Рішення № 140346928, 28.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2516/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2516/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал Розетка (07400, Київська обл, м. Бровари, Об`їзна дорога, буд. 62, ЄДРПОУ 33584049)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 144 538,36грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Мунтяну І. І. ордер;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Розетка» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 144 538,36грн..

Ухвалою від 23.06.2026р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал Розетка було залишено без руху.

25.06.2026р. до господарського суду надійшла заява (вх. №22156/26) Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Розетка» про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.06.2026р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2516/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

23.07.2026р. за вх.№25770/26 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.07.2026р. призначено розгляд справи №916/2516/26 у судовому засіданні з викликом сторін.

В судовому засідання 15.09.2026р. на підставі усного клопотання представника відповідача, клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження було залишено судом в протокольній формі без розгляду.

23.07.2026р. за вх. №25767/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними у зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.

31.07.2026р. за вх. №26722/26 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, Фізичною особою-підприємцем Степаненко Альоною Вадимівною 25.01.2026р. було акцептовано Публічний договір (оферту) про надання послуг (надалі Оферта) Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Розетка».

Відповідно до п. 1.1. Оферти Товариство з обмеженою відповідальністю виступає Замовником.

Згідно полоджень п. 1.2. Оферти особа, що акцептує Договір виступає Замовником.

Оферта вступає в силу з моменту розміщення її в мережі Інтернет в особистому кабінеті Замовника та з урахуванням вказівки на дату набуття нею чинності та діє до моменту відкликання Оферти Виконавцем (п. 1.3. Оферти).

Відповідно до розділу «Терміни та визначення» Оферти Особистий кабінет - електронний кабінет Замовника з присвоєним ID у функціональній системі Маркетплейсу, який створюється під час першої реєстрації Замовника на Маркетплейсі та за допомогою якого Замовник може управляти параметрами замовлених Послуг. Присвоєний ID Особистого кабінету є унікальним номером, за яким Замовник в подальшому ідентифікується в базі даних Виконавця для цілей цієї Оферти. ID Особистого кабінету зазначається в рахунках-фактурах, що формуються в Особистому кабінеті»

Таким чином, як вказує позивач, Замовник перед акцептуванням Оферти ознайомився з її умовами в особистому кабінеті.

Також, акцептуючи оферту, Відповідач підтверджує, що належним чином ознайомлений з умовами Договору Оферти, відповідно до п. 7.2.2. Замовник укладає цей Договір добровільно, при цьому Замовник: а) повністю ознайомився з умовами Оферти, б) повністю розуміє предмет Договору (Оферти).

Відповідно до п. 4.1. Оферти Замовник здійснює акцепт цієї Оферти та укладає Договір шляхом внесення Гарантійного платежу відповідно до умов розділу 3 Оферти, на підставі відповідного рахунку на оплату, сформованого Виконавцем.

Відповідно до п. 3.2. Оферти послуга доступу до онлайн платформи надається Виконавцем Замовнику протягом 1 (одного) календарного року, якщо інше не погоджено Сторонами.

Згідно розділу «Терміни та визначення» Оферти Он-лайн платформа Rozetka - онлайн-сервіс, що розміщений на інтернет-сайті Rozetka, вихідний код, текстове наповнення, зображення, дизайн, зовнішній (front-end) та внутрішній (back-end) функціонал, а також будь-які об`єкти авторського права та інші, за винятком будь-яких знаків для товарів і послуг, об`єкти права інтелектуальної власності (захищені та незахищені), які складають Вебсайт Rozetka та мобільні додатки Rozetka та забезпечують їх функціонування; Інтернет-сайт Rozetka/Вебсайт Rozetka сайт, який надає користувачам можливість замовляти он лайн та купувати традиційним (не через Інтернет) способом широкий асортимент Товарів, та який на день підписання цього договору розміщений за адресами rozetka.ua та rozetka.com.ua

Відповідно до п. 3.3. Оферти Будь-які грошові кошти, внесені Замовником, зараховуються на Баланс для роботи на Маркетплейсі як Гарантійний платіж. Гарантійний платіж є способом забезпечення виконання грошових зобов`язань Замовника перед Виконавцем і не переходить у власність Виконавця до моменту його зарахування у якості оплати Послуг відповідно до цього Договору.

