Рішення № 140346866, 06.10.2026, Долинський районний суд Кіровоградської області

справа № 388/2577/25

провадження № 2/388/142/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026м. ДолинськаДолинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

при секретарі судового засідання Гринькової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення належних виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

за участі:

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Стрільця О.С.,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом через систему «Електронний суд» до відповідача АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь:

- щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 7644,30 грн.;

- одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 97842,29 грн.;

- додаткову виплату за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи від 30 до 35 років для чоловіків у розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 58705,74 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 113458,08 грн.;

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 27.03.1991 по 19.02.2025.

19.02.2025 його було звільнено за ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Визначено компенсувати за невикористані 93 днів відпустки та виплатити одноразову матеріальну допомогу, передбачену п. 4.16 колективного договору в розмірі п`яти середньомісячних заробітків.

З листа № 682 від 03.11.2025 він дізнався, що згідно з п. 1.1.4 рішенням правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 14.03.2022 № Ц-54/31 йому призупинено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік в сумі 3720.52 грн., за 2023 рік в сумі 3923.78 грн. та виплату одноразову грошову допомогу пов`язаної з виходом на пенсію вперше в розмірі п`яти середньомісячних заробітків. З огляду на це вважає, що ним не пропущений строк про вирішення трудового спору встановлений ст. 233 КЗпП України.

Згодом п. 1.1.4 рішенням правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 14.03.2022 № Ц-54/31 було скасовано у судовому порядку.

Вважає, що відповідач протиправно призупинив виплати коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку

Зазначає, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача за період з 19.02.2025 по 18.08.2025 складає 113458.08 грн. виходячи з розрахунку - 879,52 грн. х 129 робочих днів.

Ухвалою від 14.11.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування заперечень проти позовної заяви відповідач зазначив, що позивач дійсно працював в виробничому підрозділі служби електропостачання «Долинська дистанція електропостачання» і відповідно до його заяви та наказу від 19.02.2025, його було звільнено за власним бажанням. В день звільнення (24.02.2025) його було письмово повідомлено про нараховані та виплачені суми.

Зазначив, що виплата п`яти середньомісячних посадових окладів відповідно до п. 4.17 Колективного договору та одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 2023 роки призупинені внутрішніми нормативними актами товариства, оскільки відповідно до ст. 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Вказав на те, що строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення сум матеріальної допомоги на оздоровлення та в зв`язку з виходом на пенсію розпочав свій перебіг з 25.02.2025 (з часу отримання повідомлення про нараховані суми) і закінчився 25.05.2025.

Також зазначив, що ОСОБА_1 втратив право на додаткову виплату за сумлінну працю на залізничному транспорті, передбачену п. 4.16 Колективного договору оскільки звільнився пізніше трьох місяців коли йому виповнилося 60 років.

Щодо середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати зазначив, що він повинен вираховуватись з урахуванням середнього заробітку та кількості робочих днів у період затримки розрахунку. При цьому, як на підставу затримки відповідних виплат посилався на їх зупинення та негативні наслідки воєнної агресії з 24.02.2022. Разом з тим, просив у разі задоволення позовних вимог зменшити на 95% розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою від 12.02.2026 підготовче провадження у справі закрито та її призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов аргументуючи свою позицію аналогічно викладеному у ньому. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі. До закінчення судових дебатів у справі представник позивача заявив про надання суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову аргументуючи свою позицію аналогічно викладеному у відзиві на позовну заяву. У задоволені позову просив відмовити у повному обсязі. Звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката. Також зазначив, що наведені позивачем виплати: щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 7644,30 грн.; одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 97842,29 грн., - відповідач не заперечує, але їх виплата призупинена та наразі відсутні кошти для виконання цих зобов`язань.

Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладення його ухвалення і проголошення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази у справі і з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч. 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

З 27.03.1991 по 19.02.2025 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 09.06.1980.

Наказом (розпорядженням) № 14/ос від 19.02.2025 ОСОБА_1 звільнено з 24.02.2025 за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Визначено компенсувати за невикористані 93 днів відпустки та виплатити одноразову матеріальну допомогу передбачену п. 4.16 Колективного договору в розмірі п`яти середньомісячних заробітків.

За даними довідки про середньоденну заробітну плату № 174 від 27.11.2025 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 778,33 грн.

За даними довідки про середню заробітну плату за 2 місяці № 722 від 21.11.2025 середня заробітна плата за останні 2 місяці роботи ОСОБА_1 становить 19736,43 грн.

За даними повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 24.02.2025, зазначене повідомлення було вручено ОСОБА_1 у день звільнення 24.02.2025, що підтверджується підписом останнього.

Встановлено, що такі виплати як: щорічна матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки; одноразова допомога у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі п`яти середньомісячних заробітків; додаткова виплата за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи від 30 до 35 років для чоловіків у розмірі трьох середньомісячних заробітків, - ОСОБА_1 фактично не виплачувалися.

Також встановлено, що між адміністрацією та профспілковим комітетом Долинської дистанції електропостачання на 2011-2015 року було укладено колективний договір, схвалений конференцією трудового колективу 22.02.2011, зареєстрований 26.04.2011 в Долинській районній державній адміністрації Кіровоградської області за № 13 (далі - Колективний договір). Положення цього Колективного договору дійсні до цього часу, що сторони визнали в судовому засіданні.

Крім того, встановлено, що листа начальника виробничого підрозділу служби електропостачання «Долинської дистанції електропостачання» Cлужби електропостачання регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 03.11.2025 за вих. № 682, - ОСОБА_1 , на його заяву, було повідомлено, що згідно з п. 1.1.4 рішенням правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. «Про деякі питання оплати праці працівників АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, чинними колективними договорами, йому призупинено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік в сумі 3720.52 грн, за 2023 рік в сумі 3923.78 грн. та виплату одноразову грошову допомогу пов`язаної з виходом на пенсію вперше в розмірі п`яти середньомісячних заробітків.

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Щодо щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки.

Положеннями ст. 10 КЗпП передбачено, що колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до положень ст. 13 КЗпП України угоди» та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Згідно з умовами ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Відповідно до п.п. 4.15 Колективного договору працівникам дистанції по письмовій заяві надавати протягом року одноразову допомогу на оздоровлення, як правило при виході в чергову відпустку в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення за допомогою й відповідно до Додатка № 7 до колдоговору.

ОСОБА_1 не надав суду підтвердження звернення до роботодавця із заявами про надання матеріальної допомоги на оздоровлення у конкретні роки. Поряд з цим відповідач визнає право позивача на отримання такої допомоги за 2022-2023 роки у сумі 7644,36 грн.

Таким чином, зазначені обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнаються сторонами.

Отже, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та доведеними.

Щодо одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі п`яти середньомісячних заробітків.

Відповідно до положень п.п. 4.16 Колективного договору при звільненні працівників, у зв`язку з виходом на пенсію вперше, виплачувати основну одноразову грошову допомогу відповідно до Додатка № 8 до колективного договору в розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітків залежно від стажу роботи в галузі, зокрема, понад 15 років - п`ять середньомісячних заробітків.

Відповідач визнає право позивача на отримання такої допомоги у сумі визначеній позивачем - 97842,29 грн.

Таким чином, зазначені обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнаються сторонами.

Отже, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та доведеними.

Щодо посилання відповідача на призупинення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів.

Згідно з п.п. 1.1.4 витягу з протоколу № Ц-54/31 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено.

Таким чином відповідні передбачені додаткові виплати було зупинено одностороннім рішенням роботодавця.

15.03.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених ст. 43, ст. 44 Конституції України.

За змістом ст. 11 вказаного закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативною роботодавця.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності 24.03.2022, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам посилаючись на правовий режим воєнного стану 14.03.2022 у правління АТ «Укрзалізниця» не було законних підстав, через відсутність зворотної дії у часі вказаного Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що правових підстав для призупинення виплати позивачу щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 7644,30 грн. та одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 97842,29 грн., - у АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» не було, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь таких виплат є обґрунтованою.

Крім того, слід відзначити, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05.02.2025 (справа № 211/7338/23) визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Щодо додаткової виплати за сумлінну працю на залізничному транспорті при відповідному стажі роботи.

Відповідно до положень п.п. 4.16 Колективного договору у випадках звільнення працівника за власним бажанням на пенсію при виникненні права на пенсію, але не пізніше трьох місяців (без врахування тимчасової непрацездатності), проводити додаткову виплату за сумлінну працю на залізничному транспорті в наступних розмірах при стажі роботи в галузі, зокрема, від 30 до 35 років для чоловіків - три середньомісячні заробітки.

Встановлено, що ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію 24.02.2025.

При цьому ОСОБА_1 досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 коли йому виповнилося 60 років.

З огляду на встановлені обставини суд констатує не дотримання умов зазначених положень п.п. 4.16 Колективного договору щодо звільнення працівника за власним бажанням на пенсію не пізніше трьох місяців після виникненні права на пенсію.

Отже, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо строку звернення до суду.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції чинній на час звільнення і до ухвалення Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Поряд з цим, положеннями ст. 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

ОСОБА_1 було звільнено наказом (розпорядженням) № 14/ос від 19.02.2025 з 24.02.2025. При цьому наказ, крім іншого містить запис про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 4.16 Колективного договору у розмірі п`яти середньомісячних заробітків.

Разом з тим, видане ОСОБА_1 у день звільнення 24.02.2025 повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні не містить даних про щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 7644,30 грн. та одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 97842,29 грн.

Окрім того, ОСОБА_1 , за його зверненням, було повідомлено про призупинення зазначених виплат листом від 03.11.2025 за вих. № 682.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 06.11.2025.

Сукупність встановлених, зазначених вище обставин на переконання суду свідчить про наявність поважних причин пропуску, передбаченого ст. 233 КЗпП України строку, оскільки дії АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», як роботодавця містять явні ознаки маніпулювання у частині доведення до звільненого працівника критично важливої інформації про виплати, які підлягають виплаті останньому. З огляду на це та керуючись положеннями ст. 234 КЗпП України суд дійшов висновку про поновлення пропущеного строку і таке рішення на переконання суду є справедливим в умовах нерівності учасників окреслених правовідносин - роботодавця та найманого працівника.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з положеннями ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Окрім зазначеного судом відзначається, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (Постанова Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-60цс133), - відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, суд констатує наявність вини роботодавця - відповідача АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у невиплаті належних звільненому працівникові - позивачу ОСОБА_1 у день його звільнення коштів у сумі 105486,59 грн. (7644,30 + 97842,29), що свідчить про наявність у відповідача обов`язку по виплаті останньому середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з наступними змінами (далі - Порядок).

Так, абз. 3 п. 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом абз. 2 п. 3 Порядку суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 778,33 грн. виходячи із розрахунку: 39472,86 (заробітна плата за останні два календарні місяці роботи, що передували місяцю, в якому позивача було звільнено) / 355 (кількість фактично відпрацьованих годин у зазначений період) х 7 (семигодинний робочий день).

За таких, встановлених судом обставин справи, враховуючи, що строк затримки виплати належних ОСОБА_1 при звільненні сум, з урахуванням дати звільнення - 24.02.2025 та не проведення повного розрахунку з останнім протягом 6 місяців становить - 130 днів (з урахуванням ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового часу», яким зупинена дія ст. 73 КЗпП України щодо визначення святкових і неробочих днів, та 6-ти місячного обмеження, передбаченого ч. 1 ст. 117 КЗпП України), що з урахуванням розміру його середньоденної заробітної плата - 778,33 грн. свідчить про те, що розмір середнього заробітку останнього за вказаний період становить 101182,90 грн.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення суми середнього заробітку суд бере до уваги те, що розмір середнього заробітку у межах шести місяців не перевищує виплати за час затримки розрахунку при звільненні, а також те, що відповідач з часу звільнення позивача до часу розгляду справи протягом більше ніж півтора року заборгованість не погасив, у тому числі частково, - і керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності констатує відсутність підстав для зменшення встановленої суми середнього заробітку.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 13.10.2020 у справі № 712/9213/18, визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, визначені судом суми підлягають стягненню на користь позивача з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (у разі їх попереднього неутримання).

Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та їх представників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи ними озвучені у судовому засіданні та зазначені ними у заявах по суті справи і заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на суб`єктивному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення процесуальних норм та норм матеріального права, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог з урахуванням предмету та підстав пред`явленого позову, беручи до уваги не проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем при звільненні та не виплаті останньому сум, які підлягали виплаті у зв`язку із звільненням, - суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення належних виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є частково обґрунтованими та доведеними, а тому такі вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведених вище мотивів та розрахунків суду, що не суперечить чинному законодавству і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів фізичної особи.

Питання розподілу судових витрат у частині витрат, понесених по сплаті судового збору слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи, що позов задоволено частково, - суд дійшов висновку, що судовий збір у справі слід стягнути з відповідача у дохід держави у розмірі 990,88 грн. (1331,20 х 206669,49 / 277651,07).

Питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи зроблену, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі представником позивача заяву про надання суду протягом п`яти днів доказів понесення позивачем таких витрат, - слід вирішити у судовому засіданні, яке слід призначити у порядку та строки, передбачені ст. 246, ст. 270 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення належних виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 206669 (двісті шість тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 49 коп., з яких:

- щорічна матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки - 7644,30 грн.;

- одноразова допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі п`яти середньомісячних заробітків - 97842,29 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 101182,90 грн.

Визначені судом суми підлягають стягненню на користь позивача з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (у разі їх попереднього неутримання).

У задоволені іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь держави судовий збір у розмірі 990 (дев`ятсот дев`яносто) грн. 88 коп.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14 год. 00 хв. 20.10.2026 у приміщенні Долинського районного суду Кіровоградської області, про що повідомити учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», місцезнаходження: вул. Єжи Гедройця буд. 5, м. Київ, 0315, ЄДРПОУ 40075815.

Суддя О.А. Кнуров