Рішення № 140345692, 05.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4505/26за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень", м. Дніпро

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (повідомлення) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень", в якому просить суд стягнути неустойку за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки № 50 від 30.12.2025 у розмірі 212 804, 38 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4505/26. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.

10.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" надійшов до суду відзив на позовну заяву.

21.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" надійшла до суду відповідь на відзив.

24.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" надійшли до суду заперечення на відповідь на відзив.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 50 від 30.12.2025 у розмірі 212 804, 38 грн щодо своєчасності поставки товару, що стало підставою для нарахування пені у розмірі 212 804, 38 грн відповідно до пункту 7.2 договору.

Позивач вважає, що останнім днем для виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару було 30.01.2026. Оформлена відповідачем видаткова накладна 22.04.2026 не містила підпису покупця, за таких обставин накладна не підтверджує факту передачі покупцеві товару постачальником. Обов`язок належного документального оформлення операції з передачі товару покладається на постачальника як особу, яка здійснює відвантаження та оформлює відповідні первинні документи.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що є безпідставним твердження позивача, що останнім днем для виконання відповідачем свого зобов`язання з поставки товару 30.01.2026, оскільки ним не враховано умови п. 4 специфікації до договору поставки. Враховуючи умови п. 4.1 договору та п. 4 специфікації, останнім днем поставки є 13.03.2026. Відповідач зазначає, що для здійснення поставки товару відповідачу в м. Ковель позивачем 20.04.2026 укладено із ТОВ «ГЕФЕСТ-ЛОГІСТИКС» договір-заявку на транспортно-експедиторське обслуговування № ЗЕ-910. Відповідач посилається на те, що ним була оформлені видаткова накладна № 68 від 22.04.2026 та товарно-транспортна накладна № Р68 від 22.04.2026 та надана позивачу на підписання. Крім того, саме дата - 22.04.2026 зазначена відповідачем у листі № 27 від 12.05.2026 надісланому позивачу щодо з вимогами щодо оплати за поставлений товар. Відповідач посилається на те, що 23.04.2026 є датою вручення відповідачем товару позивачу та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України та п. 2.8 договору зобов`язання відповідача вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження позивача. Таким чином, є безпідставними твердження позивача, що 24.07.2026 - дата виконання обов`язку поставки товару відповідачем, оскільки позивачем підписана видаткова накладна.

Позивач не заперечує встановленої у відзиві обставини, що товар фактично переданий у розпорядження позивача 23.04.2026 за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1, на умовах поставки DAP. Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, факт фізичної передачі товару саме 23.04.2026 є визнаною позивачем обставиною, що не потребує додаткового доказування. Доводи позивача щодо виконання зобов`язання постачальника з поставки товару настає в момент підписання покупцем видаткової накладної, суперечать чіткому розмежуванню моментів виконання зобов`язань сторін, встановленому пунктом 2.8 договору та умовам поставки DAP.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2025 між ТОВ "Завод рейкових скріплень" (відповідач) та ТОВ "Фірма "Восток" (позивач укладений договір поставки № 50.

Згідно із п.1.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити у власність покупця матеріали верхньої будови залізничної колії, а покупець зобов`язується прийняти у власність і сплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Номенклатура, перелік, кількість, асортимент, ціна і вартість товару вказується в специфікаціях або в видаткових накладних, або в рахунках на оплату, виписаних покупцеві на підставі заявок покупця, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п.2.1. договору поставка товару здійснюється партіями, відповідно до письмових заявок покупця (допускається передача заявки телефонним зв`язком або електронною поштою на офіційну адресу постачальника). Постачальник підтверджує одержану заявку шляхом виставлення покупцю рахунку-фактури на оплату.

Пунктом 2.3 договору, погоджено, що товар поставляється постачальником на умовах: DAP м. Ковель, вул. Варшавська 1, склад покупця будівельний майданчик ТОВ «Компресорна техніка» об`єкту реконструкція залізничної колії (згідно правил «Інкотермс 2010»), якщо умови поставки товару не погоджені окремо сторонами у відповідній специфікації чи заявки, застосовної до партії товару, що поставляється.

Згідно з п.2.4. договору строк поставки товару - протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з моменту зарахування передоплати згідно з п. 4.1. цього договору на розрахунковий рахунок постачальника. Моментом поставки (передачі товару покупцю) вважається дата відвантаження товару, вказана в накладній. Постачальник і покупець мають право погоджувати інший строк поставки та відвантаження, про що вказується в специфікаціях. В цьому випадку термін відвантаження поширюється лише на поставку товару за окремою специфікацію, яка визначає умови поставки.

Пунктом 2.7 договору погоджено, що на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцеві наступні документи: рахунок - 1 прим. (оригінал); виписка з сертифікату якості виробника - 1 прим. (оригінал), який видається на товар, який є новим; видаткову накладну - 2 екз. (оригінал); товарно-транспортна накладна - 2 екз. (оригінал).

Відповідно до п. 2.8. договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленого товару.

Поставка товару здійснюється за цінами, які погоджені сторонами та визначені відповідно до умов поставки і зазначені в специфікаціях. Ціни включають в себе всі застосовні податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою товару (пункт 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, загальна сума договору складається з сум, що відображені в узгоджених специфікаціях.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються наступним чином:

- попередня оплата у розмірі 80% вартості замовленої партії товару сплачується покупцем протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату;

- оплата у розмірі 20% вартості замовленої партії товару сплачується покупцем протягом 2 робочих днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної, та повідомлення покупця про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору товар вважається прийнятим покупцем від постачальника після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Кількість та якість товару, що постачається, перевіряється покупцем при прийманні товару у місці доставки за п. 2.3 договору.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації № 1 від 30.12.2025 до договору поставки, сторонами погоджено поставка товару: 1-н комплект хрестовини до глухого перетину Р50 1/9 вживаний, вартістю 650 000 грн (в т.ч. ПДВ); 1-н комплект контррейок до глухого перетину Р50 1/9 вживаний, вартістю 375 000 грн (в т.ч. ПДВ); 1-н комплект кріплень до глухого перетину Р50 1/9 вживаний, вартістю 215 000 грн (в т.ч. ПДВ). Всього на суму 1 488 000 грн з ПДВ.

Крім того, специфікація № 1 від 30.12.2025 до договору визначено, що загальна сума по цій специфікації складає: 1 488 000 грн, в тому числі ПДВ (20%) 248 000 грн.

Згідно з п.3 специфікації, порядок розрахунків відбувається на умовах попередньої оплати у розмірі 80% вартості замовленої партії товару, яка сплачується відповідачем протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату. Та залишкові 20% вартості замовленої партії товару сплачується відповідачем протягом 2 ,робочих днів з моменту реєстрації позивачем податкової накладної та повідомлення про це.

Пунктом 4 специфікації визначено, що строк поставки товару: термін підготовки до 30 робочих днів.

Відповідно до п. 5 специфікації умови поставки товару є DАP м. Ковель.

На виконання умов договору поставки та специфікації № 1 до нього, 09.01.2026 позивач, на підставі виставленого відповідачем рахунку № 167 від 30.12.2025, здійснив попередню оплату в розмірі 1 190 400 грн, яка становить 80 % вартості замовленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 76 від 09.01.2026.

23.04.2026 відповідачем відвантажено погоджений специфікацією товар за адресою: Волинська область, вул. Варшавська 1.

Відповідно до п. 5.1 договору, товар вважається прийнятим покупцем від постачальника після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Кількість та якість товару, що постачається, перевіряється покупцем при прийманні товару у місці доставки за п. 2.3 договору.

Позивач зазначає, що видаткова накладна на поставку товару підписана ним тільки 24.07.2026, що підтверджується датою на самій накладній та комісійним актом від 24.07.2026.

Звертаючись з позовними вимогами позивач вказує на те, що відповідачем належним чином не виконані зобов`язання щодо своєчасної поставки товару у зв`язку з чим на підставі п. 7.2 договору ним нараховано пеню за прострочення виконання вищевказаних зобов`язань у розмірі 212 804, 38 грн.

Доказів сплати вказаної пені сторонами суду не надано.

Вищезазначене і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Щодо нарахування пені

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 у справі № 922/1916/26, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" основну заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 50 від 30.12.2025 у сумі 297 600 грн, пеню за порушення порядку оплати поставленого товару у сумі 7 825,54 грн, 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України у сумі 782,55 грн, інфляційні втрати у сумі 2 678,40 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 3 706, 64 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000 грн. В задоволенні стягнення інфляційних втрат у сумі 1 488 грн відмовлено.

В ході розгляду даної справи судом встановлено:

"09 січня 2026 відповідач на підставі виставленого позивачем рахунку № 167 від 30.12.2025 здійснив відповідно до умов специфікації № 1 від 30.12.2025 до договору попередню оплату в розмірі 1190400,00 грн, що становить 80% вартості замовленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 76 від 09 січня 2026 року.

При отриманні від відповідача попередньої оплати за договором позивач відповідно до вказаних норм Податкового кодексу України зареєстрував 04 лютого 2026 в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 09.01.2026, що підтверджується квитанцією №9018120142 від 04.02.2026 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім цього, для здійснення поставки Товару Відповідачу в м. Ковель Позивач уклав 20.04.2026 із ТОВ "ГЕФЕСТ-ЛОГІСТИКС" договір-заявку на транспортно-експедиторське обслуговування № ЗЕ-910.

22 квітня 2026 позивач поставив відповідачеві у повному обсязі замовлений товар за специфікацією №1 від 30.12.2025 до договору, що підтверджується актом надання послуг з перевезення № 910 від 23 квітня 2026 року.

Позивач вказує, що відповідно до умов договору поставки № 50 від 30.12.2025 відповідач був зобов`язаний сплатити до 28 квітня 2026 297600,00 грн. Однак, станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач свого обов`язку по оплаті отриманого товару не виконав.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, останньому на підставі п.7.3. договору нарахована пеня в розмірі 7825,54 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних в розмірі 782,55 грн та збитки від інфляції в розмірі 4166,40 грн".

За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 16.12.2020 у справі №914/554/19, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21, від 13.12.2022 у справі №910/10564/20 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

З огляду на положення частини четвертої ст. 75 ГПК України рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 у справі № 922/1916/26 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти встановлені у судовому рішенні у справі № 922/1916/26 не підлягають доказуванню в даній справі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.2.4. договору строк поставки товару - протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з моменту зарахування передоплати згідно з п. 4.1. цього договору на розрахунковий рахунок постачальника. Моментом поставки (передачі товару покупцю) вважається дата відвантаження товару, вказана в накладній. Постачальник і покупець мають право погоджувати інший строк поставки та відвантаження, про що вказується в специфікаціях. В цьому випадку термін відвантаження поширюється лише на поставку товару за окремою специфікацію, яка визначає умови поставки.

Відповідно до п. 2.8. договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленого товару.

З змісту умов викладених пунктом 2.4 договору убачається, що сторонами в специфікації будуть погоджені інші строки поставки товару.

Так, пунктом 4 специфікації № 1 визначено, що строк поставки товару: термін підготовки до 30 робочих днів.

Враховуючи умови поставки товару визначене специфікацією № 1 до договору поставки, відповідач повинен поставити позивачу товар в наступні строки, а саме протягом 30 робочих днів з моменту зарахування передоплати згідно з п. 4.1. договору.

Оскільки позивачем внесена попередня оплата 09.01.2026 у розмірі 1 190 400 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 76, то строк поставки товару до 20.02.2026.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 у справі № 922/1916/26, встановлено, що позивач 22.04.2026 поставив відповідачеві у повному обсязі замовлений товар за специфікацією № 1 від 30.12.2025 до договору, що підтверджується актом надання послуг з перевезення № 910 від 23.04.2026 та не заперечується сторонами даного спору.

За приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з поставки товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк, у зв`язку з чим позивач пред`явив до стягнення з відповідача штрафні санкції на підставі п.п. 7.3, 7.7 договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.7.2 договору погоджено, що у paзi несвоєчасної поставки товару постачальник виплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за договором щодо поставки товару у строки погоджені у специфікації № 1 до договору поставки у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню за загальний період з 31.01.2026 по 23.07.24, що складає у розмірі 212 804, 38 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що позивачем не правильно визначено початок періоду нарахування неустойки, оскільки позивачем не враховано строки поставки погоджені п. 4 специфікації до договору.

Як вище встановлено судом, строк поставки товару до 20.02.2026 включно, то початком періоду прострочення нарахування пені розраховується з 21.02.2026 по 23.04.2026 строк поставки товару.

Крім того, суд зазначає, що сторонами погоджено, що пеня нараховується у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Тому, сторонами обмежено нарахування пені саме подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з розрахунком суду, розмір пені за період з 21.02.2026 по 22.04.26 за специфікацією № 1 до договору складає 74 603,84 грн.

Щодо підписання покупцем видаткової накладної № 68 від 22.04.2026 на поставку товару, суд зазначає.

Пунктом 2.7 договору погоджено, що на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцеві наступні документи:

- рахунок - 1 прим. (оригінал);

- виписка з сертифікату якості виробника - 1 прим. (оригінал), який видається на товар, який є новим;

- видаткову накладну - 2 екз. (оригінал);

- товарно-транспортна накладна - 2 екз. (оригінал).

Згідно приписів ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вимогою про надання документів передбачених договором зі встановленням строку для їх передання. Крім того, позивач не скористався своїм правом та не повернув відповідачеві отриманий товар, як то передбачено ч. 2 ст. 666 ЦК України.

Таким чином, позивачем не доведено того, що під час приймання товару, останньому відповідачем не передавалися документи, перелік яких визначено в п. 2.7 спірного договору.

Щодо тверджень позивача, що видаткова накладну фактично підписано 24.07.2026, тому вказана дата є датою поставки товару.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи подані позивачем докази на підтвердження поставки товару та факти встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, суд доходить до висновку, що доводи відповідача про постачання товару 23.04.2026 та передання з товаром видаткової накладної, є більш вірогідними, ніж докази та пояснення, надані позивачем щодо отримання видаткової накладної та її фактичного підписання саме 24.07.2026.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідач на користь позивача пені у розмірі 74 603,84 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 933, 37 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" (49000, м. Дніпро, вул. Ливарна, 13, офіс 7, код ЄДРПОУ 39712739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (61003, м. Харків, провулок Університетський, 1, код ЄДРПОУ 14364800) пеню у розмірі 74 603, 84 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 933, 37 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат сторін на професійну правничу допомогу до моменту подання сторонами доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко