Вирок № 140346425, 05.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2235/26

Провадження № 1-кп/345/260/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 22026090000000028 від 31.03.2026 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Швейків Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який має титул єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України Кирила, є правлячим архієреєм вказаної єпархії Православної Церкви України, є керівником релігійної організації «Ужгородсько - Хустської єпархії» ПЦУ, є особою з інвалідністю другої групи, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

Так, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.

Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2022 року визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ (далі Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

У відповідності до ст. 3 Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно ст. 12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.

Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3542-XII встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно ч.5 ст.22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Частинами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Частиною 2 ст.26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.

Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє строком до 04 травня 2026 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.

Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України і наразі Указом Президента України №41/2026 від 12.01.2026, затверджений Законом №4758-IX від 14.01.2026 його продовжено з 03 лютого 2026 року на 90 діб.

На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками Івано-Франківського обласного, міських та районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Івано-Франківської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.

Крім того, з метою належної організації виконання завдань у сфері державно-церковних відносин в умовах дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації, на виконання рішень, ухвалених за результатами робочої наради, проведеної 26 липня 2024 року в Апараті Ради національної безпеки і оборони України, а також вимог розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.12.2024 № 25609 (№ 6394/дпу-3), державними органами було врегульовано порядок застосування мобілізаційних заходів щодо священнослужителів із дотриманням вимог статті 35 Конституції України, Законів України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2024 № 1498), а також з урахуванням положень Статуту (Положення) про управління Православної Церкви України, що регламентує порядок рукоположення, проходження служіння та підтвердження статусу священнослужителів.

При цьому, громадянин України ОСОБА_5 , маючи титул єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України Кирила, будучи правлячим архієреєм вказаної єпархії Православної Церкви України, а також керівником релігійної організації «Ужгородсько - Хустської єпархії» ПЦУ, був обізнаний із встановленими Статутом (Положенням) про управління Православної Церкви України та Апостольських правил, вимогами до кандидата та порядком рукоположення (хіротонії) на диякона, а також про дію правового режиму воєнного стану, здійснення загальної мобілізації територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, порядком здійснення мобілізаційних заходів стосовно священнослужителів зареєстрованих в Україні релігійних організацій.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2023 року, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом вчинення дій, спрямованих на створення перепон у діяльності та виконанні військовослужбовцями органів військового управління - територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки своїх функціональних обов`язків.

Так, згідно злочинного задуму ОСОБА_5 , за грошову винагороду, мав надати військовозобов`язаним чоловікам безпідставно оформлені документи про нібито належність таких громадян України до категорії священнослужителів у сані диякона очолюваної ним єпархії з подальшою подачею цих документів до органів ТЦК та СП, та безпосереднім зверненням ОСОБА_5 до співробітників цих органів, для недопущення здійснення відповідних мобілізаційних заходів, зокрема призову на військову службу під час мобілізації, а в подальшому також мав забезпечити бронювання цих військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, як працівників критично важливої релігійної організації.

Далі, у червні 2023 року ОСОБА_5 , реалізуючи власний злочинний умисел, через ОСОБА_6 домовився з ОСОБА_7 щодо оформлення та надання йому від Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України документів про нібито набуття священичого сану диякона та належність до категорії священнослужителів, у порушення встановленого порядку, без дотримання визначених підстав і без проходження установлених процедур.

В подальшому ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2023 року, використовуючи своє становище єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 не відповідає визначеним вимогам до кандидата та не проходив установленої Статутом (Положенням) про управління Православної Церкви України та Апостольських правил процедури рукоположення (хіротонії) на диякона, не мав наміру здійснювати обов`язки священнослужителя, забезпечив в м. Івано-Франківськ, вул. Марійки Підгірянки, 14А у приватній друкарні «Друкарка» виготовлення, підписання, оформлення та видачу від імені вказаної єпархії на ім`я ОСОБА_7 документів священнослужителя, а саме: посвідчення диякона та ставленичу грамоту, а також забезпечив на офіційному вебсайті Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України розміщення інформації про нібито проведення 13 грудня 2020 року єпископом ОСОБА_5 дияконської хіротонії стосовно ОСОБА_7 .

У подальшому ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше липня 2023 року, відповідно до досягнутої домовленості, через ОСОБА_6 , передав ОСОБА_7 в м. Калуш Івано-Франківської області посвідчення диякона серії НОМЕР_1 від 26.06.2023, ставленичу грамоту та інші документи, а також забезпечив на офіційному вебсайті Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України розміщення інформації про нібито проведення 13 грудня 2020 року єпископом ОСОБА_5 дияконської хіротонії стосовно ОСОБА_7 .

Після цього, 21 липня 2025 року, ОСОБА_7 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , та надав посвідчення диякона, ставленичу грамоту та інші документи, отримані від ОСОБА_5 , де представився священнослужителем Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України та надав підтверджуючі документи.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_5 , з урахуванням наданих документів, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було внесено відомості про належність військовозобов`язаного ОСОБА_7 до категорії «священнослужителів», а також не було здійснено визначені чинним законодавством мобілізаційні заходи, зокрема він не був призваний на військову служба по мобілізації, не був направлений на проходження базової загальновійськової підготовки, не був направлений до військової частини для проходження військової служби.

Крім того, у березніквітні 2024 року ОСОБА_5 , продовжуючи реалізувати злочинний умисел, через ОСОБА_6 домовився зі ОСОБА_8 щодо оформлення та надання йому від Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України документів про нібито набуття священичого сану диякона та належність до категорії священнослужителів, у порушення встановленого порядку, без дотримання визначених підстав і без проходження установлених процедур.

В подальшому ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2024 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи своє становище єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 не відповідає визначеним вимогам до кандидата та не проходив установленої Статутом (Положенням) про управління Православної Церкви України та Апостольських правил процедури рукоположення (хіротонії) на диякона, не мав наміру здійснювати обов`язки священнослужителя, забезпечив виготовлення, підписання, оформлення та видачу від імені вказаної єпархії на ім`я ОСОБА_8 документів священнослужителя, а саме: посвідчення диякона та ставленичу грамоту, а також забезпечив на офіційному вебсайті Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України розміщення інформації про нібито проведення 07 квітня 2024 року єпископом ОСОБА_5 дияконської хіротонії стосовно ОСОБА_8 .

У подальшому ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2024 року, відповідно до досягнутої домовленості, через ОСОБА_6 , отримав в м. Калуш Івано-Франківської області від ОСОБА_5 посвідчення диякона та ставленичу грамоту.

Після цього, 2728 листопада 2024 року, ОСОБА_5 реалізуючи злочинний умисел, згідно попередньої домовленості від 26 листопада 2024 року, прибув разом зі ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та використовуючи свій священичий сан єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України, авторитет релігійної організації та атрибути одягу священнослужителя, засвідчив перед співробітниками органу військового управління дійсність поданих ОСОБА_8 документів та, нібито, належність його до категорії священнослужителів.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_5 , з урахуванням наданих документів, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було внесено відомості про належність військовозобов`язаного ОСОБА_8 до категорії «священнослужителів», а також не було здійснено визначені чинним законодавством мобілізаційні заходи, зокрема він не був призваний на військову служба по мобілізації, не був направлений на проходження базової загальновійськової підготовки, не був направлений до військової частини для проходження військової служби.

Крім того, у квітні 2024 року військовозобов`язаний ОСОБА_9 звернувся до ОСОБА_5 з пропозицією за грошову винагороду безпідставно оформити та надати йому документи про набуття священичого сану диякона та нібито належність до священнослужителів, в порушення передбаченого порядку без дотримання встановлених підстав та без проходження установлених процедур, для створення перепон до здійснення щодо нього мобілізаційних заходів співробітниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На вказану пропозицію за грошову винагороду у розмірі 1000 доларів США ОСОБА_5 погодився та вирішив продовжити реалізацію злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Також, у невстановлений досудовим розслідуванням час, не пізніше квітня 2024 року, ОСОБА_9 , згідно попередньої домовленості, через ОСОБА_6 , передав ОСОБА_5 , а останній отримав, грошові кошти у сумі 1000 доларів США.

В подальшому ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше початку травня 2024 року, використовуючи своє становище єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 не відповідає визначеним вимогам до кандидата та не проходив установленої Статутом (Положенням) про управління Православної Церкви України та Апостольських правил процедури рукоположення (хіротонії) на диякона, не мав наміру здійснювати обов`язки священнослужителя, забезпечив в м. Івано-Франківськ, вул. Марійки Підгірянки, 14А у приватній друкарні «Друкарка» виготовлення, підписання, оформлення та видачу від імені вказаної єпархії на ім`я ОСОБА_9 документів священнослужителя, а саме: посвідчення диякона серії НОМЕР_2 від 05.05.2024, ставленичу грамоту №129 від 29.04.2024 та довідку №130 від 29.04.2024, а також забезпечив на офіційному вебсайті Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України розміщення інформації про нібито проведення 29 квітня 2024 року єпископом ОСОБА_5 дияконської хіротонії стосовно ОСОБА_9 .

У продовж 2024 року ОСОБА_9 , неодноразово зупинявся в м. Калуш Івано-Франківської області співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою здійснення мобілізаційних заходів.

При цьому, ОСОБА_9 пред`являв представникам ТЦК та СП вказані, отримані від ОСОБА_5 посвідчення диякона серії НОМЕР_2 від 05.05.2024 та інші документи про нібито приналежність його до священнослужителів, внаслідок чого до нього не було застосовано відповідних мобілізаційних заходів.

В подальшому, 16 грудня 2024 року, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію власного злочинного умислу, згідно попередньої домовленості від 15 грудня 2024 року, супроводив ОСОБА_9 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , для створення перепон до призову на військову службу по мобілізації. При цьому ОСОБА_5 мав намір переконати керівництво ІНФОРМАЦІЯ_5 у дійсності статусу «священнослужителя» Православної Церкви України» ОСОБА_9 , та внесення відповідних змін до його військово-облікових даних щодо належності до категорії «священнослужителів», та створення перепон для проведення щодо нього мобілізаційних заходів, зокрема призову на військову службу, направлення на проходження базової загальновійськової підготовки та до військової частини для проходження військової служби. Однак керівник ІНФОРМАЦІЯ_5 був відсутній за місцем служби.

Крім цього, ОСОБА_5 залучив ОСОБА_9 до спільного вчинення дій для безпідставного оформлення документів про нібито належність військовозобов`язаного ОСОБА_10 до категорії священнослужителя у сані диякона для подальшої їх подачі до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за грошову винагороду.

Далі, у середині травня 2024 року ОСОБА_9 реалізуючи спільний з ОСОБА_5 злочинний задум, домовився в м. Калуш Івано-Франківської області, з військовозобов`язаним ОСОБА_10 щодо безпідставного оформлення та надання йому від Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України документів про набуття священичого сану диякона і належність до священнослужителів, в порушення передбаченого порядку, без дотримання встановлених підстав та без проходження установлених процедур, з подальшим поданням цих документів до ІНФОРМАЦІЯ_6 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для створення перепон до призову на військову службу по мобілізації, за грошову винагороду у розмірі 2000 доларів США.

Після цього, 22 травня 2024 року, ОСОБА_10 , діючи відповідно до попередньої домовленості, у м. Калуш Івано-Франківської області, передав ОСОБА_9 та ОСОБА_5 копії документів, які ОСОБА_5 отримав, а саме: паспорт громадянина України, довідку про реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), свідоцтво про шлюб, диплом спеціаліста про освіту, а також дві фотокартки.

Також, 03 червня 2024 року ОСОБА_10 , у м. Калуш Івано-Франківської області діючи відповідно до попередньої домовленості, передав ОСОБА_9 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 2000 доларів США.

Далі, ОСОБА_9 , згідно попередньої домовленості залишив собі частину вказаної винагороди в сумі 1000 доларів США, та іншу частину в сумі 1000 доларів США в м. Калуші Івано-Франківської області через ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 .

Далі, реалізовуючи власний злочинний задум, в період з 05 червня 2024 року по 10 червня 2024 року, ОСОБА_5 , використовуючи своє становище єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 не відповідає визначеним вимогам до кандидата та не проходив установленої Статутом (Положенням) про управління Православної Церкви України та Апостольських правил процедури рукоположення (хіротонії) на диякона, не мав наміру здійснювати обов`язки священнослужителя, у невстановленому місці, забезпечив виготовлення, підписання, оформлення та видачу від імені вказаної єпархії на ім`я ОСОБА_10 документів священнослужителя, а саме: ставленичої грамоти №206 від 26.05.2024 та довідки №207 від 26.05.2024, які 05 червня 2024 року, він передав ОСОБА_10 , через ОСОБА_9 , на стоянці біля торгового центру «ТК-Воом» за адресою: Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Пушкіна, 15, а також пластикового посвідчення диякона № НОМЕР_3 від 07.06.2024, яке також передав ОСОБА_10 , через ОСОБА_9 10 червня 2025 року, у салоні автомобіля марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшої подачі в ТЦК та СП.

Після цього, протягом 27-28 листопада 2024 року ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, прибув, разом із ОСОБА_10 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де останній надав копію паспорту, військовий квиток, копію ставленичої грамоти №206 від 26.05.2024, копію довідки №207 від 26.05.2024 та копію пластикового посвідчення диякона №224 від 07.06.2024, а ОСОБА_5 , використовуючи свій священичий сан єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України, авторитет релігійної організації та атрибути одягу священнослужителя, засвідчив перед співробітниками органу військового управління дійсність поданих ОСОБА_10 документів та, нібито, належність його до категорії священнослужителів.

В подальшому, 29 листопада 2024 року, ОСОБА_10 , за особистий супровід до ІНФОРМАЦІЯ_4 2728 листопада 2024 року та вчинення вказаних дій, передав через ОСОБА_8 грошові кошти, які ОСОБА_5 отримав як винагороду у сумі 5 000 гривень.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_5 , з урахуванням наданих документів, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було внесено відомості про належність військовозобов`язаного ОСОБА_10 до категорії «священнослужителів», а також не було здійснено визначені чинним законодавством мобілізаційні заходи, зокрема він не був призваний на військову служба по мобілізації, не був направлений на проходження базової загальновійськової підготовки, не був направлений до військової частини для проходження військової служби.

У період з червня 2023 року по листопад 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 у невстановлених досудовим розслідуванням місцях домовився із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_10 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_9 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_8 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_7 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_234 , ОСОБА_235 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_238 , ОСОБА_239 , ОСОБА_240 , ОСОБА_241 , ОСОБА_242 , ОСОБА_243 , ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , ОСОБА_249 , ОСОБА_250 , ОСОБА_251 , ОСОБА_252 , ОСОБА_253 , ОСОБА_254 , ОСОБА_255 , ОСОБА_256 , ОСОБА_257 , ОСОБА_258 , ОСОБА_259 , ОСОБА_260 , ОСОБА_261 , ОСОБА_262 , ОСОБА_263 , ОСОБА_264 , ОСОБА_265 , ОСОБА_266 , ОСОБА_267 , ОСОБА_268 , ОСОБА_269 , ОСОБА_270 , ОСОБА_271 , ОСОБА_272 , ОСОБА_273 , ОСОБА_274 , ОСОБА_275 , ОСОБА_276 , ОСОБА_277 , ОСОБА_278 , ОСОБА_279 , ОСОБА_280 , ОСОБА_281 , ОСОБА_282 , ОСОБА_283 , ОСОБА_284 , ОСОБА_285 , ОСОБА_286 , ОСОБА_287 , ОСОБА_288 , ОСОБА_289 , ОСОБА_290 , ОСОБА_291 , ОСОБА_292 , ОСОБА_293 , ОСОБА_294 , ОСОБА_295 , ОСОБА_296 щодо безпідставного оформлення та надання їм від Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України документів про набуття священичого сану диякона і належність до священнослужителів, в порушення передбаченого порядку, без дотримання встановлених підстав та без проходження установлених процедур, для створення перепон у діяльності та виконанні військовослужбовцями органів військового управління - територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки своїх функціональних обов`язків.

Після цього, в період з червня 2023 року по листопад 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 у невстановлених досудовим розслідуванням місцях продовжуючи реалізувати власний злочинний умисел, використовуючи своє становище єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України, усвідомлюючи, що вищевказані військовозобов`язані не відповідають визначеним вимогам до кандидата та не проходили установленої Статутом (Положенням) про управління Православної Церкви України та Апостольських правил процедури рукоположення (хіротонії) на диякона, не мали наміру здійснювати обов`язки священнослужителя, забезпечив виготовлення, підписання, оформлення та видачу від імені вказаної єпархії відповідних документів, а саме: пластикові посвідчення диякона, ставленичі грамоти та довідки, які в подальшому передав кожному із вказаних військовозобов`язаних, для створення перепон у діяльності та виконанні військовослужбовцями органів військового управління - територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки своїх функціональних обов`язків.

Таким чином, у період з червня 2023 року по листопад 2025 року ОСОБА_5 забезпечив безпідставне оформлення та видачу документів про нібито набуття сану диякона та належність до священнослужителів 291 військовозобов`язаним особам, зокрема які в подальшому використовували їх для подачі до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і надання їх співробітникам для перешкоджання законній діяльності.

Крім того, впродовж 2025 року ОСОБА_5 , як єпископ Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України, неодноразово звертався до керівництва Православної Церкви України стосовно отримання статусу Ужгородсько-Хустською єпархією ПЦУ критично важливої релігійної організації, для подальшого бронювання та надання відстрочки від призову на військову службу вказаним 291 військовозобов`язаному.

За викладених обставин своїми діями ОСОБА_5 створив перепони до виконання військовослужбовцями ТЦК та СП своїх службових обов`язків в особливий період, що призвело до невиконання заходів, визначених мобілізаційними планами, спотворення дійсних даних військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей про мобілізаційні ресурси і резерви.

Між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_297 та підозрюваним (обвинуваченим) ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості від 31.03.2026, згідно з умовами якої: ОСОБА_5 повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, не заперечує обставин вчинення інкримінованого йому злочину, що викладені у повідомленні про підозру, а також зобов`язується: а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні; б) сприяти розслідуванню і встановленню обставин вказаного кримінального провадження; в) співпрацювати з Івано-Франківською обласною прокуратурою у викритті кримінальних правопорушень стосовно осіб, які перешкоджають законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Сторонами погоджена кваліфікація інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 114-1 КК України, яка не підлягає подальшому оспорюванню. При призначенні покарання сторони враховують наступне: ОСОБА_5 як особа характеризується позитивно; не судимий; на диспансерному обліку в психоневрологічних та наркологічних закладах не перебуває, є священнослужителем, особою з інвалідністю 2 групи. Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання підозрюваного ОСОБА_5 є: щире каяття, яке виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася; активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає в тому, що підозрюваний дав детальні показання з приводу перешкоджання ЗСУ, повідомив обставини, які не були відомі органу досудового розслідування та не могли бути встановлені в результаті проведення слідчих (розшукових) дій, надав покази щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення. У відповідності до ч. 2 ст. 66 КПК України, суд може визнати такими, що пом`якшують покарання інші обставини: благодійний внесок на ЗСУ в сумі 500000,00 грн. Обставин, які відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання підозрюваного, не встановлено. Фактичні обставини інкримінованого злочину, відсутність негативних наслідків та матеріальної шкоди, активне сприяння в розкритті злочину, щире каяття, в сукупності з відомостями про особу підозрюваного, який позитивно характеризується, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дають підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 наступного покарання: визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років; відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, який буде визначено судом; у відповідності до вимог п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження цієї угоди для сторін є: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України; для підозрюваного його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України. У разі невиконання угоди про визнання винуватості, відповідно до ст. 476 КПК України, прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Підозрюваний ОСОБА_5 розуміє, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. Угода складена 31 березня 2026 року в трьох екземплярах (перший екземпляр приєднується до обвинувального акту та направляється до суду, другий екземпляр надається прокурору, третій екземпляр - підозрюваному). Угода складена у присутності захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_298 .

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду, призначивши обвинуваченому визначену сторонами міру покарання.

Обвинувачений та захисник також підтримали позицію прокурора, наполягаючи на затвердженні судом укладеної угоди. Обвинувачений не оспорював вірності кваліфікації своїх дій, визнав вину у вчиненому, підтвердив добровільність своїх дій під час укладення угоди.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснивши їм наслідки укладення та затвердження угоди відповідно до вимог ст. 473 КПК України, з`ясувавши в обвинуваченого, чи цілком він розуміє права і обставини, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України і закону, переконавшись, що укладення сторонами даної угоди є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості, відповідає суспільним інтересам, суд вважає, що укладену між прокурором та обвинуваченим (підозрюваним) угоду про визнання винуватості необхідно затвердити з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України, є тяжким злочином.

Дана угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України щодо змісту угоди про визнання винуватості. Під час судового засідання встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним. Обставин, які би перешкоджали затвердженню угоди, не встановлено.

Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання очевидно можливі для виконання.

Судом встановлено, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано згідно з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості за ч. 1 ст. 114-1 КК України, оскільки він вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

З огляду на викладене, враховуючи пом`якшуючі обставини, а саме: щире каяття, яке виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася; активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає в тому, що обвинувачений дав детальні показання з приводу перешкоджання ЗСУ, повідомив обставини, які не були відомі органу досудового розслідування та не могли бути встановлені в результаті проведення слідчих (розшукових) дій, надав покази щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення; вніс благодійний внесок на ЗСУ в сумі 500000,00 грн, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, є особою з інвалідністю другої групи, має титул єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії Православної Церкви України Кирила, є правлячим архієреєм вказаної єпархії Православної Церкви України, є керівником релігійної організації «Ужгородсько - Хустської єпархії» ПЦУ, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 31.03.2026, укладеної між прокурором та обвинуваченим (підозрюваним), і призначення узгодженої сторонами міри покарання та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк із застосуванням ст. 76 КК України.

Саме таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення і справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Водночас суд звертає увагу, що іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді від 19.02.2025 по справі № 344/3219/26 (застосовано тримання під вартою із визначенням застави заставу внесено 24.02.2026 та звільнено обвинуваченого з-під варти), слід залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15, передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Відповідно до частиною одинадцятою статті 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

В силу вимог статті 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Під час перебування під заставою ОСОБА_5 умови запобіжного заходу не порушував, внесена заставодавцями застава у дохід держави не зверталась.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе після вступу вироку в законну силу, повернути заставодавцям грошові кошти, внесені у якості застави за обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 по справі № 344/3219/26.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 182, 314, 374, 475 КПК України, суд -

у х в а л и в:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.03.2026 між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_297 та обвинуваченим (підозрюваним) ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Зарахувати в термін відбуття покарання ОСОБА_5 час попереднього ув`язнення з 16:55 год. 18.02.2026 року по 24.02.2026 року.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 по справі № 344/3219/26 (застосовано тримання під вартою із визначенням застави заставу внесено 24.02.2026 та звільнено обвинуваченого з-під варти), - залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцям грошові кошти, внесені у якості застави за обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 по справі № 344/3219/26:

-заставодавцю ОСОБА_299 кошти у розмірі 20000,00 грн, внесені згідно квитанції № 209 від 20.02.2026;

-заставодавцю ОСОБА_300 - кошти у розмірі 150000,00 грн, внесені згідно чеку від 20.02.2026 (код квитанції 9406-8517-7481-7329);

-заставодавцю ОСОБА_301 - кошти у розмірі 62960,00 грн, внесені згідно квитанції № 0.0.4769834427.1

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: