Вирок № 140346560, 06.10.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/635/26

Провадження № 1-кп/347/253/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження №12026091190000032 від 29.01.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП

уродженця с. Боришківці Борщівського району Тернопільської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не маючого утриманців, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на посаді водія-механіка, не депутата, згідно ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили, за нижче наведених обставин.

Солдат військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Чортківського районного суду Тернопільської області від 25.03.2024 у справі № 608/597/24, згідно якої його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки, та яка набрала законної сили, маючи реальну можливість виконати вказану постанову, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», всупереч рішенню суду, 28.01.2026 близько 21:53 год., рухаючись по вул. Косівська в селі Черганівка Косівського району Івано-Франківської області, керував автомобілем марки і моделі Volkswagen Transporter, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , де був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху України та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 1213, ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини та пояснив, що він за вказаних в обвинувальному акті обставин керував транспортним засобом, оскільки йому надійшло повідомлення про порушення громадського порядку військовими, які перебували у палатках у лісовому масиві. В силу його посадових обов`язків старшини виникла необхідність у припиненні протиправних дій військовими, які перебували на відстані близько 400 метрів і він у нервовому стані забув про позбавлення його права керування транспортними засобами і виїхав з воріт та відразу ж був зупинений працівниками поліції. Стверджує, що поблизу в той час нікого не було, тому в силу терміновості реагування на обставини поїхав сам. Про постанову суду від 25.03.2024 року, якою його, зокрема, було позбавлено права керування транспортними засобами та строк 3 роки, від дізнався із застосунку «дія», а у подальшому у 2025 році від безпосередньо в суді брав її копію. Щиро кається у вчиненому, шкодує, що не попросив когось старшого його підвезти, у подальшому подібних дій не допускатиме протягом терміну позбавлення його права керування транспортними засобами, хоча й існує така необхідність.

Крім, повного визнання вини самим обвинуваченим, його винність доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.

Відповідно до ст. 349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, пересвідчився у добровільності їх позицій, а також роз`яснив їм про позбавлення права оскарження обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Таким чином, суд визнав недоцільним дослідження доказів кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечували учасники судового провадження.

Судом досліджені характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_4 наступні письмові докази:

- копію витягу з наказу №02 від 01.01.2026 щодо зарахування ОСОБА_4 до В/ч НОМЕР_2 ;

- довідку про судимість №22-09022026/26012, згідно якої ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але судимість погашена;

- довідки КНП «Борщівська міська лікарня» № 01-20/151 від 11.02.2026 року та № 01-13/152 від 11.02.2026 року, відповідно до яких ОСОБА_4 не знаходиться на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті даного медичного закладу;

- характеристику на ОСОБА_4 №07 від 17.02.2026 року Мельнице-Подільської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, згідно з якою останній за місцем проживання характеризується позитивно, до складу його сім`ї входить дружина, її троє дітей та її внучка.

Дослідивши матеріали обвинувального акту та матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.382 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Також, суд враховує досліджені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті не перебуває, згідно ст. 89 КК Україи не судимий, одружений, військовослужбовець, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання не встановлено.

Також суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Отже, суд, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, з урахуванням особи винного, його майнового (зі слів обвинуваченого його середній дохід становить 20000 грн., який також інколи спрямовується частково на забезпечення належного технічного стану закріпленого за військовою частиною транспорту) та сімейного стану, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненому злочині та щиро розкаявся, став на шлях виправлення, з урахуванням положень ст. 65 КК України, згідно з якою особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, відповідно до дискреційних повноважень суду, дотримуючись принципів законності і верховенства права, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу в межах санкції відповідної частини статті, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, на становитиме для нього надмірний тягар та запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. За цих же обставин суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м`якого, ніж передбачено законом.

Речовими доказами у даному кримінальному провадженні є копія постанови Чортківського районного суду Тернопільської області від 25.03.2024 у справі № 608/597/24 та оптичний носій інформації (DVD-диск) з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та реєстратора службового автомобіля по факту запинки транспортного засобу під керування ОСОБА_4 28.01.2026 року, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження.

За правилами п.7 ч.9 ст.100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Отже, вказані речові докази підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 369-371, 373, 374 - 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази у даному кримінальному провадженні - копію постанови Чортківського районного суду Тернопільської області від 25.03.2024 у справі № 608/597/24 та оптичний носій інформації (DVD-диск) з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та реєстратора службового автомобіля по факту запинки транспортного засобу під керування ОСОБА_4 28.01.2026 року - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1