Рішення № 140347123, 06.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Справа № 917/968/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/968/26

за позовною заявою Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи", бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133

до відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, вул. В. Чорновола, 22-А, м. Полтава, 36039

про стягнення 406 780,18 грн,

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

15.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" до відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області про стягнення заборгованості за договором №28-0607-16 на виконання експертизи проекту будівництва від 28.07.2016 року у розмірі 406 780,18 грн, з яких: 85 848,84 грн - основна заборгованість, 105 227,71 грн - інфляційні нарахування, 215 703,63 грн - пеня (вх. №1002/26).

Ухвалою від 19.05.2026 року суд залишив позовну заяву Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви. Позивачу необхідно було надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, а також відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

20.05.2026 року до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх. №6942) на виконання ухвали суду від 19.05.2026 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 25.05.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та установив сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті справи.

03.06.2026 року до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. №7542, а. с. 48 - 50) та відзив на позовну заяву (вх.№7546, а. с. 73,74).

08.06.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №7856, а. с. 76, 77) та заперечення на застосування строків позовної давності (вх. №7872, а. с. 81, 82).

09.06.2026 року до суду від відповідача надійшли три ідентичних заперечення на відповідь на відзив (вх. №7962, а. с. 86-88 та вх. №7970, а. с. 90-93, вх. №7967, а. с. 96 - 98).

16.06.2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №8359, а. с. 101).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що з 29.06.2026 року по 17.07.2026 року включно та з 03.08.2026 по 19.08.2026 включно суддя Тимощенко О. М. перебувала у відпустці.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/968/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2016 року між Службою автомобільних доріг у Полтавській області та Державним підприємством "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" було укладено договір №28-0607-16 на виконання експертизи проекту будівництва. Акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.12.2017 р. є первинний документ у розумінні законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, який підтверджує виконання експертизи проекту будівництва відповідно до умов спірного договору №28-0607-16, однак відповідач в порушення умов договору станом на дату подачі позову не здійснила оплату роботи виконавця (85 848,84 грн). У результаті порушення строків здійснення оплати за виконану роботу позивач просить стягнути з відповідача 85 848,84 грн основного боргу, а також 105 227,71 грн інфляційних нарахувань та 215 703,63 грн пені.

Крім того позивач заперечує проти застосування строку позовної давності, оскільки позовна заява подана до суду 15.05.2026 р., а останнім днем строку позовної давності слід вважати 17.05.2026 р.

Правова позиція відповідача.

Оскільки позивач звернувся до суду після спливу строків позовної давності, а відповідачем заявлено про застосування наслідків її спливу, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Крім того, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки за результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено, що зобов`язання з оплати за спірним договором було виконано у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №129 від 26.12.2016 р. на суму 181 265,09 грн. При цьому в п. 2.2 договору визначено, що вартість проведення експертизи за договором складає саме 181 265,09 грн (з ПДВ).

Обставини справи.

28.07.2016 року між Службою автомобільних доріг у Полтавській області (на даний час на підставі наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 № Н-130 Служба автомобільних доріг у Полтавській області перейменована на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області) (далі - відповідач, замовник) та Державним підприємством "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (далі - позивач, виконавець) було укладено договір №28-0607-16 на виконання експертизи проекту будівництва (далі - договір, а. с. 11, 12).

Відповідно до п. 1.1 договору, Замовник доручає Виконавцю провести експертизу проекту будівництва щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної безпеки, кошторисна частина. Назва проекту будівництва: проект "Реконструкція автомобільної дороги державного значення Р-52 Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка на ділянці км 137+900-км 141+200, Полтавська область.

Результати робіт надаються Замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1.05.2011 року №560 "Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання таким, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" та ДСТУ-Н Б А.2.2-10:2012 "Настанова з організації проведення експертизи проектної документації на будівництво" (далі - Звіт) (п. 1.2 Договору).

Вартість проведення експертизи Виконавцем за цим Договором складає 181 265,09 грн з ПДВ (п. 2.2 Договору).

Вартість експертизи викладено у Протоколі погодження договірної ціни (додаток 1 до Договору), який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (п. 2.3 Договору).

Замовник у строк не більше п`яти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт зобов`язується відповідно до цього акту здійснити на користь Виконавця оплату у розмірі 100% вартості виконаних робіт за Договором (п. 2.4 Договору).

Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів а банківський рахунок Виконавця (п. 2.5 Договору).

Замовник, серед іншого, зобов`язаний прийняти та оплатити роботи Виконавця в порядку та строки, передбачені даним Договором (підп. 3.1.3 п. 3.1 Договору).

Приймання Замовником виконаних робіт за цим Договором оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 5.1 Договору).

У разі порушення строків виконання своїх зобов`язань за цим Договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості робіт за цим Договором за кожен день прострочення (п. 6.2 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2016 року, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами передбачених Договором зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Службою автомобільних доріг у Полтавській області (правонаступником якої є Відповідач) платіжним дорученням №129 від 26.12.2016 року перераховано ДП "Укрдордержбудекспертиза" (філія Позивача) 181 265,09 грн (а. с. 89) з призначенням платежу: "3111020;3210; Експерт. проект. реконстр. а/дд.зн. Р-52 км137+900-141+200; р28-0607-16, АВР1-26.12.16р, д28-0607-16-28.07.16, д/у1-26.12.16; ПДВ-30210,85;".

Платіжне доручення №129 від 26.12.2016 містить печатку Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

15.12.2017 між сторонами підписаний Акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.12.2017 (а. с. 13), відповідно до якого Позивач виконав, а Відповідач прийняв виконання експертизи проекту "Реконструкція автомобільної дороги державного значення Р-52 Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка на ділянці км 137+900-км 141+200, Полтавська область" на суму 85 848,84 грн.

Результатом робіт за Договором № 28-0607-16 є експертний звіт від 15.12.2017 № 28-0531-17(28-0607-16) (а. с. 14 - 18).

Позивач стверджує, що оплату робіт по виконанню експертизи за Договором № 28-0607-16 Відповідач у визначений строк не здійснив, станом на день складання даної позовної заяви заборгованість останнього складає 85 848,84 грн.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 85 848,84 грн основної заборгованості, а також 105 227,71 грн інфляційних нарахувань та 215 703,63 грн пені.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду: глава 61 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно частини 1 статті 839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Суд встановив, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору Позивач зобов`язувався провести експертизу проекту будівництва щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної безпеки, кошторисна частина. Назва проекту будівництва: проект "Реконструкція автомобільної дороги державного значення Р-52 Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка на ділянці км 137+900-км 141+200, Полтавська область (п. 1.1 Договору), а Відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити результати робіт.

Матеріали справи свідчать про належне виконання сторонами умов укладеного Договору в частині, що обмежена позовними вимогами:

- експертиза проекту "Реконструкція автомобільної дороги державного значення Р-52 Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка на ділянці км 137+900-км 141+200, Полтавська область" Позивачем виконана, про що свідчить Акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.12.2017 на суму 85 848,84 грн та експертний звіт від 15.12.2017 № 28-0531-17(28-0607-16) (а. с. 14 - 18);

- Відповідач платіжним дорученням №129 від 26.12.2016 перерахував повну вартість робіт за Договором в сумі 181 265,09 грн, в тому числі і за зазначеним вище актом.

Зазначене у вказаному платіжному дорученні призначення платежу дозволяє ідентифікувати здійснену оплату саме за покладеним в підставу позову Договором у №28-0607-16 від 28.07.2016: вказано номер договору та точні пікетажні координати ділянки автомобільної дороги Р-52 км137+900-141+200, щодо якої Позивачем проводилась експертиза проекту будівництва згідно з пунктом 1.1 Договору. Загальна сума платежу у розмірі 181 265,09 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 30 210,85 грн, відповідає вартості експертизи, узгодженої сторонами у п. 2.2 Договору.

Викладене дає суду підстави для висновку, що перерахування коштів за платіжним дорученням №129 від 26.12.2016 був здійснений на виконання умов Договору № 28-0607-16.

Факт отримання вказаної суми грошових коштів Позивач не спростовує.

Суд також враховує, що відповідно до приписів статті 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд зауважує, що здійснення Відповідачем 100% передоплати за Договором у грудні 2016 року в силу приписів ст. 531 ЦК України є належним виконанням зобов`язань за Договором, в той час як твердження Позивача про необхідність оплатити 85 848,84 грн за вказаним актом є подвійним зобов`язанням з оплати виконаного Відповідачем у повному договірному розмірі та є неправомірним.

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача 105 227,71 грн інфляційних нарахувань та 215 703,63 грн пені.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

В силу положень ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведеним вище мотивування суд дійшов висновку про неправомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу з огляду на попередню оплату Відповідачем загальної вартості робіт за Договором, у Відповідача не виникло прострочення грошового зобов`язання, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат та пені також є неправомірними як похідні вимоги відповідно до ст. 173 ГПК України.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є неправомірними, спростовуються поданими сторонами доказами та не відповідають нормами матеріального права, відповідачем спростовані, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Схожі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) та № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18).

Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є неправомірними, спростовуються поданими сторонами доказами та не відповідають нормами матеріального права, а тому задоволенню не підлягають, тому у суду відсутні підстави для розгляду питання щодо застосування позовної давності, про яку заявлено відповідачем.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на позивача у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже розмір судового збору за подання позову майнового характеру (ціна позову 406 780,18 грн) відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" складає 4 881,36 грн.

Платіжною інструкцією №319 від 15.05.2026 року на суму 6 101,70 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 4).

Випискою від 15.05.2026 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 6 101,70 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 36).

Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (на 1 220,34 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення складено та підписано 06.10.2026 р.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко