Ухвала суду № 140345828, 06.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

06 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1222/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Кравець С.Г.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД"

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця

Мельник Ігоря Івановича заборгованості у розмірі 127 878,85грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою від 30.09.2026 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельник Ігоря Івановича заборгованості у розмірі 127 878,85грн, з якої: 35 000,00грн - основного боргу, 62 078,85грн - штрафу, 30 800,00грн - відсотків за користування чужими коштами, а також витрат по сплаті судового збору.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу з таких підстав.

Згідно з частиною 1 ст.147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 150 ГПК України встановлює вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу.

Так, пунктом 2 частини 2 ст.150 ГПК України передбачено, що у заяві, серед іншого, повинно бути зазначено місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника.

У заяві про видачу судового наказу від 30.09.2026 зазначено, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" є: 22100, Вінницька область, Хмільницький район, місто Козятин, вулиця Орлика П., будинок 8/26.

При цьому, згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" є: 10025, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Корольова, будинок 158.

Тобто, заявником зазначено невірну адресу Товариства від імені якого подано заяву про видачу судового наказу.

Пунктом 1 частини 1 ст.152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Приписами ст.150 ГПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Тобто, із загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу вбачається, що наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про наявність та безспірність його вимог.

Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати обґрунтованого сумніву у наявності спору про право та факту належності права вимоги. Отже, вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що ці вимоги випливають саме з умов договору.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

В обґрунтування вимог про стягнення з боржника 127 878,85грн заборгованості, заявник зазначає, що на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів №9/24 від 26.03.2024, він постачав покупцю - ФОП Мельнику І.І. товар. Проте, з 04.03.2026 у покупця виникла прострочена заборгованість за товар у сумі 413 859,00грн. Заявник звертався до боржника та повідомляв про необхідність погашення простроченої заборгованості та попереджав про те, що у разі невиконання вимоги, заборгованість буде стягнуто в судовому порядку разом із штрафними санкціями. Проте, боржник частково погашав прострочену заборгованість, станом на 30.09.2026, сума основного боргу становить 35 000,00грн.

На підтвердження вказаних обставин до заяви про видачу судового наказу заявником додано: договір купівлі-продажу нафтопродуктів №9/24 від 26.03.2024; акт звіряння взаємних розрахунків за період з 03.03.2026 по 28.09.2026, який підписаний лише зі сторони ТОВ "Доменант ЛТД"; а також платіжні інструкції про сплату ФОП Мельником І.І. грошових коштів на рахунок заявника.

При цьому суд враховує, що пунктом 2.1 договору №9/24 від 26.03.2024 передбачено, що поставка товару здійснюється відповідно до цін, встановлених на АЗС на момент такої поставки і зазначається у видаткових накладних, які виписуються продавцем щоденно. В ціну товару включається податок на додану вартість та інші обов`язкові платежі згідно чинного законодавства.

Разом з тим, до матеріалів заяви не додано жодної видаткової накладної, яка б підтвердила факт поставки ТОВ "Доменант ЛТД" на користь ФОП Мельника І.І. товару.

При цьому, заявником додано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 03.03.2026 по 28.09.2026, який підписаний лише зі сторони ТОВ "Доменант ЛТД".

За наведеного, заявником не надано суду належних доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановити обставини, на які посилається заявник та з`ясувати наявність виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Як було зазначено вище, ГПК України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник, серед іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.

Згідно пункту 8 частини 1 ст.152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Враховуючи наведене у сукупності, господарський суд відмовляє у видачі судового наказу, згідно поданої ТОВ "Доменант ЛТД" заяви від 30.09.2026, на підставі пунктів 1 та 8 частини 1 ст.152 ГПК України.

Згідно з частиною 1 ст.153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до частини 2 ст.151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 ст.152 ГПК України).

Керуючись статтями 150, 152, 153, 154, 233-235 ГПК України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельник Ігоря Івановича заборгованості у розмірі 127 878,85грн, а також витрат по сплаті судового збору на підставі пунктів 1, 8 частини 1 ст.152 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 06.10.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 ГПК України.

Суддя Кравець С.Г.

Направити: заявнику - електронний кабінет.