Рішення № 140346975, 29.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2575/24Господарський суд Одеської області у складі судді Найфлейша В.Д.

При секретарі судового засідання Орешкової К.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №916/2575/24

за позовом: Дочірнього підприємства Профіт Хаб Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати (14000, м. Чернігів, вул. Ринкова, 7, код ЄДРПОУ 41697846)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лиманець Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 40 639,11 грн.

Представники сторін:

Представник відповідача Марченко Ніна Іванівна

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Профіт Хаб» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати про стягнення 40 639,11грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою суду від 11.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2575/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання на "02" липня 2024 р. о 16:55 год.

Судове засідання, призначене на 02.07.2024 не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони в Одеській обл. та м. Одесі повітряної тривоги.

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 02.07.2024 відкладено розгляд справи на «27» серпня 2024 р. о 10:45.

26.08.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.08.2024р. провадження у справі №916/2575/24 зупинено до перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №908/1162/23 у касаційному порядку Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Ухвалою суду від 09.12.2025р. провадження у справі №916/2575/24 поновлено та зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою суду від 23.07.2026р. поновлено провадження у справі №916/2575/24 та призначено судове засідання на "22" вересня 2026 р. о 12:00.

14.09.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

22.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 22.09.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву до 29.09.2026 р. о 17:15.

29.09.2026р. в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.06.2021 між ДП «ПРОФІТ ХАБ» Чернігівської регіональної торгово-промислової палати (постачальник) та ФОП Лиманець І.А. (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви приєднання споживача до публічного договору на умовах комерційної пропозиції постачальника № 2 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Згідно з п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійстює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.4 договору).

Згідно з п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору. Зазначений строк не може бути меншим за трьох банківських днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Відповідно до п. 5.12 договору постачальник зобов?язується до 10 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання, направити на електронну пошту споживача акт купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період. Сторони домовилися про право підписувати акти купівлі-продажу електричної енергії шляхом накладення КЕП в порядку, передбаченому чинним законодавством про електронний документообіг. Акти купівлі-продажу електричної енергії, підписані шляхом накладення КЕП, мають таку ж юридичну силу, що й паперові, і мають статус оригіналу. Споживач здійснює кінцевий розрахунок з постачальником за фактичний обсяг спожитої електричної енергії протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі сканованої копії акту приймання-передачі електронної енергії, який постачальник направляє споживачу на його електронну адресу, зазначену у заяві-приєднання. Постачальник одночасно направляє споживачу оригінал акту приймання-передачі електричної енергії у двох примірниках.

Додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу є Комерційна пропозиція № 2 «Тариф з розподілом».

Згідно з п. 2 Комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється споживачем 100% протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Акту купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий місяць.

Рахунок за спожиту електричну енергію виставляється разом з Актом купівлі-продажу електричної енергії та має бути сплачений протягом 3 (трьох) робочих днів з дати

отримання. Всі документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору (п. 3 Комерційної пропозиції).

Відповідно до п. 6 Комерційної пропозиції постачальник зобов?язується до 10 (десятого) числа включно, місяця наступного за розрахунковим, направити на електронну пошту Споживача, Акт купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період. Оригінали підписаних постачальником Актів купівлі-продажу електричної енергії та інших документів за розрахунковий період (у двох примірниках) надсилаються в сканованому вигляді на електронну пошту з подальшим надсиланням засобами поштового зв`язку.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі на загальну суму 704 510,27 грн., а саме:

- № 617 від 31.07.2021 (за липень 2021) на суму 70 256,17 грн. (підписаний обома сторонами);

- № 727 від 31.08.2021 (за серпень 2021) на суму 85 161,13 грн. (підписаний обома сторонами);

- № 848 від 30.09.2021 (за вересень 2021) на суму 72 788,08 грн. (підписаний обома сторонами);

- № 963 від 31.10.2021 (за жовтень 2021) на суму 82 426,28 грн. (підписаний обома сторонами);

- № 1040 від 30.11.2021 (за листопад 2021) на суму 111 406,52 грн. (підписаний обома сторонами);

- № 1194 від 31.12.2021 (за грудень 2021) на суму 130 021,55 грн. (підписаний лише постачальником);

- № 103 від 31.01.2022 (за січень 2022) на суму 111 009,71 грн. (підписаний лише постачальником);

- № 174 від 28.02.2022 (за лютий 2022) на суму 6 107,29 грн. (підписаний лише постачальником);

- № 292 від 31.03.2022 - (за березень 2022) на суму 7 282,01 грн. (підписаний лише постачальником);

- № 584 від 30.04.2022 (за квітень 2022) на суму 6 895,06 грн. (підписаний лише постачальником);

- № 585 від 31.05.2022 (за травень 2022) на суму 7 130,70 грн. (підписаний лише постачальником);

- № 586 від 30.06.2022 (за червень 2022) на суму 6 895,06 грн. (підписаний лише постачальником);

- № 587 від 31.07.2022 (за липень 2022) на суму 7 130,70 грн. (підписаний лише постачальником).

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, відповідачем було сплачено позивачу 663 871,16 грн. за поставлену електричну енергію.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у період з лютого 2022 по липень 2022 в розмірі 40 639,11 грн.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 12 Цивільного кодексу України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як вже зазначалось, позивачем в рамках даної справи заявлено до стягнення заборгованість за поставлену електричну енергію за період лютий - липень 2022 в сумі 40 639,11 грн.

Разом з тим суд враховує, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

В додатку №1 до договору зазначено точки комерційного обліку виробничих приміщень відповідача: м. Херсон, вул. Патона, буд. 4; м. Херсон, шосе Бориславське, буд. залізничний переїзд; м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48; м. Херсон, вул. Мира, буд. 26.

Так, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. Херсонська міська територіальна громада була тимчасово окупованою у період з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р.

Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

При цьому, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об`єкті, який знаходиться у місті Мелітополі (до закінчення перегляду судового рішення Об`єднаною палатою у справі № 908/1162/23 суд зупиняв провадження у справі № 916/5595/24).

Предметом розгляду Об`єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема, виснував, що Законом України Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України, правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене, у постанові по справі № 908/1162/23 Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові по справі № 910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Об`єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Господарський суд в силу положень частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує зазначені вище висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, оскільки правовідносини у даній справі та у справі №908/1162/23 є подібними за змістовим критерієм.

Таким чином, суд зазначає, що факт тимчасово окупації Херсонської міської територіальної громади у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомою обставиною.

Згідно зі статтею 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про безпідставність нарахування позивачем відповідачу заборгованості за електричну енергію за період, коли територія Херсонської міської територіальної громади знаходилася під окупацією рф.

При цьому, окремо, що нарахованої заборгованості за лютий 2022, суд, зазначає про недоведеність позивачем факту постачання відповідачу та споживання останнім електричної енергії за вказаний період, оскільки як встановлено судом, наданий позивачем акт приймання-передачі № 174 підписаний лише з боку постачальника, та останній не містить показників засобів комерційного обліку на початок та кінець розрахункового періоду, відомостей про дати зняття таких показників чи інших вихідних даних, за якими можливо перевірити визначений позивачем обсяг. Також в матеріалах справи відсутні, окремо, і звіти щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії та показники засобів комерційного обліку, за якими можливо було б перевірити зазначений в акті № 174 обсяг.

Разом з тим наданий позивачем лист АТ «Херсонобленерго» № 20-001204-12 від 13.02.2024 року, складений майже через два роки після спірного розрахункового періоду, суд не приймає до уваги, оскільки останній не містить самого розрахунку, вихідних показників засобів обліку чи інших первинних даних, які давали б можливість перевірити спосіб формування наведених у ньому величин. До того ж, в контексті наведеного, суд враховує, що загальновідомою є обставина того, що внаслідок тимчасової окупації Херсонської області, АТ «Херсонобленерго» втратило доступ до первинної документації та баз даних, а також повідомляло НЕК «Укренерго» про неможливість знімати фактичні покази засобів комерційного обліку електричної енергії на території Херсонської області та, відповідно, визначати фактичне надходження електричної енергії в мережі.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

За викладених обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у повному обсязі з наведених вище підстав.

Судові витрати за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову Дочірнього підприємства Профіт Хаб Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати (14000, м. Чернігів, вул. Ринкова, 7, код ЄДРПОУ 41697846) до відповідача Фізичної особи-підприємця Лиманець Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Повний текст складено 05.10.2026.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Суддя В.Д. Найфлейш