Рішення № 140346794, 24.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2299/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колійник К" (код ЄДРПОУ 42560569, 68091, Одеська обл., м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Перемоги, буд. 50А)

до відповідача: Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанський" (код ЄДРПОУ 35302819, 65044, м. Одеса, Б. Французький, буд. 12/3)

про стягнення 1171031,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

відповідач: не з`явився

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Колійник К" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанський" про стягнення 1171031,82 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 19.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колійник К" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 08.07.2026; вирішено інші процесуальні питання.

Ухвалою суду від 08.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03.09.2026.

03.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказу та поновлення строку для його подання.

У судовому засіданні 03.09.2026 господарський суд задовольнив клопотання позивача, поновив строк на подання доказу та залучив його до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.09.2026 закрито підготовче провадження у справі №916/2299/26; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 17.09.2026.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 17.09.2026, не відбулося.

Ухвалою суду від 17.09.2026 призначено судове засідання на 24.09.2026.

18.09.2026 до суду від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу.

22.09.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

У судове засідання 24.09.2026 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з ч.1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Водночас, відповідач відзив на позовну заяву не надав, в жодне судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст.6 ГПК України, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частиною 7 статті 6 ГПК України передбачено, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч.5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвали господарського суду у цій справі від 19.06.2026, 08.07.2026, 03.09.2026, 17.09.2026 направлені та доставлені відповідачу до його Електронного кабінету.

За наведеного суд констатує, що судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Крім того, про обізнаність відповідача про розгляд даної справи судом свідчить подана представником відповідача заява про вступ у справу.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом, не подав відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами; за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні було постановлено скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 07.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колійник К" (далі - виконавець) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанський" (далі - замовник) було укладено договір про закупівлю № АВ23.

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з своєчасної ліквідації аварій на мережах електропостачання, водопостачання, водовідведення об`єктів КП "ЖКС "Фонтанський" (далі - послуги) за кодом CPV ДК 021:2015: 50710000-5 -Послуги з ремонту і технічного обслуговування електричного і механічного устаткування будівель, а замовник - прийняти і оплатити послуги відповідно до умов цього договору та діючого законодавства України.

Згідно з п. 1.2. договору, перелік багатоквартирних житлових будинків, які знаходяться в управлінні замовника, що передаються на обслуговування виконавцю, зазначено в переліку багатоквартирних житлових будинків, які знаходяться в управлінні замовника, (далі - додаток № 1) до цього договору.

За умовами п. 1.4. договору, технічні, якісні та кількісні характеристики послуг зазначені в додатку № 2 до договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, виконавець повинен надавати послуги з належною якістю та відповідно до норм чинного законодавства України, технічним та іншим нормативним вимогам, норм техніки безпеки та пожежної безпеки, правил тощо.

Згідно з п. 2.12. договору, послуги надаються з моменту підписання договору до 31.12.2023.

За умовами п. 3.2. договору, всього загальна сума договору складає 6182202,00 грн. з ПДВ згідно з калькуляцією (додаток № 3 до цього договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, оплата за надані виконавцем послуги здійснюється на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг (без зауважень) та наявності коштів на поточному рахунку замовника відповідного призначення протягом 180-ти календарних днів за розрахунковим місяцем шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що виконавцем щомісячно надаються акти наданих послуг до 10-го числа місяця наступного за звітним. В акті наданих послуг обов`язково вказується найменування послуги, дата її надання та адреса надання послуг, контакти особи, яка здійснила виклик.

Згідно з п.п. 3.6., 3.8. договору, замовник повинен протягом 3 робочих днів підписати акт наданих послуг або повернути його виконавцю з обґрунтованою відмовою від підписання. У разі неотримання виконавцем підписаного замовником акту наданих послуг або підписаної мотивованої відмови від приймання послуг та підписання акту наданих послуг протягом 5 робочих днів з моменту направлення акту наданих послуг замовнику, вважається, що надані виконавцем послуги відповідають вимогам відповідного замовлення, договору та чинного законодавства України та прийняті замовником у повному обсязі, що підтверджується актом надання послуг, підписаним виконавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.3.1 договору, замовник зобов`язаний проводити своєчасну оплату за наданні виконавцем послуги.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та договором.

Згідно з п. 5.2. договору, у разі несвоєчасної оплати за надані послуги за цим договором замовник сплачує пеню у розмірі 0,005 вартості наданих послуг, за якими виникла заборгованість, за кожний день такого прострочення, при цьому загальний розмір нарахування пені не повинен перевищувати 10% вартості наданих послуг, оплату яких було затримано.

Відповідно до п. 13.1, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору, а в частині гарантійних зобов`язань виконавця, що передбачені цим договором, - до повного виконання виконавцем гарантійних зобов`язань за договором.

Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.

Додатком № 1 до договору передбачений перелік багатоквартирних житлових будинків, які знаходяться в управлінні замовника, додатком №2 - технічні, якісні та кількісні характеристики послуг, додатком №3 - калькуляція.

07.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колійник К" та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанський" було укладено додаткову угоду до договору, у якій сторони погодили викласти п. 3.2. договору, зокрема, у такій редакції:

- "3.2. Всього загальна сума договору складає з ПДВ 6175224,60 грн. з ПДВ згідно з калькуляцією (додаток № 3 до цього договору)".

Окрім того, сторони у вказаній додатковій угоді дійшли згоди викласти калькуляцію (додаток № 3 до договору) у новій редакції.

Додаткова угода підписана між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.

На виконання умов договору позивачем в період листопад 2023 року - грудень 2023 року було виконано роботи (надано послуги), що підтверджується наступними актами:

- від 30.11.2023 №106 на суму 567366,00 грн.;

- від 31.12.2023 №112 на суму 497984,40 грн.

Акт від 30.11.2023 підписаний між сторонами без будь-яких зауважень, а на підтвердження направлення відповідачу акту від 31.12.2023 позивачем надано супровідний лист від 22.05.2024, опис вкладення у цінний лист, поштову накладну АТ "Укрпошта" та фіскальний чек.

Щодо акту наданих послуг від 31.12.2023 позивач наголосив, що оскільки ані зауважень, ані заперечень до вказаного акту він не отримував, то надані послуги у грудні 2023 року вважаються прийнятими в повному обсязі та підлягають оплаті.

Позивач у позові наголошує, що відповідачем свої зобов`язання за договором виконано частково та здійснено оплату за надані у листопаді 2023 року послуги на суму 180000,00 грн., про що свідчить долучена до матеріалів позову банківська виписка.

26.09.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 885350,40 грн.

Заборгованість в сумі 885350,40 грн. відповідачем не була погашена, що і зумовило нарахування пені, збитків від інфляції, 3% річних та звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі договору виникли зобов`язальні правовідносини, згідно з якими позивач зобов`язався надати послуги, а відповідач зобов`язався прийняти надані позивачем послуги та оплатити їх в повному обсязі.

При цьому, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, отримані послуги у встановленому порядку не заперечив, кошти за надані послуги в повному обсязі не сплатив.

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставини наявності у відповідача заборгованості перед позивачем на підставі договору у розмірі 885350,40 грн., враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим, нормативно і документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 201751,85 грн. інфляційних втрат, 52184,19 грн. 3 % річних та 31745,38 грн. пені.

Щодо стягнення 31745,38 грн. пені.

В межах цієї справи позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 31745,38 грн. пені, яка складається з:

- 14216,33 грн. пені за надані послуги у листопаді 2023 року за період з 01.06.2024 по 04.06.2026;

- 17529,05 грн. пені за надані послуги у грудні 2023 року за період з 01.07.2024 по 04.06.2026

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.1 ст.230 ГК України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.2. договору, у разі несвоєчасної оплати за надані послуги за цим договором замовник сплачує пеню у розмірі 0,005 вартості наданих послуг, за якими виникла заборгованість, за кожний день такого прострочення, при цьому загальний розмір нарахування пені не повинен перевищувати 10% вартості наданих послуг, оплату яких було затримано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 виснувала про те, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в ч.3 ст.549 ЦК України.

Подібний висновок до застосування частини шостої статті 232 ГК України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/15492/17, від 01 липня 2019 року у справі № 910/4377/18, від 08 липня 2019 року у справі № 910/4375/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 914/508/17, від 15 листопада 2019 року у справі № 904/1148/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 911/634/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/12765/19, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року № 910/17317/17, від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20.

Оскільки умови договору не встановлюють періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання у п. 5.2. договору щодо нарахування пені "за кожен день порушення термінів оплати" лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Щодо нарахування пені за послуги, надані у листопаді 2023 року.

Так, позивачем заявлено до стягнення 14216,33 грн. пені за період з 01.06.2024 по 04.06.2026.

Разом з тим, належним періодом для нарахування пені, з огляду на встановлене вище, є період з 01.06.2024 по 30.11.2024.

З урахуванням наведеного, судом здійснено власний розрахунок пені.

Період розрахункуКількість днів у періодіСума боргу (грн.)Облікова ставка НБУРозрахункова ставкаСума (грн.)01.06.2024-13.06.202413387366,0013,500%0,00500%251,7914.06.2024-24.07.202441387366,0013,000%0,00500%794,1025.07.2024-19.09.202457387366,0013,000%0,00500%1103,9920.09.2024-31.10.202442387366,0013,000%0,00500%813,4701.11.2024-30.11.202430387366,0013,000%0,00500%581,05Всього штрафних санкцій за період - 3544,40 грн.Щодо нарахування пені за послуги, надані у грудні 2023 року.

Позивачем заявлено до стягнення 17529,05 грн. пені за період з 01.07.2024 по 04.06.2026.

Разом з тим, належним періодом для нарахування пені, з огляду на встановлене вище, є період з 01.07.2024 по 31.12.2024.

З урахуванням наведеного, судом здійснено власний розрахунок пені.

Період розрахункуКількість днів у періодіСума боргу (грн.)Облікова ставка НБУРозрахункова ставкаСума (грн.)01.07.2024-24.07.202424497984,4013,000%0,00500%597,5825.07.2024-19.09.202457497984,4013,000%0,00500%1419,2620.09.2024-31.10.202442497984,4013,000%0,00500%1045,7701.11.2024-12.12.202442497984,4013,000%0,00500%1045,7713.12.2024-31.12.202419497984,4013,500%0,00500%473,09Всього штрафних санкцій за період - 4581,46 грн.Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 31745,38 грн. пені підлягають частковому задоволенню - в сумі 8125,86 грн. У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Щодо стягнення 201751,85 грн. інфляційних втрат та 52184,19 грн. 3% річних.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Суд здійснив перевірку розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат і констатує, що його здійснено арифметично правильно.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд зазначає, що належною до стягнення сумою 3% річних є 52145,00 грн., а саме: 23350,70 грн. за період з 01.06.2024 по 04.06.2026; 28794,30 грн. за період з 01.07.2024 по 04.06.2026. Відповідно, у задоволенні вимог в частині стягнення 39,19 грн. 3% річних слід відмовити.

Таким чином, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

У відповідності до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру в загальній сумі 1171031,82 грн., тобто за подання цієї позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір у загальному розмірі 17565,48 грн.

В даному випадку позовна заява подана через підсистему Електронний суд, у зв`язку з чим при розрахунку судового збору застосовано понижуючий коефіцієнт 0,8. З урахуванням вказаного, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви, становить 14052,38 грн. (17565,48 х 0,8).

При цьому, при зверненні з позовом до суду через систему Електронний суд позивач сплатив судовий збір в розмірі 14733,39 грн. згідно з платіжними інструкціями. Таким чином, позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 681,01 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було, тому наразі судом не вирішується питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в розмірі 681,01 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанський" (код ЄДРПОУ 35302819, 65044, м. Одеса, Б. Французький, буд. 12/3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колійник К" (код ЄДРПОУ 42560569, 68091, Одеська обл., м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Перемоги, буд. 50А) - 885350 (вісімсот вісімдесят п`ять тисяч триста п`ятдесят) грн. 40 коп. основного боргу, 8125 (вісім тисяч сто двадцять п`ять) грн. 86 коп. пені, 52145 (п`ятдесят дві тисячі сто сорок п`ять) грн. 00 коп. 3% річних, 201751 (двісті одну тисячу сімсот п`ятдесят одну) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 13768 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 48 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати 283,90 грн. судового збору покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України

Повне рішення складено і підписано 05 жовтня 2026 р.