім того, товар, поставлений 22.12.2025 на суму 6 172 800,00 грн., не відповідав умовам договору (відсутні документи, які підтверджують якість товару), у зв`язку з чим відповідачем 10.02.2026 поставлено відповідний товар належної якості. Проте, заміна товару, що не відповідає умовам договору, відбулась з порушенням строків, визначених п. 3.11 договору.

Факт поставки та заміни товару, що не відповідає умовам договору, з порушенням договірних строків не заперечується відповідачем.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктами 8.2, 8.3 Договору, сторони погодили, що за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості.

У випадку невиконання Постачальником зобов`язань, визначених п. 3.11 та п. 6.3.4 Договору, Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю штраф, за порушення строку заміни або допоставки (доукомплектування) Товару, в розмірі 20% від вартості Товару, який підлягає заміні або допоставці (доукомплектування).

Здійснивши перерахунок сум пені та штрафу, суд дійшов висновку про арифметичну вірність вчинених позивачем нарахувань.

З приводу доводів відповідача про існування форс-мажорних обставин, що унеможливило поставку товару у строки, визначені договором, та не залежали від волі сторін, суд зазначає наступне.

За приписами п. 3 частини першої ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Договір - це універсальний регулятор, а отже він є підставою для становлення, зміни чи припинення приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач з власної ініціативи прийняв участь у закупівлі та в добровільному порядку уклав Договір з позивачем.

За таких обставин, сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються. Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до частини третьої ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу».

Аналогічні за змістом висновки щодо оцінки судом сертифіката торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, містяться також у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №904/4103/23.

Зі змісту сертифікату №033/326 від 02.06.2026 Запорізької ТПП слідує, що він засвідчує, в тому числі, військову агресію рф проти України як форс-мажорну обставину, що стало підставою введення воєнного стану та спричинило тривалі повітряні тривоги, аварійні та стабілізаційні відключення електропостачання.

Водночас, договір про постачання товару був укладений між позивачем та відповідачем 03.10.2025, тобто, під час дії обставин, пов`язаних з військовою агресією рф, а саме, введення воєнного стану в Україні, тривалих повітряних тривог, аварійних та стабілізаційних відключень електропостачання. Відтак відповідач, як постачальник, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи призначення продукції, сприяти якнайшвидшому виконанню зобов`язань зі свого боку.

Відповідач, укладаючи договір, в тому числі, з передбаченими у ньому видами відповідальності за порушення зобов`язання, був обізнаний з об`ємами та строками виконання взятих на себе зобов`язань з поставки обладнання.

При цьому, введення воєнного стану в Україні негативним чином відображається не лише на діяльності відповідача, а й позивача, тобто такі обставини стосуються обох сторін.

Як зазначалося вище, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (див. постанову Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Суд підкреслює, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.7.6.2 постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 910/5550/23).

Так, важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З вищевикладеного суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, а саме, невиконання контрагентами своїх зобов`язань, існування форс-мажорних обставин для них, вихід з ладу обладнання у виробника, не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із неможливістю належного виконання відповідачем зобов`язання за договором, позаяк така неможливість виконання викликана не обставинами непереборної сили, а обставинами, ризик настання яких несе учасник господарських правовідносин, в даному випадку, відповідач.

Окрім того, суд погоджується з доводами позивача про неналежне повідомлення про настання форс-мажорних обставин, зокрема, не надання погодженого у договорі документу протягом двох місяців після з моменту виникнення таких обставин. До того ж, з огляду на зазначення у сертифікаті від 02.06.2026 дати настання форс-мажорних обставин - 01.11.2025, має місце також несвоєчасне повідомлення про сам факт їх настання.

У п. 7.4. договору сторонами передбачено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором.

Відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором відсутні.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказав на те, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Відповідно до 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

Водночас ні у зазначеній нормі, ні у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Крім того, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-от: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до наведених вище норм, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України в контексті можливості зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, тобто до 1%, зазначив про те, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру неустойки (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99 % залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Суд звертає увагу на те, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги майновий стан сторін.

У даній справі судом приймається до уваги, що період прострочення є незначним; відповідачем вчинялись дії з метою інформування позивача про можливі затримки товару з метою мінімалізації негативних наслідків; в діях відповідача відсутній прямий умисел, спрямований на порушення зобов`язання; відповідачем виконано в повному обсязі зобов`язання з поставки товару.

Крім того, судом враховано загальні засади, встановлені у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, інтереси обох сторін, поведінку відповідача, який виконав договірні зобов`язання та дискреційний характер визначення судом розміру неустойки, до якого суд її зменшує.

Посилаючись на дискреційний характер повноважень суду та відсутність єдиних жорстких алгоритмів щодо відсотка зменшення неустойки (відповідно до правових позицій Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України), суд дійшов висновку про можливість зменшення штрафних санкцій на 50%.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 77 429,52 грн. пені та 617 280, 00 грн. штрафу. У стягненні 77 429,52 грн. пені та 617 280, 00 грн. штрафу суд відмовляє у зв`язку з їх зменшенням на підставі ст. 551 ЦК України.

При розподілі витрат зі сплати судового збору судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Енко" (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, код 13367676) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) 694 709,52 (шістсот дев`яносто чотири тисячі сімсот дев`ять грн. 52 коп.) штрафних санкцій, 16 673,03 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят три грн. 03 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 694 709,52 грн. (шістсот дев`яносто чотири тисячі сімсот дев`ять грн. 52 коп.) штрафних санкцій відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.10.2026

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, сторонам в ел. кабінети