Рішення № 140345543, 01.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

01 жовтня 2026 рокуСправа № 903/552/26

за позовом Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради, с-ще Маневичі, Волинська область,

до Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади, м. Луцьк

про стягнення 565 004,62 грн збитків

Суддя Шум Микола

Секретар судового засідання Харкевич Ольга

Представники сторін: н/з

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 15.09.2026 у справі №903/552/26 у позові відмовлено повністю. В судовому засіданні 15.09.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справу розглянуто в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.09.2026 наголосив на тому, що докази на підтвердження остаточного розміру витрат на правничу допомогу, що надана КП «МО ЛМТГ», будуть подані до суду в порядку та строки, що передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

17.09.2026 через електронний суд від представника відповідача Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади адвоката Матвіїва В. М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому адвокат просить суд:

Долучити до матеріалів справи №903/552/26 дану заяву з доказами на підтвердження витрат, понесених КП «МО ЛМТГ» на правничу допомогу та здійснення представництва.

Ухвалити додаткове рішення про стягнення з КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАНЕВИЦЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» МАНЕВИЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (ЄДРПОУ 01983186) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МЕДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ» (ЄДРПОУ 01982985) витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2026 розгляд заяви представника відповідача Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади адвоката Матвіїва В. М. про ухвалення додаткового рішення по справі №903/552/26 призначено на 01.10.2026. Запропоновано позивачеві протягом семи днів з дня вручення ухвали подати мотивовані письмові пояснення, в яких викласти свою позицію стосовно заявлених представником відповідача вимог про стягнення судових витрат.

Додаткові пояснення, клопотання чи заперечення по суті заяви представника відповідача Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади адвоката Матвіїва В. М. про ухвалення додаткового рішення по справі №903/552/26 до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 15.09.2026 у позові відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в такому випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №242/4741/16-ц).

Сторонами договору про надання правової допомоги визначено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати, так/або фіксованого розміру), що, в свою чергу, відповідає правовій позиції Верховного Суду, котра сформована у Постанові від 06 березня 2019 року по справі №922/1163/18.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу та зазначив, що такі витрати становлять 10 000 грн., докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані в порядку ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання відповідачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими адвокатом Матвіївим В. М. доказами:

- копією договору №427 від 01.06.2026 про закупівлю послуг з адвокатської діяльності (надання правничої допомоги: здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 цього договору:

За цим договором Адвокат приймає на себе доручення Клієнта по наданню останньому професійної правничої допомоги: здійснення захисту (представництва юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - ч. 1 ст. 64-1 КПК України), представництва та надання інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Правнича допомога надається Адвокатом щодо всіх питань, які прямо чи опосередковано стосуються ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2025 року, яка була проведена представниками Управління Південного офісу Держаудитслуби в Херсонській області та, відповідно, щодо пов`язаних з цим:

- адміністративного провадження;

- судового провадження.

Правнича допомога надається Адвокатом щодо всіх питань, які прямо чи опосередковано стосуються правовідносин Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» з Національною службою здоров`я України.

Пунктами 4.2-4.6, 4.9 договору передбачено, що

Інформація про розмір гонорару (винагороди), порядок і способи його виплати є конфіденційною, але може бути оприлюднена в суді при обґрунтуванні понесених Клієнтом витрат на правничу допомогу (процесуальних витрат) та/або з метою виконання Закону України «Про публічні закупівлі», Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування»

Гонорар (винагорода) за правничу допомогу, в межах загальної суми даного договору, виплачується щомісячно у фіксованому розмірі (ст. 30 Закону №5076).

Розмір гонорару (винагороди) за кожен окремий місяць становить 50 000,00 грн.

Загальна сума даного договору становить 350 000,00 грн.

Оплата за кожен місяць здійснюється авансом на підставі рахунку Адвоката. Строк оплати: 10 днів з моменту виставлення рахунку.

На останню дату кожного розрахункового місяця Адвокат складає та подає Клієнту акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) у якому вказується обсяг (перелік) наданих послуг.

Згідно з пунктом 5.5 договору він набуває чинності з моменту підписання та діє до моменту події, яка настане раніше, зокрема: до 31.12.2026 або, згідно підпункту 2.1.6 даного договору, до мобілізації Адвоката або набуття Адвокатом іншого статусу, не сумісного з діяльністю адвоката, або до дострокового розірвання договору однією з сторін в односторонньому порядку.

Факт надання відповідачу професійної правничої допомоги під час розгляду цієї справи підтверджується також:

- Актом приймання-передачі наданих послуг №01-2 від 31.07.2026 відповідно до якого Замовник прийняв надані адвокатом послуги протягом звітного періоду з 01.07.2026 по 31.07.2026, серед яких: надання професійної правничої допомоги адвоката по справі №903/552/26

- Актом приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 16.09.2026 відповідно до якого Замовник прийняв надані адвокатом послуги правничої допомоги по справі №903/552/26:

1. Отримано доручення Клієнта про надання правничої допомоги у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради про стягнення збитків. Прийнято матеріали до адвокатського досьє. Проведено правовий аналіз позовної заяви і додатків до неї.

2. Надано консультацію для Клієнта та погоджено правову позицію.

3. 03-04.07.2026 підготовлено та подано до Господарського суду Волинської області відзив на позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради про стягнення збитків.

Сформовано додатки до відзиву.

4. 13-14.07.2026 проведено правовий аналіз відповіді на відзив.

5. 14-15.07.2026 підготовлено та подано до Господарського суду Волинської області заперечення на відповідь на відзив.

Сформовано додатки до заперечення на відповідь на відзив.

6. Представлено інтереси Клієнта в підготовчому судовому засіданні господарського суду по справі №903/552/26, яке відбулося 28.07.2026.

7. Представлено інтереси Клієнта в судовому засіданні господарського суду по справі №903/552/26, яке відбулося 15.09.2026.

8. Підготовлено та подано до Господарського суду Волинської області заяву про подання доказів про розмір судових витрат.

Сформовано додатки до заяви.

Згідно з пунктами 3-6 Акту від 16.09.2026 витрати Клієнта на професійної правничої допомоги адвоката, які надані по справі №903/552/26 становлять 10 000,00 грн. Вказана в п. 3 сума винагороди оплачена Клієнтом повністю 02.07.2026. У загальному акті №02-2 від 31.07.2026, який Сторони підписали за липень місяць 2026 року згідно п. 4.9 договору №427 від 01.06.2026, визначено, що, з урахуванням затраченого Адвокатом робочого часу, вартість послуг з правничої допомоги по справі №903/552/26 розподілена таким чином, що витрати саме по цій справі становлять 10 000,00 грн. Претензій з приводу повноти, якості, достовірності та своєчасності наданих послуг з адвокатської діяльності у Клієнта немає.

Кошти для оплати винагороди адвоката переказані підприємством на банківський рахунок адвоката, зазначений у пункті 4.12 договору №427 від 01.06.2026.

Оплата винагороди підтверджується:

1) рахунком адвоката №02-2 від 01.07.2026 на суму 27 750,00 грн (копія додається);

2) платіжною інструкцією №147120 від 02.07.2026 на суму 50 000,00 грн (копія додається);

3) платіжною інструкцією №PXTA-78P6-0539-T8X9 від 02.07.2026 на суму 22 250,00 грн, якою адвокат повернув безпідставно (помилково) сплачені кошти (згідно пункту 4.7 договору №427 від 01.06.2026, у місяць на який випадає відпустка Адвоката, гонорар (винагорода) виплачується в розмірі, пропорційному кількості днів, які не охоплюються відпусткою).

Таким чином за липень 2026 року КП «МО ЛМТГ» понесло загальні витрати на правничу допомогу в розмірі 27 750,00 грн. (50 000 22 250 = 27 750,00 грн).

Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи №903/552/26 у заявленому обсязі на загальну суму 10 000 грн.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Позивач у справі - Комунальне некомерційне підприємство Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подавав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: «Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції».

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/552/26 підставна та підлягає до задоволення.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з результатів вирішення спору, суд дійшов висновку щодо доцільності та наявності підстав для стягнення з Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради на користь Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади витрат на надання правничої допомоги в суді в у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади адвоката Матвіїва Вадима Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради (ЄДРПОУ 01983186, 44601, Волинська обл., селище Маневичі, вул.Незалежності, 1) на користь Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади (ЄДРПОУ 01982985, 43008, м. Луцьк, пр-т Відродження, 13) витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення останнього. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст додаткового

рішення складений 05.10.2026

Суддя Шум М.С.