Ухвала суду № 140346337, 01.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.10.2026Справа № 910/9326/22Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши звіт керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Кукури Б.М. про виконання рішення суду у господарській справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ"

до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"

про стягнення 30 877, 61 грн.

Представники:

від позивача: Кологойда О.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Михалевич М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік у розмірі 10 329, 80 грн та частини чистого прибутку за 2020 рік у сумі 20 547, 81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства не виконав належним чином зобов`язання з виплати позивачу, як акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" - задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" 10 329 (десять тисяч триста двадцять дев`ять) грн 80 коп. - заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік, 20 547 (двадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 81 коп. - частини чистого прибутку за 2020 рік, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. - судового збору та 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 року у справі №910/9326/22 залишено без змін. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривен 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

22.06.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у даній справі видано наказ.

25.07.2023 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 Господарським судом міста Києва видано наказ.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №910/9326/22 залишено без змін.

Додатковою постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сова Сателіт" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/9326/22 задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сова Сателіт" 7 000,00 (сім тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

12.09.2023 на виконання додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 Господарським судом міста Києва видано наказ.

15.04.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.

16.04.2025 до суду надійшли заперечення Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» на заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі №910/9326/22 - відмовлено.

24.04.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, в якій позивач просить суд зобов`язати керівника Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» Корецького Сергія Федоровича подати у встановлений судом строк звіт про виконання судових рішень у справі №910/9326/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі №910/9326/22 - задоволено. Зобов`язано керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Корецького Сергія Федоровича у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22.

05.06.2025 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про залучення до справи посадової особи та встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду, в якій заявник просить суд залучити до справи посадову особу ПАТ «Укрнафта» (Ткачука Юрія Петровича), до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника; встановити діючому керівнику ПАТ «Укрнафта» строк для подання звіту про виконання судового рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про залучення до справи посадової особи та встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду призначено на 26.06.2025.

25.06.2025 до суду надійшла заява позивача, відповідно до якої ТОВ "СОВА САТЕЛІТ" повідомляє, що не заперечує проти залучення до участі у справі посадової особи Боржника (ПАТ "УКРНАФТА") - тимчасово виконуючого обов`язки директора (одноосібний виконавчий орган) Ткачука Ю.П. та встановлення для керівника Боржника нового строку для подання звіту про виконання судових рішень у справі 910/9326/22, а також просить суд, зокрема судове засідання у справі №910/9326/22 щодо розгляду заяви ПАТ "УКРНАФТА" про залучення до справи посадової особи та встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду, призначене на 26.06.2025 провести без участі представника стягувача; заяву ПАТ "УКРНАФТА" про залучення до справи посадової особи - Ткачука Юрія Петровича та встановлення для керівника Боржника нового строку для подання звіту про виконання судових рішень у справі 910/9326/22 задовольнити.

26.06.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю представника боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 заяву Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про залучення до справи посадової особи та встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду - задоволено. Залучено до справи посадову особу Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Ткачука Юрія Петровича, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушення права заявника. Зобов`язано діючого керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22.

04.08.2025 до суду від Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому заявник просить суд прийняти звіт про виконання судових рішень у даній справі та проводити розгляд звіту за участю представника АТ "УКРНАФТА".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 розгляд звіту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про виконання рішення суду призначено на 14.08.2025. Зокрема, запропоновано позивачу у строк до 13.08.2025 надати суду письмові пояснення щодо поданого Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" звіту про виконання рішення суду.

08.08.2025 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про відкладення судового засідання з розгляду звіту про виконання судового рішення.

13.08.2025 до суду надійшли заперечення позивача на звіт ПАТ «Укрнафта» про виконання судового рішення, в яких позивач просить суд відмовити у затвердженні звіту про виконання судових рішень у справі №910/9326/22, встановити новий 30 денний строк для подання керівником Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» звіту про виконання судових рішень у справі №910/9326/22 та застосувати до керівника Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» Ткачука Юрія Петровича захід процесуального примусу на підставі статей 135, ч. 4 ст. 345-4 ГПК України у формі штрафу в розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 60560,00 грн. до 121120,00 грн.) у дохід Державного бюджету України.

У судовому засіданні 14.08.2025 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання на 04.09.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 прийнято звіт Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22. Зобов`язано керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у строк до 05.12.2025 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22.

05.12.2025 до суду від керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Ткачука Юрія Петровича надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому заявник просить суд прийняти звіт про виконання судових рішень у даній справі та розгляд звіту проводити за участю представника АТ "УКРНАФТА".

08.12.2025 до суду надійшли заперечення позивача на звіт керівника ПАТ «Укрнафта» про виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 розгляд звіту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про виконання рішення суду призначено на 15.01.2026.

14.01.2026 до суду надійшли додаткові заперечення позивача на звіт керівника ПАТ «Укрнафта» про виконання судового рішення, в яких позивач просить суд: відмовити у затвердженні звіту керівника АТ «Укрнафта» Ткачука Юрія Петровича про виконання судових рішень у справі №910/9326/22; встановити новий строк для подання керівником Акціонерного товариства «УКРНАФТА» звіту про виконання судових рішень у справі № 910/9326/22 та застосувати до керівника Акціонерного товариства «УКРНАФТА» Ткачука Юрія Петровича захід процесуального примусу на підставі статей 135, ч. 4 ст. 345-4 ГПК України у формі штрафу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (60560,00 грн. станом на 01.01.2025) у дохід Державного бюджету України.

У судовому засіданні 15.01.2025 оголошено перерву до 05.02.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 відмовлено у прийнятті звіту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 05.12.2025 про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22. Зобов`язано керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у строк до 05.05.2026 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22. Попереджено керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про право суду застосувати заходи процесуального примусу шляхом накладення штрафу, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.

05.05.2026 до суду від Керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Кукури Б.М. надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому заявник просить суд прийняти звіт про виконання судових рішень у даній справі без подальшого зобов`язання щодо подання наступних звітів до моменту існування мораторію на вчинення виконавчих дій або із зобов`язанням подати такий звіт протягом встановленого судом строку після закінчення мораторію чи воєнного стану; розгляд звіту проводити за участю представника АТ «УКРНАФТА».

08.05.2026 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" на звіт керівника АТ «УКРНАФТА» про виконання судових рішень від 05.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 відмовлено у прийнятті звіту керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Кукури Б.М. від 05.05.2026 про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22. Зокрема, зобов`язано керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) у строк до 26.08.2026 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22.

01.06.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «УКРНАФТА» на користь Товариства з обмеженою «СОВА САТЕЛІТ» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн.

04.06.2026 до суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій відповідач зазначає, що заперечення позивача щодо поданого звіту не розглядались судом, а підстави з яких було відмовлено у прийнятті звіту інші ніж ті на які посилається позивач у своїх запереченнях, тому, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що подані позивачем заперечення щодо звіту в тому змісті і з тих мотивів що викладені в ньому, були необхідними витратами на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

23.06.2026 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 видано наказ.

27.08.2026 до суду від Керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Кукури Б.М. надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому заявник просить суд прийняти звіт про виконання судових рішень у даній справі без подальшого зобов`язання щодо подання наступних звітів до моменту існування мораторію на вчинення виконавчих дій або із зобов`язанням подати такий звіт протягом встановленого судом строку після закінчення мораторію чи воєнного стану; розгляд звіту проводити за участю представника АТ «УКРНАФТА

Також, заявник просить суд поновити строк для подання звіту та вважати поважними причини пропуску строку встановленого судом.

03.09.2026 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" на звіт керівника АТ "УКРНАФТА" про виконання судових рішень від 27.08.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 поновлено Керівнику Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Кукурі Б.М. строк для подання звіту про виконання рішення суду від 27.08.2026. Розгляд звіту Керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Кукури Б.М. про виконання рішення суду призначено на 01.10.2026.

17.09.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд надати представнику позивача, адвокату Кологойді О.В., право брати участь в судовому засіданні, призначеному на 01.10.2026 року, та наступних судових засіданнях у справі № 910/9326/22 у період воєнного стану у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" - адвоката Кологойди О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

29.09.2026 до суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ".

У цьому судовому засіданні представник відповідача надав пояснення щодо поданого звіту.

Представник позивача заперечив щодо прийняття звіту керівника ПАТ "Укрнафта" про виконання судових рішень у даній справі.

Розглянувши звіт керівника ПАТ "УКРНАФТА" Кукури Б.М. про виконання судових рішень у даній справі, заслухавши пояснення представника боржника, суд зазначає наступне.

Так, у поданому звіті боржник просить суд прийняти звіт про виконання судових рішень у цій справі без подальшого зобов`язання щодо подання наступних звітів до моменту існування мораторію на вчинення виконавчих дій або із зобов`язанням подати такий звіт протягом встановленого судом строку після закінчення мораторію чи воєнного стану. Боржник зазначає, що у поданих звітах АТ "Укрнафта" вже зазначало про наявність обставин, що унеможливлюють своєчасне виконання судових рішень і такі обставини не припинили свого існування станом на час подання цього звіту.

У звіті керівник ПАТ "УКРНАФТА" наводить, зокрема, такі аргументи:

- наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23 березня 2023 року №52 ПАТ "УКРНАФТА" було включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану;

- положення пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно промислового комплексу (до яких належить і ПАТ "УКРНАФТА"), залишилися незмінними;

- з врахуванням внесених законодавцем змін до Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем було винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій спрямованих на виконання судових рішень у цій справі та станом на час подання звіту про виконання рішень суду постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій є чинними та не скасованими, а обставини, які були підставою для зупинення вчинення виконавчих дій боржником за якими є АТ "УКРНАФТА" не припинили свого існування, відтак, висновок про безпідставне невиконання судових рішень є передчасним;

- ПАТ "УКРНАФТА" є оператором критичної інфраструктури, частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану, державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв) (загальновідомі факти), а тому на Товариство також поширюють свою дію положення пункту 10-4 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження";

- орієнтовні строки виконання судових рішень залежать від періоду дії воєнного стану, які з об`єктивних причин не можуть бути чітко визначені ані ПАТ "УКРНАФТА", ані самою державою, та на даний час окреслені з урахуванням положень Закону України № 4524-IX від 15.07.2025 "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні";

- значну частину своїх фінансових ресурсів боржник спрямовує на виконання оборонних замовлень в частині поставки нафтопродуктів;

- отримання дивідендів від акцій акціонерних товариств є свого роду видом інвестиційної діяльності кредитора і на таку діяльність цілком справедливо поширюються ризики підприємницької(господарської) діяльності;

- ПАТ "УКРНАФТА" є найбільшою нафтовидобувною компанією, а також газовидобувною компанією, а також одними з найбільших постачальників пального в Україні. Продукція Товариства, в умовах правового режиму воєнного стану є критично необхідною як для забезпечення потреб ЗСУ та енергетичного сектору країни, так і для забезпечення потреб населення;

- відсутні докази на підтвердження нецільового чи неналежного використання Товариством коштів, що могло б свідчити про негативну фінансову репутацію боржника чи його свідомого уникнення від виконання взятих на себе грошових або будь-яких інших зобов`язань.

- до 2023 року товариство було збитковим, а попереднім керівництвом товариству заподіяно шкоду, що встановлено рішенням Стокгольмського арбітражу;

- здійснення закупівель шляхом проведення тендерів на підставі Закону України «Про публічні закупівлі» є свідченням прояву належного управління Товариством та його фінансовими ресурсами, а не доказом безпідставного невиконання судового рішення через розтрату грошових коштів;

- отриманий прибуток Товариство витрачає на відновлення та оновлення основних засобів та фондів, їх модернізації та осучаснення з метою збільшення товарообороту, кількості клієнтів та інше наслідком чого є збільшення прибутку.

В свою чергу, заперечуючи проти звіту боржника, позивач у своїх запереченнях зазначає наступне:

- наведені у звіті обставини вже зазначались ПАТ "УКРНАФТА" у попередніх звітах, були досліджені, оцінені та відхилені судом першої інстанції та апеляційним судом;

- звіт не відповідає вимогам ч. 2 ст.345-3 ГПК України, оскільки, не містить строків виконання судових рішень у справі №910/9326/22;

- боржник не вживає заходів для виконання судових рішень;

- належність ПАТ "УКРНАФТА" до стратегічних підприємств, сплата податків та дивідендів на користь держави, постачання газу, в тому числі для населення, виконання оборонних замовлень, що здійснюється боржником за плату і є для нього прибутковим бізнесом, не звільняє від виконання судових рішень;

- тривале невиконання судових рішень не є звичайним ризиком підприємницької діяльності;

- стягувач несе індивідуальний надмірний тягар внаслідок неможливості розпорядження власним майном - грошовими коштами, присудженими до стягнення судом;

- боржник не надав доказів, що воєнний стан негативно вплинув на платоспроможність боржника, у той час, як річна фінансова звітність за період з 2020 по 1 півріччя 2026 роки, інформація про розвиток та масштабування бізнесу ПАТ "УКРНАФТА", виплата дивідендів за 2021, 2023, 2024, 2025 роки свідчить, що боржник є стабільно прибутковим товариством і за рахунок чистого прибутку та доходів від господарської діяльності може виконати судові рішення, в тому числі у цій справі;

- помилковим є тлумачення боржником мораторія як призупинення реалізації процесуального права або виконання процесуального обов`язку, оскільки відповідно до ст.129-1 Конституції України обов`язковість виконання судового рішення є конституційною гарантією прав стягувача та складовою права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції).

- зупинення вчинення виконавчих дій стосується виключно дій державного виконавця з примусового виконання судового рішення та не перешкоджають і не звільняють боржника від обов`язку виконання судового рішення та подання звіту;

- ПАТ "УКРНАФТА" вибірково виконує окремі судові рішення, в тому числі на стадії примусового виконання судових рішень у виконавчих провадженнях. За період зупинення вчинення виконавчих дій з 23.03.2023 по 06.03.2026 завершено 49 виконавчі провадження виконанням судових рішень (вибірково на користь окремих фізичних та юридичних осіб). За 2026 рік ПАТ "УКРНАФТА" у виконавчому провадженні було виконано 11 судових рішень, на які також поширюється мораторій. Однак доказів сплати заборгованості на виконання судового рішення у справі №910/9326/22 не надано.

- боржник вільно використовує кошти та продовжує направляти кошти на благодійну допомогу, рекламні акції, спонсорську підтримку; такі витрати не можна віднести до потреб обороноздатності держави або витрат, необхідних для забезпечення безперервності господарської діяльності чи відновлення пошкодженої внаслідок обстрілів інфраструктури боржника і такі витрати не можуть бути більш пріоритетними ніж виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до приписів ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Отже, чинним процесуальним законодавством встановлено право суду встановити судовий контроль за виконанням судових рішень.

При цьому, такий контроль встановлюється в разі, якщо судове рішення не виконується зобов`язаною стороною тривалий час без поважних на те підстав.

Відповідно до приписів ч.1 ст.345-4 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Частиною 2 статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до відповідно до ч.ч.2-3 ст.345-3 Господарського процесуального кодексу України звіт боржника про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про прийняття звітів, поданих боржником раніше, суд враховував положення п.10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", а також аргументи відповідача, що господарська та фінансова діяльність ПАТ "УКРНАФТА" в умовах воєнного стану має першочергове спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави, що значною мірою перешкоджає виконувати, зокрема, грошові зобов`язання підприємства.

Водночас, на твердження боржника про те, що він включений до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (Наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52), суд зазначає, що процесуальне законодавство України не пов`язує можливість затвердження звіту про виконання судового рішення із зупиненням виконавчого провадження або встановленням мораторію на виконання судових рішень боржником.

Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.

Окрім цього, зупинення вчинення виконавчих дій передбачає припинення дій державного виконавця щодо примусового стягнення з боржника, але жодним чином не перешкоджає боржнику вільно розпоряджатись його майном та грошовими коштами, в тому числі вибірково виконувати рішення судів на користь інших стягувачів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №911/2316/23, від 25.03.2026 у справі № 910/9143/22, від 24.06.2026 у справі №910/14130/22.

Разом з тим, наведені у звіті посилання на зупинення виконавчого провадження, статус критичної інфраструктури, наслідки військової агресії та інші обставини, хоча й описують ймовірні причини невиконання судових рішень, проте не супроводжуються конкретними орієнтовними термінами, коли боржник планує виконати рішення суду, та їх обґрунтуванням з урахуванням вжиття заходів для усунення перешкод.

Відсутність у звіті орієнтовних строків виконання такого рішення та їх обґрунтування порушує баланс інтересів сторін. При цьому, враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим до виконання, суд вважає необґрунтованим посилання боржника на те, що строки виконання рішення залежать від періоду дії воєнного стану.

При цьому, суд враховує, що таке невиконання рішень суду відбувається тривалий час, з 2023 року та за цей час боржником навіть частково не погашено заборгованість.

Позивач звертає увагу суду на ту обставину, що боржник має видатки, які не пов`язані з потребами обороноздатності держави, або не є необхідними для забезпечення безперервності господарської діяльності боржника.

Разом з цим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у даній справі, яка боржником в апеляційному порядку не оскаржувалася, встановлено, що фінансовий стан боржника є прибутковим, у той час як боржник укладає ряд правочинів, ціна яких значно перевищує суму заборгованості у цій справі, а витрати за такими правочинами не можна віднести до потреб обороноздатності держави. Наявною у матеріалах справи фінансовою звітністю боржника підтверджується стабільна прибутковість АТ "Укрнафта" протягом усього періоду прострочення виконання судових рішень, виплата боржником дивідендів акціонерам та здійснення ним значних витрат, не пов`язаних із потребами обороноздатності держави чи забезпеченням безперервності господарської діяльності, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за судовими рішеннями у цій справі.

В свою чергу, боржник не навів обґрунтованих обставин неможливості спрямування таких грошових коштів на виконання рішень судів у цій справі.

Суд зазначає, що з моменту набрання судовими рішеннями у цій справі законної сили АТ "Укрнафта" свого обов`язку зі сплати заборгованості не виконало та не сплатило заборгованість навіть частково. Отже, станом на час розгляду звіту судові рішення залишаються невиконаними протягом трьох років, а заборгованість не погашена.

Посилання боржника на підпункт 4 пункту 11 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про критичну інфраструктуру" суд відхиляє, оскільки наведена норма не звільняє боржника від конституційного обов`язку виконати судове рішення, що набрало законної сили.

Суд також відхиляє доводи боржника про те, що отримання дивідендів є видом інвестиційної діяльності кредиторів, пов`язаної з підприємницькими ризиками, а тому невиконання судових рішень не створює для стягувачів індивідуального надмірного тягаря, оскільки, сам по собі характер правовідносин, у межах яких виникла заборгованість, не звільняє боржника від обов`язку виконати судове рішення, яке набрало законної сили. Присуджені судовими рішеннями грошові кошти становлять майно стягувачів у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а їх тривале невиконання є втручанням у право стягувачів на мирне володіння своїм майном.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання боржника на збитковість АТ "УКРНАФТА" до 2023 року та заподіяння йому шкоди попереднім керівництвом, оскільки ці обставини не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для виконання судових рішень, зокрема з огляду на прибуткову діяльність боржника у подальшому. Відтак, зазначені обставини не є такими, що складнюють або роблять неможливим їх виконання у розумінні статей 345-3, 345-4 ГПК України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, в силу приписів частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Суд зазначає, що тимчасові чи процедурні складнощі, з якими стикається суб`єкт владних повноважень, зокрема триваюча збройна агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану, можуть бути підставою для обґрунтування графіка та строків виконання безпосередньо у звіті про виконання судового рішення, а не підставою для повної відмови суду у здійсненні судового контролю за його виконанням.

Своєчасне і належне виконання судового рішення є ключовим елементом верховенства права, а право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 зазначила, що в державі, що керується принципом верховенства права, виконання судового рішення не може залишатися формальністю та є логічним завершенням судового захисту. На державу в особі її органів влади покладається позитивний обов`язок забезпечити ефективну реалізацію цього права, гарантувати, що жодне судове рішення не залишиться невиконаним.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України» та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України»).

Тож запровадження судового контролю у формі зобов`язання подати звіт є тим легітимним процесуальним інструментом, який дозволяє суду встановити чіткий, прогнозований та реальний алгоритм дій боржника, забезпечуючи суб`єкту владних повноважень у разі неможливості негайного виконання рішення право й обов`язок зазначити у такому звіті обґрунтовані орієнтовні строки його виконання.

Суд зазначає, що встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі будь-яких осіб, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. А тому, зупинення вчинення виконавчих дій, як це передбачено законом при примусовому виконанні рішення суду, не обмежує боржника у добровільному виконанні рішення.

Проте, як зазначено судом вище, наведені боржником обставини - фінансові труднощі, статус об`єкта критичної інфраструктури, наслідки військової агресії, наявність інших кредиторів - самі по собі не звільняють боржника від обов`язку визначити орієнтовні строки виконання судового рішення, обґрунтувати можливість його виконання та надати суду відомості про конкретні заходи, спрямовані на усунення перешкод виконання рішення.

Водночас поданий звіт не містить жодних відомостей щодо прогнозованих джерел фінансування для погашення заборгованості у цій справі, поетапного або часткового виконання судового рішення, ініціювання переговорів зі стягувачем щодо реструктуризації заборгованості, можливості укладення мирової угоди або застосування інших альтернативних механізмів виконання рішення.

Фактично боржник обмежився викладенням обставин, які пояснюють складність або небажаність виконання судового рішення, не навівши при цьому жодних конкретних дій, які б свідчили про намір виконати судові рішення у розумні строки.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання, з урахуванням викладених позивачем заперечень щодо прийняття звіту боржника, встановлену судом невідповідність такого звіту вимогам ч.2 ст.345-3 Господарського процесуального кодексу України та відсутність вжитих боржником заходів для виконання судових рішень у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Кукури Б.М. від 27.08.2026 про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22.

Відповідно до ч. 3 ст. 345-4 Господарського процесуального кодексу України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до приписів ч.1 ст.135 Господарського процесуального кодексу України, під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тож, враховуючи закріплене Господарським процесуальним кодексом України право, а не обов`язок суду стягнути в дохід державного бюджету штраф з керівника боржника, суд наразі не вбачає необхідності у застосуванні до боржника заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

В той же час, суд вважає за необхідне додатково встановити керівнику ПАТ "УКРНАФТА" новий строк для подання звіту про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22, а також попередити боржника про можливість застосування вказаних вище заходів процесуального примусу у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.

Крім того, позивачем (ТОВ "СОВА САТЕЛІТ") у поданих до суду запереченнях на звіт було заявлено вимогу про стягнення з ПАТ "УКРНАФТА" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Розглядаючи заявлену стягувачем вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Так, чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду із заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, розгляду такого звіту судом та прийняття ухвали за результатами розгляду. Водночас закон не відносить таку правничу допомогу до безоплатної.

В свою чергу, приписи ст.ст. 342, 345-1 - 354-4 Господарського процесуального кодексу України не містять спеціального правила вирішення судових витрат для процедури подання стягувачем заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, розгляду такого звіту судом та прийняття ухвали за результатами розгляду.

Такі правила містяться безпосередньо у ст.344 розділу VI "Судовий контроль за виконання судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, а також у ст.ст.123-130 глави 8 "Судові витрати" Розділу I "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, положення статті 344 345-1 - 354-4 Господарського процесуального кодексу України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.

Отже, у разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 "Судові витрати" ГПК України).

Протилежний підхід призводить до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд заяви Стягувача та звіту Боржника у законний спосіб, позбавляє Сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові зауважила, що: положення статей 126,129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (зокрема, постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22, від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23); стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 "Судові витрати", яка є частиною розділу I "Загальні положення" ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

Згідно ст.11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 Господарського процесуального кодексу України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" та Адвокатським об`єднанням «ІНТЕРАКЦІО» було укладено договір про надання правової допомоги № 235-АО/2022, відповідно до якого виконавець зобов`язується надавати правову допомогу замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити її у встановленому цим договором порядку.

Відповідно до п. 5.1. договору, виконавець надає правову допомогу за цим договором оплатно відповідно до тарифів, зазначених у додатку № 1 та розрахунках. На вимогу замовнику виконавець складає та надає розрахунки витрат на надання правової допомоги по справі, в тому числі по окремій інстанції.

У додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 235-АО/2022 від 01.09.2022 сторони погодили, зокрема вартість послуги із складання та подання процесуальних документів - 3 000, 00 грн.; участь у судових засіданнях - 2 000, 00 грн (судодень).

Згідно із розрахунком розміру витрат на надання професійної правничої допомоги у справі № 910/9326/22 від 02.09.2026 до договору про надання правової допомоги № 235-АО/2022 від 01.09.2022 вартість витрат на складання та подання заперечень на звіт керівника АТ "УКPНAФТА" про виконання судових рішень від 27.08.2026 становить 3000,00 грн., участь у судовому засіданні - 2000, 00 грн. Загалом 5000, 00 грн.

Суд зазначає, що правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" у даній справі надає адвокат Кологойда О.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю КС № 8077/10 від 18.07.2019), яка діє на підставі ордера серії АІ №1213085 від 15.09.2022, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 235-АО/2022 від 01.09.2022.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, перевіривши подані позивачем (стягувачем) докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі, а тому суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн.

Таким чином з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" підлягають стягненню на користь позивача (стягувача) витрати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Керуючись ст. 129, 234, 235, 345-1, 345-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті звіту керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" Кукури Б.М. від 27.08.2026 про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22.

2. Зобов`язати керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) у строк до 04.01.2027 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/9326/22.

3. Попередити керівника Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про право суду застосувати заходи процесуального примусу шляхом накладення штрафу, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (провулок Несторівський, буд.3-5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВА САТЕЛІТ" (вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код - 32915716) 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видати наказ на виконання п. 4 даної ухвали суду.

Ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали 06.10.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Щербаков