Ухвала суду № 140343573, 05.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"05" жовтня 2026 р. Справа № 363/572/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.,

за участі секретаря судових засідань Левковець О.О.,

представника позивача адвоката Косьміна Д.В.,

представника відповідача адвоката Романюк М.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача адвоката Романюк М.В. про передачу справи за підсудністю за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Косьмін Денис Володимирович до ОСОБА_2 , в інтересах якого дії представник адвокат Романюк Марина Валеріївна, Вишгородської районної ради, Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

Ухвало суду від 31.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

11.05.2026 року від представника Київської міської ради Шкуліпи А. надійшов відзив на позовну заяву.

24.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Романюк М.В. надійшов відзив на позовну заяву.

21.08.2026 року від представника позивача адвоката Косьміна Д.В. надійшла відповідь на відзив.

05.10.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Романюк М.В. надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва. Клопотання мотивовано тим, що предметом спору у цій справі є нерухоме майно, зокрема:

- садовий будинок, загальною площею 77,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , вартість якого становить 3 800 000,00 грн. (Звіт про оцінку майна від 19 січня 2026 року);

- земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0399 га., вартість якої становить 341 000,00 грн. (Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 19 січня 2026 року);

- земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0632 га, вартість якої становить 215 283,00 грн. (Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 19 січня 2026 року);

- квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 91,00 кв.м., у тому числі житловою площею 54,50 кв.м, вартість якої становить 8 700 000,00 грн., та є найвищою (Звіт про оцінку майна від 19 січня 2026 року).

Відтак оскільки предметом спору є декілька об`єктів нерухомого майна, що свідчить про необхідність при визначенні підсудності застосувати положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України, зокрема критерій щодо найвищої вартості, тому розгляд даної цивільної справи за виключною підсудністю має здійснюватися Печерським районним судом міста Києва.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Косьмін Д.В. в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, та передачу справи за підсудністю. При цьому посилався на те, що спірним майном є не весь об`єкт нерухомості, а тільки частки в такому майні, коли спірна частка в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складає частину об`єкта нерухомості та оцінюється в розмірі 950 000,00 грн., а спірна частка в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , складає 1/12 частина, що оцінюється в 725 000,00 грн. Отже більш вартісне майно знаходиться на території Вишгородського району Київської області. Зазначив, що на його думку зазначене клопотання сторони відповідача направлене на умисне затягування розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Романюк М.В. в підготовчому судовому засіданні підтримала заявлене клопотання про передачу справи за підсудністю, наполягала на його задоволенні. Вважала, що при відкритті провадження у справі було порушено правило підсудності, визначене ч.1 ст. 30 ЦПК України. Зауважила, що при поданні до суду позовної заяви позивачем долучено висновки про вартість спірного майна, відповідно до яких ціна квартири, що розташована у АДРЕСА_3 , є найвищою, тому справа не підсудна Вишгородському районному суду Київської області та підлягає передачі за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 30 ЦПК України за критерієм найвищої вартості. Також вважала, що питання про передачу справи за підсудністю слід вирішити саме на стадії підготовчого провадження, оскільки в подальшому це може стати підставою для скасування рішення суду через порушення правил підсудності.

Суд, заслухавши клопотання сторони відповідача про передачу справи за підсудністю, а також позиції представників сторін по справі, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Під підсудністю в цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Вказаний правовий висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5 позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність). Якщо майно розташоване або знаходиться у різних районах міста чи в різних містах, то позов пред`являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини майна, вартість якої перевищує вартість тих, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

З урахуванням наведеного, позов визнання права власності на спадкове майно, має пред`являтися за місцезнаходженням цього майна або основної його частини, вартість якої є найвищою серед вартості об`єктів нерухомого майна, яке є предметом даного позову, за правилами виключної підсудності.

Таким чином, законодавець встановив спеціальне правило територіальної юрисдикції для спорів, предметом яких є нерухоме майно, та виключив можливість застосування до таких спорів загальних правил територіальної підсудності.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про визнання права власності на спадкове майно, зокрема:

- на частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальна вартість якого становить 3 800 000,00 грн. (Звіт про оцінку майна від 19 січня 2026 року);

- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0399 га., вартість якої становить 341 000,00 грн. (Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 19 січня 2026 року);

- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0632 га, становить 215 283,00 грн. (Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 19 січня 2026 року);

-1/12 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальна вартість якої складає 8 700 000,00 грн. (Звіт про оцінку майна від 19 січня 2026 року).

Зазначені позовні вимоги є пов`язаними між собою, оскільки стосуються нерухомого майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3 , та заявлені позивачем в межах одного позову з метою реалізації та оформлення права на спадкове майно.

З огляду на наведене, при визначенні територіальної юрисдикції цієї справи підлягає застосуванню положення частини першої статті 30 ЦПК України щодо розгляду пов`язаних між собою позовних вимог за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна, вартість якого є найвищою.

Такий підхід узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду.

Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 175/3635/22 зазначено, що системний аналіз частини першої статті 30 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 181 ЦК України дає підстави для висновку, що у разі пред`явлення пов`язаних між собою вимог щодо кількох об`єктів нерухомого майна територіальна підсудність визначається за місцезнаходженням того об`єкта нерухомості, вартість якого є найвищою як цілісного об`єкта цивільних прав, а не за розміром частки у праві власності на нього чи вартістю заявлених щодо нього позовних вимог.

Верховний Суд у зазначеній постанові також звернув увагу на те, що закон використовує категорію «об`єкт, вартість якого є найвищою», а не категорію «ціна позовних вимог», а тому для визначення виключної територіальної підсудності враховується вартість відповідного об`єкта нерухомого майна в цілому. Такий підхід, за висновком Верховного Суду, відповідає меті правил виключної територіальної підсудності, забезпечує стабільність судової юрисдикції та узгоджується з принципом процесуальної економії, оскільки розмір позовних вимог або частка у праві власності можуть змінюватися під час розгляду справи, тоді як місцезнаходження і вартість об`єкта нерухомості як критерії визначення компетентного суду залишаються сталими.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2024 року у справі № 369/15932/21, провадження № 61-2204св24, у якій Верховний Суд зазначив, що виключна підсудність встановлена для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, а правила частини першої статті 30 ЦПК України підлягають застосуванню у разі пред`явлення пов`язаних між собою вимог щодо декількох об`єктів нерухомості.

Суд відхиляє доводи представника позивача про необхідність визначення підсудності виходячи з вартості саме спірних часток у відповідних об`єктах нерухомого майна. Частина перша статті 30 ЦПК України пов`язує визначення виключної підсудності з місцезнаходженням майна або основної його частини, а у разі заявлення пов`язаних вимог щодо декількох об`єктів нерухомості - з місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2026 року у справі № 175/3635/22 чітко зазначив, що для визначення територіальної підсудності підлягає врахуванню вартість об`єкта нерухомості як цілісного об`єкта цивільних прав, а не розмір частки у праві власності на нього чи вартість заявленої щодо нього частини позовних вимог. Отже, посилання представника позивача на те, що вартість частини будинку у с. Новосілки перевищує вартість 1/12 частини квартири у м. Києві, правового значення для визначення підсудності не має.

Судом встановлено, що загальна вартість квартири, розташованої у м. Києві, перевищує загальну вартість будинку, розташованого у с. Новосілки Вишгородського району Київської області. Відтак саме квартира у м. Києві є об`єктом нерухомого майна з найвищою вартістю, у зв`язку з чим справа відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України підлягає розгляду за місцезнаходженням даного об`єкту нерухомого майна.

Посилання представника позивача на те, що питання підсудності не порушувалося відповідачем у відзиві, а подання відповідного клопотання є зловживанням процесуальними правами, суд відхиляє. Встановлення та дотримання правил виключної територіальної підсудності не залежить від позиції сторін, а сам факт звернення учасника справи із клопотанням про передачу справи за підсудністю не свідчить про зловживання процесуальними правами.

Таким чином, з огляду на предмет та характер заявлених позовних вимог, а також наявність декількох об`єктів нерухомого майна, щодо яких заявлено пов`язані між собою вимоги, визначальним для встановлення територіальної юрисдикції є місцезнаходження об`єкта нерухомого майна з найвищою вартістю.

Оскільки найбільш вартісним об`єктом нерухомого майна, щодо якого заявлено позовні вимоги, є квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальна вартість якої складає 8 700 000,00 грн., справа підлягає розгляду судом за місцезнаходженням саме цього об`єкта нерухомого майна.

Зазначена квартира розташована на території Печерського району міста Києва, а тому справа належить до територіальної юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з частиною першою статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин справа підлягає передачі за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що встановлена законом виключна підсудність є обов`язковою та не залежить від волевиявлення позивача, оскільки частина перша статті 30 ЦПК України прямо визначає суд, який має розглядати спір у випадку пред`явлення пов`язаних між собою вимог щодо декількох об`єктів нерухомого майна.

Також суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Тобто, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Відповідно до частини третьої статті 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання апеляційної скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 30, 31, 32 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність передачі цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Косьмін Денис Володимирович до ОСОБА_2 , в інтересах якого дії представник адвокат Романюк Марина Валеріївна, Вишгородської районної ради, Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, за територіальною підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 30, 31, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Косьмін Денис Володимирович до ОСОБА_2 , в інтересах якого дії представник адвокат Романюк Марина Валеріївна, Вишгородської районної ради, Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - передати за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Цивільна справа за позовною заявою позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Косьмін Денис Володимирович до ОСОБА_2 , в інтересах якого дії представник адвокат Романюк Марина Валеріївна, Вишгородської районної ради, Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, має бути направлена до Печерського районного суду міста Києва не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя О.В. Рукас