Порядок внесення гарантійного платежу: 3.3.1 Замовник поповнює свій Баланс шляхом внесення Гарантійного платежу, за рахунок якого виконуються майбутні грошові зобов`язання Замовника за цією Офертою. Поповнення Балансу здійснюється на підставі рахунку-фактури, сформованого Замовником в Особистому кабінеті; 3.3.2. Поповнення Балансу здійснюється у безготівковій формі будь-яким зручним для Замовника способом, зокрема за допомогою банківських карток, а також із використанням платіжних сервісів (Google Pay, Apple Pay та інші доступні на момент поповнення інструменти оплати).

Відповідно до п. 3.13. Оферти оплата Послуг та/або внесення Гарантійного платежу здійснюється Замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця, вказаний в рахунку на оплату, виставленому через Особистий кабінет Замовника, або за допомогою платіжних сервісів із обов`язковою вказівкою Особистого кабінету Замовника у призначенні платежу. Всі кошти, отримані Виконавцем із призначенням платежу, що відповідає ID Особистого кабінету Замовника та реквізитам відповідного рахунку на оплату, сформованого в Особистому Кабінеті, визнаються для цілей цього Договору коштами, сплаченими Замовником. Днем оплати є день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Положеннями п. 4.2. Оферти передбачено, що акцептом цієї Оферти є факт зарахування коштів Гарантійного платежу на рахунок Виконавця або отримання Виконавцем підтвердження від платіжної системи або фінансової установи або банку про списання коштів з рахунку Замовника на користь Виконавця в якості гарантійного платежу. З моменту такого акцепту Замовник вважається таким, що повністю і безумовно прийняв умови цієї Оферти, у тому числі умови використання та автоматичного списання коштів з Гарантійного платежу, визначені в розділі 3 цього Договору.

Таким чином, для акцептування Оферти Замовнику необхідно на підставі виставленого рахунку через Особистий кабінет Замовника, або за допомогою платіжних сервісів сплатити кошти в якості гарантійного платежу на розрахунковий рахунок Виконавця.

Як вказує позивач, він надав Відповідачу рахунок на оплату гарантійного платежу №ТР-000347947 від 25 січня 2026 р. на суму 23 000,00 грн. для акцептування Оферти. В свою чергу 25.01.2026 року Відповідач акцептував Оферту сплативши за платіжною інструкцією № 20260125-17610 від 25.01.2026 р. 23 000,00 грн. відповідно до виставленого рахунку Позивачем.

Відповідно до п. 5.1. Оферти Договір набирає чинності з дати акцепту Оферти Замовником та діє: а) для Замовників, протягом строку дії обраної Послуги, сплаченої на строк, вказаний у відповідному тарифі на Маркетплейсі та рахунку на оплату, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань по Договору; б) до моменту дострокового розірвання Договору.

Як зазначає позивач, враховуючи умови п. 3.2. та 5.1. Оферти, а також відсутність дострокового розірвання Договору, відносини не були припинені, та є чинними.

Відповідно до п. 2.1.1. предметом договору Оферти є надання доступу Замовнику через мережу Інтернет до торгівельних марок та Он-лайн платформи Rozetka у вигляді онлайн-сервісу Електронного Маркетплейсу, розміщеного в Інтернеті за адресами: rozetka.ua та rozetka.com.ua, який забезпечує розміщення і обробку інформації про товари Замовника, створення на базі функціональних можливостей програмної продукції у вигляді онлайн сервісу Електронного Маркетплейсу, для реалізії товарів Замовника. Детальні умови розміщенні у Додатку №1 до цієї Оферти.

Згідно з п. 2.1. Додатку №1 Оферти відповідно до умов цього Додатку Ліцензіар надає Ліцензіату обмежену, як визначено нижче, зокрема у пункті 2.2 щодо переліку послуг та у пункті 2.3 щодо способів використання, невиключну субліцензію на використання Торговельних марок, а Ліцензіат зобов`язується виплачувати Ліцензіару роялті відповідно до пункту 3 Додатку.

Відповідно до преамбули Додатку №1 Оферти Ліцензіатом є Замовник, а Ліцензіаром є Виконавець.

Пунктом. 2.11. Додатку №1 Оферти передбачено, що на підставі цього Додатку Ліцензіату також надається доступ до Он-лайн платформи Rozetka (доступ до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн-сервісів на ньому) для використання її за функціональним призначенням, зокрема шляхом розміщення інформації про асортимент Товарів та супутньої інформації.

Отже, як зазначає позивач, він надав відповідачу доступ до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн-сервісів на ньому зокрема для розміщення інформації про асортимент товарів відповідача та супутньої інформації.

Позивач звертає увагу, що відповідач обрав собі назву магазину «Technology_», що підтверджується інформацією з адміністративної панелі Позивача щодо продавців.

Поряд з цим, як вказує позивач, він почав отримувати багато скарг на неправомірну роботу з боку відповідача. Відповідач у свою чергу ніяк не хотів врегульовувати скарги від клієнтів, задля збереження ділової репутації позивач повертав кошти за придбаний товар у відповідача з коштів позивача.

Так, за посиланнями позивача 23.03.2026 року до нього звернувася ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_2 замовив у Відповідача 10.02.2026 року ноутбук HP 17-cn2016ua та відправив відповідачу авансу 968 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №P24A5486537739D4007, однак, коли ОСОБА_2 оглянув товар, то виявив, що товар має ознаки використання, а також не відповідає заявленим характеристикам, однак Відповідач сплачений аванс так і не повернув. У зв`язку з чим, ОСОБА_2 звернувся до Позивача зі скаргою.

Позивач зазначає, що зрозумівши, що відповідач своїми неправомірними діями порушує чинне законодавство повернув ОСОБА_2 сплачений аванс Відповідачу на підставі заяви про повернення коштів від 23.03.2026 року. Повернення сплаченого авансу ОСОБА_2 на рахунок відповідача позивачем підтверджується платіжними інструкціями № 330603 від 10.04.2026 року, 330751 від 10.04.2026 року, 330752 від 10.04.2026 року, загальною суму разом зі сплаченими податками 1 257,15 грн.

02.04.2026 року до позивача звернулася ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_3 замовила у відповідача 23.01.2026 року два ноутбука HP 17-cp3055cl загальною вартістю 42 656,00 грн., однак відповідач ноутбуки так і не відправив. Відповідач повернув ОСОБА_3 лише 31 328,00 грн.. ОСОБА_3 зрозумівши, що відповідач більше не поверне коштів, звернулася до позивача зі скаргою про повернення коштів. Позивач зрозумівши, що відповідач неправомірно не повернув всю суму повернув ОСОБА_3 залишок коштів, що разом зі сплаченими податками вийшло 14 711,68 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 330606 від 10.04.2026 року, № 330753 від 10.04.2026 року, 330754 від 10.04.2026 року на підставі заяви про повернення коштів від 02.04.2026 року.

20.03.2026 року ОСОБА_4 звернувся до позивача про те, що ОСОБА_4 придбав у Відповідача два ноутбука Acer Nitro 5 на загальну суму 79 160 грн., однак ОСОБА_4 виявив, що замовлений товар не відповідав заявленим характеристикам, про що повідомив відповідача, однак відповідач не повернув сплачені раніше кошти ОСОБА_4 Відповідачу у розмірі 15 125 грн.

Позивач зазначає, що зрозумівши, що така поведінка з боку відповідача є неправомірною і те, що відповідач не збирається повертати кошти повернув ОСОБА_4 повернув сплачені кошти самостійно, що разом зі сплаченими податками вийшло 19 642,85 грн. що підтверджується платіжними інструкціями № 331696 від 23.04.2026, № 331697 від 23.04.2026, №331645 від 23.04.2026 на підставі заяви про повернення коштів від 20.03.2026 року.

26.03.2026 року до позивача звернувся ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_5 28.01.2026 року замовив у відповідача ноутбук Asus Vivobook за ціною 44 858,00 грн. за замовленням №881335685, а також сплатив всю суму перед відправкою. Однак, Відповідач так і не надіслав замовлений та сплачений товар, а також не повернув кошти. У зв`язку з чим, позивач через неправомірні дії відповідача повернув кошти ОСОБА_5 у розмірі 44 858,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №331104 від 15.04.2026 року на підставі заяви про повернення коштів від 26.03.2026 року.

02.04.2026 року до позивача звернувся ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_6 замовив у відповідача ноутбук HP ProBook 450 G10 Silver за ціною 22 322,00 грн. за замовленням №881095253. Однак, відповідач товар так і не відправив, але повернув частину коштів, у розмірі 10 000,00 грн. Таким чином, відповідач не повернув ОСОБА_6 12 322,00 грн..

Як зазначає позивач розуміючи, що така поведінка є неправомірною з боку відповідача самостійно повернув кошти ОСОБА_6 , що разом зі сплаченими податками вийшло 16 002,60 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 331370 від 20.04.2026 року, № 331406 від 20.04.2026 року, № 331407 від 20.04.2026 року на підставі заяви про повернення коштів від 02.04.2026 року.

25.03.2026 року до позивача звернувся ОСОБА_7 про те, що 11.02.2026 року ОСОБА_7 замовив у відповідача ноутбук Asus Vivobook Go 15 за ціною 12 633 грн. за замовленням №882739614 та сплатив відповідачу 12 700 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 253092854 від 09.02.2026 року. Однак, при отриманні товару ОСОБА_7 виявив, що відправлений товар не відповідає заявленим характеристикам, а саме замість зазначених 256 ГБ пам`яті, було лише 128 ГБ. ОСОБА_7 звернувся до відповідача для повернення коштів за товар, що не відповідає опису, однак відповідач повернув лише 10 700 грн., таким чином відповідач не повернув ОСОБА_7 ще 2 000 грн.. Позивач зрозумівши, що Відповідач порушує чинне законодавство, самостійно повернув залишок коштів ОСОБА_7 , що разом зі сплаченими податками вийшло у розмірі 2 597,40 грн, та підтверджується платіжними інструкціями № 331655 від 23.04.2026 року, № 331698 від 23.04.2026 року, № 331699 від 23.04.2026 року на підставі заяви про повернення від 25.03.2026 року.

20.03.2026 року до позивача звернувся ОСОБА_8 про те, що 19.01.2026 року ОСОБА_8 замовив у відповідача ноутбук HP Envy x360 за замовленням №880196113 сплативши за нього 32 342,25 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №2863294185 від 19.01.2026 року та №11280388312 від 21.01.2026 року, а також послуги Нової пошти, що склали 770,00 грн.. Після отримання товару ОСОБА_8 виявив, що товар має ознаки використання, у зв`язку з чим хотів повернути кошти за товар. Однак, відповідач не повернув кошти за товар, у зв`язку з чим це зробив позивач, що разом зі сплаченими податками вийшло у розмірі 43 002,47 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 330876 від 14.04.2026 року, № 330967 від 14.04.2026 року, № 330969 від 14.04.2026 року на підставі заяви про повернення від 20.03.2026 року.

26.03.2026 року до позивача звернувся ОСОБА_9 про те, що 22.01.2026 року ОСОБА_9 замовив у відповідача ноутбук Acer Aspire 15 за номером замовлення №880605521. Відповідач у свою чергу так і не відправив заявлений товар, а відправив інший, ОСОБА_9 виявив після отримання товару, що товар не відповідає заявленим характеристикам, а сплачені кошти відповідачу, а також витрати на послуги Нової пошти у загальному розмірі 25 443,98 грн. що підтверджується платіжними інструкціями № KKHK-04AP-E4CE-7C8P від 22.01.2026 року про сплату авансу відповідачу, №K41T- 5P24-T69T-8614 від 23.01.2026 року про сплату на відділенні Нової пошти а також сплата доставки та інших послуг Нової пошти, а також оплата ОСОБА_9 послуг Нової пошти при поверненні відповідач повернув лише частково, а саме у розмірі 23 350 грн..

Як вказує позивач, розуміючи неправомірні дії відповідача повернув ОСОБА_9 , що разом зі сплаченими податками вийшло 2 466,21 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 330922 від 14.04.2026 року, № 330968 від 14.04.2026 року, № 330970 від 14.04.2026 року на підставі заяви про повернення коштів ОСОБА_9 від 26.03.2026року.

Відповідно до п. 7.4 Договору оферти, всі та будь-які майнові претензії третіх осіб з приводу порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів (в тому числі такі, що будуть пред`явлені Виконавцю) будуть врегульовані Замовником від власного імені та за власний рахунок. У разі якщо внаслідок задоволення таких претензій Виконавцю будуть завдані збитки, Замовник зобов`язаний відшкодувати їх у повному обсязі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавцяпротягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від Виконавця вимоги про відшкодування таких збитків.

Згідно п. 8.4. Договору оферти беручи до уваги положення п. 7.2.4 та п. 8 Оферти, Замовник зобов`язується власними силами і за власний рахунок вирішувати спори та врегульовувати претензії третіх осіб, щодо розміщених матеріалів, або відшкодовувати збитки (включаючи судові витрати), завдані Виконавцю у зв`язку з претензіями та позовами, з приводу розміщення матеріалів Замовника. Сплата штрафних санкцій не звільняє Виконавця від відповідальності за збитки, які виникли внаслідок його умисних дій або бездіяльності.

Позивач наголошує, що сума коштів 144 538,36 грн. є збитками позивача, понесеними внаслідок порушення відповідачем умов Оферти та невиконання ним обов`язку самостійно врегулювати претензії покупців відповідно до п. 7.4 та п. 8.4 Оферти

Отже позиваючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Розетка» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, Фізичною особою-підприємцем Степаненко Альоною Вадимівною 25.01.2026р. було акцептовано Публічний договір (оферту) про надання послуг (надалі Оферта) Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Розетка».

Згідно вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п. 7.4 Договору оферти, всі та будь-які майнові претензії третіх осіб з приводу порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів (в тому числі такі, що будуть пред`явлені Виконавцю) будуть врегульовані Замовником від власного імені та за власний рахунок. У разі якщо внаслідок задоволення таких претензій Виконавцю будуть завдані збитки, Замовник зобов`язаний відшкодувати їх у повному обсязі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавцяпротягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від Виконавця вимоги про відшкодування таких збитків.

Згідно п. 8.4. Договору оферти беручи до уваги положення п. 7.2.4 та п. 8 Оферти, Замовник зобов`язується власними силами і за власний рахунок вирішувати спори та врегульовувати претензії третіх осіб, щодо розміщених матеріалів, або відшкодовувати збитки (включаючи судові витрати), завдані Виконавцю у зв`язку з претензіями та позовами, з приводу розміщення матеріалів Замовника. Сплата штрафних санкцій не звільняє Виконавця від відповідальності за збитки, які виникли внаслідок його умисних дій або бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Позивач звертаючи з відповідним позовом до суду вказує, що за наслідками неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо врегулювання претензій зборку покупців йому спричинено збитки в сумі 144 538,36грн.

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia".

Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір. З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Суд зазначає, що під час вирішення спору суди повинні оцінювати не лише буквальний зміст позовних вимог, а і їх спрямованість, правову суть і фактичний контекст, у якому такі вимоги заявлено.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 визначила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду (зокрема постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц), зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори; сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Суд також звертає увагу на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням усього вищевикладеного, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності доводять завдання позивачу збитків на суму 144 538,36 грн, спричинених в результаті неправомірних дій відповідача, які виразились у невиконанні ним обов`язку самостійно врегулювати претензії покупців відповідно до п. 7.4 та п. 8.4 Оферти.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не спростовано, ані факти невідправлення товарів; ані факти направлення товарів, що були у використанні; ані факти невідповідності товарів їх опису. Також не спростовано факти здійснення позивачем компенсацій покупцям та заявленому розмір.

Отже, оцінивши наявні докази у справі в їх сукупності, здійснивши ґрунтовний аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так, заперечуючи проти позову відповідач посилається на положення статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів», якою регламентовано порядок обміну товару належної якості протягом 14 днів.

Поряд з цим суд відповідні посилання оцінює критично, оскільки в даному випадку спір виник із договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору (Оферти) та ґрунтуються на тому, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов`язків, а також порушення чинного законодавства, позивач поніс збитки, у зв`язку з компенсаціями покупцям вартості товарів та інших витрат, після чого відповідно до умов договору набув право вимагати від відповідача відшкодування понесених документально підтверджених витрат.

Також, відповідач посилається на пункт 8.3 Оферти та зазначає, що позивачем не доведено направлення повідомлення, претензії чи рахунку.

Так, положення п. 8.3 Оферти визначають порядок добровільного виконання відповідачем обов`язку щодо відшкодування понесених позивачем витрат та встановлюють строк для такого виконання.

Разом з тим зазначений пункт договору не містить положень про обов`язковість досудового врегулювання спору, не встановлює, що направлення претензії є передумовою звернення до суду, а також не позбавляє позивача права на судовий захист у разі її ненаправлення.

Крім того відповідача посилається на не оподаткування коштів, що виплачуються юридичною особою продавцем фізичній особі покупцю у зв`язку із поверненням товару належної якості.

Поряд з цим, суд відповідні посилання оцінює критично, оскільки що як вбачається з матеріалів справи відповідач не надсилав товари, відповідно до умов договору купівлі-продажу, надсилав товари, які мали ознаки використання, а також товари, які не відповідали заявленим характеристикам, у зв`язку з чим, покупці хотіли повернути товар, однак свої кошти або взагалі не отримували, або отримували частково.

Суд зазначає, що посилання відповідача щодо порядку оподаткування сум, виплачених покупцям, не спростовують самого факту понесення позивачем витрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних обов`язків

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал Розетка є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал Розетка (07400, Київська обл, м. Бровари, Об`їзна дорога, буд. 62, ЄДРПОУ 33584049) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал Розетка (07400, Київська обл, м. Бровари, Об`їзна дорога, буд. 62, ЄДРПОУ 33584049) заборгованість в сумі 144 538 (сто сорок чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім)грн. 36коп. та судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот двадцять дві)грн. 40коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 жовтня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна