Рішення № 140345761, 29.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4515/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен", смт. Магдалинівка, Самарівський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба", м. Самар, Самарівський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" про стягнення заборгованості за договором поставки №527-ПУ від 03.07.2023 у загальному розмірі 412 395,18 грн.

Ухвалою від 03.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

03.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 05.08.2025 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

12.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.08.2026 клопотання відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні задоволено. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 01.09.2026.

В судовому засіданні від 01.09.2026 позивач підтримав позов.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 01.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 29.09.2026.

28.09.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

29.09.2026 сторони в судове засідання не з`явилися.

Суд перейшов до розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

29.09.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України, прийнято рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки №527-ПУ від 03.07.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав, заявляв клопотання про розгляд справи в загальному провадженні, яке було задоволено судом ухвалою від 17.08.2026.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини укладання договору поставки №527-ПУ від 03.07.2023, наявність чи відсутність заборгованості за поставлений товар, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" (покупець) укладено договір поставки №527-ПУ від 03.07.2023, відповідно до п. 1.1. якого постачальник відповідно до умов цього договору зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних та видаткових), що виписуються на кожну партію товару.

Ціна визначається на підставі асортиментованого переліку (прайс-листа), діючого на момент поставки, і вказується в накладних на кожну партію товару. (п. 2.1. договору)

Згідно п. 2.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється на умовах 100% передоплати (до дати поставки)

Сторони домовились, що відвантаження постачальником товару без отримання 100% оплати за нього, не вважається односторонньою зміною умов договору

Покупець в даному випадку зобов`язаний сплатити вартість такого товару протягом 1 банківського дня з дня його отримання (підписання видаткової накладної). (п. 2.2.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору товар повинен бути поставлений на склад покупця протягом 3 робочих днів з моменту отримання передоплати від покупця, якщо інший строк не зазначений в замовленні. Замовлення вважається погодженим постачальником, якщо протягом 24 годин з моменту його отримання, він не направив жодних заперечень або пропозицій.

В п. 3.3. договору сторони узгодили, що постачальник здійснює постачання товару на умовах DDP (склад покупця), що розташований: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.. Сучкова, 154 (відповідно до правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» 2010 р., що застосовуються із урахуванням особливостей, що випливають з умов цього договору).

За домовленістю сторін доставка товару може здійснюватися транспортом третіх осіб-перевізників.

Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника. (п. 3.4. договору).

Згідно п. 6.2. договору, у разі порушення строків оплати вартості поставленого товару, а також у випадку порушення строків компенсації тари, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Окрім цього, покупець сплачує на користь постачальника 30% річних за користування чужими грошовими коштами, від суми заборгованості, що нараховуються за кожний день прострочення (ст. 692 ЦКУ).

В п. 6.7. договору сторони передбачили, що штрафні санкції за цим договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Сторони домовились, на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України, збільшити позовну давність за всіма вимогами, пов`язаними з проведенням розрахунків за товар за цим договором, зокрема по сплаті пені, штрафу та т.п. і встановити її 5 років.

Договір набирає сили з моменту підписання і діє 2 роки. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати до говір не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення строку його дії, дія договору продовжується ще на 1 рік на тих самих умовах.

Позивач вказує, що на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв товар на суму 600 300,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №4/120860 від 12.01.2026

Однак, належним чином не виконані зобов`язання щодо оплати за поставлений товар та здійснено часткову оплату у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 877 від 05.03.2026 на суму 100 000,00 грн., №1087 від 31.03.2026 на суму 100 000,00 грн., №1217 від 05.05.2026 на суму 50 000,00 грн., № 139 від 19.05.2026 на суму 50 000,00 грн., у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 300 300,00 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів оплати відповідачем вартості поставленого товару в розмірі 300 300,00 грн. матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, суд задовольняє позов в цій частині зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 300 300,00 грн.

Правомірність нарахування пені та 30%річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6.2. договору, у разі порушення строків оплати вартості поставленого товару, а також у випадку порушення строків компенсації тари, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Окрім цього, покупець сплачує на користь постачальника 30% річних за користування чужими грошовими коштами, від суми заборгованості, що нараховуються за кожний день прострочення (ст. 692 ЦКУ).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 47 521,45 грн. за період прострочення з 14.01.2026 по 24.07.2026.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Суд перевірив розрахунки, помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 47 521,45 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 30% річних за період прострочення з 14.01.2026 по 24.09.2026 в розмірі 47389,81 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 6,2. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме в розмірі 30%.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Суд перевірив розрахунок, помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 47 389,81 грн.

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 833,26 грн. нараховані за період 14.01.2026 по 24.07.2026.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 17 183,92 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 300 300,00 грн., пені в розмірі 47 521,45 грн., 30%річних у розмірі 47 389,81 грн., інфляційних втрат у розмірі 17 183,92 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" (51200, Дніпропетровська обл., м. Самар, вул. Гідності, 154, ЄДРПОУ 43620707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (51100, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, селище міського типу Магдалинівка, вул.Центральна, будинок 2, код ЄДРПОУ 25522107) основний борг у розмірі 300 300,00 грн; пеню в розмірі 47 521,45 грн. інфляційні втрати в розмірі 17 183,92 грн., 30% річних у розмірі 47 389,81 грн., судовий збір у розмірі 6 185,93 грн., про що видати наказ.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 06.10.2026.

СуддяН.Г. Назаренко